Постанова

від 16.04.2009 по справі 31/329

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/329

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.04.2009                                                                                           № 31/329

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Отрюха  Б.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від прокуратури –  Коваль О.М. – пом.прокурор.

 від позивача –  Безносик А.О. – юр.    

 від відповідача 1 –  Шапошнікова Т.Г. – юр.

 від відповідача 2 – Куненко С.В. – юр.

 від третьої особи –  представник не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступник прокурора м.Києва

 на рішення Господарського суду м.Києва від 10.12.2008

 у справі № 31/329 (суддя  

 за позовом                               Заступник прокурора м.Києва

 до                                                   Київський національний університет технологій та дизайну

                                                  ТОВ "Мідорі Хаус"

 третя особа відповідача           ТОВ "Авіста"

 про                                                   визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.12.2008р. у справі №31/329 в задоволенні позову Прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Київського національного університету технологій та дизайну, ТОВ „Мідорі Хаус”, третя особа: ТОВ „Авіста”, про визнання недійсним договору було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду Прокуратура міста Києва звернулась з апеляційним поданням та просить його скасувати, оскільки вважає, що воно було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та не відповідає дійсним обставинам справи.  

Розглянувши у судовому засіданні апеляційне подання, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегією встановлено наступне:

          Земельна ділянка площею 20109 м.кв., що знаходиться в м. Києві за адресою: вул. Немировича-Данченка, 2, відведена Київському національному   університету   технологій та   дизайну для будівництва житлового комплексу з паркінгом та реконструкції стадіону, їх подальшої експлуатації та обслуговування відповідно до Рішення Київської міської ради №1109/2519 від 28.12.2004, що підтверджується Актом на право постійного користування землею Серія ЯЯ № 392756 від 15.04.2005р.

За результатами конкурсу від 08.02.2005 на інвестування будівництва стадіону та житлового комплексу між Київським національним   університетом   технологій та   дизайну (Замовник)    та   Товариством   з обмеженою відповідальністю „Київський фонд нерухомості” (Інвестор) було укладено інвестиційний договір № 154 від 09.02.2005, за яким інвестор зобов'язаний здійснювати інвестування реконструкції стадіону на будівництво житлової споруди на земельній ділянці по вул. Немировича-Данченка, 2 у м. Києві.

У подальшому між сторонами було укладено додаток до договору № 154 від 27.12.2005 про зміни та доповнення, яким договір від 09.02.2005 викладено в новій редакції.

Крім того, 26.05.2006 між Київським національним університетом технологій та дизайну та Товариством з обмеженою відповідальністю „Авіста”  був укладений договір №26/5-17 під відкладальною умовою, за яким Університет (Замовник) замовляє, а ТОВ „Авіста” (Інвестор) зобов'язується забезпечити фінансування, будівництво об'єктів на земельній ділянці по вул. Немировича-Данченка, 2 у м. Києві та розвиток матеріально-технічної бази на умовах та в порядку, визначеному цим Договором.

В пункті 2.4 Договору №26/5-17 сторонами визначено, що відкладальною умовою є  юридичний факт розірвання договору № 154 від 09.02.2005 в редакції від 27.12.2005, або в редакції чинній на момент такого розірвання, укладеній між замовником та ТОВ „Київський фонд нерухомості”. Сторони домовились про те, що цей Договір вступає в силу, автоматично, через сорок два календарні дні з моменту розірвання договору № 154 від 09.02.2005 в редакції від 27.12.2005, або в редакції чинній на момент такого розірвання.

Надалі, рішенням господарського суду м. Києва від 25.09.2007 у справі № 33/184 був задоволений позов Київського національного університету технологій та дизайну до ТОВ „Київський фонд нерухомості” про розірвання інвестиційного договору № 154 від 09.02.2005 із змінами і доповненнями з підстав неналежного виконання ТОВ „Київський фонд нерухомості” умов даного договору.

Після розірвання на підставі рішення суду договору № 154 від 09.02.2005 функції інвестора будівництва житлового комплексу та реконструкції стадіону Київським національним університетом технологій та дизайну були передані Товариству з обмеженою відповідальністю „Мідорі Хаус” на підставі договору від 05.12.2007, відповідно до якого ТОВ „Авіста” переводить борг за договором № 26/5-17 під відповідальною умовою від 26.05.2007, який укладено між ТОВ „Авіста” та Університетом, а новий інвестор ТОВ „Мідорі Хаус” приймає на себе всі зобов'язання.

Пунктом 1.2 Договору про заміну інвестора від 05.12.2007 визначено, що університет дає згоду на заміну інвестора за основним Договором.

Підпункт 1.1 розділу 1 додатку до Договору № 26/5-17 про зміни та доповнення від 20.02.2008 визначено взаємовідносини сторін щодо здійснення інвестиційної діяльності, які між ними виникли відповідно до положень Договору № 26/5-17 в редакції від 07.12.2007, укладеного сторонами з урахуванням положень Договору № 26/5-17 під відкладальною умовою від 26.05.2006 та Договору про заміну інвестора від 05.12.2007, виходячи з фактичного настання відкладальної обставини та вступом в силу Договору № 26/5-17.

Спір виник з приводу того, що Прокуратура м. Києва вважає недійсними Договір №26/5-17 від 26.05.2006 укладеного за відкладальною умовою, Договір від 05.12.2007 про зміну інвестора, Додаток до договору №26/5-17 від 26.05.2006 про зміни та доповнення від 07.12.2007, Додаток до договору №26/5-17 від 26.05.2006 про зміни та доповнення від 20.02.2008р. з підстав недодержання сторонами вимог, які встановлені ст.ст.203, 207, 215 ЦК України, у зв'язку з чим звернулась до господарського суду з позовом.

Проте, рішенням суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги прокуратури є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції не відповідає нормам чинного законодавства та обставинам справи, з наступних підстав:  

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про інвестиційну діяльність” інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути, зокрема, права користування землею.

Як вбачається із п.1.7.2 та п.1.9 Договору № 26/5-17 з відкладальною умовою

від 26.05.2006 інвестицією Університету в даному договорі виступила частина земельної

ділянки розміром 13 099 м.кв. по вул. Немировича-Данченка, 2 у м. Києві., яка підлягає забудові об'єктом 2 (житловий комплекс з паркінгом, вбудовано прибудованими нежитловими приміщеннями, інженерною інфраструктурою, внутрішньо квартальними зовнішньо-іженерними мережами), що закріплена на праві постійного користування за Київським національним університетом технологій та дизайну та є державною формою власності.  

Перехід права користування на зазначену земельну ділянку на підставі даного Договору до інвестора - ТОВ „Авіста” можливе в порядку передбаченому ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України, у зв'язку з набуттям інвестором права власності на збудований житловий комплекс (п.п. 1.9, 2.2.4 Договору).

Разом з тим, п. 3.1.23 Статуту Київського національного університету технологій та дизайну - університет має право користуватися земельними ділянками в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Правові засади оренди землі визначені ст. 2 Закону України „Про оренду землі", відповідно до якої відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст.ст. 142 - 144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до п. „в" ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні").

З наведеного вбачається, що вирішення питання про передачу землі в користування іншому користувачу, як це фактично передбачено умовами спірного договору, є виключним правом ради як суб'єкта права власності на землю та це питання вирішується виключно на пленарному засіданні відповідної ради.

Надання земельних ділянок у користування у м. Києві здійснюється у відповідності до Земельного кодексу України, рішення Київської міської ради від 26.06.03 № 512/672 „Про порядок надання земельних ділянок у користування у м. Києві”, рішення Київської міської ради № 457/1867 від 15.07.2004 „Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві”.

Рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 № 457/1867 затверджено Регламент розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві, який визначає загальні положення і встановлює особливості та процедуру надання в постійне користування земельних ділянок в м. Києві фізичним та юридичним особам та оформлення права користування землею на підставі прийнятих Київською міською радою рішень.

Отже, Київський національний університет технологій та дизайну не може відчужувати земельну ділянку, яка належить йому на праві тимчасового користування, оскільки належить йому на титулі оперативного управління та обмежене правом розпорядження.

З умов договору також вбачається, що за результатами будівництва житлового комплексу, об'єкт 2 (житловий комплекс з паркінгом, вбудовано прибудованими нежитловими приміщеннями, інженерною інфраструктурою, внутрішньо квартальними зовнішньо-іженерними мережами), разом із земельною ділянкою площею 13 099 кв.м., буде належати на праві власності Інвестору, про що свідчать зокрема пункти 5.1.4; 5.1.12; 5.1.17; 5.1.18; 5.3.12; 8.2; 8.5 договору та додатків до нього.

Отже, умовами спірного договору встановлюється, що майно, яке належить університету на праві державної форми власності та визначене ним в якості інвестиції, набуде приватної форми власності у зв'язку з переходом права власності на об'єкт 2 до ТОВ «Мідорі Хаус», який є  господарюючим суб'єктом з приватною формою власності.

Зазначений висновок узгоджується із положеннями частини 2 статті 22 Господарського кодексу України, якою передбачено, що суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, які діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Таким чином, не відповідає вимогам чинного законодавства висновок суду першої інстанції, що відсутній факт передачі або відчуження нерухомого майна за оспорюваними договорами.

Як вбачається із матеріалів справи та положень п.1.2 статуту Київського національного університету технологій та дизайну, останній є державним неприбутковим учбовим закладом, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про вищу освіту» , чинного законодавства та Статуту.

