Постанова

від 05.11.2013 по справі 826/15271/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 листопада 2013 року письмове провадження № 826/15271/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. у порядку письмового провадження вирішив адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Тетраенергостандарт» до Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії

Позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви від 17.10.2013), в якому просив:

1) визнати протиправними дії ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС по проведенню невиїзної документальної перевірки ТОВ «Тетраенергостандарт» про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Тетраенергостандарт» щодо документального підтвердження господарських відносин за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року;

2) визнати протиправними дії ДПІ у печерському р-ні м. Києва ДПС по оформленню результатів невиїзної документальної перевірки ТОВ «Тетраенергостандарт» про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Тетраенергостандарт» щодо документального підтвердження господарських відносин за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року;

3) зобов'язати ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС відновити відомості у інформаційних базах даних податкової служби по звітності Товариства, що були змінені через складання Акту № 234/22-3/37240849 від 14.03.2013 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Тетраенергостандарт» щодо документального підтвердження господарських відносин за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм діючого податкового законодавства України, з перевищенням наданих йому повноважень, вчиненні протиправні дії по проведенню документальної позапланової перевірки позивача, за результатами якої складено акт, що призвело до порушення його прав та законних інтересів, а також формування недостовірних висновків про нікчемність укладених позивачем правочинів.

Відповідач проти позову заперечував, вказуючи, що ним дотримано вимог чинного законодавства при проведенні зустрічної звірки. Також відповідачем зазначено, що фактично була проведена зустрічна звірка позивача, відомості про вид перевірки в акті вказані помилково. Просив суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

У судове засідання, призначене на 28.10.2013 р. представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою вручення запиту від 20.02.2013 №8119/10/22.3-10 про надання пояснень та їх документальних підтверджень з питань правильності декларування податкових зобов'язань та податкового кредиту при придбанні та продажу певної групи імпортованого товару за період з 01.11.2012 по 30.11.2012 управлінням податкового контролю Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби здійснено вихід на податкову адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетраенергостандарт» в результаті чого було встановлено відсутність даного підприємства за податковою адресою: 01000 м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 15, кв. 6, про що складено акт № 536/22.3/37240849 від 06.03.2013 та передано запит №423/9/22-3 від 07.03.2013 до головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на встановлення фактичного місцезнаходження підприємства та його посадових осіб. В той же час, в матеріалах справи відсутній запит 20.02.2013 №8119/10/22.3-10 та акт від 06.03.2013 № 536/22.3/37240849 про відсутність підприємства за податковою адресою, що не підтверджує факту їх складання.

Згідно пп. 78.1.1 Податкового кодексу України, позапланова документальна перевірка проводиться за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В порушення вимог податкового законодавства, не направивши письмового запиту позивачу та не пересвідчившись про його отримання, відповідач видав наказ про проведення перевірки без правових підстав передбачених пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України.

В матеріалах справи, додатково містяться акти від 13.03.2013 № 605/22-3/37240849 про неможливість вручення повідомлення про запрошення для підписання акта невиїзної документальної перевірки ТОВ «Тетраенергостандарт» (податковий номер 37240849) з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з придбання товару (у т.ч. імпортованого) та реалізації вищезазначеного товару покупцям у листопаді 2012 р. та від 14.03.2013 № 609/2203/37240849 про неможливість вручення посадовим особам ТОВ «Тетраенергостандарт» акта про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Тетраенергостандарт» код за ЄДРПОУ 37240849 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2012 по 30.11.2012.

За результатами перевірки складено акт від 14.03.2013 № 234/22-3/37240849, яким зафіксовано, що звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Тетраенергостандарт» за період з 01.11.2012 по 30.11.2012. Встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.22, ст.185 Податкового кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Кодексу, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених н контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.73.3. ст.73 Кодексу, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Згідно пп.20.1.4. п.20.1. ст.20, .75.1. ст.75 Кодексу, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. п.75.1. ст.75 Кодексу визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органами, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться з місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться перевірка.

Документальної невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальна позапланова перевірка здійснюється, крім іншого, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Кодексу).

Відповідно до п.79.1. ст.79 Кодексу документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2. ст.79 Кодексу).

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до п.1.1., п.1.5., п.1.7. Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 14.04.2011 р. № 213, визначено, що відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79 та пункту 80.2 статті 80 розділу ІІ Кодексу про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідним керівником органу державної податкової служби приймається рішення (із зазначенням підстав для проведення перевірки, дати її початку та тривалості), яке з урахуванням вимог Кодексу оформлюється наказом.

Для проведення документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки платника податків виписується направлення на перевірку в 1 примірнику окремо на кожну посадову (службову) особу, що буде проводити перевірку.

Умови допуску посадових (службових) осіб до проведення документальних планових або позапланових виїзних та фактичних перевірок визначено статтею 81 розділу II Кодексу.

Так, пунктом 81.1. ст.81 Кодексу визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; коші наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відповідно до п.1.10. Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 14.04.2011 р. № 213, у разі неможливості розпочати документальну перевірку у зв'язку з ненаданням документів для перевірки працівником підрозділу, який очолює або бере участь у перевірці, складається акт у довільній формі.

В акті викладаються причини неможливості розпочати перевірку з дати, зазначеної у направленні та наказі, та вчиняється відповідний запис про здійснення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості проведення. Цей акт реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому пунктом 1.8 цього розділу.

Матеріалами справи не підтверджено надіслання позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому, чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, що свідчить про порушення відповідачем порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Отже, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не було дотримано вимог податкового законодавства для проведення документальної невиїзної перевірки.

Доводи відповідача про те, що за результатом виходу податкового органу на податкову адресу позивача з метою вручення запиту від 20.02.2013 № 8119/10/22.3-10 не встановлено фактичного місцезнаходження підприємства та його посадових осіб, у зв'язку з чим змінено документальну позапланову невиїзну перевірку на зустрічну звірку, судом сприймаються критично та до уваги не приймаються, оскільки, наказом № 807 від 12.03.2013 начальником податкової інспекції визначено вид перевірки, а саме: документальну позапланову невиїзну перевірку та вищезазначені дії податкового органу по проведенню перевірки свідчать про грубе порушення податкового законодавства. Крім того, позивача не було у встановлений законодавством спосіб повідомлено про вид заходу, що проводиться податковим органом. За таких підстав суд вважає, що було проведено той захід на який видано наказ керівника Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що актом перевірки позивача від 14.03.2013 № 234/22-3/37240849 зафіксовані лише порушення позивачем норм цивільного законодавства та встановлено нікчемність правочинів укладених з контрагентами. Будь-яких порушень податкового законодавства не встановлено.

При цьому, відповідачем в основу заперечень проти позову покладено твердження про дотримання податковим органом законодавства, що регламентує порядок проведення зустрічних звірок. У той же час, письмові докази до заперечень у необхідному для обґрунтування заперечень обсязі відповідачем надані не були.

На думку суду, зазначене свідчить про грубе порушення правил документообігу державної податкової служби та ігнорування приписів Кодексу адміністративного судочинства України про обов'язок надавати суду всі докази, на яких базуються заперечення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про порушення, з боку відповідача, вимог пп.75.1.2. п.75.1 ст.75, пп.78.1.1. п.78.1. ст.78, п.79.2. ст.79 Кодексу та, відповідно, про протиправність дій по проведенню документальної невиїзної документальної перевірки позивача та про протиправність дій по оформленню результатів невиїзної документальної перевірки позивача.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача відновити відомості у інформаційних базах даних податкової служби по звітності Товариства, що були змінені через складання акта № 234/22-3/37240849 від 14.03.2013 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Тетраенергостандарт» щодо документального підтвердження господарських відносин за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.74 Кодексу, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Внесення змін до облікових даних платників податків здійснюється у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Згідно положень ст.ст.14, 54, 179 Кодексу, внесення змін до облікових карток платників податків, що не пов'язані із зміною податкового навантаження з податку на додану вартість, можливе лише на підставі самостійно поданої платником податків декларації чи на підставі винесеного податкового повідомлення-рішення.

Отже, як вбачається із вищевказаних норм, зміни у зв'язку зі складанням актів до облікових баз даних відповідача не вносяться.

При цьому, з метою реалізації вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 р. № 262-р «Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість» податковою службою розроблені Методичні рекомендації щодо взаємодії органів Державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з ПДВ з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, які затверджені наказом ДПА України від 18.04.2008 р. № 266 (далі - Методичні рекомендації).

В той же час, наказ ДПА України від 18.04.2008 №266, не будучи зареєстрованими у Міністерстві юстиції України, не є нормативно-правовим актом, яким регулюються відносини у сфері справляння податків і зборів, а затверджені ним Методичні рекомендації не носять для платників податків обов'язкового характеру.

Для виконання службових обов'язків податковим органом створені такі програмні продукти:

- система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

- система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

- система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Зокрема, АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» є програмним продуктом, створеним для внутрішнього використання органами державної податкової служби для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі.

Проте, будь-якої реєстрації ця програма не пройшла, законодавчої підстави для її створення та використання не існує, перевірці наявна в ній інформація не підлягає, а тому АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» не може нести інформацію, що має доказове значення, в тому числі, відноситись до податкової інформації.

Отримані результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ, відповідно до Методичних рекомендацій, підлягають перевірці органами ДПС на місцях.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на підставі акта позивача від 14.03.2013 № 234/22-3/37240849, відповідачем не винесеного жодного податкового повідомлення-рішення, яким би позивача було зобов'язано сплатити суму грошового зобов'язання або внести зміни до податкової звітності. Також, не здійснено жодних коригувань в картці особового рахунку позивача з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що внесення або зміна інформації у базах інформаційних систем, які використовуються органами державної податкової служби, самі по собі не створюють для платника податків будь-яких юридичних наслідків не змінюють прав та обов'язків, оскільки внесення такої інформації не призводить до коригування (збільшення) податкових зобов'язань платника податків.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість вчинених ним оскаржуваних дій з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетраенергостандарт» задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському р-ні м. Києва ДПС по проведенню невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетраенергостандарт» про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетраенергостандарт» щодо документального підтвердження господарських відносин за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби по оформленню результатів невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетраенергостандарт» про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Тетраенергостандарт», щодо документального підтвердження господарських відносин за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати в сумі 20,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетраенергостандарт» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій