Постанова

від 11.02.2014 по справі 38/303-40/223-45/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року Справа № 38/303-40/223-45/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Картере В.І., Самусенко С.С. - доповідача,

розглянувши касаційну скаргу Заступника Генерального прокурора України на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 21 серпня 2013 року Київського апеляційного господарського суду від 06 листопада 2013 року у справі№ 38/303-40/223-45/13 господарського судуміста Києва за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-побутовий комплекс "Зоряний" про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 16 березня 2010 року за нововиявленими обставинами за позовомЗаступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до 1. Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих профспілок України "Укрпрофоздоровниця", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-побутовий комплекс "Зоряний" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1. Федерації професійних спілок України, 2. ОСОБА_4, 3. ОСОБА_5, 4. ОСОБА_6, 5. ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу за участю представників: від позивача: Шевчук О.М., від відповідача-2: Лащук В.А., Яценко О.С.від третьої особи-1: Хоменко А.В. від прокуратури: Скрипка М.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2010 у справі №38/303-40/23-45/13, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 та Вищого господарського суду України від 04.08.2010, позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ЗАТ лікувально-оздоровчих профспілок України "Укрпрофоздоровниця", ТОВ "ВПК "Зоряний" задоволено, визнано недійсним договір від 04.10.1993 купівлі-продажу відділення санаторію ім.1 Травня, укладений між Київським відділенням АТ "Укрпрофоздоровниця" та Виробничо-побутовим кооперативом "Зоряний"; зобов'язано сторони повернути все отримане за договором. Рішення мотивовано, зокрема тим, що відповідач-1 не мав права відчужувати майно, яке належить державі.

У вересні 2012 року ТОВ "Виробничо-побутовий комплекс "Зоряний" звернулося до господарського суду із заявою про перегляд рішення від 16.03.2010 за нововиявленими обставинами. В обґрунтування своїх вимог заявник послався на рішення №407 від 12.04.1955 виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих та рішення №745 від 14.08.1989 виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів, якими, на думку ТОВ "ВПК "Зоряний", підтверджується той факт, що нерухоме майно санаторію ім.1-го Травня, яке було предметом договору купівлі-продажу від 04.10.1993, не перебувало у державній власності на момент укладення спірного договору, а було власністю профспілок.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.08.2013 (судді: О.В.Чинчин - головуючий, Спичак О.М., Ломака В.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 (судді: Рєпіна Л.О. - головуючий, Сулім В.В., Тарасенко К.В.), заяву про перегляд рішення місцевого господарського суду від 16.03.2010 за нововиявленими обставинами задоволено повністю, рішення суду від 16.03.2010 скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Судові рішення мотивовано наявністю нововиявлених обставин.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями заступник Генерального прокурора України звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2010 залишити в силі.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 22.01.2014 №08.03-04/51 у зв'язку з відпусткою судді Владимиренко С.В. призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи №38/303-40/223-45/13, за результатами якого доповідачем у справі визначено суддю Самусенко С.С.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.01.2014 касаційну скаргу у справі № 38/303-40/223-45/13 прийнято до провадження.

У запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "ВПК "Зоряний" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Стаття 111 7 ГПК України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, відповідача-2, третьої особи-1 та прокуратури, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За ч.2 ст.112 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, зокрема є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

У рішенні господарського суду міста Києва від 16.03.2010 у справі №38/303-40/223-45/13, про перегляд якого за нововиявленими обставинами звернувся відповідач-2, встановлено, що за умовами оскаржуваного у даній справі договору купівлі-продажу від 04.10.1993, укладеного між відповідачами, відповідач-1 продає, а віповідач-2 купує основні нерухомі засоби, будівлі, споруди, інженерні мережі відділення санаторію ім. 1 Травня, з земельною ділянкою, площею 2,7га, розташовані по вул. 9 лінія в Пуща-Водиці міста Києва. Суд першої інстанції послався, зокрема на Постанову Ради Міністрів УРСР №606 від 23.04.1960 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" та дійшов висновку, що передане до статутного фонду відповідача-1 майно є державною власністю, внаслідок чого договір купівлі-продажу від 04.10.1993 укладено з порушенням вимог ст.225 ЦК Української РСР.

ТОВ "ВПК "Зоряний" як на нововиявлені обставини посилається на рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих "Про відвід будинку відпочинку ім.Красіно земельних ділянок під існуючий будинок відпочинку" №407 від 12.04.1955 та виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів "Про відведення земельних ділянок підприємствам, установам і організаціям для будівництва об'єктів" №745 від 14.08.1989.

При перегляді рішення за нововиявленими обставинами господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих №407 від 12.04.1955 відведено Будинку відпочинку ім. Красіна Українського Управління курортів санаторіїв та будинків відпочинку ВЦРПС земельну ділянку площею біля 2,75 га по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею біля 1,75 на по АДРЕСА_2, під існуючий будинок відпочинку в межах, згідно проекту Управління в справах архітектури м. Києва. Згідно Архівного витягу із додатку 3 до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №745 від 14.08.1989 за санаторієм "І Травня" Київської територіальної ради по управлінню курортами профспілок закріплено земельну ділянку близько 2,7 га разом з існуючими будівлями і спорудами по АДРЕСА_3).

Враховуючи вищезазначені рішення виконавчого комітету №407 від 12.04.1955 та №745 від 14.08.1989 господарські суди попередніх інстанцій встановили, що нерухоме майно санаторію ім.1-го Травня, яке було предметом договору купівлі-продажу від 04.10.1993, не перебувало у державній власності, а було власністю профспілок.

Попередні судові інстанції дійшли висновку про наявність нововиявлених обставин по даній справі у розумінні ст.112 ГПК України, оскільки встановили, що ТОВ "ВПК "Зоряний" не було та не могло бути відомо на час розгляду справи про інформацію, яка міститься у вищезазначених документах.

Господарські суди, з урахуванням нововиявлених обставин, дійшли висновку про відповідність оспореного договору купівлі-продажу від 04.10.1993 нормам чинного на момент його укладення законодавства та не знайшли підстав для визнання його недійсним.

Доводи скаржника зводяться до переоцінки обставин та доказів, встановлених та досліджених господарськими судами попередніх інстанцій.

За частиною другою статті 111 7 Господарського процесуального кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на наведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає касаційну скаргу безпідставною та не вбачає підстав для скасування законної та обґрунтованої постанови апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника Генерального прокурора України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 у справі №38/303-40/223-45/13 залишити без змін.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: В. Картере

С. Самусенко