Рішення

від 09.04.2009 по справі 15/40пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/40пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.09                                                                                 Справа № 15/40пд

          За позовом

Закритого акціонерного товариства «Аквасервіс», м. Луганськ

до комунального підприємства «Луганська обласна паливно-енергетична компанія», м. Луганськ

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Луганська обласна рада, м. Луганськ

про визнання договору оренди  недійсним

Суддя  Пономаренко Є.Ю.

Представники:

від позивача: Шкуматова З.В., представник за довіреністю № 01 від 19.02.09; Коваленко Є.О., представник по довіреності від 01.04.09 №01/04-09;

від відповідача: Каргаєв Д.М., представник за довіреністю № б/н від 19.01.09.

від третьої особи - Луганської обласної ради: Зенчугов В.В., представник за довіреністю №1/10-45 від 13.01.09., Дегтярьов Ю.А., представник за довіреністю № 1/10-612 від 08.04.09.

У судовому засіданні 02.04.2009 р. оголошувалася перерва до 07.04.2009 р. о 12 год. 45 хв., а потім до 09.04.2009 р. об 11 год.  45 хв.

          Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного майна № 120 від 01.12.08, укладеного між сторонами у справі.

Позовні вимоги мотивовані зокрема тим, що земляні дамби, які входять до складу об'єкта оренди за оскаржуваним договором, є нерухомими речами. Тому, договір оренди нерухомого майна, який укладено строком на 10 років, підлягав нотаріальному посвідченню на підставі ст. 793 ЦК України, що не було зроблено. Крім того, позивач вказує, зокрема, на наявність наступних порушень, допущених при укладенні договору: договір підписано особою, що не має необхідного обсягу цивільної дієздатності; договір укладено без дозволу органу управління майном - Луганської обласної ради; зміст договору не відповідає ст. 796 ЦК України, через те, що не передбачає передачу в оренду земельних ділянок, їх розмір та порядок використання; пункт 3.3. договору суперечить п. 15 Рішення Луганської обласної ради №14/27 від 13.07.07, згідно якого орендна плата за нерухоме майно спрямовується у співвідношенні: 50% - до спеціального фонду обласного бюджету, 50% - на розвиток підприємства.

          Представники позивача підтримали позов у повному обсязі.

          Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та доповненні до відзиву. При цьому, відповідач вважає, що гідротехнічні споруди –дамби не є ані будівлею, ані капітальною спорудою, а тому договір оренди не підлягає нотаріальному посвідченню. Інші доводи позивача відповідач також вважає необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані  документи та вислухавши представників сторін та третьої особи, суд, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи учасників судового процесу та надані до матеріалів справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Між комунальним підприємством «Луганська обласна паливно-енергетична компанія», як орендодавцем, та закритим акціонерним товариством «Аквасервіс», як орендарем, 01.12.2008 р. укладено договір оренди індивідуально визначеного майна №120.

Об'єктом оренди за вказаним договором (п.1.1) визначено наступне майно:

гідротехнічні споруди (вузол) Ісаківського водосховища, що включають:

- земляну дамбу протяжністю по гребеню 548м;

- береговий водоскид автоматичної дії із залізобетонним автодорожнім мостом;

- водозабірну башту з монолітного залізобетону висотою 23м з донним водоспуском,

що   розташоване за адресою:   Перевальський район, смт. Михайлівка, Ісаківське водосховище, та знаходяться на балансі КП «Луганська обласна паливно-енергетична компанія».

Вказане майно передано орендарю за актом приймання-передачі.

Договір укладено строком на 10 років (п. 10.1. договору).

Договір оренди сторонами нотаріально не посвідчено, його державна реєстрація не здійснена.

Відповідно до ст.ст. 209, 210 Цивільного кодексу України правочин, у випадках встановлених законом підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на день укладення спірного договору, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше  підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ст. 794 Цивільного кодексу України договір  найму  будівлі  або іншої капітальної споруди (їх окремої  частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

До складу об'єкту оренди за оскаржуваним договором входять капітальні споруди, тобто нерухоме майно.

Згідно ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно,  нерухомість) належать земельні  ділянки,  а  також  об'єкти,  розташовані  на  земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Рухомими  ж речами  є речі,  які можна вільно переміщувати у просторі (ч. 2 ст. 181 ЦК України).

Дамби, що входять до складу гідротехнічних споруд - об'єкту оренди, є нерухомістю, тобто капітальними спорудами.

Поняття гідротехнічних споруд наведено у пункті 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного  вилучення  та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої наказом Держкоммістобудування і архітектури від 19.12.95 № 252.

Згідно вказаної норми гідротехнічними спорудами визнаються споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори,  гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Опис гідротехнічної споруди за оскаржуваним договором наведено в звіті про незалежну оцінку, а також водогосподарському паспорті, згідно яких:

До складу гідротехнічних споруд Ісаковського водосховища входять:

- Земельна гребля;

- Береговий водоскид;

- Водозабор, що складається з: водозабірної башти з донним водовипуском в штольні та сифону.

Гребля - земельна, проїзна, довжина по гребню - 548,0м, ширина - 6,0м, ширина в нижній частині максимально 136,0м, в началі та кінці 54,0м, максимальна висота - 24,7м.

Береговий водоскид - закладається з підводящого каналу перехідної дільниці з водовідбійним колодязем, рисберми та відводного каналу.

Підводящій канал: довжина - 132,5 м, ширина - 46,0м, товщина - 0,2м. Прольотів - 5 шт. Перепад відміток швидкотоку -10,1м.

Водобійний колодязь. Довжина - 37,8м, ширина - 32,0м. - 39,0м, товщина - 0,2м. Відмітка дна - 85,5м.

Водозабір - складається з водозабірної башти з донним водовипуском штольні та сифоном.

Башта - з монолітного залізобетону, висотою - 23,0м, а 4.0-4.2м.

Донний водовипуск - з сталевих труб діаметром 700,0мм, в дві нитки укладений в залізобетонній штольні, висотою 2,8м, та довжиною 74,0м, товщиною 0,4м.

Сифон з сталевих труб ф1000,0мм, відмітка всосу - 94,15м.

Забір води здійснюється з трьох горизонтів:

верхній - 103,0м., середній - 97,0м., донний-91,32м.

Рік будівництва –1957. Рік реконструкції –1981.

Будівельний об'єм греблі –344887,09 м2

Будівельний об'єм берегового водоскиду- 1219,0 м3

Будівельний об'єм водобійного колодязя - 241,92 м3

Будівельний об'єм забірної башти - 303,32 м3

Будівельний об'єм водовипуску - 82,88 м3

За своїм призначенням дамби (греблі) утримують воду в водосховищі.

Виходячи  з наведеного, дамби неможливо перемістити без їх знецінення та зміни цільового призначення.

Саме ці ознаки притаманні нерухомим речам, що закріплено в основному акті цивільного законодавства –Цивільному кодексі України (ст. 181).

Вочевидь,  що дамби неможливо вільно переміщати у просторі.

Якщо ж спробувати перемістити дамбу, то: по-перше –це буде груда землі, яка не здатна буде виконувати своє цільове призначення і відповідно вся вода вийде з водосховища. При цьому, буде завдано шкоду як природному середовищу, так і фізичним та юридичним особам.

Крім того, інше майно, що входить до складу об'єкту оренди також має ознаки нерухомого, що підтверджується описом об'єктів за водогосподарським паспортом, звітом з незалежної оцінки та кресленнями. Незалежно  від того, чи є інше, крім дамб, майно рухомим чи нерухомим, весь договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а при недотриманні цього –весь договір є недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи, що між сторонами існує спір, щодо необхідності нотаріального посвідчення договору, та виходячи з того, що норма ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України не забороняє визнання нікчемних правочинів за позовами сторін недійсними, а також з огляду на положення ст. 124 Конституції України та ст. 16 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди.

Стосовно доводів відповідача про те, що дамби не є об'єктами нерухомого майна, а є окремим індивідуально визначеним майном слід зазначити наступне.

Основною класифікацією речей в українському законодавстві є поділ їх на рухомі та нерухомі речі.

Так, абсолютно всі речі в Україні можуть бути поділені на ці два види. Як зазначалося вище, вочевидь, дамби не можуть вільно переміщуватися у просторі, тобто спроба їх вільного переміщення призведе до знецінення та зміни цільового призначення.

Тому, за наведеною класифікацією дамби є нерухомістю.

Індивідуально визначене майно не є третім, поряд з рухомим та нерухомим, видом майна, та  може бути як рухомим так і нерухомим.

Відтак, є абсолютно неправильним відносити дамби до окремо індивідуально визначеного майна та не вважати при цьому їх капітальними спорудами –нерухомим майном.

Посилання відповідача на лист Міністерства юстиції України від 15.06.2006 р. також відхиляється судом з наступних підстав.

По-перше: вказаний лист не є нормативним актом.

По-друге: висновок відповідача та Луганської обласної ради про те, що дамби не є нерухомим майном, зроблений на підставі вказаного листа, суперечить наведеним у вказаному листі нормам законодавства, згідно яких це майно є нерухомістю.

Так, окрім положень ст. 181 Цивільного кодексу України, виходячи з яких спірне майно відноситься саме до нерухомості, також слід навести  наступне, додаткове нормативне обґрунтування такого висновку.

Згідно ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»до нерухомого майна відносяться будівлі, споруди, приміщення.

Поняття вказаних різновидів нерухомого майна наведено, зокрема, у Національному стандарті №2  «Оцінка нерухомого майна», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. № 1442.

Згідно п. 2 вказаного нормативного акту споруди - земельні поліпшення,  що не належать до будівель та приміщень,  призначені для виконання спеціальних технічних функцій (дамби, тунелі, естакади, мости тощо).

Таким чином, наведене також доводить, що дамба - це споруда, яка є нерухомістю.

Відхиляються і доводи відповідача про те, що право власності на гідротехнічні споруди не підлягає реєстрації в бюро технічної інвентаризації, і тому ці споруди не є нерухомістю.

По-перше: не можна підміняти поняття нерухомого майна, наведене в Цивільному кодексі України, через те, що у когось виникають труднощі при реєстрації такого майна в БТІ. Первісно є класифікація майна, яка здійснюється виходячи з змісту понять «рухомі речі»та «нерухомі речі»,  вже потім, як наслідок, постає питання реєстрації, а не навпаки.

В контексті спірного питання невірно тлумачиться і п. 1.6. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, згідно якого не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також, споруди, не пов'язані фундаментом із землею. Неправильно робиться акцент на необхідність існування фундаменту у всіх капітальних споруд.

Наявність чи відсутність фундаменту не є єдиною ознакою, за якою здійснюється поділ речей на рухомі та нерухомі.

За змістом п. 1.6. вказаного Тимчасового положення основним є те, що саме тимчасові споруди не підлягають реєстрації.

Проте, як було обґрунтовано  вище, дамби не є тимчасовими спорудами, а відносяться до капітальних споруд, тобто є  нерухомістю.

Крім того, питання реєстрації прав на нерухоме майно регулюється в Україні не лише вищевказаним Тимчасовим положенням, яке є підзаконним нормативним актом, а і Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Цей Закон регулює  відносини,  пов'язані  з  державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості (ст. 1).

Згідно ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»об'єкт нерухомого   майна  (нерухоме  майно,  нерухомість)  - земельні  ділянки,  а  також  об'єкти,  розташовані  на  земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Наведене поняття співпадає з поняттям, вміщеним в Цивільному кодексі України, виходячи з якого дамба - це нерухома споруда, право власності на яку, як наслідок, може бути зареєстровано.

Невчинення реєстрації права власності на певне майно в БТІ не впливає ані наявність права власності як такого, ані на вид майна.

Крім того, при укладенні договору допущені й інші порушення чинного законодавства.

У зв'язку з тим, що майно, яке є об'єктом оренди за оскаржуваним договором, знаходиться на балансі комунального підприємства «Луганська обласна паливно-енергетична компанія»та є власністю територіальної громади сіл, селищ, міст Луганської області, до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

При укладенні спірного договору порушено норму ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а саме договір оренди укладено без згоди Луганської обласної ради.

Відповідно до статті 797 Цивільного кодексу України плата,  яка  справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

При цьому, розмір плати за користування земельною ділянкою сторонами у договорі окремо не визначено.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст  правочину не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а також моральним   засадам суспільства.

На підставі вищевикладеного, позов підлягає задоволенню повністю, оскаржуваний договір оренди слід визнати недійсним. При цьому, дія договору припиняється на майбутнє.

При визнанні недійсними договорів оренди двостороння реституція не проводиться з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 207 Господарського кодексу України, у разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює в разі його недійсності проведення між сторонами реституції, так як використання майна - "річ" безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо.

Тому, такий договір повинен визнаватися недійсним і припинятися на майбутнє, а реституція не повинна проводитися. При цьому, зазначення в резолютивній частині рішення про припинення дії договору оренди на майбутнє є процесуально неправильним, оскільки: по-перше, про це не вказано в позовній вимозі; по-друге, законодавство не зобов'язує суд зазначати в резолютивній частині рішення момент, з якого правочин визнається недійсним та про припинення дії на майбутнє (коли про це не вказано в предметі позову); по-третє, винесення такої фрази в резолютивну частину рішення може означати вихід суду за межі предмету позову, що у даному випадку (за відсутності клопотання сторони) є неправильним. Тому, цілком достатньо, коли наслідки недійсності договору оренди сторони визначають згідно чинного законодавства, та відповідний висновок міститься в мотивувальній частині судового рішення.

Така ж правова позиція про не проведення судом реституції за договорами оренди наведена у постанові Верховного суду України від  13.01.2004 по справі N 7/85/4/68-81, п. 3.2. Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»та постановах Вищого господарського суду України від 31 серпня 2006 року по справі № 1/475пд, від  15 червня 2006 р. по справі № 20-4/244-1/015, від 02 жовтня 2008 р. №16/8, та ін.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України здійснені позивачем при подачі позову судові витрати покладаються на сторін у рівних частках у складі: 42 грн. 50 коп. витрат зі сплаченого державного мита та 59 грн. зі сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на кожну сторону.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутніх у судовому засіданні представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди індивідуально визначеного майна №120 від 01.12.08, укладений між Закритим акціонерним товариством «Аквасервіс»та комунальним підприємством «Луганська обласна паливно-енергетична компанія».

3. Стягнути з комунального підприємства «Луганська обласна паливно-енергетична компанія» (м. Луганськ, вул. Лермонтова, б. 1-б, кімн. 410 ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30091715) на користь закритого акціонерного товариства «Аквасервіс» (м. Алчевськ Луганської області, вул. Московська, б. 4А, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32804058), витрати зі сплати державного мита у сумі 42 грн. 50 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 59 грн. 00 коп.

4. Судові витрати у складі 42 грн. 50 коп. витрат зі сплаченого державного мита та 59 грн. 00 коп. зі сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписано 13.04.2009 р.

Суддя Є.Ю. Пономаренко