Постанова

від 29.10.2013 по справі 826/757/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/757/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Ковальчук А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою , Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліспектр» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліспектр» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013 року позивач ТОВ «Поліспектр» звернулося в окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення від 13.02.2012 року № 000842312, № 0008322312.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва доведено, що зміст угод, укладених між позивачем та його контрагентами ТОВ «ФПГ Сквош», ТОВ «ФК Соларіс», не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 13 лютого 2012 року № 000842312, № 0008322312. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що податкові повідомлення - рішення прийнято відповідачем всупереч приписам п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, під час розгляду справи ДПІ не надано в обґрунтування своїх доводів про суперечність спірних операцій інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності держав и і суспільства, його моральним засадам, як то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати та постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач здійснював фінансову - господарські взаємовідносини з фіктивними контрагентами, у зв'язку з чим несплачений ТОВ «Поліспектр» податок на прибуток підприємств внаслідок безпідставного включення до складу валових витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, наслідком чого є безпідставно сформований податковий кредит.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Поліспектр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість за період з 30.09.2009р. по 30.09.2011р.

За результатами перевірки складено Акт від 06.01.2012р. № 17/23-12/36176804 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Поліспектр» (далі - Акт перевірки), згідно з висновками якого встановлено порушення ТОВ «Поліспектр»:

- п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями, п. 138.2 ст. 138 п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 2 513 425,00 грн., у тому числі по періодам: за ІV квартал 2009р. - 213 041,00грн., за І квартал 2010р. - 3 164 260,00грн., за ІІ квартал 2010р. - 374 430,00грн., за ІІІ квартал 2010р. - 316 844,00грн., за ІV квартал 2010р. - 440 741,00 грн., за І квартал 2011р. - 353 736,00грн., за ІІ квартал 2011р. - 262 503,00грн., за ІІІ квартал 2011р. - 235 707,00 грн.;

- п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями, а саме: віднесено у періоді, що перевіряється до складу податкового кредиту суми ПДВ, що не підтверджені відповідними документами, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 1 786 521,00грн., в тому числі по періодам: жовтень 2009р. - 52 176,00грн., листопад 2009р. - 43 032,00грн., грудень 2009р. - 45 539,00грн., січень 2010р. - 78 289,00грн., лютий 2010р. - 70 444,00грн., березень 2010р. - 70 174,00грн., квітень 2010р. - 102 074,00грн., травень 2010р. - 82 156,00грн., червень 2010р. - 87 245,00грн., липень 2010р. - 89 698,00грн., серпень 2010р. - 62 167,00грн., вересень 2010р. - 78 024,00грн., жовтень 2010р. - 117 887,00грн., листопад 2010р. - 121 780,00грн., грудень 2010р. - 107 019,00грн., січень 2011р. - 77 685,00грн., лютий 2011р. - 40 768,00грн., березень 2011р. - 80 648,00грн., квітень 2011р. - 84 960,00грн., травень 2011р. - 59 640,00грн., червень 2011р. - 84 311.00грн., липень 2011р. - 52 747,00грн., серпень 2011р. - 39 478,00грн., вересень 2011р. - 58 583,00грн.

Податковий орган дійшов до висновку, що ТОВ «Поліспектр» здійснювало фінансово-господарські взаємовідносини з фіктивними контрагентами, що встановлено в ході розслідування кримінальної справи в СВ Ленінського РВ ВМУ МВС України у Вінницькій області № 1027161К, порушеної по факту фіктивного підприємництва за ч.2 ст.205 КК України по ТОВ «ФПГ Сквош» та ТОВ «ФК Соларіс», тобто документи з продажу товарів (робіт, послуг) на адресу ТОВ «Поліспектр» від імені підприємств, що мають ознаки фіктивності: ТОВ «ФПГ Сквош», ТОВ «ФК Соларіс» не виписувалися, а дії вчинені невстановленими особами не спричиняють реального настання правових наслідків.

Таким чином, на думку відповідача внаслідок укладення та виконання договорів поставки товарів (робіт та послуг) державному бюджету завдано шкоду, у вигляді включення покупцем ТОВ «Поліспектр» до складу валових витрати по нікчемним правочинам, які суперечать інтересам держави, що призвело до ненадходження до державного бюджету податку на прибуток в розмірі 2 928 797,00 грн. та ПДВ розмірі 2 126 157,00 грн.

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва відносно ТОВ «Поліспектр» винесено податкове повідомлення-рішення № 000842312 від 13.02.2012р., яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 513 425,00 грн., за основним платежем та 415 372,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення № 000832312 від 13.02.2012р., яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 786 521,00 грн. за основним платежем та 339 636,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

На думку колегії суддів Окружний адміністративний суд м. Києва безпідставно погодився з наведеними висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власті господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що не належать де складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"(чинного в період, що підлягав перевірці), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Ведення податкового обліку відповідно до ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість"(чинного в періоді, що підлягав перевірці) та ст. ст. 1, 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(чинного в періоді, що підлягав перевірці) покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

При цьому, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, наведена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів дійшла до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт реального здійснення господарської діяльності за договорами укладеними між позивачем та його контрагентами ТОВ «ФПГ Сквош» та ТОВ «ФК Соларіс».

Первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, в силу приписів ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Наявні у позивача податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи, оформлені у відповідності з вимогами п.п.12-18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.1997 року за №233/2037, та вимогами Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року №969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за №1401/18696, які були чинними у відповідних перевіряємих періодах, і містять всі обов'язкові реквізити.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На час здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача ТОВ «ФПГ Сквош» та ТОВ «ФК Соларіс» були зареєстровані як юридичні особи, що не заперечується податковим органом.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що наявність постанови суду про звільнення від відповідальності в зв'язку з амністією стосовно Волчкової С.О. (а.с. 77 т. - 2) не може впливати на визначення податкового зобов'язання позивача, так само як і встановлення його податкових порушень, оскільки ця господарська операція в кримінальній справі досліджена не була і винні дії з боку позивача відсутні.

З врахуванням вищевикладеного та того, що факт здійснення господарських операцій між зазначеними суб'єктами господарювання підтверджується складеними належним чином первинними документами бухгалтерського обліку та податковими накладними, та враховуючи, що діюче законодавство не передбачає відповідальності одного платника податку за неправомірність дій іншого, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з постановленням нової про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліспектр» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2013 року - скасувати та постановити нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліспектр» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 13.02.2012 року №000842312, №000832312.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліспектр» судові витрати у розмірі 3 447 грн. (три тисячі чотириста сорок сім грн.).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 4 листопада 2013 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.