Частинами першою та другою ст.63 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що за вищим навчальним закладом з метою забезпечення діяльності, передбаченої його статутом, і відповідно до закону та його організаційно-правової форми власником (власниками) закріплюються на правах оперативного управління або передаються у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, обладнання, а також інше необхідне майно.

Майно, що закріплене за вищим навчальним закладом державної або комунальної форми власності, а також доходи від використання цього майна належать вищому навчальному закладу на правах оперативного управління.

Майно, що знаходиться у державній і комунальній власності і передане в оперативне управління вищим навчальним закладам державної і комунальної форм власності, не підлягає вилученню або передачі будь-яким підприємствам, установам, організаціям, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта  господарювання,  який  володіє,  користується  і  розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником (уповноваженим ним органом).

Згідно п.2.1 власником університету є Міністерство освіти і науки України, яке закріплює за університетом на правах оперативного управління будівлі, споруди, майнові комплекси, а також інше необхідне майно (п.2.1.4 Статуту).

Отже, з наведеного вище вбачається, що університет не наділений повноваженнями змінювати форму власності переданого йому в оперативне управління майна та повноваженнями передавати (відчужувати) вказане майно, у тому числі - шляхом укладення інвестиційного договору з іншими суб'єктами господарювання.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлено частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК У країни.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 3 ст. 207 ГК України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визначається недійсним і припиняється на майбутнє.

Враховуючи те, що спірний інвестиційний договір №26/5-17 від 26.05.2006 був укладений з порушеннями норм земельного законодавства України, вимог Закону України „Про вищу освіту” та положень Статуту Київського національного університету технологій та дизайну без відповідної компетенції Університету на розпорядження частиною земельної ділянки під забудову об'єкта 2 по вул. Немировича-Данченка, 2 у м. Києві, а також без відповідної компетенції Університету на розпорядження майном, що належить до державної форми власності та закріплене за ним на праві оперативного управління,  колегія вважає позовні вимоги прокуратури щодо визнання цього договору недійсним обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин колегія також вважає обґрунтованими позовні вимоги прокуратури щодо визнання недійсним договору про заміну інвестора від 05.12.2007р., укладеного між Київським національним університетом технологій та дизайну, Товариством з обмеженою відповідальністю „Авіста” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Мідорі Хаус” на підставі недійсного договору №26/5-17 від 26.05.2006, а також визнання недійсними додатку до договору №26/5-17 про зміни та доповнення від 07.12.2007 та додатку до договору №26/5-17 про зміни та доповнення від 20.02.2008.

Враховуючи викладене, колегія приходить до висновку про те, що рішення господарського суду м. Києва від 10.12.2008р. є необґрунтованим та не відповідає дійсним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.   

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд  –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційне подання Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 10.12.2008р. у справі №31/329 скасувати.

3. Позовні вимоги задовольнити повністю.

4. Визнати недійсним договір №26/5-17 під відкладальною умовою від 26.05.2006, укладений між Київським національним університетом технологій та дизайну та Товариством з обмеженою відповідальністю „Авіста”.   

5. Визнати не дійсним договір про зміну інвестора від 05.12.2007р., укладений між  Київським національним університетом технологій та дизайну, Товариством з обмеженою відповідальністю „Авіста” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Мідорі Хаус”.

6. Визнати недійсними додаток до договору №26/5-17 про зміни та доповнення від 07.12.2007, додаток до договору №26/5-17 про зміни та доповнення від 20.02.2008р., укладені між Київським національним університетом технологій та дизайну та Товариством з обмеженою відповідальністю „Мідорі Хаус”.

7. Стягнути з Київського національного університету технологій та дизайну (01601, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, код ЄДРПОУ 02070890, п/р 35223006000176 в УДК м. Києва, МФО 820019) та з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мідорі Хаус” (01010, м. Київ, вул. Московська, 5/2а, код ЄДРПОУ 35575482, п/р 2600142485 у ВАТ АБ „Укргазбанк”, м. Київ, МФО 320478) – в рівних частинах в дохід державного бюджету 85,00 грн. держмита за розгляд позовної заяви.

Видати наказ.

8. Стягнути з Київського національного університету технологій та дизайну (01601, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, код ЄДРПОУ 02070890, п/р 35223006000176 в УДК м. Києва, МФО 820019) та з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мідорі Хаус” (01010, м. Київ, вул. Московська, 5/2а, код ЄДРПОУ 35575482, п/р 2600142485 у ВАТ АБ „Укргазбанк”, м. Київ, МФО 320478) – в рівних частинах в дохід державного бюджету 42,50 грн. держмита за розгляд апеляційного подання.

Видати наказ.

9. Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

10.  Матеріали справи №31/329 повернути Господарському суду   м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді