Постанова

від 17.09.2009 по справі 5020-5/002

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5020-5/002

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 вересня 2009 р.                                                                                    № 5020-5/002  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Кота О.В.,

суддів:Владимиренко С.В.,

Шевчук С.Р.,

розглянув касаційну скаргу

Приватного підприємства "Монтажбудсервіс"

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 18.05.2009р.

та рішеннягосподарського суду міста Севастополя від 06.04.2009р.

у справі№5020-5/002

за позовомЗакритого акціонерного товариства "Головний універсальний магазин"

доПриватного підприємства "Монтажбудсервіс"

простягнення заборгованості в розмірі 135385грн.,

За участю представників:

-          позивача: Єзерська О.В., дов. від 15.09.2009р. б/н;

-          відповідача: Володін Є.Р., дов. від 15.05.2009р. б/н.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2009р. Закрите акціонерне товариство "Головний універсальний магазин" звернулося до Приватного підприємства "Монтажбудсервіс" про стягнення збитків на суму 135385грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 06.04.2009р. у справі №5020-5/002 (суддя Євдокімов І.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Монтажбудсервіс" на користь Закритого акціонерного товариства "Головний універсальний магазин" заборгованість в сумі 135385грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1353,85грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.05.2009р. у справі №5020-5/002 (колегія суддів у складі головуючого судді Гонтаря В.І., суддів Гоголя Ю.М., Плута В.М.) апеляційну скаргу Приватного підприємства "Монтажбудсервіс" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Севастополя від 06.04.2009р. у справі №5020-5/002 залишено без змін.

Не погодившись з прийнятими у справі рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процессуального права, просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.05.2009р. та рішення господарського суду міста Севастополя від 06.04.2009р. у справі №5020-5/002 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Позивач скористався правом, наданим статтею 1112 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просить залишити без змін оскаржені судові акти, а скаргу –без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 08.11.2007р. між Закритим акціонерним товариством "Головний універсальний магазин" (замовник) та приватним підприємством "Монтажбудсервіс" (підрядник) був укладений договір підряду, за умовами п.1.1, п.2.1, п.3.1 якого відповідач зобов'язується виконати роботи по реконструкції приміщень якісно та в узгоджений сторонами строк, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи вартістю 284618грн.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що на виконання умов цього договору позивач перерахував відповідачу аванс у сумі 135385грн., що підтверджується платіжним дорученням №230 від 09.11.2007р. на суму 85385грн. та платіжним дорученням №4560 від 26.02.2007р. на суму 50000грн., проте відповідач свої зобов'язання за договором у встановлений термін не виконав, не здав їх за актом прийому-передачі та не повернув грошові кошти замовнику, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 135385грн., що стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що листом №03-4/107 від 22.12.2008р. позивач відмовився від договору та звернувся до відповідача з вимогою про повернення авансу у сумі 135385грн., тоді як відповідач доказів виконання робіт у повному обсязі та отримання актів виконаних робіт уповноваженим представником позивача не надав.

Пославшись на положення ч.1 ст.173, ч.1 ст.175, ст.224 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, ч.1 п.1 ст.611, ч.3 ст.651, ч.1 ст.837, ч.2 ст.849 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача цієї заборгованості у сумі 135385грн.

Однак колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком судів попередніх інстанцій, з наступних підстав.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача збитків у сумі 135385грн., суди попередніх інстанцій не врахували, що відшкодування збитків є універсальним способом цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Відшкодування збитків як санкція може бути застосовано в усіх випадках порушення цивільно-правових зобов'язань, коли внаслідок такого порушення потерпіла сторона несе збитки.

Згідно з приписами ст.22 ЦК України, ч.2 ст.224 ГК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Натомість, суди попередніх інстанцій, розглядаючи заявлені позивачем вимоги щодо стягнення збитків, належним чином не дослідили наявності та/або відсутності повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Враховуючи вищевикладене, неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст.47 ГПК України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст.43 ГПК України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки передбачені ст.ст. 1115, 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, прийняте у даній справі рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають правове значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у відповідності до норм процесуального права.

Відповідно до ст.11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Монтажбудсервіс" задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.05.2009р. та рішення господарського суду міста Севастополя від 06.04.2009р. у справі №5020-5/002 скасувати.

Справу №5020-5/002 передати на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя в іншому складі суду.

Головуючий суддя:О. Кот

Судді:

С. Владимиренко

С. Шевчук