Рішення

від 26.03.2009 по справі 8/46пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/46пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.09                                                                                 Справа № 8/46пн.

За позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна дільниця № 7», м. Стаханов Луганської області,

до 1. Стахановської міської ради, м. Стаханов Луганської області,

          2. Фонду комунального майна виконавчого комітету Стахановської міської ради, м. Стаханов Луганської області,

          3.Виконавчого комітету Стахановської міської ради, м. Стаханов Луганської області, -

про визнання права власності.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань –Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Рачок Р.В. - ліквідатор, - паспорт серії ЕК № 316537 вид.  Первомайським  МВ УМВС України в Луганській обл. 31.01.1997 р.; постанова господарського суду  від 19.04.07року  № 10/217б;

від 1-го відповідача –Корявцева О.О. –завідувач юридичним відділом, - довіреність №01-28/1382 від 17.04.08 року;

від 2-го відповідача –Чалкова С.М. –заступник голови фонду, - довіреність №163 від 25.03.09 року;

від 3-го відповідача –Корявцева О.О. –завідувач юридичним відділом, - довіреність №01-28/1382 від 17.04.08 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про визнання за ним права власності на нежитлові будівлі-майстерні з прибудовою (літери БТІ –б, Б), загальною площею 117,1 кв.м., які розташовані за адресою: м. Стаханов Луганської області, вул. Пономарчука, 11-в.

          На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 06 березня до 26 березня 2009 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази

У судовому засіданні, яке відбулося 26.03.09 року, представники сторін звернулися до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

Позивач позов підтримав у повному обсязі.

Представник 1-го та 3-го відповідачів  позов не визнав, про що також зазначив у своєму відзиві на нього (вих. №119 від 04.03.09 року), посилаючись на те, що спірне майно є власністю територіальної громади міста Стаханова, що підтверджується  свідоцтвом про право власності серії САВ №224415 від 20.11.07 року; спірне майно за  комунальним підприємством, яким є  позивач, було закріплене  на праві господарського відання.

Представник 2-го відповідача у судовому засіданні з позовом погодився; в той же час у відзиві на позов 2-й відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що власником спірного майна є територіальна громада міста Стаханова, - позивачу ж майно було надано на праві повного господарського відання (вих. №129 від 03.03.09 року).

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного.

На підставі акту приймання передачі від 08.04.1998 року шахта «Максимівська»виробничого об'єднання «Стахановвугілля»передала до комунальної власності міста Стаханова низку  об'єктів  нерухомого майна, у тому числі –механічну дільницю, до складу якої входять механічна майстерня з обладнанням та ін.

02.02.2001 року  29-ю сесією Стахановської міської ради 23-го скликання було прийнято рішення №б/н  «Про реорганізацію комунальних підприємств», відповідно до якого було утворено Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна ділянка №7»(далі –КП «ЖЕД №7», - позивач).

На виконання цього рішення позивачу передано приміщення механічної майстерні Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна дільниця №8»(згідно вищезгаданого рішення - увійшло до складу КП  «ЖЕД №7»)  розмірами 15,0 м х 6,2 м, первісною балансовою вартістю 9416,00 грн.; амортизаційні нарахування станом на 01.10.01 року –5613,00 грн., - тобто залишковою балансовою вартістю  3803,00 грн. (9416,00 грн. –5613,00 грн.), яке знаходиться за адресою: місто Стаханов, вул. Пономарчука, 11, - що підтверджується актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31.10.01 року, доданим до справи.

Позивач та представники  усіх трьох відповідачів погодилися, що станом на час розгляду цього спору по суті залишкова балансова вартість предмету спору становить 4634,00 грн., яку позивач вказав у позовній заяві.

Суд погоджується з такою оцінкою об'єкта нерухомого майна, який є предметом  спору.

Рішенням виконавчого комітету  Стахановської міської ради від 09.10.07 року №524 «Про надання адресних номерів» цьому об'єкту нерухомого майна  надано поштову адресу: вул. Пономарчука, 11-в.

06.11.07 року виконкомом Стахановської міської ради прийнято рішення за №575 «Про оформлення права власності на нежитлову будівлю майстерні, розташовану по вул. Пономарчука, 11-в у місті Стаханові», згідно якому право власності на цей об'єкт визнано за територіальною громадою в особі Стахановської міської ради (п.1).

20.11.07 року виконавчим комітетом Стахановської міської ради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно якому територіальна громада в особі Стахановської міської ради є власником  комунального об'єкту у вигляді нежитлової будівлі майстерні площею 117,1 кв. м, яка знаходиться за адресою: місто Стаханов, вул. Понормарчука,11-в;  право власності зареєстровано у Реєстрі права власності на об'єкти нерухомого майна, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №16780208 від 23.11.07 року, виданим Комунальним підприємством «Стахановське  бюро технічної інвентаризації».

26.11.03 року господарським судом Луганської області було порушено провадження по справі №10/217-б  за позовом Управління Пенсійного фонду України у місті Стаханові  до КП «ЖЕД №7»- про банкрутство.

Постановою названого суду від 19.04.07 року відповідача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Рачка Р.В. (а.с. 19-20).

Ліквідатор, керуючись ст. 25 Закону України від 30.06.1999 року №784-ХІУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(з наступними змінами та доповненнями) (далі –ЗУ №784-ХІУ), вживаючи заходів до виявлення майна, яке належить підприємству-банкруту, звернувся до суду з цим позовом, посилаючись на ст.26 цього Закону, а також на те, що спірний об'єкт нерухомості на час визнання  позивача банкрутом перебував у нього на балансі.

ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні цього спору суд виходить з того, що спірні правовідносини виникли 31.10.01 року, тобто під час дії Цивільного кодексу Української РСР,  та продовжують мати місце після 01.10.04 року –дати набрання чинності Цивільним кодексом України (далі –ЦКУ), а тому з огляду на викладене, відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ керується положеннями останнього.   

1.Дійсно, наявними у справі доказами підтверджено, що спірний об'єкт нерухомості 31.01.01 року було передано позивачу його власником –Територіальною громадою в особі Стахановської міської ради на правах повного господарського відання.

     Правом  власності  є право особи на річ (майно),  яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею,  незалежно від  волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦКУ).

           Згідно статті 317 ЦКУ власникові   належать  права  володіння,  користування  та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності  не  впливають  місце  проживання власника та місцезнаходження майна.

           Суб'єктами  права  власності  є  Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом (ст.318 ЦКУ).

           Власник  володіє,  користується, розпоряджається  своїм майном на власний розсуд. Власник  має  право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав  та  виконанні  обов'язків  власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства (частини 1-2 ст. 319 ЦКУ).

          Статтею 321 Цивільного кодексу встановлено, що право  власності  є  непорушним.  Ніхто   не   може   бути протиправно   позбавлений   цього   права   чи  обмежений  у  його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена  у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове  відчуження  об'єктів  права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної  необхідності  на підставі   і   в   порядку,  встановлених  законом,  та  за  умови попереднього та повного відшкодування їх вартості,  крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.  

    Як сказано у статті 328 ЦКУ, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право  власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не  випливає  із  закону  або  незаконність  набуття  права власності не встановлена судом.

          Отже, позивач має право володіння чужим майном.

          Статтею 397 Цивільного кодексу визначено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право  володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається  правомірним,  якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

          Згідно статті 398 ЦКУ право  володіння  виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

          Як сказано у ч. 1 ст. 24 Господарського кодексу України (далі –ГКУ, управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки  здійснюється  через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад  та  органів  місцевого самоврядування  щодо  суб'єктів  господарювання,  які  належать до комунального сектора економіки і  здійснюють  свою  діяльність  на основі   права   господарського  відання  або  права  оперативного управління.

          Позивач є комунальним підприємством .

          Згідно частині 1 ст. 62 ГКУ підприємство -  самостійний   суб'єкт   господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування,  або іншими суб'єктами  для  задоволення суспільних  та  особистих  потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в  порядку,  передбаченому  цим  Кодексом  та  іншими законами.

     Залежно  від  форм  власності,  передбачених  законом, в Україні можуть діяти комунальні  підприємства,  що  діють  на  основі   комунальної власності територіальної громади (абз. 4 ч. 1 ст. 63 ГКУ).

          Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом  місцевого  самоврядування  в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності  і  входить  до  сфери його управління. Орган,   до  сфери  управління  якого  входить  комунальне унітарне підприємство,  є  представником  власника  -  відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах,  визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального  унітарного  підприємства  перебуває  у комунальній  власності  і  закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне  підприємство) або  на  праві  оперативного  управління  (комунальне некомерційне підприємство)(частини 1-3 ст. 78 ГКУ).

          Отже, територіальна міська громада в особі Стахановської міської ради не передала позивачу  спірне майно у власність; вона також документально підтвердила наявність у неї (громади)  такого права на час вирішення цього спору по суті.

          2.Позивач на підтвердження своїх позовних вимог посилається на норми, викладені у частині 1 ст. 26 Закону №784-ХІУ, де сказано, що  усі   види  майнових  активів  (майно  та  майнові  права) банкрута,  які  належать  йому  на  праві  власності  або  повного господарського  відання  на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури,  включаються до складу ліквідаційної  маси,  за  винятком  об'єктів  державного житлового фонду,  в тому числі гуртожитків,  дитячих дошкільних закладів  та об'єктів   комунальної  інфраструктури,  які  в  разі  банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до  комунальної  власності  відповідних  територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

          На думку суду, позивач припустився невірного тлумачення вищенаведених положень Закону №784-ХІУ та інших вищезгаданих нормативних актів.

          За таких обставин у суді відсутні правові та фактичні підстави для задоволення його позовних вимог.

          Відповідно до ст. 44.47-1, 49 ГПК України судові витрати у повному обсязі покладаються на позивача.

          Позивач при зверненні з позовом до суду припустився надмірної сплати державного мита.

          Так, згідно п. «а»частини 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7/93 «Про державне мито»за звернення до суду з майновим позовом державне мито  підлягає сплаті у розмірі 1% вартості спірного майна, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) та не більше 1700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500,00 грн.).

          Позивач на підставі платіжного доручення №7 від 16.02.09 року сплатив державне мито у сумі 102,00 грн., що відповідає вимогам п. «а»ч. 2 ст. 3 вищезгаданого Декрету при вартості об'єкта нерухомості у 4634,00 грн.  

          Однак він на підставі  платіжного доручення №4 від 02.02.09 року сплатив також державне мито у сумі 85,00 грн., що є надмірним.

          Надмірно сплачене державне мито у сумі 85,00 грн. підлягає поверненню платнику.

          На підставі викладеного, ст.ст.317-319,321,328, 397,398 Цивільного кодексу України, ст.ст. 24,62,63,78Господарсьокого кодексу України, ст. 26 Закону України від 30.06.1999 року №784-ХІУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(з наступними змінами та доповненнями), керуючись ст.ст.32-34,36,43,44,47,47-1,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

          1.У задоволенні позову відмовити.

          2.Судові витрати покласти на позивача.

          3.Повернути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна дільниця №7», ідентифікаційний код 25363726, яке знаходиться за адресою: юридична –місто Стаханов, вул. 60 років Жовтня, 3 Луганської області;  поштова - місто Луганськ, вул. Оборонна, 24, - надмірно сплачене державне мито у сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп.

          Підставою для повернення державного мита є копія цього рішення, засвідчена гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 26.03.09 року за згодою представників сторін  оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

           Рішення  може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у той же термін.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –31 березня 2009 року.

Суддя                                                                                                          А.П.Середа