Ухвала

від 11.11.2014 по справі 815/7122/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7122/13-а

Категорія: 8.3.3Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

за участю секретаря - Авраменка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автотермінал» - управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільгосппостач» до державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.2013 року №0001092200 та від 27.09.2013 року №0001102200, -

В С Т А Н О В И В:

11.10.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Автотермінал» - управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільгосппостач» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.09.2013 року №0001092200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 2 693 295,75 грн., в тому числі за основним платежем 2 334 983 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 358 312,75 грн. та податкового повідомлення-рішення від 27.09.2013 року №0001102200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 2 576 985,75 грн., в тому числі за основним платежем 2 109 197 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 467 788,75 грн. (т.1 а.с.12, 13).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2013 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 27.09.2013 року № 0001092200 та від 27.09.2013 року №0001102200.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 14.11.2013 року відповідач подав апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області посилалась на те, що в ході проведеної перевірки було встановлено, що ТОВ «Автотермінал» включило до складу валових витрат та податкового кредиту вартість отриманих вантажно-розвантажувальних робіт, роботи механізмів, послуги з прибирання територій, складських та офісних приміщень, послуги взважування та надання персоналу від ТОВ «Борол ЛТД» по актам виконаних робіт, в яких ТОВ «Автотермінал» зазначено не як управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011 року з товариством з обмеженою відповідальністю «Сільгосппостач».

Зважаючи на зазначене, податковий орган посилався на те, що надані акти виконаних робіт не можуть бути використані для підтвердження формування валових витрат та податкового кредиту ТОВ «Автотермінал».

Крім того, податковий орган посилався на відсутність підтвердження фактичного здійснення операцій між ТОВ «Автотермінал» та ТОВ «Борол ЛТД», а також на ненадання доказів пов'язаності вказаних послуг з господарською діяльністю саме з ТОВ «Автотермінал» - управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільгосппостач».

На підставі викладеного ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2013 року та ухвалення нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Автотермінал» - управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільгосппостач».

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Автотермінал» створено в результаті реорганізації Дочірнього підприємства «Автотермінал» товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосппостач» шляхом перетворення, та є правонаступником усіх прав та обов'язків всього майна Дочірнього підприємства «Автотермінал» товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосппостач».

ТОВ «Автотермінал» зареєстроване 14.07.2008р. та перебуває на обліку в ДПІ як платник податків, основним видом діяльності якого є управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту.

31 січня 2011 року між ТОВ «Сільгосппостач» (Установник управління) та ТОВ «Автотермінал» (Управитель) укладено договір щодо управління Вантажним митним комплексом, за умовами якого Установник управління обов'язується передати Управителеві на певний строк Вантажний митний комплекс в управління, а Управитель зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління Вантажним митним комплексом в інтересах Установника управління.

ТОВ «Автотермінал» (31574087) - Управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011р. з ТОВ «Сільгосппостач» було зареєстровано в ДПІ як платник податків 10.03.2011р. за номером 17383 та є платником податку на додану вартість.

На підставі наказу ДПІ у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області №86 від 29.07.2013р., відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, у період з 15.08.2013р. по 05.09.2013р. ревізорами-інспекторами відповідача проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Автотермінал» (код 31574087) - Управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011р. з ТОВ «Сільгосппостач» (код 382240293) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.03.2011р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 10.03.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт перевірки №369/22/382240293 від 12 вересня 2013 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем:

- п.п.153.13.1 п.153.13 ст.153, п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 2334983 грн. (у тому числі за: 2 квартал 2011 року в сумі 295184 грн., 2-3 квартали 2011 року в сумі 565717 грн., 2-4 квартали 2011 року в сумі 901732 грн., І квартал 2012 року в сумі 276697 грн., півріччя 2012 року в сумі 701108 грн., 3 квартали 2012 року в сумі 1087241 грн., 2012 рік в сумі 1433251 грн.);

- п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 2109197 грн. (в тому числі по періодах: травень 2011р. - 141717 грн., червень 2011р. - 96333 грн., липень 2011р. - 80200 грн., серпень 2011р. - 78647 грн., вересень 2011р. - 54481 грн., жовтень 2011р. - 78795 грн., листопад 2011р. - 98447 грн., грудень 2011р. - 124033 грн., січень 2012р. - 64167 грн., лютий 2012р. - 84333 грн., березень 2012р. - 125597 грн., квітень 2012р. - 146187 грн., травень 2012р. - 130750 грн., червень 2012р. - 110223 грн., липень 2012р. - 134750 грн., серпень 2012р. - 120683 грн., вересень 2012р. - 109679 грн., жовтень 2012р. - 131780 грн., листопад 2012р. - 111383 грн., грудень 2012р. - 87012 грн.).

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що протягом перевіряємого періоду ТОВ «Автотермінал» (31574087) - Управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011р. з ТОВ «Сільгосппостач» до складу витрат була віднесена вартість отриманих вантажно-розвантажувальних робіт, роботи механізму, послуг з прибирання території, складських та офісних приміщень, послуг зважування та надання персоналу від ТОВ «Борол ЛТД» (код за ЄДРПОУ 22477145) згідно договору від 01.04.2011р. Однак, в актах виконаних робіт зазначено, що виконавцем робіт є ТОВ «Борол ЛТД», а замовник - ТОВ «Автотермінал» (код 31574087), а не ТОВ «Автотермінал» (31574087) - Управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011р. з ТОВ «Сільгосппостач» (код 382240293), тобто інший платник податків. Згідно наданого до перевірки Договору «Про обслуговування та забезпечення господарської діяльності ВМК» від 01.04.2011р. встановлено, що він укладений між ТОВ «Борол ЛТД» та ТОВ «Автотермінал» (код 31574087), а не ТОВ «Автотермінал» (31574087) - Управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011р. з ТОВ «Сільгосппостач» (код 382240293). У зв'язку з цим, податковий орган дійшов висновку, що акти виконаних робіт не можуть бути використані для підтвердження формування витрат ТОВ «Автотермінал» (31574087) - Управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011р. з ТОВ «Сільгосппостач» (код 382240293), у зв'язку з тим, що ТОВ «Автотермінал» (код 31574087) та ТОВ «Автотермінал» (31574087) - Управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011р. з ТОВ «Сільгосппостач» (код 382240293) є різними платниками податків за окремими податковими номерами.

Також, перевіркою встановлено, що протягом перевіряємого періоду ТОВ «Автотермінал» (31574087) - Управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011р. з ТОВ «Сільгосппостач» (код 382240293) до складу витрат була віднесена вартість отриманих послуг з прибирання території, складських та офісних приміщень, від ТОВ «Борол ЛТД» на загальну суму 858921,70 грн. Однак, також встановлено, що протягом цього ж періоду ТОВ «Автотермінал» (код 31574087), а не ТОВ «Автотермінал» (31574087) - Управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011р. з ТОВ «Сільгосппостач» (код 382240293) було придбано у АТ «Нова Лінія» та ТОВ «Техноюг» засоби для здійснення прибирання, які в подальшому списувались як використані в господарській діяльності.

Крім того, протягом перевіряємого періоду ТОВ «Автотермінал» (31574087) - Управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011р. з ТОВ «Сільгосппостач» (код 382240293) до складу витрат була віднесена вартість отриманих послуг зважування автотранспорту автомобільними вагами від ТОВ «Борол ЛТД» на загальну суму 1604550 грн., тоді як на балансі підприємства рахувались ваги, які були передані ТОВ «Автотермінал» (31574087) - Управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011р. з ТОВ «Сільгосппостач» (код 382240293) установником управління - ТОВ «Сільгосппостач» згідно акту передавання майна в управління за договором управління вантажним митним комплексом від 31.01.2011р., а саме - ваги РП-3Т зав.№1072, ваги РП-500 КГ зав.№16308, ваги РН-10Ц зав.№05598. Також, протягом перевіряємого періоду позивачем було придбано ваги ESIT-PWI-A-030T в сумі 58500 грн. у ТОВ «Вес-Сервіс», згідно акту виконаних робіт від 26.09.2011р. та податкової накладної №8 від 08.09.2011р.; перевіркою не встановлено продажу або передачі в оренду придбаних вагів іншим особам у перевіряємому періоді.

Враховуючи викладене, ДПІ у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області дійшла висновку, що у ТОВ «Автотермінал» (31574087) - Управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011р. з ТОВ «Сільгосппостач» (код 382240293) відсутня необхідність для залучення сторонніх організацій до надання вказаного вище переліку послуг. Надані ТОВ «Борол ЛТД» акти виконаних робіт складено з порушенням вимог діючого законодавства по веденню бухгалтерського обліку, що не дає можливості ідентифікувати осіб, які фактично брали участь у здійснені даних операцій. ТОВ «Автотермінал» (31574087) - Управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011р. з ТОВ «Сільгосппостач» (код 382240293) сформовано витрати та податковий кредит за правочином, який спрямований винятково на зменшення бази оподаткування, та не має під собою розумної, економічно-обгрунтованої, необхідної і достатньої ділової мети; операції між ТОВ «Автотермінал» (31574087) - Управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011р. з ТОВ «Сільгосппостач» (код 382240293) та ТОВ «Борол ЛТД» спрямовані лише на формування податкового кредиту та витрат у зв'язку із відображенням їх змісту у первинних документах.

На підставі акту перевірки №369/22/382240293 від 12 вересня 2013 року, ДПІ у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області 27 вересня 2013 року прийняла податкові повідомлення-рішення:

- №0001092200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 2 693 295,75 грн. (у т.ч. за основним платежем - 2 334 983 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 358 312,75 грн.);

- №0001102200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 2 576 985,75 грн. (у т.ч. за основним платежем - 2 109 197 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 467 788,75 грн.).

Задовольняючи позов ТОВ «Автотермінал» (31574087) - Управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011р. з ТОВ «Сільгосппостач» (код 382240293) про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо включення до складу валових витрат та податкового кредиту отриманих та сплачених сум вартості виконаних ТОВ «Борол ЛТД» робіт та має документальні підтвердження їх фактичного здійснення та розміру. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.п.153.13.1, п.п.153.13.2, п.п.153.13.3 п.153.13 ст.153 Податкового кодексу України платник податку, який отримав майно на підставі договору управління (управитель), веде окремо від власного облік доходів та витрат в розрізі кожного договору управління. До складу доходів в окремому обліку відносяться доходи від управління майном, отримані в будь-якому вигляді. До складу витрат в окремому обліку відносяться всі витрати, які є витратами згідно із статтями 138 - 143 цього Кодексу, у тому числі винагорода управителю.

Згідно п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4, п.138.6 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також і п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, згідно якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

Підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, слугували правовідносини в межах господарської операції між ТОВ «Автотермінал» (31574087) - Управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011р. з ТОВ «Сільгосппостач» (код 382240293) та ТОВ «Борол ЛТД».

Як зазначалось вище, 31.01.2011р. між ТОВ «Сільгосппостач» (Установник управління) та ТОВ «Автотермінал» (Управитель) укладено договір щодо управління вантажним митним комплексом, за умовами якого Установник управління обов'язується передати Управителеві на певний строк Вантажний митний комплекс в управління, а Управитель зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління Вантажним митним комплексом в інтересах Установника управління.

В п.1.1 вказаного Договору зазначено, що ВМК - це Вантажний митний комплекс розташований за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, Новомосковська дорога, 23; Управління ВМК - будь-яка діяльність Управителя, пов'язана з ВМК, що випливає із цього Договору, мети управління, договорів з контрагентами, пов'язаних з діяльністю ВМК.

За умовами п.2.1.3 Договору до витрат пов'язаних з управлінням ВМК, відносяться будь-які витрати, у будь-якому вигляді, пов'язані з ВМК.

Згідно п.2.1.4 Договору зазначення або не зазначення у правочинах, що вони вчинені Управителем, не впливає на застосування таких правочинів, результатів їх реалізації (виконання) для визначення доходів та/або витрат від управління ВМК - вони (доходи/витрати) визначаються (формуються) Управителем за ознакою їх зв'язку з управлінням ВМК (діяльністю ВМК). Власною господарською діяльністю Управителя є його діяльність, не пов'язана з управлінням ВМК.

10.03.2011р. позивач додатково став на облік в податковому органі, як платник податків за договором управління з видачею додаткової довідки 4 - ОПП з реєстраційним номером платника податків №382240293. Також позивач, як управитель майна, 22.04.2011р. зареєструвався платником ПДВ та отримав свідоцтво платника ПДВ №100334636; відкрив окремий банківський рахунок №26001328596 для використання в діяльності по управлінню ВМК; вів окремий бухгалтерський облік.

З метою обслуговування та забезпечення господарської діяльності ВМК, 01 квітня 2011 року між ТОВ «Автотермінал» (Замовник) та ТОВ «Борол ЛТД» (Виконавець) був укладений договір про обслуговування та забезпечення господарської діяльності ВМК та доповнення до цього договору від 01.04.2012р. про зважування автотранспорту автомобільними вагами, за умовами яких Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язок по здійсненню послуг Замовнику, пов'язаних з управлінням ВМК: здійснення вантажно-розвантажувальних робіт; забезпечення чистоти і прибирання територій, складських і офісних приміщень; послуги по наданню персоналу: різноробочих - до десяти чоловік (для здійснення загальногосподарських робіт, робіт по благоустрою територій, фасадів, ремонт окремих ділянок дорожнього покриття) та інших працівників; зважування автотранспорту автомобільними вагами.

В акті перевірки №369/22/382240293 від 12.09.2013р. ДПІ у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області, серед іншого, зазначила, що згідно з наданими до перевірки актами виконаних робіт неможливо встановити кому саме ТОВ «Борол ЛТД» надавало послуги згідно договору від 01.04.2011р., так як договір безпосередньо укладено з ТОВ «Автотермінал», яке по відношенню до ТОВ «Автотермінал» (31574087) - Управитель майна за договором управління майна від 31.01.2011р. з ТОВ «Сільгосппостач» є різними платниками податків.

Колегія суддів погоджується з Одеським окружним адміністративним судом, який не взяв до уваги такі твердження відповідача, оскільки підпунктами 1.1, 1.2 Договору від 01.04.2011р. з ТОВ «Борол ЛТД» прямо передбачено, що Виконавець зобов'язується надати послуги Замовнику, які пов'язані з управлінням ВМК; місце виконання послуг: ВМК, Одеська область, с. Усатове, Новомосковська дорога, 23. В протоколах узгодження цін, актах виконаних робіт, в податкових накладних за вказаним Договором зазначені як реквізити Замовника - ТОВ «Автотермінал» як Управителя майна (зокрема, номер реєстрації платника ПДВ, номер Свідоцтва платника ПДВ). Окрім того, акти виконаних робіт мають посилання на Договір щодо управління вантажним митним комплексом від 31.01.2011р.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ч.8 ст.9 вказаного Закону відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

З наявних в матеріалах справи актів виконаних робіт вбачається, що вони підписані як ТОВ «Борол ЛТД», так і ТОВ «Автотермінал», посади, прізвища осіб, які їх підписали та які відповідальні за них, в таких актах зазначені.

Як вбачається з аналізу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для ідентифікації підприємства у первинних документах вимагається зазначення лише його назви, а інші реквізити підприємства не є обов'язковими. Ні Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а ні Податковий кодекс України не вимагають зазначення у первинному документі податкового статусу чи інших особливостей платника податків, крім тих, що прямо визначені у ч.2 ст.9 Закону. Крім того, Закон не забороняє відсилання до змісту інших документів підприємства, у тому числі договорів, на підставі яких та у зв'язку з якими здійснювалися господарські операції.

Колегією суддів встановлено, що в актах виконаних робіт зазначені реквізити позивача як платника ПДВ по договору управління ВМК, рахунок яких використовувався лише для розрахунків по договору управління ВМК. Тобто, із змісту операцій, які здійснювало ТОВ «Борол ЛТД» (пов'язанні з управлінням ВМК), із місця надання послуг (на ВМК), із платежів з рахунку по управлінню ВМК, з якого сплачувались наданні ТОВ «Борол ЛТД» послуги, із змісту первинних документів та їх реквізитів, достовірно підтверджується правомірність віднесення витрат на послуги ТОВ «Борол ЛТД» на витрати ТОВ «Автотермінал» у податковому обліку саме за договором управління майном.

Більше того, згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну №88 від 24.05.1995р., в первинний документ може бути включений додатковий реквізит - ідентифікаційний код підприємства з Державного реєстру. Тобто, таке зазначення не є обов'язковим.

Податковий кодекс України не встановлює для управителя майном обов'язку прямим записом зазначати у договорі на управління майном чи в актах на його виконання, що юридична особа - управитель діє в цьому договорі саме як управитель майна, а також не встановлює будь-яких правових наслідків з цього приводу, в тому числі, що наслідком такого прямого не зазначення буде неможливість віднесення витрат за таким договором (актом) до складу валових витрат, а сплаченого ПДВ - до податкового кредиту.

Наявність у юридичної особи діяльності з управлінням майном, незважаючи на необхідність здійснення окремого податкового обліку за такою діяльністю, не змінює ідентифікації такої юридичної особи лише за її особистим єдиним ідентифікаційним кодом за ЄДРПОУ та найменуванням як у договорах, які вона уклала, що пов'язанні з управлінням майном, так і у актах виконаних робіт.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що висновки акту перевірки про обов'язковість зазначення в актах виконаних робіт позивача як ТОВ «Автотермінал» (31574087) - Управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011р. з ТОВ «Сільгосппостач» (код 382240293), для можливості віднесення понесених витрат на витрати по договору управління майном не ґрунтуються а ні на положеннях Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», а ні на положеннях Податкового кодексу України, а відтак, є помилковими.

Варто зазначити, що податкові накладні, які є єдиною підставою для віднесення зазначених в них сум ПДВ до складу податкового кредиту, виписані ТОВ «Борол ЛТД» за наданими послугами ТОВ «Автотермінал» (31574087) як Управителю майна за договором управління майном від 31.01.2011р. з ТОВ «Сільгосппостач» (код 382240293), із зазначенням відповідного номеру та свідоцтва платника ПДВ саме як управителя майна у відповідних графах податкових накладних.

Основним принципом, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є превалювання сутності над формою, тобто господарські операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми цих відносин.

Згідно акту перевірки №369/22/382240293 від 12.09.2013р., ТОВ «Автотермінал» (31574087) - Управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011р. з ТОВ «Сільгосппостач» (код 382240293) до складу витрат була віднесена вартість отриманих послуг з прибирання території, складських та офісних приміщень, від ТОВ «Борол ЛТД» на загальну суму 858921,70 грн., попри те, що у цьому ж періоді позивачем було придбано у АТ «Нова Лінія» та ТОВ «Техноюг» засоби для здійснення прибирання, які в подальшому списувались як використані в господарській діяльності. У зв'язку з цим, податковий орган дійшов висновку, що залучення сторонньої організації до здійснення прибирання приміщень ВМК є невиправданим. Щодо цього суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Згідно п.1.2 Договору управління ВМК від 31.01.2011р. до позивача перейшло в управління 13911 кв.м. складських, адміністративних та інших будівель, 3566 кв.м. прилеглих до будівель територій ВМК, а також 4270 кв.м. наружних майданчиків території ВМК.

ТОВ «Борол ЛТД» за договором від 01.04.2011р. про обслуговування та забезпечення господарської діяльності ВМК та Протоколом до нього про узгодження ціни на прибирання, підтримувало чистоту та здійснювало прибирання 4270 кв.м. території тимчасової зони митного контролю (наружних майданчиків території ВМК), 3566 кв.м. території постійного митного контролю (прилеглої до будівель території ВМК), 1700 кв.м. складських площ вантажно-розвантажувальної зони та 1292 кв.м. адмінбудівель.

Зазначене свідчить про те, що за договором від 01.04.2011р. ТОВ «Борол ЛТД» здійснювало прибирання не всіх складських та адміністративних площ ВМК, а придбанні у АТ «Нова Лінія» та ТОВ «Техноюг» засоби для здійснення прибирання могли використовуватися ТОВ «Автотермінал», як управителем ВМК, для прибирання площ, за які ТОВ «Борол ЛТД» не відповідало. Більше того, використання миючих засобів ТОВ «Автотермінал» у незначній кількості та вартості жодним чином не свідчить про те, що ТОВ «Борол ЛТД» не здійснювало прибирання на закріплених за ним територіях, складських площах тощо, які прибираються не лише за допомогою миючих засобів, а й за допомогою погрузчиків з ковшом, в який скидаються різного роду відходи. Фактичне надання послуг ТОВ «Борол ЛТД» по датах та обсягах, крім актів виконаних робіт, підтверджується звітами з прибирання, копії яких наявні в матеріалах справи.

З матеріалів справи, також, вбачається, що ТОВ «Автотермінал» (31574087) - Управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011р. з ТОВ «Сільгосппостач» (код 382240293) надавало користувачам ВМК послуги по зважуванню автотранспорту на ВМК та отримувало з цих послуг доходи від користувачів ВМК.

В акті перевірки ДПІ у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області зазначила, що протягом перевіряємого періоду ТОВ «Автотермінал» (31574087) - Управитель майна за договором управління майном від 31.01.2011р. з ТОВ «Сільгосппостач» (код 382240293) до складу витрат безпідставно була віднесена вартість отриманих послуг зважування автотранспорту автомобільними вагами від ТОВ «Борол ЛТД» на загальну суму 1604550 грн., тоді як на балансі підприємства рахувались ваги, які були передані позивачу установником управління - ТОВ «Сільгосппостач» згідно акту передавання майна в управління за договором управління вантажним митним комплексом від 31.01.2011р., а також було придбано ваги ESIT-PWI-A-030T в сумі 58500 грн. у ТОВ «Вес-Сервіс».

Однак, колегією суддів встановлено, що передані за договором управління ВМК від 31.01.2011р., згідно опису №3 від 01.03.2012р., ваги РП-3Т зав.№1072 мають найбільшу границю зважування 3 тонни, ваги РП-500 КГ зав.№16308 мають найбільшу границю зважування до 500 кг., а ваги РН-10Ц зав.№05598 мають найбільшу границю зважування до 10 кг., тобто такі ваги не придатні для зважування автотранспортного засобу з вантажем. Позивач пояснив, що такі ваги виставлялись на рампі у зоні митного контролю та використовувалися митницею для перевірки ваги окремих упаковок товару.

За договором від 01.04.2011р. та протоколу до нього про узгодження ціни по зважуванню автотранспорту на ВМК ТОВ «Борол ЛТД» здійснювало зважування вантажного автотранспорту на автомобільних вагах типу ВА-60 №10 з найбільшою границею зважування до 60 тонн, про що зазначено в настанові щодо експлуатації вагів автомобільних для статичного зважування ВА-60.

Наявність на території ТОВ «Борол ЛТД» автомобільних вагів типу ВА-60 №10 підтверджено Довідкою №2000/22-3-15-53 від 05.10.2013р. ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, складеною за результатами зустрічної звірки ТОВ «Борол ЛТД». Зазначеною довідкою підтверджено всі господарські операції ТОВ «Борол ЛТД» з ТОВ «Автотермінал» саме як з управителем майна ВМК.

Що ж до посилань податкового органу про придбання ТОВ «Автотермінал» вагів ESIT-PWI-A-030T в сумі 58500 грн. у ТОВ «Вес-Сервіс», то з матеріалів справи вбачається, що такі ваги були продані позивачем 28.04.2012р. ТОВ «Сільгосппостач» разом із модулем зв'язку, що підтверджується видатковою накладною №ЛНА-000002 від 28.04.2012р., довіреністю на отримання №72 від 28.04.2012р., податковою накладною №832 від 28.04.2012р., виписками з банку від 31.01.2013р. та від 13.02.2013р. про оплату на продані ваги. В акті перевірки питання відсутності у позивача вказаних вагів не досліджувалося, пояснень з цього приводу податковим органом суду надано не було.

Крім цього, в акті перевірки №369/22/382240293 від 12.09.2013р. ДПІ у Біляївському районі зазначила, що згідно інформаційної системи «Податковий блок» ТОВ «Борол ЛТД» здійснює такі види діяльності, як: роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах; оптова торгівля какао, кавою, чаєм та прянощами; оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; оптова торгівля напоями; оптова торгівля фруктами та овочами. Послуги, які ТОВ «Борол ЛТД» надавало ТОВ «Автотермінал» як управителю ВМК у видах діяльності підприємства не зазначені.

Колегія суддів критично ставиться до таких посилань податкового органу, оскільки оптово-торгова діяльність юридичної особи зумовлює наявність у такого суб'єкта господарювання вантажників, прибиральників, навантажувальної техніки, вагів, які забезпечують здійснення своїх торгових та складських операцій. Більше того, як Довідка обласного управління статистики, так і інформаційна система «Податковий блок», мають довідковий характер та не можуть встановлювати обмеження щодо видів діяльності суб'єкта господарювання, так як облікова картка підприємства, з якої береться інформація, заповнюється відповідно до вимог Наказу Держкомстату України від 12.06.2007р. №164, із можливістю зазначення в ній лише до шести найменувань напрямків (видів) діяльності. А відтак, відсутність видів діяльності у Довідці статистики не є перешкодою для віднесення витрат від операцій, проведених платником податку, на витрати у податковому обліку.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

З наданих суду апеляційної інстанції ТОВ «Автотермінал» первинних документів вбачається, що ТОВ «Борол ЛТД» має на балансі погрузчики, вантажні гідравлічні теліжки, автомобільні ваги, а також необхідний для здійснення робіт по договору від 01.04.2011р. технічний персонал (вантажників, прибиральників). Зокрема, вказане підтверджується: штатними розписами ТОВ «Борол ЛТД» від 02.01.2011р. та від 02.01.2012р.; штатними структурами ТОВ «Борол ЛТД» від 01.09.2011р. та 21.05.2012р.; наказами №34 від 01.09.2011р. та №18 від 21.05.2012р. ТОВ «Борол ЛТД» про введення нової штатної структури для обслуговування ТОВ «Автотермінал» на ВМК; розшифровками по рахунку 10 «Необоротні активи» та рахунку 104 «Машини і обладнання» №7/11-1 від 07.11.2014р. щодо навантажувально-розвантажувальних механізмів, які використовувалися при обслуговуванні ТОВ «Автотермінал ЛТД» на ВМК; копіями оборотно-сальдової відомості по рахунку 10 - Місця зберігання, Необоротні активи за січень 2012 року та січень 2013 року; копіями балансу на 31.12.2011р. та на 31.12.2012р. ТОВ «Борол ЛТД»; копіями звіту про фінансові результати за 2011-2012р.р.; копіями паспортів на автопогрузчики дизельні вилочні з гідравлічним приводом (рама №19106, №17907, №15853, №1452).

Зазначене, також, підтверджується Довідкою №2000/22-3-15-53 від 05.10.2013р. ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Виданою ТОВ «Сільгосппостач», як власником ВМК, довідкою від 30.09.2014р. підтверджується ведення господарської діяльності ТОВ «Борол ЛТД» на території ТОВ «Сільгосппостач» та надання ТОВ «Борол ЛТД» послуг ТОВ «Автотермінал» на ВМК. У вказаній довідці зазначено, що надані ТОВ «Борол ЛТД» послуги у повному обсязі безпосередньо були пов'язані з діяльністю ТОВ «Автотермінал» по управлінню ВМК та отриманням доходів на ВМК від користувачів послуг ВМК. Витрати по них у повній сумі були визнані ТОВ «Сільгосппостач» як витрати управителя ТОВ «Автотермінал» саме по управлінню ВМК.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ДПІ у Біляївському районі Головного Управління Міндоходів в Одеській області, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді, не доведено порушення ТОВ «Автотермінал» - Управителем майна за договором управління майном від 31.01.2011р. з ТОВ «Сільгосппостач» п.п.153.13.1 п.153.13 ст.153, п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України. Всі операції з контрагентом ТОВ «Борол ЛТД» реальні та вони слугували базою для отримання доходів в сумі 15847963 грн., витрати підприємства у загальній сумі 10745779 грн. на оплату ТОВ «Борол ЛТД» послуг прибирання, вантажно-розвантажувальних робіт, роботи механізмів, послуг зважування та надання персоналу, їх зв'язок з господарською діяльністю ТОВ «Автотермінал» - Управителя підтверджуються документально, змістом його діяльності, а тому підприємство правомірно віднесло ці витрати на збільшення валових витрат та, відповідно, не занижувало податок на прибуток в сумі 2334983 грн. і не завищувало податковий кредит на суму 2109197 грн. Позивач виконав усі передбачені законом умови щодо включення до складу валових витрат отриманих та сплачених сум вартості виконаних ТОВ «Борол ЛТД» робіт та має документальні підтвердження їх фактичного здійснення та розміру. Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій ДПІ у Біляївському районі Головного Управління Міндоходів в Одеській області не надала доказів, які б вказували про безпосереднє відношення позивача до зловживань у системі відшкодування ПДВ.

Як наслідок, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27 вересня 2013 року №0001092200, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 2 693 295,75 грн., та №0001102200, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції всього в розмірі 2 576 985,75 грн., прийняті відповідачем незаконно, а тому підлягають скасуванню.

В поданій апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення Одеським окружним адміністративним судом норм матеріального права, однак не зазначає, в чому саме такі порушення виразились, і лише дублює свою позицію, викладену ним при поданні заперечення проти позову.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного Управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв