Постанова

від 13.04.2009 по справі 29/316-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/316-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2009 р.                                                           Справа № 29/316-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Білоконь Н. Д., суддя  Ільїн О.В.

при секретарі Титові А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Овчаренко В.В., дов. 04.03.2008 р.

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 512 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 30 липня 2008 року  по справі № 29/316-08

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АСК ІНВЕСТ-ГРУП", м. Харків

до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "КАМТЕХСЕРВІС", м. Харків

про стягнення 374151,56 грн.

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСК Інвест-груп», позивач, звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про розірвання укладеного 01.02.2008р. між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Камтехсервіс»,  відповідачем, договору поставки № 02-02-08М (далі за текстом - Договір), а також стягнення з виробничо-комерційної фірми 167524,00 грн. боргу, 4225,64 грн. відсотків за безпідставне користування грошовими коштами, 1176,80 грн. –3% річних, 8451,31 грн. пені, 15579,73 грн. інфляційних, 143180,30 грн. неустойки, 34013,78 грн. витрат на юридичні послуги.

          Рішенням господарського суду Харківської області від 30 липня 2008 року у справі № 29/316-08 (суддя Тихий П.В.) позов задоволено частково. Розірвано договір № 02-02-08М від 01.02.2008 року, стягнуто з ТОВ "ВКФ Камтехсервіс" на користь ТОВ "АСК Інвест-груп" 167524,00 грн. попередньої оплати, 4225,64 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 1340,19 грн. інфляційних, 120,62 грн. річних, 143180,30 грн. неустойки, 34013,78 грн. збитків на відновлення порушеного права, 3504,04 грн. державного мита та 110,51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30 липня 2008 року у справі № 29/316-08 та прийняти нове, яким відмовити ТОВ "АСК Інвест-груп" в задоволенні позовних вимог.

20 жовтня 2008 року постановою Харківського апеляційного господарського суду рішення місцевого господарського суду було скасовано, в позові відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСК Інвест-груп», не погодившись з цією постановою апеляційної інстанції, подало касаційну скаргу до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2009 року скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2008р. у справі № 29/316-08 на тій підставі, що апеляційним господарським судом не було здійснено відповідного обґрунтування доказів, а справу направлено для розгляду до Харківського апеляційного господарського суду.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Позивача у відзиві та його представник у відзиві проти доводів апеляційної скарги заперечують, просять господарський суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.  

Колегія суддів дослідила матеріали справи, вислухала пояснення представника позивача, перевірила правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи 01.02.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ Камтехсервіс", поставщиком, та товариством з обмеженою відповідальністю "АСК Інвест-груп, покупцем," було укладено договір поставки №02-02-08М (далі договір поставки), відповідно до умов якого поставщик зобов'язався поставити покупцеві товар, а покупець - прийняти товар  та сплатити його вартість.

Відповідно до пункту 4.4 вартість договору становить 565500,00 грн.

Пунктом 4.5.1 передбачено, що покупець сплачує 30% попередньої оплати від специфікації, з оплатою якої поставщик зобов'язаний поставити товар.

01.02.2008 року сторонами до договору поставки було підписано додаток №1  - специфікацію №1 від 01.02.2008 року на суму 508000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що поставщиком було виставлено покупцеві рахунки - фактури №СФ-2902/01 від 29.02.2008 року на суму 150000 грн. та №СФ-1402/04 від 14.02.2008 року на суму 200000 грн.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, сплатив відповідачу в якості попередньої оплати 350000 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №18 від 14.02.2008 року, №33 від 29.02.2008 року.

Відповідно до пункту 3.1 договору поставки, поставка товару здійснюється на підставі заявок покупця, які є додатком №1 до договору.

Специфікацією №1 від 04.02.2008 року, яка є додатком №1 до договору поставки, встановлено строки поставки товару, а саме - пісок в кількості 3000 м.куб. з 15.02.08-14.03.08, щебінь гранітний фр. 20-40 мм в кількості 2000 мЗ з 25.02.08-28.03.08.

Відповідач, в порушення умов договору, поставку товару здійснив лише на суму 182476,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних.

Таким чином, відповідач недопоставив позивачеві товар на суму 167524,00 грн.

09 червня 2008 року позивач направив на адресу відповідача лист з вимогою про дострокове розірвання договору №02-02-08М від 01.02.2008 року та повернення грошових коштів в розмірі 167524,00, сплачених позивачем на користь відповідача в якості попередньої оплати.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з вимогами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору до виконання сторонами.

А тому, враховуючи той факт, що відповідачем не надано суду доказів поставки товару або повернення позивачу грошових коштів, місцевий господарський суд дійшов цілком обґрунтованого висновку, що  позовні вимоги позивача в сумі 167524,00 грн. підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини З статті 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, відповідно до положень Цивільного кодексу України користування чужими грошовими коштами покладено в основу кредитних відносин, у тому числі комерційного кредиту.

На підставі частини 2 статті 1057 Цивільного кодексу України до комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054-1056 Цивільного кодексу України, тобто положення про банківській кредит, а тому до відносин банківського кредиту відповідно до ст. 1054 ЦК України застосовуються положення про позику і усі положення, що стосуються процентів по договору позики, застосовуються до кредитного договору,0000, зокрема, і до комерційного кредиту.

Згідно зі статтею 231 Господарського кодексу України та статті 1048 ЦК України якщо договором позики не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України".

А отже місцевий господарський суд цілком обґрунтовано задовольнив  позовні вимоги про стягнення з відповідача 4225,64 грн. процентів за користування грошовими коштами позивача .

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних.

Оскільки, позивач відмовився від поставки товару листом від 09.06.2008 року, то у відповідача виник обов'язок по поверненню грошових коштів позивачу з 18.06.2008 року (після спливу 7 днів з 10.06.08, коли було направлено позивачем лист).

А тому, місцевий господарський суд цілком правомірно задовольнив позовні вимоги в сумі 1340,19 грн., нараховані за індексами інфляції на суму основного боргу, та в сумі 120,62 грн. річних.

Оскільки позивачем не було надано обґрунтованого розрахунку річних та збитків від інфляції, господарський суд першої інстанції правильно відмовив в  позиві в частині стягнення 1056,18 грн. річних та 14239,54 грн. збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 1 та статтею З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та встановлює лише обмеження розміру такої неустойки, яка встановлюється за згодою сторін. Оскільки, у відповідача за договором поставки був відсутній обов'язок по сплаті позивачу грошових коштів, нарахування пені Позивачем здійснено без правових підстав.

Згідно пунктом 6.4. договору поставки при простроченні поставки товару постачальник зобов'язаний сплатити покупцю неустойку в розмірі 1% від суми недопоставки за кожен день прострочення.

А тому позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 8451,31 грн. не підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов'язання по поставці товару у термін, встановлений договором, нарахована позивачем неустойка в сумі 143180,30 грн. відповідає умовам договору та вимогам законодавства і підлягає стягненню.

Як підтверджується наданими позивачем доказами, позивач поніс збитки у вигляді витрат, які мусить зробити для відновлення свого порушеного права - сплатити винагороду за договором про юридичне обслуговування в господарському суді Харківської області (договір №06-08 від 23.05.08 р. укладено між позивачем та ТОВ "Будоптінженер".

Згідно з умовами Договору про юридичне обслуговування № 06-08 від 23 травня 2008р. ТОВ „Будоптінженер" зобов'язується здійснювати юридичне забезпечення позовної роботи. Юридичне забезпечення полягає в наступному (п.1.2. Договору): підготування ТОВ „Будоптінженер" позовної заяви, а також всіх інших документів, необхідних для подачі до суду; надання консультацій Позивачу з усіх питань, пов'язаних з виконанням Договору.

Згідно з пунктом 3.1. договору поставки за надання послуг позивач здійснює 100% передплату послуг ТОВ „Будоптінженер" у розмірі 10 відсотків від ціни позову шляхом перерахування грошових коштів на його поточний рахунок.

Згідно з платіжним дорученням № 51 від 23.05.2008 року та №75 від 07.07.08 року ТОВ „Будоптінженер" надано юридичні послуги, а позивачем такі послуги прийняті.

Відповідності до пункту 1 статті 22 Цивільного Кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

А отже місцевий господарський суд цілком правомірно визнав позовні вимоги в частині стягнення 34013,78 грн. збитків на відновлення свого порушеного права обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в Інших випадках, встановлених договором або законом.

Зважаючи на те, що відповідачем були порушені умови договору поставки №02-02-08М, місцевий господарський суд цілком обґрунтовано визнав позовні вимоги про розірвання договору №02-02-08М від 01.02.08 такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що сторони договору поставки підписують різні за своїм змістом та направленістю документи - заявки покупця та специфікації, і що позивач не надавав відповідачу  заявки на відвантаження товару, не можуть вважатися обґрунтованими, так як матеріалами справи підтверджується факт надсилання позивачем відповідачеві графіку поставки товару та заявок на відвантаження, а також специфікації товару, в якій встановлена  ціна, кількість товару, та строки поставки.

Таким чином, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни цього рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.07.2008 року залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

         Головуючий суддя                                                                    Сіверін В. І.  

                                 Суддя                                                                   Білоконь Н. Д.  

                                 Суддя                                                                  Ільїн О.В.  

Постанова в повному обсязі складена 13.04.2009 року.