Постанова

від 06.11.2013 по справі 38/303-40/223-45/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2013 р. Справа№ 38/303-40/223-45/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Тарасенко К.В.

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення господарського суду м. Києва від 21.08.2013 року № 38/303-40/223-45/13 (судді Чинчин О.В., Спичак О.М., Ломака В.С.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-

побутовий комплекс "Зоряний"

про перегляд рішення господарського суду м. Києва

від 16.03.2010р. за нововиявленими обставинами

за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах

держави в особі Фонду державного майна України

до Приватного акціонерного товариства лікувально-

оздоровчих профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-

побутовий комплекс "Зоряний"

треті особи Федерація професійних спілок України

ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 16.03.2010р. господарського суду м. Києва по справі №38/303-40/23-45/13 за позовом Заступника генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ до відповідачів, 1. Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м.Київ, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-побутовий комплекс "Зоряний", м.Київ, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1, 2: 1. Федерації професійних спілок України, м.Київ, 2. ОСОБА_2, с.Горенка, 3. ОСОБА_3, с.Горенка, 4. ОСОБА_4, м.Київ та 5. ОСОБА_5, м.Київ про визнання недійсним договору купівлі-продажу позовні вимоги задоволені у повному обсязі, а саме: визнано недійсним договір від 04.10.1993р. купівлі-продажу відділення санаторію ім.1 Травня, укладений між Київським відділенням Акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" та Виробничо-побутовим кооперативом "Зоряний"; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-побутовий комплекс "Зоряний" повернути Закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" все одержане за договором купівлі-продажу відділення санаторію ім.1 Травня від 04.10.1993р.; зобов'язано Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-побутовий комплекс "Зоряний" все одержане за договором купівлі-продажу відділення санаторію ім.1 Травня від 04.10.1993р.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-побутовий комплекс "Зоряний"на користь Державного бюджету України 12792 грн. 50 коп. - витрат на оплату державного мита; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-побутовий комплекс "Зоряний"на користь Державного бюджету України 69 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на користь Державного бюджету України 12792 грн. 50 коп. - витрат на оплату державного мита; стягнуто з Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на користь Державного бюджету України 69 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановами від 01.06.2010р. Київського апеляційного господарського суду та від 04.08.2010р. Вищого господарського суду України рішення від 16.03.2010р. господарського суду м. Києва залишено без змін.

Ухвалою від 19.10.2011р. по справі №38/303-40/23-45/13 господарського суду м. Києва заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-побутовий комплекс "Зоряний" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами залишено без задоволення, а рішення від 16.03.2010р. - без змін.

Постановою від 30.11.2011р. Київського апеляційного господарського суду по справі №38/303-40/223-45/13 та постановою від 05.06.2012р. Вищого господарського суду України ухвалу від 19.10.2011р. по справі №38/303-40/23-45/13 господарського суду м. Києва залишено без змін.

21.09.2012р. на адресу господарського суду м. Києва надійшла заява №360 від 21.09.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-побутовий комплекс "Зоряний" про перегляд рішення від 16.03.2010р. за нововиявленими обставинами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.11.2012р. у справі №38/303-40/223-45/13 (колегія суддів у складі головуючого судді Любченко М.О., суддів Пригунової А.Б., Гулевець О.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2013р. (колегія суддів у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Новікова М.М.), відмовлено повністю у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-побутовий комплекс "Зоряний" про перегляд рішення господарського суду м. Києва від 16.03.2010р. за нововиявленими обставинами.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-побутовий комплекс "Зоряний" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просило скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2013р. та ухвалу господарського суду міста Києва від 28.11.2012р. у справі №38/303-40/223-45/13, рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2010р. у зв'язку з нововиявленими обставинами та направити справу для розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 18 червня 2013 року у справі №38/303-40/223-45/13 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-побутовий комплекс «Зоряний» задоволено частково, а саме постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2013р. та ухвалу господарського суду міста Києва від 28.11.2012р. у справі №38/303-40/223-45/13 скасовано та передано до господарського суду міста Києва справу №38/303-40/223-45/13 для нового розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-побутовий комплекс "Зоряний" про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2010р. за нововиявленими обставинами.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.08.2013 року у справі № 38/303-40/223-45/13 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, третя особа ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на те, що обставини, на які посилається суд першої інстанції, не мають всіх ознак нововиявлених, оскільки їх врахування не мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте судом першої інстанції 16.03.2010р. з огляду на той факт, що предметом доказування та відповідно і судової оцінки у справі № 38/303-40/223-45/13 не була належність тому чи іншому суб'єкту земельної ділянки, на якій розташовано санаторій. Безпідставно не враховані доводи ФДМУ з посиланням на Акт приймання-передачі від 19.11.1993р..

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд

Перегляд рішень, ухвал, постанов господарського суду за нововиявленими обставинами регулюється Розділом XIII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно з п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26.12.2011 р. №17 виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу ХІІ ГПК.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням № 407 від 12 квітня 1955 року Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих "Про відвід будинку відпочинку ім. Красіно земельних ділянок під існуючий будинок відпочинку" відведено Будинку відпочинку ім.. Красіна Українського Управління курортів санаторіїв та будинків відпочинку ВЦРПС земельну ділянку площею біля 2,75 га по АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею біля 1,75 на по АДРЕСА_3, під існуючий будинок відпочинку в межах, згідно проекту Управління в справах архітектури м. Києва.

Згідно Архівного витягу із додатку 3 до рішення №745 від 14.08.1989р. Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів "Про відведення земельних ділянок підприємствам, установам і організаціям для будівництва об'єктів", наданого Державним архівом м. Києва, за санаторієм «І Травня» Київської територіальної ради по управлінню курортами профспілок закріплено земельну ділянку близько 2,7 га разом з існуючими будівлями і спорудами по вулиці Гамарника, 47 (територія колишнього будинку відпочинку ім. Красіна).

Враховуючи вищезазначені рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих "Про відвід будинку відпочинку ім. Красіно земельних ділянок під існуючий будинок відпочинку" №407 від 12.04.1955р. та Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів "Про відведення земельних ділянок підприємствам, установам і організаціям для будівництва об'єктів" №745 від 14.08.1989 р., колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що нерухоме майно санаторію ім.1-го Травня, яке було предметом договору купівлі-продажу від 04.10.1993р., не перебувало у державній власності, а було власністю профспілок.

Таким чином, приведені рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих "Про відвід будинку відпочинку ім. Красіно земельних ділянок під існуючий будинок відпочинку" №407 від 12.04.1955р. та Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів "Про відведення земельних ділянок підприємствам, установам і організаціям для будівництва об'єктів" №745 від 14.08.1989 р. є нововиявленими обставинами, оскільки ТОВ «Виробничо-побутовий комплекс «Зоряний» не могло бути відомо та не була відома на час розгляду справи інформація, яка міститься у вищезазначених документах.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що заяву ТОВ «Виробничо-побутовий комплекс «Зоряний» судом першої інстанції було задоволено цілком законно та обґрунтовано.

Дослідивши зібрані у справі докази та врахувавши встановлені судом першої інстанції обставини, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоровя УРСР", з метою дальшого поліпшення організації відпочинку та санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок у цій важливій справі, Українській республіканській Раді профспілок передано безоплатно у відання всі діючі госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних), будинки відпочинку, пансіонати, курортні поліклініки, які знаходились у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоровя УРСР, а також санаторії (крім туберкульозних) і будинки відпочинку, що будуються для цього Управління; також, профспілкам передавались Головне республіканське і територіальні управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку з усіма підприємствами і організаціями, що знаходяться у їх віданні, штати управлінського апарату республіканського і територіальних курортних управлінь, обладнання, транспорт, земельні ділянки, жилі будинки, парки, асигнування на їх управління, плани з праці, капіталовкладення, фонди на всі види матеріалів і ліміти на проектування та інші кошти.

04.12.1991 між Радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладено установчий договір про створення акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця", до статутного фонду якого Радою Федерації незалежних профспілок України внесено санаторно-курортні заклади профспілок України, а 23.12.1991 здійснена державна реєстрація цього товариства.

25.03.1993 Федерацією професійних спілок України була прийнята постанова №ІІ-3-20 "Про реалізацію та передачу основних фондів збиткових і безперспективних лікувально-оздоровчих закладів АТ "Укрпрофоздоровниця", відповідно до якої правлінню Акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" було дозволено реалізацію на конкурсних засадах основних фондів лікувально-оздоровчих збиткових закладів, зокрема, відділення санаторію ім.1 Травня (Пуща-Водиця).

На підставі зазначеної постанови, 04.10.1993 між відповідачем 1 та відповідачем 2 був укладений договір купівлі-продажу санаторію ім. 1 Травня, відповідно до якого відповідач 1 продає основні нерухомі засоби, будівлі, споруди, інженерні мережі відділення санаторію ім. 1 Травня, з земельною ділянкою, площею 2,7 га, розташовані по вул. 9 лінія в Пуща-Водиці м. Києва, а відповідач 2 купує за договірною ціною в сумі 30 млн. крб.

Відповідно до п. 2 договору купівлі-продажу від 04.10.1993 відповідач 1 зобов'язується передати вищевказані будівлі, споруди, інженерні мережі по акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору, в строк до 20.10.1993.

Відповідно до акту прийому-передачі основних нерухомих фондів відділення санаторію ім. 1 Травня від 19.11.1993, відповідач 1 передав, а відповідач 2 прийняв основні нерухомі фонди відділення санаторію ім. 1 Травня, розташовані на земельній ділянці площею 2,74 га в лісопарковій зоні Пуща-Водиця м. Києва в кварталі, обмеженим вулицями 9 лінія, 10 лінія, Гамарника і Юнкерові, поштовий адрес: АДРЕСА_1, територія огороджена металевим забором. Будівлі, споруди, інженерні мережі передані за описом, який є невід'ємним додатком до акту прийому-передачі.

Як вбачається з рішень Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих "Про відвід будинку відпочинку ім. Красіно земельних ділянок під існуючий будинок відпочинку" №407 від 12.04.1955р. та Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів "Про відведення земельних ділянок підприємствам, установам і організаціям для будівництва об'єктів" №745 від 14.08.1989 р., спірне майно санаторію ім. 1-го Травня не перебувало у державній власності, а було власністю профспілок.

Судом також з'ясовано, що згідно Положення про Федерацію незалежних професійних спілок України (в наступному змінено найменування на Федерацію професійних спілок України), затвердженого 06.10.1990 року установчим з'їздом незалежних професійних спілок України Федерація є добровільним союзом республіканських галузевих та регіональних міжгалузевих профспілкових об'єднань, інших професійних організацій робітників.

22.11.1991 року радою Федерації незалежних професійних спілок України прийнято постанову "Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофздоровниця", відповідно до змісту якої з метою радикальної перебудови управління курортами профспілок, поліпшення санаторно-курортного лікування та відпочинку трудящих України, прискорення формування нових економічних основ лікувально-оздоровчого процесу, ефективного використання матеріальної бази, будівництва та реконструкції діючих санаторіїв, пансіонатів та будинків відпочинку вирішено створити на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об'єднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофодоровниця" з акціонерним капіталом 1 089 384 тисяч карбованців.

04.12.1991 року радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладено установчий договір про створення на базі санаторно-курортних закладів і організацій Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

04.12.1991 року радою Федерації професійних спілок України та Фондом соціального страхування було підписано статут новоствореної юридичної особи, який 23.12.1991 року зареєстровано виконавчим комітетом Ленінської районної ради народних депутатів.

Пунктом 1, 7 статуту передбачено, що акціонерне товариство "Укрпрофоздоровниця" є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, здравниць та господарств, об'єднань санаторно-курортних установ профспілок України.

24.01.1992 року між Федерацією незалежних професійних спілок України та акціонерним товариством "Укрпрофоздоровниця" було підписано акт приймання-передачі майна, відповідно до якого акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" прийняло майно територіальних санаторно-курортних установ профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та допоміжних об'єктів, підвідомчих Українській республіканській раді по управлінню курортами профспілок в об'ємі та розмірі згідно з додатком.

Крім того, рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 року у справі № 137/7 відмовлено у задоволенні позову Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соцстраху України, акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсним установчих документів акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" та зазначено, що установчий договір і статут акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" відповідають вимогам статей 1-4, 24-40 Закону України "Про господарські товариства" та Закону України "Про підприємництво" майно, внесене до статутного капіталу відповідача з моменту його передачі профспілкам у встановленому порядку державою не вилучалося, посилання Фонду державного майна України на те, що він є органом управління майна акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" не ґрунтується на законі і суперечить фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірне майно було внесено до статутного фонду акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" при його створенні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній станом на 23.12.1991 року) товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Частинами 1, 4 ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Апелянтом не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог, а доводи викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 22.07.2013 року у справі № 51/227.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, а отже підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 21.08.2013 року у справі № 38/303-40/223-45/13 - без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва .

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Сулім В.В.

Тарасенко К.В.