Постанова

від 10.04.2009 по справі 16/721-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/721-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2009 р.                                                           Справа № 16/721-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. ,  Плужник О.В.

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Чайченко О.В.

відповідача -  Нємцев В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 623С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 19.02.09 р. по справі № 16/721-08

за позовом ТОВ "Платан-Сервіс", м. Суми

до ТОВ "Агрофірма "Низи", смт. Низи

про стягнення 96881,70 грн.

встановила:

У  грудні 2008 р. позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 96 881,70 грн.  боргу, в т.ч. 87 557,60 грн. основної заборгованості, 5522,40 грн. пені, 846 грн. 3 % річних, 2955,70 грн. інфляційних збитків, а також стягнути 2 000 грн. витрати на оплату послуг адвоката та  судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

19.02.2009 р. позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, з посиланням на те, що в процесі розгляду справи сторонами була проведена звірка розрахунків, згідно акту взаєморозрахунків від 20.01.2009 р. № 4 заборгованість відповідача перед позивачем становить 67 557,60 грн., на підставі чого позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 67 557,60 грн. основного боргу, 5522,40 грн. пені, 846 грн. 3% річних, 2955,70 грн. інфляційних, всього 76 881,70 грн., а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.02.2009 р. по справі № 16/721-08 (суддя - В.М.Моїсеєнко) позовні вимоги задоволені частково та стягнуто  з відповідача 67 557,60 грн. основного боргу, 5 522,40 грн. пені, 2955,70 грн. інфляційних збитків, 846 грн. 3% річних, 2000 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 968,82 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі стосовно стягнення 20000 грн. основного боргу припинено за відсутністю предмету спору.

Рішення мотивоване тим, що  відповідач не надав доказів виконання свого зобов'язання за договором, щодо повної та своєчасної сплати.  На підставі ст. 214 ЦК України стягнуто інфляційні,  3% річних., на підставі п. 4.3 договору, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»стягнута пеня. В зв'язку з погашенням відповідачем боргу в сумі 2000 грн., провадження у справі в цій частині припинено на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідач з рішенням  господарського суду не погоджується, вважає, що рішення прийнято з  порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що оскільки договір № 4/1 від 10.01.2008 р. не містить відомостей щодо суттєвих умов, позивачем не надано специфікації до цього договору, як те передбачено п. 1.1, за правилами ч. 2 ст. 180, ч. 8 ст. 181 ГК України та ч. 1 ст. 638 ЦК України договір № 4/1 від 10.01.2008 року є неукладеним, а тому будь-яких прав та обов'язків для його сторін не породжує, таким чином посилання у оскаржуваному рішенні на п. 2.2. договору № 4/1 від 10.01.2008 року, як на підставу виникнення у відповідача зобов'язань щодо сплати боргу, нарахування пені, інфляційних збитків та 3% річних є неправомірним.

Обґрунтовуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції припустився неправильного застосування приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових», а саме ст. 1 Закону, розмір пені не може перевішувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Постановою НБУ № 107 від 21.04.2008 р. з 30.04.2008 року облікова ставка НБУ встановлена на рівне 12 %, п. 4.3. договору передбачена пеня в розмірі 0,1%, що становить 36,5 % річних і на 12,5 % перевищує подвійну облікову ставку НБУ.

Крім того, обґрунтовуючи правомірність стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків, суд у оскаржуваному рішенні послався на ст. 214 ЦК України (2003 р)., але підстави для стягнення 3% річних та інфляційних збитків регламентувалися ст. 214 ЦУ УРСР 1963 року, який втратив чинність з 1 січня 2004 р. згідно з ЦК України від 16.01.2003 р.

Позивач  з обставинами, викладеними у апеляційній скарзі не погоджується, надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вважає рішення господарського суду обґрунтованим, законним, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначив, що сторони за спірним договором досягли усіх істотних умов договору. Сторонами був узгоджений предмет, ціна та строки дії договору, що підтверджується  специфікацією № 19 від 1.09.2008 р. Доказом виконання договору є виконання сторін умов договору на протязі дев'яті місяців, факт поставки за узгодженою ціною, та факт договірних правовідносин підтверджується актом звірки № 4 від 20.01.2009 р.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, вислухавши представників позивача та відповідача встановила, що між позивачем та відповідачем  укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 4/1 від 10.01.2008 р., відповідно до якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити нафтопродукти, ціна, кількість, якість, умови поставки, строки поставки, яких викладені в специфікаціях, оформлених у вигляді додаткових угод.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що загальна вартість договору включає в себе вартість всіх специфікацій до договору.

На виконання умов договору сторони підписали 01.09.2008 р.  специфікацію № 19, якою  передбачена відправка 4964  л. дизпалива на суму 33258,8 грн.

Відповідно до п. 2.2 зазначеного договору, відповідач зобов'язувався здійснити оплату вартості партії отриманого товару на протязі 15 банківських днів з моменту відвантаження товару.

     На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар по накладній № ПМ- 00449 від 05.09.2008 р. і довіреності серії ЯПК № 849613 від 05.09.2008 р. на суму 33 258,80 грн., строк оплати 20.09.2008 р., а відповідач  товар прийняв, про що свідчить підпис уповноваженої особи  в графі «товар отримав», однак свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати  не здійснив.

       Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 4.3. договору передбачено нарахування пені в розмірі 0,1 % від вартості простроченого платежу, з урахуванням обмежень передбачених Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»стягненню підлягає пеня в розмірі подвійної облікової ставки в сумі 488,1 грн. за період з 21.09.2008 р. по 8.12.2008 р. /із сум  33258,8 грн., 28258,8 грн. та 2258,8 грн./

Суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність узгоджених специфікацій до договору  по іншим накладним та  безпідставно вважав, що весь товар поставлений за договором,  в зв'язку з чим  неправомірно стягнув пеню в сумі 5034,3 грн.

     Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини.

      Згідно зі ст.ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набутті, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема дво - або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятися або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.         

       Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу товар по накладних, а саме: по накладній № ПС –00388 від 09.08.2008 р. та довіреності серії ЯПА № 911065 від 09.08.2008 р. на суму 34748 грн., строк оплати - 24.08.2008 р.; по накладній № ПС –00402 від 14.08.2008 р. і довіреності серії ЯПА № 911077 від 15.08.2008 р. на суму 56588 грн., строк оплати не пізніше 30.09.2008 р., по накладній № ПС –00417 від 21.08.2008 р. і довіреності ЯПА № 911089 від 21.08.2008 р. на суму 55 799,60 грн., строк оплати не пізніше 05.09.2008 р., по накладній № ПС  - 00436 від 01.09.2008 р. і довіреності серії  ЯПК № 849601 від 01.09.2008 р. на суму 33258,80 грн., строк оплати не пізніше 16.09.2008 р., а відповідач  товар прийняв, про що свідчить підпис уповноваженої особи  в графі «товар отримав», однак   свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати  не здійснив.

        Судова колегія вважає, що  придбання товару про зазначеним накладним та їх часткова оплата є підставою вважати укладеним правочин, що містить ознаки купівлі-продажу.

     Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона  продавець (відповідач) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні покупцеві (позивачу), а покупець (позивач) приймає або  зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

    Відповідно до ст. 530 ЦК  України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-ми денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

        В зв'язку з тим, що в накладних відсутній строк оплати товару 10.11.2008 р. позивачем на адресу відповідача надіслана вимога  про погашення суми боргу, яка відповідачем була залишена без відповіді та задоволення.

     Як свідчать матеріали справи,  відповідачем  у  процессе розгляду справи  частково сплачена сума основного  боргу, а саме 20000 грн.,  та позивачем подана заява від 19.02.2009 р. про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь 67557,60 грн. основного боргу.

        Заборгованість відповідача  у сумі 67557,60 грн. підтверджується актом звірки розрахунків № 4 від 20.01.2009 р. підписаним та скріпленим печатками обох сторін.

    У зв'язку  з погашенням відповідачем боргу в сумі 20000 грн., суд першої інстанції обґрунтовано припинив провадження в цієї частині на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, з відсутністю предмету спору в цій частині.

        Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач свої зобов'язання виконав, але відповідач  свої зобов'язання щодо повної оплати  здійснив частково, доказів повної та своєчасної оплати не надав, та правомірно  задовольнив позов щодо стягнення 67557 грн. основного боргу.          

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

     В зв'язку з чим,  з урахуванням часу направлення вимоги підлягають стягненню індекс інфляції у сумі 298,7 грн. та 175,56 грн. річних, а рішення в частині стягнення інфляційних збитків у сумі 2666 грн. та 6704 грн. річних підлягає скасуванню.

Посилання відповідача на те, що договір № 4/1 купівлі-продажу від 10.01.2008 р.  не містить усіх істотних умов господарського договору, а саме у  договорі не зазначено ціну, тобто  є неукладеним,  безпідставне, так як специфікацією № 19 від 01.09.2008 р. встановлена ціна та інші істотні умови договору.  

       Твердження відповідача про те, що специфікація № 19 від 01.09.2008 р. не має ніякого відношення до спірного договору є необґрунтованим, оскільки в специфікації зазначено порядок оплати: згідно договору, відповідач не надав доказів існування інших договорів укладених між позивачем та відповідачем у 2008 р.

    Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся за допомогою до адвокату та був укладений договір  № б/н від 04.12.2008 р. про надання послуг адвоката.

      Відповідно до ст. 44 ГПК України, к судовим витратам відносіться також оплата послуг адвоката.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що  позивач надав до суду свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 112   Чайченко О.В., а також відповідний фінансовий документ (банківська виписка від 05.12.2008 р.), який  підтверджує сплату адвокатських послуг  в сумі 2000 грн.

Виходячи з того, що  при частковому задоволенні позову суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позивних вимог, рішення в частині стягнення 260 грн. за послуги адвоката підлягають скасуванню.

Посилання відповідача на те, що судом першої інстанції застосовано до спірних правовідносин недійсний нормативно-правовий акт, а саме ст. 214 ЦК України спростовується матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи міститься ухвала  господарського суду Сумської області по справі № 16/721-08 про виправлення описки допущеної в мотивувальної частині рішення, в який виправлена описка та  зазначена  ст. 625 ЦК України /2003р./.

    Таким чином, рішення господарського суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає частковому скасуванню, керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 207, 530, 625, 655 ЦК України, ст.ст.101- 105 ГПК України

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення в частині стягнення пені в сумі 5034,3 грн., інфляційних збитків у сумі 2666 грн., річних у сумі 670,44 грн., 260 грн. витрат на послуги адвоката, 83,72 грн. держмита скасувати та в позові відмовити.

В іншій частині залишити рішення без змін.

Стягнути з ТОВ «Платан-Сервіс»(40021, м. Суми, вул. Кірова, 167, код 34451888)  на користь ТОВ «Агрофірма «Низи»(42355, Сумська область, Сумський район, с. Низи, вул. Радгоспна, 21, код  30133608) -  41,85 грн. держмита по скарзі.

Наказ доручити надати господарському суду Сумської області.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.  

Повний текст постанови підписаний 10.04.2009 р.