Постанова

від 08.11.2013 по справі 815/7122/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/7122/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року м. Одеса

11:45

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.;

за участі:

секретаря судових засідань - Галушка Б.С.;

представника позивача - Цибулька М.П. (за довіреністю від 07.10.2013 року);

представника відповідача - П’ятниченка А.О. (за довіреністю від 08.10.2013 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотермінал» - управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільгосппостач» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.2013 року №0001092200 та від 27.09.2013 року №0001102200, -

СУТЬ СПОРУ :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 27.09.2013 року №0001092200 та від 27.09.2013 року №0001102200.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

В період з 15 серпня 2013 року по 29 серпня 2013 року співробітники Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ) провели планову виїзну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.03.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами цієї перевірки 12.09.2013 року відповідач склав акт № 369/22/382240293, яким встановлені порушення ТОВ пп.153.13.1 п.153.13 ст.153, п.138.1, 138.2, 138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (далі ПК), що виразилося в заниженні ТОВ податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 2334983,00 грн.; та п.198.3 ст.198 ПК, що виразилося в заниженні ТОВ податку на додану вартість в загальному розмірі 2109197,00 грн..

На підставі цього акту ДПІ прийняті податкові повідомлення - рішення від 27.09.2013 року № 0001092200, яким ТОВ, за порушення пп.153.13.1 п.153.13 ст.153, п.138.1, 138.2, 138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК, збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 2 693 295,75 грн., в тому числі за основним платежем 2 334 983 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 358 312,75 грн., та податкове повідомлення - рішення від 27.09.2013 року № 0001102200, яким ТОВ, за порушення п.п.198.3 ст.198 ПК, збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 2 576 985,75 грн., в тому числі за основним платежем 2 109 197 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 467 788,75 грн.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями - рішеннями ДПІ та вважає їх незаконними, винесеними з порушенням норм чинного законодавства та такими, що належать до скасування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (т.1 а.с.4-11).

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (т.3 а.с.38-45).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Автотермінал» створено в результаті реорганізації Дочірнього підприємства «Автотермінал» ТОВ «Сільгосппостач» шляхом перетворення, та є правонаступником усіх прав та обов'язків всього майна Дочірнього підприємства «Автотермінал» ТОВ «Сільгосппостач» (п.1.1, п.1.6 Статуту) (т.1 а.с.139).

Згідно з п.1.7 Статуту, ТОВ «Автотермінал» є дочірнім підприємством ТОВ «Сільгосппостач» (т.1 а.с.139).

ТОВ «Автотермінал» зареєстроване 14.07.2008 року (т.1 а.с.114) та перебуває на обліку в ДПІ як платник податків.

Основним видом діяльності ТОВ «Автотермінал» є, крім іншого, управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту (т.1 а.с.115).

31.01.2011 року між ТОВ «Сігосппостач» «Установник управління» та ТОВ «Автотермінал» «Управитель» укладено договір щодо управління вантажним митним комплексом, який посвідчено приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу ОСОБА_4 31.01.2011 року та зареєстрованого за номером 90 в Державному реєстрі правочинів (т.1 а.с.80-83, 85).

ТОВ «Автотермінал» - управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011 року з ТОВ «Сільгосппостач» було зареєстровано в ДПІ як платник податків 10.03.2011 року за номером 17383 та є платником ПДВ (т.1 а.с.112, 113).

В період з 15 серпня 2013 року по 29 серпня 2013 року співробітниками ДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.03.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами цієї перевірки 12.09.2013 року відповідач склав акт №369/22/382240293, яким встановлені порушення ТОВ пп.153.13.1 п.153.13 ст.153, п.138.1, 138.2, 138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (далі ПК), що виразилося в заниженні ТОВ податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 2334983,00 грн.; та п.198.3 ст.198 ПК, що виразилося в заниженні ТОВ податку на додану вартість в загальному розмірі 2109197,00 грн. (т.1 а.с.15-55).

Такі висновки обґрунтовані тим, що позивач у періоді, що перевірявся, включив до складу валових витрати по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Борол ЛТД» та включив ПДВ по цим операціям до складу податкового кредиту, у зв'язку з придбанням послуг, які не підтверджені податковими накладними, оскільки в актах виконаних робіт зазначено, що виконавцем робіт є ТОВ «Борол ЛТД», а замовник - ТОВ «Автотермінал» (код ЄДРПОУ 31574087), а не ТОВ ТОВ «Автотермінал» (код ЄДРПОУ 31574087) - управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011 року з ТОВ «Сільгосппостач», а також з договору «Про обслуговування та забезпечення господарськї діяльності ВМК» від 01.04.2011 року встановлено, що він укладався між ТОВ «Борол ЛТД» та ТОВ «Автотермінал» (код ЄДРПОУ 31574087), а не ТОВ ТОВ «Автотермінал» (код ЄДРПОУ 31574087) - управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011 року з ТОВ «Сільгосппостач», а тому ТОВ не мало право відносити витрати по цим правовідносинам до складу валових та ПДВ по вказаним операціям до свого податкового кредиту у перевіряємому періоді.

На підставі цього акту відповідач прийняв спірні податкові повідомлення - рішення від 27.09.2013 року:

- № 0001092200, яким позивачеві за порушення пп.153.13.1 п.153.13 ст.153, п.138.1, 138.2, 138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК, збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 2 693 295,75 грн., в тому числі за основним платежем 2 334 983 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 358 312,75 грн.,

- № 0001102200, яким позивачеві за порушення п.п.198.3 ст.198 ПК, збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 2 576 985,75 грн., в тому числі за основним платежем 2 109 197 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 467 788,75 грн. (т.1 а.с.12, 13).

Суд вважає, що вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства позивачем є необґрунтованими.

Перш за все суд не погоджується з позицією відповідача, що згідно з наданими до перевірки актами виконаних робіт неможливо встановити кому саме ТОВ «Борол» надавало послуги. Адже ТОВ «Автотермінал» та ТОВ «Автотермінал» (31574087) - управитель майна за договором управління майна від 31.01.2011р. з ТОВ «Сільгосппостач» є різними платниками податків. Також, на думку, податкового органу не можливо встановити зв'язок між цими витратами по всім послугам ТОВ «Борол ЛТД» та господарською діяльністю ТОВ «Автотермінал» як управителя майна.

Свій висновок суд обгрунтовує наступним чином.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі норми права.

Відповідно до пп.153.13.1 п.153.13 ст.153 ПК платник податку, який отримав майно на підставі договору управління (управитель), веде окремо від власного облік доходів та витрат в розрізі кожного договору управління.

Відповідно до пп.153.13.2 п.153.13 ст.153 ПК до складу доходів в окремому обліку відносяться доходи від управління майном, отримані в будь-якому вигляді.

Згідно з пп.153.13.3 п.153.13 ст.153 ПК до складу витрат в окремому обліку відносяться всі витрати, які є витратами згідно із статтями 138 - 143 цього Кодексу, у тому числі винагорода управителю.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2. ст.138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.138.6 цієї статті собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

З аналізу вказаних норм вбачається, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов'язані з його господарською діяльністю.

Як убачається з матеріалів справи, 31.01.2011 року між ТОВ «Сільгосппостач» «Установник управління» та ТОВ «Автотермінал» «Управитель» укладено договір щодо управління вантажним митним комплексом (а.с.80-83).

В п.1.1 Договору зазначено, що ВМК - це Вантажний митний комплекс розташований за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, Новомосковська дорога, 23. Управління ВМК - будь-яка діяльність Управителя, пов'язана з ВМК, що випливає із цього Договору, мети управління, договорів з контрагентами, пов'язаних з діяльністю ВМК.

Відповідно до п.2.1.3 Договору - до витрат пов'язаних з управлінням ВМК, відносяться будь-які витрати, у будь-якому вигляді, пов'язані з ВМК.

Згідно з п.2.1.4 Договору зазначення або не зазначення у правочинах, що вони вчинені Управителем, не впливає на застосування таких правочинів, результатів їх реалізації (виконання) для визначення доходів та/або витрат від управління ВМК - вони (доходи/витрати) визначаються (формуються) Управителем за ознакою їх зв'язку з управлінням ВМК (діяльністю ВМК). Власною господарською діяльністю Управителя є його діяльність, не пов'язана з управлінням ВМК.

10.03.2011р. позивач додатково став на облік в податковому органі, як платник податків за договором управління з видачею додаткової довідки 4 - ОПП з реєстраційним номером платника податків №382240293 (а.с. 112).

Також позивач, як управитель майна, 22.04.2011р. зареєструвався платником ПДВ та відповідно отримав свідоцтво платника ПДВ №100334636; відкрив окремий банківський рахунок №26001328596 для використання в діяльності по управлінню ВМК; вів окремий бухгалтерський облік (а.с.113).

З метою обслуговування та забезпечення господарської діяльності ВМК, 01.04.2011 року між позивачем (Замовником) та контрагентом ТОВ «Борол ЛТД» (Виконавцем) був укладений договір про обслуговування та забезпечення господарської діяльності ВМК та доповнення до цього договору від 01.04.2012 року про зважування автотранспорту автомобільними вагами (т.1 а.с.91-93, 96).

Суд критично ставиться до висновків відповідача, що в даному Договорі неможливо встановити, що позивач виступає в ньому як ТОВ «Автотермінал» - управитель майна. Оскільки такі висновки відповідача спростовуються матеріалами справи.

Так, як убачається з п.п. 1.1 Договору з ТОВ «Борол ЛТД», Виконавець зобов'язується надати послуги Замовнику, які пов'язані з управлінням ВМК.

Крім того, відповідно до п.п.1.2. Договору місце виконання послуг: ВМК, Одеська область, с.Усатово, Новомосковська дорога, 23.

Так само в протоколах узгодження цін, актах виконаних робіт, в податкових накладних за вказаним Договором зазначені як реквізити Замовника - реквізити ТОВ «Автотермінал» - управителя майна ( номер реєстрації платника ПДВ, номер Свідоцтва платника ПДВ). Дані документи містяться в матеріалах справи (а.с.93-96, 100-109,189-250).

Окрім того, акти виконаних робіт мають посилання на Договір щодо управління вантажним митним комплексом від 01.04.2011р.

Таким чином, суд встановив, що з наданих позивачем під час перевірки первинних документів видно, що Замовником у зазначеному вище Договорі виступало ТОВ «Автотермінал» як управитель майна.

Далі, як убачається з первинних документів, що містяться в матеріалах справи та на підставі яких податковий орган робив свої висновки в акті перевірки, ТОВ «Борол ЛТД» надавав позивачеві послуги вантажно-розвантажувальних робіт та надання механізмів, послуг прибирання, зважування, охороні території, сервісного обслуговування відео нагляду та пожежної сигналізації, юридичних послуг, а позивач, в свою чергу, здійснював оплату за ці послуги.

Як вже було вказано судом вище, в Договорі управління ВМК від 31.01.2011р. зазначено, що будь-яка діяльність Управителя, пов'язана з ВМК.

Таким чином, даний факт є підтвердженням того, що діяльність позивача реально пов'язана з здійсненням управління ВМК. Іншими словами, на думку суду, отримання послуг позивачем за договором укладеним з ТОВ "Борол ЛТД", повністю узгоджується, є логічним та відповідає предмету Договору управління ВМК .

Також суд встановив, що за отримання послуг від ТОВ «Борол ЛТД» позивач з своїм контрагентом розрахувався, тобто сторони договору зазнали змін майнового стану. Даний факт підтверджується податковими накладними, наданими позивачем до суду.

Підсумовуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо включення до складу валових витрат отриманих та сплачених сум вартості виконаних ТОВ «Борол ЛТД» робіт та має документальні підтвердження їх фактичного здійснення та розміру.

Адже відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.4 п.198.2 ст.198 цього Кодексу, датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Відповідно до п.198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Під час судового розгляду представник відповідача не надав доказів, які б вказували про безпосереднє відношення позивача до зловживань у системі відшкодування ПДВ.

У відповідності до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам Податкового кодексу України безпідставно прийняв податкові повідомлення-рішення від 27вересня 2013 року №0001092200 та №0001102200.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.1 статті 94 КАС України : "Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його службова або посадова особа".

Відповідно до п.п. 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Біляєвському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 27.09.2013 року № 0001092200, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Автотермінал» - управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільгосппостач» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 2 693 295 (два мільйона шістсот дев'яносто три тисячі двісті дев'яносто п'ять),75 грн., в тому числі за основним платежем 2 334 983 (два мільйона триста тридцять чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят три), 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 358 312 (триста п'ятдесят вісім тисяч триста дванадцять),75 грн.;

3. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 27.09.2013 року №0001102200, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Автотермінал» - управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільгосппостач» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 2 576 985 (два мільйона п'ятсот сімдесят шість тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять),75 грн., в тому числі за основним платежем 2 109 197 (два мільйона сто дев'ять тисяч сто дев'яносто сім),00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 467 788 (чотириста шістдесят сім тисяч сімсот вісімдесят вісім),75 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотермінал» - управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільгосппостач» суму сплаченого судового збору в розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири),00 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185 , 186 Кодексу адміністративного судочинства України .

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185 , частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України , сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу , а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу , було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст постанови складений 08 листопада 2013 року.

Суддя О.Я.Бойко