Постанова

від 14.04.2009 по справі 16/699-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/699-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2009 р.                                                           Справа № 16/699-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., судді Камишева Л.М. ,  Лакіза В.В.

при секретарі Сємєровій М.С.

за участю представників сторін:

позивача - Солдаткін І.В., дор. № 3 від 10.02.2009 р.

1-го відповідача -  не з'явився

2-го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу  2-го відповідача вх. № 399С/1-10 на рішення господарського суду Сумської області від 26.01.09 по справі № 16/699-08

за позовом ТОВ "Сумиагроцукор", м. Суми

до  1. ТОВ "Пік", м. Дніпропетровськ  

      2. ТОВ "Катеринівка 1", с. Катеринівка

про визнання правочину та господарських зобов'язань недійсними

встановила:

Рішенням господарського суду Сумської області від 26.01.2009 р. по справі № 16/699-08 (суддя Моїсеєнко В.М.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнано недійсним з моменту укладення договір № 150 про відступлення права вимоги від 27.12.2006 р. на суму 593335,86 грн., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумиагроцукор", Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Катеринівка 1". Визнано недійсними господарські зобов'язання, які виникли по договору № 150 про відступлення права вимоги від 27.12.2006 р. на суму 593335,86 грн., укладений між Товариством з обмеженою  відповідальністю "Сумиагроцукор", Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Катеринівка 1".

2-й відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Сумської області від 26 січня 2009 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник 1-го відповідача судове засідання не з'явився, ухвала від 18.02.2009 р., надіслана на адресу першого відповідача, зазначену в матеріалах справи, повернулася з відміткою пошти "вибув". В судовому засіданнні 18.03.2009 р. позивач надав докази про нове місцезнаходження 1-го відповідача, у зв"язку з чим розгляд справи було відкладено та надіслано ухвалу про відкладення розгляду справи на належну адресу 1-го відповідача.  Відомості про отримання 1-м відповідачем ухвали від 18.03.2009 р., надісланої на адресу, зазначену в  довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в матеріалах справи відсутні.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з яких причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, 2-й відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить підпис його уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників 1-го та 2-го  відповідачів за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів  встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2006 р. між  ТОВ "Сумиагроцукор" (первісний кредитор), ТОВ "ПІК" (новий кредитор) та ТОВ "Катеринівка 1" (боржник) був укладений  договір № 150 про відступлення права вимоги, відповідно до п.1.1 якого первісний  кредитор передає, а  новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належать первісному кредиторові і стає кредитором боржника за договорами, що укладені між первісним кредитором і боржником згідно з додатком № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1 вказаного договору новий кредитор сплачує первісному кредиторові суму основного боргу в сумі 593335,86 грн. шляхом безготівкового перерахування.

Матеріали справи свідчать, що  ухвалою господарського суду Сумської області від 22.12.2006 р. порушено провадження у справі № 8/603-06 про банкрутство позивача –ТОВ "Сумиагроцукор" та введена процедура  розпорядження майном боржника.

Частиною 13 ст.13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо уступки вимоги.

Як зазначає позивач, погодження на розпорядження майном він не надавав, в матеріалах справи відсутні докази про наявність такого погодження на укладення оскаржуваного договору.

Таким чином, договір № 150 про відступлення прав вимоги від 27.12.2006 р. укладений  з порушенням чинного законодавства, тобто після відкриття  провадження у справі про банкрутство позивача, ТОВ "Сумиагроцукор", без згоди розпорядника майна  боржника   на укладення договору  про відступлення права вимоги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що генеральному директору ТОВ "Сумиагроцукор" Петленку М.А. було надано згоду розпорядником майна Солдаткіним С.В. на укладення вказаного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю  або в частині.

Посилання заявника апеляційної скарги на справу № АС-4/21-08 колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки сторонами по вказаній справі були прокурор м. Суми в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Суми, ТОВ "Сумиагроцукор" в особі Солдаткіна С.В., ТОВ "ПІК", ТОВ "Катеринівка 1". Підстава вказаного позову - завдання шкоди інтересам кредитора, а саме, держави в особі ДПІ в м. Суми.

Харківським апеляційним адміністративним судом було відмовлено у задоволенні позову у зв"язку з тим, що у позивача відсутнє право звертатися до суду з даним позовом. Факт погодження розпорядником майна ТОВ "Сумиагроцукор" договору № 150 від 27.12.2006 р. Харківським апеляційним адміністративним судом не встановлювався.

Таким чином, спір по справі № 16/699-08 вирішується між іншими сторонами та з інших підстав.

Також є безпідставними посилання 2-го відповідача на те, що судом першої інстанції не враховані положення ч. 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки угода може бути визнана недійсною відповідно до цивільного законодавства України, однак на підставах передбачених вказаним Законом, а саме ч. 11 ст. 17 цього Закону.

Зазначені у ч. 11 ст. 17 Закону підстави є спеціальними та безпосередньо пов'язані з відносинами неспроможності (банкрутства), тому надають можливість визнати таку угоду недійсною саме у справі про банкрутство.

На підставах, передбачених ч. 11 ст. 17 Закону, угода визнається недійсною за спрощеною процедурою, яка не вимагає від суду вчинення додаткових дій, що притаманні  позовному провадженню.

Інші угоди, що не відповідають вимогам будь-якого закону, в тому числі вимогам Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, зокрема його статтям 12, 13, підлягають визнанню недійсними в порядку позовного провадження. В цьому випадку угода визнається недійсною на підставах, передбачених цивільним законодавством України.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 26.01.2009 р. по справі № 16/699-08 прийняте у відповідності до чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга 2-го відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, -

постановила:

Апеляційну скаргу другого відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 26 січня 2009 р. по справі № 16/699-08 залишити без змін.

         Головуючий суддя                              (підпис)                        Бондаренко В.П.  

                                 Судді                               (підпис)                       Камишева Л.М.  

                                                                          (підпис)                       Лакіза В.В.  

Постанову підписано 16.04.2009 р.