Постанова

від 16.04.2009 по справі 2/384-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/384-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 квітня 2009 р.                                                                                    № 2/384-08  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М., - головуючого,

Мамонтової О.М.,Стратієнко Л.В.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиВАТ "Херсонський бавовняний комбінат"

на постановутана рішенняЗапорізького апеляційного господарського суду від 13.01.2009 рокугосподарського суду Херсонської області від 10.10.2008 року

у справі господарського судуХерсонської області

за позовомВАТ "Херсонський бавовняний комбінат"

до3-тя особаТОВ "Добробут"Регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області

проспонукання вчинити певні дії,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Данченко Ю.М.,

- відповідача:Глушенкова О.В.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2008 року ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Добробут" про спонукання вчинити дії по договору на обслуговування житлового фонду № 991 від 15.09.1998 року, а саме передати відповідну документацію, шляхом складання акту приймання-передачі, включаючи акти обстеження житлових будинків.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово змінював та уточнював позовні вимоги.

Останнім уточненням позовних вимог, поданих до суду 17.09.2008 року, позивач просив суд спонукати відповідача передати позивачу шляхом складання актів: основні засоби надані за договором №991 від 15.09. 1998 р. в користування; матеріали та швидкозношувальні речі; особові рахунки; документацію паспортного столу; договори, укладені з комунальними службами міста; список орендарів нежитлових приміщень; штатний розклад станом; акти обстеження технічного стану 27 житлових будинків; плани проходження  інженерних комунікацій; список службового житла; дислокацію 27 житлових будинків; дані щодо перевірки димовентканалів та інформацію щодо сплати земельного податку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв"язку з відсутністю відповідної документації ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" не може виконати рішення Херсонської міської ради №569  від 05.10.2007 року про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста 56 житлових будинків державної власності з вбудованими та прибудованими приміщеннями, прилеглими територіями та інженерними спорудами на них, із зовнішніми тепловими та водопровідно –каналізаційними мережами і вводами, що перебувають на балансовому обліку ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат".

Рішенням господарського суду Херсонської області від 10.10.2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.01.2009 року рішення місцевого господарського суду від 10.10.2008 року залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 13.01.2009 року та рішення господарського суду Херсонської області від 10.10.2008 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 15.09.1998 року між ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" (замовник) та ТОВ "Добробут" (підрядник) було укладено договір №991 на обслуговування житлового фонду, відповідно до якого замовник, на балансі якого знаходиться житловий фонд –27 будинків, передає підряднику функції по управлінню, експлуатації та утримання житлового фонду.

Згідно з п. 4.2.1 договору, ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" зобов'язується забезпечити ТОВ "Добробут" технічною документацією на об'єкти. Додатком №2 до даного договору передбачено, що в строк до 30 днів після підписання договору, відповідно до вимог "Положення про систему технічного обслуговування, ремонту та реконструкції житлових будинків у містах України", включаючи акти загального обстеження об'єктів. Приймання –передача технічної документації провадиться за актом прийому –передачі та є невідною частиною даного договору.

Пунктами 6.1, 6.2 договору сторони дійшли згоди, що строк дії даного договору становить три роки та вступає в дію з дня підписання обома сторонами акту приймання –передачі технічної документації. Якщо жодна із сторін до моменту закінчення строку договору не виявить бажання його розірвати, то цей договір вважається пролонгованим на новий строк.

Строк дії договору подовжувався до 15.09.2004 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" листом від 14.06.2007 року № 21-03/781 та телеграмою від 30.09.2007 року № 21-031/1090 повідомило ТОВ "Добробут" про намір розірвати договір №991 від 15.09.1998 р. у зв'язку зі спливом строку його дії 15.09.2007 р. та просило повернути бухгалтерську та технічну документацію. Вимоги позивача були залишені без відповіді.

Згідно зі ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Враховуючи вищевикладене, приписи зазначеної статті, а також те, що п.6.2 договору № 991 передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, судова колегія вважає, що висновок попередніх інстанцій про те, що даний договір не є розірваним є помилковим.

Відповідно до ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України кожна особа або кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, немайнового та майнового права та інтересу у спосіб, передбачений законом.

Згідно з приписами ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з акту приймання –передачі технічної та бухгалтерської документації, позивач передав відповідачу наступну документацію: акт передачі у користування основних засобів; акт передачі матеріалів та швидкозношуваних предметів; акт передачі особистих рахунків; договори на переукладання (Херсонобленерго, Хекрсонгаз, Міськводоканал, ТЕЦ, "Альфа тер"); список орендарів по ЖРЕУ -2; штатний розпис; акт передачі документів обліку будинків –27 шт.; акт передачі технічної документації –поверхові плани 27 –ми будинків, плани проходження інженерних комунікацій; дислокація житлових домів з розшифровкою; акт перевірок домовентиляційних каналів; список службового житла по ЖРЕ -2 станом на 01.10.1998 р. та акт передачі земельної ділянки для сплати земельної ренти.

Вимагаючи повернення зазначених вище документів, позивач, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, всупереч ст. 33, 36 ГПК України не надавав належних та допустимих доказів, які б обгрунтовували та підтверджували позовні вимоги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з підстав їх недоведеності, суди попередніх інстанцій також обґрунтовано послались на Закон України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" № 147/98-ВР від 03.03.1998 та на Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій (далі Положення), затвердженого Постановою КМУ №891 від 06.11.1995 року, оскільки даними нормативними актами чітко визначено порядок передачі житлового фонду у комунальну власність, а також перелік технічної документації, який підлягає передачі на будинок (інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж та інші) і до визначеного переліку не входить та документація, яка була передана відповідачу по акту до договору №991.

Крім того, судова колегія зазначає, що договором №991 на обслуговування житлового фонду не передбачено обов"язку підрядника, у разі розірвання або припинення дії договору повернути документацію за актом приймання-передачі замовнику.  

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 р. "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі вищевикладеного та враховуючи повноваження касаційної інстанції, судова колегія приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, прийняті без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 13.01.2009 року та рішення господарського суду Херсонської області від 10.10.2008 року у справі                 № 2/384-08 залишити без змін.

Головуючий                                                                               М.М.Черкащенко                                      

Судді                                                                                     О.М.Мамонтова

                                                                                              Л.В.Стратієнко