Рішення

від 17.03.2009 по справі 8/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.09                                                                                 Справа № 8/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСВ Систем», м. Львів,

до Малого приватного підприємства «Чайний дім «Мономах»», м. Луганськ, -

про стягнення 12985 грн. 57 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області  Середа А.П.,

при секретарі судового засідання –Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –не з'явився;

від відповідача –Плетньова О.В. –представник, - довіреність №700 від 02.03.09 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 10059,22 грн., збитків від інфляції у сумі 1415,98 грн., пені за період з 16.05.08 року по 16.11.08 року у сумі 1302,67 грн.; 3% річних у сумі 207,70 грн., а також судових витрат.

03.02.09 року від позивача надійшла телеграма №3410, згідно якій він просить відкласти розгляд справи (без посилання на конкретну дату) «у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника позивача»(а.с.33).

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд  справи було відкладено: з 06 лютого до 20 лютого 2009 року –у зв'язку з неявкою сторін та необхідністю надання їм можливості подати до суду додаткові докази.

20.02.09 року на адресу суду від відповідача надійшло письмове клопотання (вих. №691 від 19.02.09 року), в якому він ставить суд до відома про те, що не має змоги підписати з позивачем акт взаємозвірки, у зв'язку з чим просить відкласти розгляд спору на більше пізній термін (а.с.40).

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено з 20 лютого до 17 березня 2009 року –у зв'язку з неявкою сторін та необхідністю надання їм можливості подати до суду додаткові докази.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.03.09 року, представник відповідача  заявив клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4, 22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

Пред'явлений позов він визнав частково (відзив від 17.03.09 року за вих. №б/н), а саме: основний борг у сумі 3667,98 грн.; він вважає, що позивач уникає здійснення взаємозвірки, яка надала б можливість встановити дійсний характер боргових взаємовідносин між сторонами за цим спором.

Позивач витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з'явився, явку повноважного представника до судового засідання не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору по суті за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином  поставлений до відома про дату, час та місце судового засідання.

Представник відповідача не заперечив проти розгляду спору по суті за відсутності позивача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги те, що: документи, які позивач не надав на вимогу суду, не перешкоджають вирішенню спору по суті; термін судового розгляду спору, встановлений частиною 1 ст. 69 ГПК України, закінчується 21.03.09 року, що позбавляє суд реальної можливості подальшого відкладення розгляду справи, - спір підлягає вирішенню по суті у цьому судовому засіданні, - за відсутності позивача, на підставі наявних у справі доказів.   

І.Заслухавши представників сторін,  дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного.

1. 10.08.07 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець)  укладено договір поставки №ДГ-00000001, згідно якому постачальник зобов'язується поставити, а покупець –прийняти та оплатити  в порядку, визначеному цим договором, продукцію згідно накладних (надалі –Товар) (п.1.1 договору). Покупець зобов'язується  приймати та оплачувати товар та здійснювати його продаж і маркетингову підтримку на території України у межах, визначених в.1.3, на умовах, визначених договором (п.1.2).

Найменування, кількість кожного найменування і ціна партії товару, що постачається, вказуються в накладних на поставку відповідної партії товару (п.1.5).

Асортимент і кількість товару  по даному договору поставляється у відповідності до заявки покупця, які надаються постачальнику не пізніше, ніж за 10 днів до дати відправлення товару покупцю (п.3.1).

Передача товару здійснюється на підставі належним чином оформленого доручення на бланку суворої звітності представником покупця шляхом підписання накладної (п.3.3).

Право власності на товар і всі пов'язані з цим ризики і зобов'язання переходить до покупця при прийомі товару на складі покупця (п.3.7).

Ціна на товар визначається в накладних, які підписуються сторонами (п.4.1). Ціна на товар включає вартість тари, упаковки і фіксується сторонами в накладних на прийом товару (п.4.2). У випадку зміни цін на  товар  та/або асортимент постачальник зобов'язаний письмово повідомити про це покупця не пізніше 10 календарних днів до дати запровадження нових цін та асортименту. Ціна на товар, переданий покупцеві до зміни цін згідно накладних, змінам не підлягає (п.4.5).

При передачі товару постачальник  передає покупцеві  накладну на товар, яка є підставою для оплати товару, а покупець факсимільним зв'язком передає належним чином оформлену довіреність  на бланку суворої звітності та підписаний примірник накладної, та протягом 3-х календарних днів висилає дані документи поштовим зв'язком на адресу постачальника (п.4.6).

Покупець зобов'язаний оплатити постачальнику грошові кошти за передану партію  товару протягом 30 календарних днів з моменту прийому товару покупцем, який визначається датою підписання накладних (п.4.7). Розрахунки проводяться в безготівковій формі шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.4.8). Постачальник і продавець зобов'язуються щомісячно проводити бухгалтерську звірку взаєморозрахунків за договором шляхом підписання актів звірки взаємних розрахунків (п.4.10.). Постачальник направляє факсимільним  зв'язком покупцю підписаний акт звірки взаємних розрахунків (у двох примірниках), який покупець зобов'язаний підписати (у випадку відповідності викладеного) і один примірник відправити факсимільним зв'язком  постачальнику протягом 5-ти днів з дня його отримання (п.4.11).

Продавець зобов'язаний своєчасно проводити розрахунки за поставлений постачальником товар у відповідності з п.4.7. цього договору (п.6.1.1); щомісячно проводити бухгалтерську звірку взаєморозрахунків за договором (п.6.1.3).

У випадку прострочення покупцем оплати товару у відповідності з п. 4.7 цього договору покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченого платежу за кожний день прострочення (п.7.1),  заплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежів (п.п.7.2); у випадку звернення постачальника з позовом до суду  покупець зобов'язується повернути постачальнику затрати, понесені ним у зв'язку з діями по поверненню боргу, тобто вартість інформаційних та юридичних послу (п.7.3).

Застосування штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобов'язань за цим договором (п.7.4)

Цей договір набирає чинності  з моменту його підписання та діє до 31.12.07 року, а в частині виконання грошових зобов'язань –до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.9.2).

У випадках, не врегульованих даним договором, сторони керуються чинним законодавством України (п.11.2) (а.с.9-12).

          10.08.07 року сторони уклали додаток до основного договору, згідно якому досягли домовленості про спосіб оформлення факту отримання конкретними уповноваженими особами покупця товарно-матеріальних цінностей у разі здійснення централізовано-кільцевих перевезень цінностей (а.с.16).

          28.12.07 року вони ж підписали Додаток №5 до основного договору, згідно з яким продовжили термін дії останнього до 31.12.08 року, а в частині виконання грошових зобов'язань –до повного їх виконання сторонами (а.с.17).

          Згідно наданим позивачам доказам, на виконання умов договору він як продавець відпустив  покупцеві товар –енергетичні напої в асортименті - на загальну суму 44372,34 грн., що підтверджується:

          видатковою накладною №РН-8-20005 від 20.08.07 року на відпуск енергетичних напоїв в асортименті на загальну суму 22235,04 грн.;

          довіреністю ЯМВ №642140 від 20.08.07 року на ім'я Корнійчука С.А. на право отримання вищеназваного товару;

          видатковою накладною №РН-10-1601 від 16.10.07 року на відпуск енергетичних напоїв в асортименті на загальну суму 15747,30 грн.;

          довіреністю ЯОД №443112 від 16.10.07 року на ім'я Корнійчука С.А. на право отримання товару, вказаного у попередньому абзаці

          видатковою накладною №РН-1-30001 від 30.01.08 року на відпуск  енергетичного напою на суму 6390,00 грн. (а.с.18-22).

          Кожен з документів на отримання товару містить докази його отримання покупцем.

          Позивач стверджує, що відповідач частково сплатив суму боргу - у розмірі 34235,02 грн.

          Згідно з актом звірки взаємних розрахунків, підписаному позивачем, станом на 13.11.08 року відповідач  має перед ним основний борг у розмірі 10059,22 грн. (а.с.23).

          У зв'язку з несплатою покупцем цього боргу продавець 19.09.08 року спрямував на його адресу претензію №56, в якій запропонував сплатити суму основного боргу у розмірі 10059,22 грн., інфляційні нарахування –150,72 грн., пеню у розмірі 894,26 грн., 3% річних у сумі 100,59 грн., а всього 11204,79 грн. (а.с.24-26).  

          Аналогічні суми  заявлені у позові.

          Відповідач не згоден з сумою основного боргу за позовом та стверджує, що сума основного боргу становить 3667,98 грн. з огляду на  наступне:

          1)сума основного боргу позивачем визначена на підставі акту взаємозвірки станом на 13.11.08 року у розмірі 10059,22 грн., однак станом на 30.01.09 року, коли сторони склали наступний акт взаємозвірки, вона становила 7667,98 грн., тому що:

          відповідач повернув позивачу 5 найменувань  товару на загальну суму 1966,22 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000001 від 05.01.09 року;

          у накладній №РН-1-90001 від 30.01.08 року на загальну суму 6390,00 грн. має місце розходження у кількості поставленого товару: замість вказаних у накладній 600 найменувань товару за ціною 8,875 грн. за одиницю на суму 6390,00 грн., - фактично продавець поставив покупцеві 560 найменувань товару за ціною 8,875 грн. за одиницю (без ПДВ) на суму 5964,00 грн. (з ПДВ), - тобто різниця становить 426,00 грн. (з ПДВ).

          Звідси, - виходить, що залишок суми основного боргу становить: 7667,98 грн. (10095,22 грн.-1966,22 грн.-426,00грн.);

          2)відповідач після 30.01.09 року здійснив часткове погашення боргу на суму 4000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1426 від 16.03.09 року на суму 2000,00 грн. та №1427 від 17.03.09 року на суму 2000,00 грн.

          Таким чином, залишок основної суми боргу на час вирішення спору по суті становить 3667,98 грн. (7667,98грн.- 4000,00грн.).          

          Позивач не спростував доводи  відповідача у цій частині; суд погоджується з ними.

          Що стосується штрафних санкцій, які позивач просить стягнути з відповідача, то суд погоджується з розрахунками першого, складеними станом на 13.01.09 року (дата складення позовної заяви), оскільки:

          пеню у сумі 1302,67 грн. нараховано за період з 16.05.08 року по 16.11.08 року;

          інфляційні нарахування у сумі  1415,98 грн. визначені за період з грудня 2007 року по жовтень 2008 року;

          3% річних нараховані за грудень 2007 року, квітень 2008 року – 30,15 грн. та травень-жовтень 2008 року - у загальній сумі 207,70 грн., - тобто за період, коли відповідач ще не вживав заходів до погашення основного боргу, який становив 10059,22 грн.

           Всі три суми позивачем визначені та заявлені вірно.

          ІІ.Заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.             

            1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують

цивільні права та обов'язки. Підставами   виникнення  цивільних  прав  та  обов'язків,

зокрема, є договори та інші правочини.

          Правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника   виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ –не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором  строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає  або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

           Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

           Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець    зобов'язаний    оплатити   товар   за   ціною, встановленою  у  договорі  купівлі-продажу,  або,  якщо  вона   не встановлена  у  договорі  і не може бути визначена виходячи з його умов,  - за ціною,  що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу,  а  також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору,  актів цивільного законодавства або вимог,  що  звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

            Якщо  ціну  встановлено  залежно  від  ваги  товару,  вона визначається за вагою нетто, якщо інше  не  встановлено  договором купівлі-продажу.

            Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників,  що зумовлюють ціну  товару (собівартість,  затрати тощо),  але при цьому не визначено способу її перегляду,  ціна визначається виходячи  із  співвідношення  цих показників  на  момент  укладення  договору  і на момент передання товару.

           Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо  передання товару, ціна   визначається виходячи із  співвідношення  цих показників на  момент  укладення  договору  і  на  день  передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором,  - на день,  визначений відповідно до статті 530  цього Кодексу.  

           Положення цієї частини про  визначення   ціни  товару застосовуються,  якщо  інше  не  встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

           Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

           Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

           Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

          З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

          Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

              Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

          Боржник,  який прострочив   виконання   зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів  наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає   стягненню   у  повному  розмірі,  незалежно  від відшкодування збитків.

           Договором може  бути  встановлено  обов'язок  відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

          Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

          При вирішенні питання про стягнення інфляційний нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій  боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

           Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.          

          При вирішенні цього спору виходить з того, що однією з найважливіших засад господарського судочинства є змагальність сторін, відповідно до якої сторони та  інші  особи,  які   беруть участь   у   справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд  створює  сторонам  та  іншим  особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства (ст.4-3 ГПК).

          Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для

правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших  осіб,  які  беруть участь  в  судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення  представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (ст. 32 ГПК).

           Кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази  подаються сторонами  та  іншими  учасниками судового процесу (ст.33 ГПК).

           Згідно ст. 34 ГПК України господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи. Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні

бути  підтверджені  певними  засобами  доказування, не  можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч. 2 ст.49 ГПК України,  покладає  їх  на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, частиною 2 ст. 49 та ст.ст.75, 82, 84, 85 ГПК України,  суд

в и р і ш и в :

          1.Позов задовольнити  частково.    

         2.Стягнути з Малого приватного підприємства «Чайний дім «Мономах»», ідентифікаційний код 30761767, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Оборонна, 76, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСВ Систем», ідентифікаційний код 34260155, яке знаходиться за адресою: місто Львів, вул.Сахарова, 37, -  основний борг у сумі 3667 грн.  (три тисячі шістсот шістдесят сім) грн. 98 коп.; пеню у сумі 1302 (одна тисяча триста дві) грн. 67 коп.,  3% річних  у сумі 207 (двісті сім) грн. 70 коп., інфляційні нарахування  у сумі 1415 (одна тисяча чотириста п'ятнадцять) грн. 98 коп., - всього  6594 грн. 33 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 129 (сто двадцять дев'ять) грн. 86 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118  (сто  вісімнадцять) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          3. В решті позовних вимог відмовити.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 17.03.2009 року за згодою  представників позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду  у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 20 березня 2009 року.

Суддя                                                                                               А.П.Середа