Ухвала

від 24.10.2013 по справі 2а/0270/1552/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/57029/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.05.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2011

у справі № 2а/0270/1552/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Вінничина-Авто»

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Вінничина-Авто» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Вінничина-Авто») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Вінниці) про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.03.2011 №0000362300 та №000372300.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.05.2011, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача проведені планові виїзні документальні перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВВП «Прогрес Авто» ПАТ «Вінниччина-АВТО», за результатами яких встановлені порушення: пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3; пп. 7.2.1 п. 7.2; пп. 7.3.1 п. 7.3; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон №168/97-ВР) та п. 3.1 ст. 3; пп. 4.1.4, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4; п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.2, пп. 5.4.10 п. 5.4, пп. 5.6, пп. 5.7.1 п. 5.7, пп. 5.2.5, пп. 5.2.10 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5; пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8; пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі по тексту - Закон №334/94-ВР).

За наслідками перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення: №000362300 від 21.03.2010, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 68498,00 грн., у т.ч.: за основним платежем - 54798,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 13700,00 грн.; №0000372300 від 21.03.2010, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість загальну на суму 14269,00 грн., у т.ч.: за основним платежем - 11415,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2854,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону №334/94-ВР роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудиокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Згідно з пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону №334/94-ВР до валових витрат включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

Крім того, у листі Державної податкової адміністрації України від 16.11.2007 №11482/6/15-0316 викладено правову позицію, відповідно до якої документами, якими підприємства-ліцензіати підтверджують використання торгівельної марки у виробничій діяльності, є акти виконаних робіт (наданих послуг), договори надання послуг тощо.

Матеріали справи містять Ліцензійний договір від 02.04.2007 №803 та акти з надання послуг по користуванню торгівельною маркою ПАТ «Українська автомобільна корпорація» за 2008 рік.

Крім того, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п. 1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період. Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договору публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договору із позивачем, його контрагент був платником ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об'єм правоздатності для укладення спірної угоди.

Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.05.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров