Постанова

від 05.11.2013 по справі 820/9195/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 листопада 2013 р. № 820/9195/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Дрижанові О.С.

за участю представників сторін

позивача Сімаковича П.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Картлі" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування наказу, податкових повідомлень-рішень, визнання дій неправомірними

встановив:

Позовні вимоги заявлені до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування наказу від 01.08.2013 року № 345 " Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки"; визнання неправомірними дій щодо проведення перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Холоста" та ТОВ " Атлант Буд Сіті" за період з 01.09.2012 по 31.10.2012 року, за результатами якої складено акт від 20.08.2013 року № 515/26-53-22-01-21-35012072; скасування податкових повідомлень- рішень від 16.09.2013 року № 0004852220 та № 000048402220.

У судовому засіданні представник позивача просила позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що підприємство не порушувало податкового законодавства, на запити ДПІ про надання пояснень та їх документального підтвердження надана відповідь, податки обчислені правильно, спірні податкові повідомлення-рішення суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач вважає, що господарські взаємовідносини з ТОВ «Холоста», ТОВ «Атлант Буд Сіті» виникли за правочинами, котрі повністю відповідають вимогам закону, господарські операції за цими правочинами фактично виконані, реальність господарських операцій підтверджується належно складеними первинними документами та фактом проведення оплати шляхом перерахування безготівкових коштів, наміру безпідставно отримати податкову вигоду у спірних правовідносинах позивач не мав.

Відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, з поданим позовом не погодився, зазначивши, що згідно пп.78.1.1 п.78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка може проводитися за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, також ТОВ "Студія Картлі" згідно положень п.п.139.1,9 п. 139.1. ст..139, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010, та п.9.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.203,ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ет.629, ст.650, ст.655, ст.658. ст.662 ЦК України, недодержало вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB "Студія Картлі" з контрагентами є нікчемними. Представник відповідача в судове засідання не прибув, надавши клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши долучені до матеріалів справи документи встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ТОВ "Студія Картлі" пройшовши передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 35012072, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Державній податковій інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду немає сумнівів у добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому з огляду на приписи ч.1 ст.11, ч.2 ст.49, ч.1 ст.71, ч.3 ст.72, ч.2 ст.76 КАС України перелічені обставини додатково перед судом не доказуються.

Перевіряючи оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ «Холоста» укладено договір оренди обладнання від 03.09.2012 року № 03-09/2012, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування обладнання, визначене та детально описане в додатку № 1 до договору для використання в статутній діяльності, вартість орендної плати складає 64 тис. грн.. за місяць (п.п.1.1, 3.1. Договору); ТОВ «Атлант Буд Сити» 31.08.2012 року укладено договір щодо виконання замовлень на високому художньому рівні та згідно прийнятим технічним стандартам, у відповідності з наданою інформацією та технічними параметрами замовника, виконання замовлення фіксується підписанням акту приймання-передачі виконаних робіт, передача замовлення фіксується наданням аудіо та відео даних на магнітних та/або оптичних носіях або інших носіях, які обумовлені завданням (п.1.1,3.7-3.8 Договору).

За змістом п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так відповідно до п.138.4,138.6 ст.138, п.14.1.228 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із контрагентами, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.

На підтвердження виконання означених вище договорів позивачем надані суду податкові накладні від 31.10.2012 року № 3, від 28.09.2012 року № 2, від 03.10.2012 року № 2, від 03.09.2012 року № 1 (по договору з ТОВ «Холоста») від 12.10.2012 року № 41, від 03.10.2012 року № 40від 28.09.2012 року № 20, від 18.09.2012 року № 14, від 06.09.2012 року № 12, від 03.09.2012 року № 10, від 31.10.2012 року № 42 (по договору з ТОВ «Атлант Буд Сіті»). Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам ст..201 ПК України, наказу Мінфіну України від 01.11.2011 року № 1379, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Із наявних у матеріалах справи платіжних доручень, виписок по рахункам 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками" та 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями встановлено факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Суд зауважує, що ухвалою про відкриття провадження у справі від 01.10.2013 року позивача і зобов'язано надати суду в тому числі довідку статистики із зазначенням видів діяльності, проте в судове засідання така довідка не надана. Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки позивача (а.с.12) встановлено, що основними видами діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля (46.90), діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (2.46.90), діяльність у сфері права (4.70.22), консультування з питань комерційної діяльності й керування (5.71.12), діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування у цих сферах (6.73.20), дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки, отже діяльність відповідача не передбачає здійснення виробництва кіно-та відеофільмів, телевізійних програм, видання звукозаписів, а отже підприємством не доведено використання отриманих товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності як підстава формування валових витрат та податкового кредиту.

Суд також звертає увагу на те, що позивачем не надано в судове засідання доказів на підтвердження взяття на позабалансовий облік обладнання за договором оренди, укладеному з ТОВ «Холоста», як не надано доказів використання орендованого устаткування у власній господарській діяльності.

Положеннями ч.1 ст.901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Тобто звіт (акт) про виконання робіт має свідчити про те, що виконавець у процесі надання послуг проводив певну роботу і одержав результат, котрий замовник може використати в діяльності, що приносить дохід.

В Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно ч. 2 ст. 3 Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. В ч. 1 та ч. 2 ст. 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704. Крім того в п. 2.16 цього Положення зроблене застереження стосовно того, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Стосовно договору з ТОВ «Атлан Буд Сити» від 31.08.2012 року № 31-08/12 щодо надання послуг - виконання замовлень, суд зазначає, що предмет означеного договору визначено як виконання замовлень позивача на високому художньому рівні та згідно прийнятим технічним стандартам, у відповідності з наданою інформацією та технічними параметрами замовника в т.ч. зйомка сюжетів, відеороликів, фільмів; технічний супровід комплексом пересувної телевізійної станції (ПТС); технічний супровід системою Steadicam; монтаж, перемонтаж, в тому числі нелінійний монтаж; комп'ютерна графіка: анімація, дво- та тримірна графіка, заміна та створення титрів, пекшотів , зміна артикуляції; озвучення, переозвучення, в тому числі підбір звукових ефектів; написання/підбір музики; копіювання, запис циклічних фрагментів без обмеження довжини; тестування аудіо/відеоматеріалів з наданням експертного висновку про відповідність якості матеріалів технічним стандартам медіа носіїв; виробництво повноцінних аниматиків для тестування в фокус-групах; підбір голосів акторів, музики, звукових ефектів з належних виконавцю матеріалів; створення та ведення архіву та електронного каталогу з використанням матеріалів, в тому числі перевірка якості відеоматеріалів існуючим Державним стандартам; доставка матеріалів , виготовлених виконавцем при виконанні замовлень по м. Києву; інші роботи обумовлені завданням та погоджені сторонами.

Позивачем до матеріалів справи надані завдання від 31.08.2012 року № 1-2012, №5-2012 від 03.10.2012, № 4-2012 від 28.09.2012 року, акти виконаних робіт № 030912, № 031012, № 060912, № 121012, №180912, №311012, №280912, які згідно п.п.3.7-3.8 Договору мають підтвердити факт виконання послуг.

Дослідивши зміст актів та завдань суд зауважує, що в них відсутні відомості, які саме послуги з технічного супроводу зйомок надані контрагентом позивача: для зйомки яких сюжетів здійснено технічний супровід; які види cистеми стабілізації знімальної камери для кіно-або відеозйомки з руху використані; відсутня інформація стосовно осіб, які здійснювали супровід: оператор, асистент оператора,- в т.ч. перелік робіт, виконаний вказаними особами тощо.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що зі змісту акту вбачається, що він не містить чіткого, деталізованого переліку наданих послуг, що в свою чергу унеможливлює встановлення причинно-наслідковий зв'язок між зазначеними в актах послугах та господарською діяльністю підприємства-позивача.

Долучені до матеріалів справи договори та ефірні довідки про виходи передач «Автопилот новости», «Автопилот тест» та «Технопарк» на 5-му каналі, як докази на підтвердження використання отриманих від контрагентів послуг у подальшій господарській діяльності, судом до уваги не приймаються, оскільки не підтверджують факту використання орендованого обладнання та послуг по технічному супроводу зйомки, отриманих позивачем від ТОВ «Холост» та ТОВ «Атлант Буд Сити»

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене вище суд, приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин та відмовляє у задоволенні адміністративного позову. Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Картлі" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування наказу, податкових повідомлень-рішень, визнання дій неправомірними залишити без задоволення

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 08.11.2013 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.