Рішення

від 29.10.2013 по справі 910/5470/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5470/13 29.10.13

За позовом Закритого акціонерного товариства фірма "Український об'єднаний капітал"

до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення 90343,98 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Юрченко О.І. (Голова правління)

Від відповідача: Шляхетський А.Л. (дов.)

У судовому засіданні 29.10.13 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Закрите акціонерне товариство фірма "Український об'єднаний капітал" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача - Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" 250000,00 грн. заборгованості.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.03.2013р. (суддя Гулевець О.В.) позовні матеріали повернуто Закритому акціонерному товариству фірмі "Український об'єднаний капітал" без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2013р.(судді: Суліма В.В. - головуючий, Тищенко А.І., Тарасенко К.В.) ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.03.2013р. скасовано; матеріали позовної заяви передано на розгляд до Господарського суду м. Києва; стягнуто з відповідача на користь позивача 574 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2013р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2013р. у справі № 910/5470/13 Господарського суду міста Києва залишено без змін.

Відповідно до п. 3.9. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України №30 від 26 листопада 2010 року (зі змінами згідно рішення Ради суддів України №2 від 25.01.2013р.), судові справи, що надійшли з судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування ухвал, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім ухвал про закриття провадження), а також які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи, не підлягають автоматичному розподілу, а передаються тим суддям, ухвалу яких скасовано чи у провадженні яких перебувала або перебуває судова справа.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2013р. суддею Гулевець О.В. порушено провадження у справі №910/5470/13 та призначено до розгляду на 18.07.2013р.

25.06.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Закритого акціонерного товариства фірма "Український об'єднаний капітал" надійшли уточнення до позовної заяви, в яких позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 143278,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 236409,00 грн.

16.07.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Закритого акціонерного товариства фірма "Український об'єднаний капітал" надійшли пояснення по справі та уточнення до позовної заяви в яких позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 43062,00 грн., що нараховані за період з 05.03.2010р. по 05.03.2013р. та інфляційні втрати у розмірі 47281,98 грн., що нараховані за період з 2010р. по 2013р.

18.07.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" надійшла заява про застосування строків позовної давності та відзив на позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2013р. розгляд справи №910/5470/13 відкладено на 13.08.2013р.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 13.08.2013р., у зв'язку з перебуванням судді Гулевець О.В. у відпустці, справу №910/5470/13 передано на розгляд судді Стасюку С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2013р. суддею Стасюком С.В. прийнято справу №910/5470/13 до свого провадження та призначено до розгляду на 10.09.2013р.

10.09.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Закритого акціонерного товариства фірма "Український об'єднаний капітал" надійшли пояснення по справі, в яких позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 43062,00 грн., що нараховані за період з 05.03.2010р. по 05.03.2013р. та інфляційні втрати у розмірі 47281,98 грн., що нараховані за період з 2010р. по 2013р.

Розпорядженням в.о. голови Господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 10.09.2013р., у зв'язку виходом судді Гулевець О.В. з відпустки, справу № 910/5470/13 передано на розгляд судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2013р. справу №910/5470/13 прийнято до свого провадження суддею Гулевець О.В. та відкладено розгляд справи на 01.10.2013р.

27.09.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" надійшла заява про застосування строків позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2013р. зобов'язано позивача - Закрите акціонерне товариство фірма "Український об'єднаний капітал"у строк до 29.10.2013р. надати суду: докази оплати заборгованості, стягнутої з відповідача - Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2003р. по справі №37/408 та документально підтверджені письмові пояснення щодо періоду нарахування суми заборгованості, заявленої до стягнення у позовній заяві, з 05.03.2010р. по 05.03.2013р.

В судовому засіданні 01.10.2013р. оголошено перерву до 29.10.2013р.

28.10.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Закритого акціонерного товариства фірма "Український об'єднаний капітал" надійшли пояснення по справі, в яких позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 43062,00 грн., що нараховані за період з 05.03.2010р. по 05.03.2013р. та інфляційні втрати у розмірі 47281,98 грн., що нараховані за період з 2010р. по 2013р.

Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи вищевикладене, зміст уточнень позовних вимог та письмових пояснень, що надійшли до суду 16.07.2013р., 10.09.2013р. та 28.10.3013р., суд дійшов висновку, що вказані уточнення та письмові пояснення є зменшенням позовних вимог.

Судом встановлено, що зменшення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача зазначених в уточненнях позовних вимог та письмових поясненнях, що надійшли до суду 16.07.2013р., 10.09.2013р. та 28.10.3013р.

Представник позивача - Закритого акціонерного товариства фірма "Український об'єднаний капітал" в судовому засіданні 29.10.2013р. підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, згідно з останніми уточненнями.

Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в судовому засіданні 29.10.2013р. позовні вимоги заперечив.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 29.10.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2003р. у справі №37/408 стягнуто з Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної Акціонерної Компанії "Нафтогаз України" на користь Закритого акціонерного товариства фірма "Український об'єднаний капітал" 474927,73 грн. - основного боргу, 25000,00 грн. витрат на оплату державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

11.08.2003р. Господарським судом міста Києва на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2003р. та постанови Вищого господарського суду України від 15.05.2003р. видано відповідний наказ.

27.11.2003р. було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 27.11.2003р. у справі №37/408, відповідно до якого боржнику надано строк для добровільного виконання рішення суду до 04.12.2003 року.

Згідно листа вих. №18548 (652/27 від 10.10.2006 року) адресованого позивачу Державна виконавча служба у Шевченківському районі м. Києва, повідомила позивача, що 04.12.2003р. виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 27.11.2003р. у справі №37/408 згідно ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" приєднано до зведеного виконавчого провадження № 652/27 боржником у якому являється ДК "Укргазвидобування" HAK Нафтогаз України та на час написання даного листа зведене виконавче провадження №652/27 зупинено на підставі пункту 15 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки ДК "Укргазвидобування" HAK "Нафтогаз України" від 28.11.2005р. внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Згідно ст. 3.7. п. 6 вищевказаного Закону на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішення щодо цього підприємства, що підлягають виконанню в порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Судом встановлено, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №360-р від 13.06.2012 "Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України "Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" №529 від 18.07.2012 Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" реорганізована шляхом перетворення у Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування".

Згідно з постановою відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 01.04.2013р. закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.11.2003р. у справі №37/408, у зв'язку з тим, що боржником - ПАТ "Укргазвидобування" погашено заборгованість за вищевказаним наказом.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2003р. у справі № 37/408, у зв'язку з чим просить суд, з урахуванням останніх уточнень, стягнути з відповідача на користь позивача 43062,00 грн. - 3% річних (за період з 05.03.2010 р. по 05.03.2013 р.) та 47281,98 грн. - інфляційних втрат (за період з 2010 р. по 2013 р).

Відповідач у відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат за період примусового виконання рішення не може вважатись простроченням боржника у розумінні ст. 625 ЦК України, а тому у позивача відсутні правові підстави для нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Також, відповідачем заявлено про пропуск позивачем строків позовної давності щодо заявлених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2003р. у справі №37/408 встановлено, що відповідач, у відповідності до умов договору доручення №100 від 25.02.2000р., у термін до 16.01.2001р. не розрахувався з позивачем за виконані роботи, з зв'язку з чим задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 474927,73 грн. на користь позивача.

Відповідно до частини 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією продовжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Предметом спору у даній справі (згідно з уточненнями позовних вимог) є стягнення з відповідача на користь позивача: 43062,00 грн. - 3% річних та 47281,98 грн. - інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2003р. у справі №37/408.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 229 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

У постанові Верховного Суду України від 20.01.2011 у справі № 10/25 зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року у справі №16/5/5022-103/2011(2/43-654) зазначено, що приписи статті 625 ЦК не заперечують можливості звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищено в порядку індексації та процентів річних від простроченої суми в період виконання судового рішення, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Згідно зі статтею 111 28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За змістом статей 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначену правову позицію наведено, також, у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010р., № 13/210/10, від 12.09.2011р. № 6/433-42/183, від 14.11.2011р. № 12/207, від 23.01.2012р. № 37/64 та постанові Вищого господарського суду України від 01.11.2012р. № 5011-32/5219-2012.

З огляду на зазначене, позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2003р. у справі №37/408.

З розрахунку позивача вбачається, що позивач здійснює нарахування 3% річних за період з 05.03.2010 р. по 05.03.2013 р. та нарахування інфляційних втрат за період з 05.03.2010 р. у по 05.03.2013р. на 477595,73 грн. - загальну суму, що присуджена до стягнення з відповідача постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2003р. у справі №37/408 та складається з: 474927,73 грн. - основного боргу, 25000,00 грн. витрат на оплату державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Проте, приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість застосування індексу інфляції та нарахування 3% річних лише на суму основного боргу, а тому нарахування 3% річних та інфляційних втрат на судові витрати суперечить вимогам вказаної норми.

З огляду на вищевикладене, суд здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 42821,57 грн. та інфляційні втрати у розмірі 46786,85 грн., що нараховані на суму основної заборгованості у розмірі 474927,73 грн.

Відповідачем під час розгляду справи було заявлено про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як зазначено судом вище, постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2003р. у справі №37/408 встановлено, що у відповідності до умов договору доручення №100 від 25.02.2000р., відповідач у термін до 16.01.2001р. не розрахувався з позивачем за виконані роботи, у з зв'язку з чим, задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 474927,73 грн. на користь позивача.

27.11.2003р. було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 27.11.2003р. у справі №37/408, що було приєднано до зведеного виконавчого провадження № 652/27 боржником у якому являється ДК "Укргазвидобування" HAK "Нафтогаз України", яке згідно листа вих. №18548 Державної виконавчої служби у Шевченківському районі м. Києва, зупинено у зв'язку з тим, що ДК "Укргазвидобування" HAK "Нафтогаз України" від 28.11.2005р. внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

З огляду на вказане, виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.11.2003р. у справі №37/408 про стягнення з ДК "Укргазвидобування" на користь ЗАТ "Український об'єднаний капітал" 474927,73 грн. - основного боргу, 25000,00 грн. витрат на оплату державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу було зупинено.

У зв'язку з закінченням мораторію було поновлено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.11.2003р. у справі №37/408 та відповідно до постанови відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 01.04.2013р. закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.11.2003р. у справі №37/408, у зв'язку з тим, що боржником - ПАТ "Укргазвидобування" погашено заборгованість за вищевказаним наказом.

Пунктом 2 частини 1 ст. 263 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 263 ЦК України, у разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

Враховуючи вищевстановлені обставини та положення статті 263 Цивільного кодексу України щодо зупинення строку позовної давності у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом, суд вважає, що в даному випадку мало місце зупинення строку позовної давності щодо виконання основної заборгованості у розмірі 474927,73 грн., що стягнута згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2003р. з Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної Акціонерної Компанії "Нафтогаз України" на користь Закритого акціонерного товариства фірма "Український об'єднаний капітал".

З огляду на вищевикладене, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача стосовно пропуску позовної давності, а позовні вимоги такими, що заявлені в межах строку позовної давності.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 року, з 1 січня 2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 147,00 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Приймаючи до уваги те, що позивачем, згідно з уточненнями позовних вимог та письмовими поясненнями, що надійшли до суду 16.07.2013р., 10.09.2013р. та 28.10.3013р., зменшено позовні вимоги до 90343,98 грн., а судовий збір сплачено в загальному розмірі 7600,00 грн., відповідно до частини статті 7 Закону України "Про судовий збір", позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 5793,12 грн. (7600,00 грн. - 1806,88 грн.).

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та на підставі статей 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, будинок, 26/28; код ЄДРПОУ 30019775) на користь Закритого акціонерного товариства фірма "Український об'єднаний капітал" (юридична адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18 А, код ЄДРПОУ 23739050): 3% річних у розмірі 42821 (сорок дві тисячі вісімсот двадцять одну) 57 грн., інфляційні втрати у розмірі 46786 (сорок шість тисяч сімсот вісімдесят шість) 85 грн. судовий збір у розмірі 1792 (одну тисячу сімсот дев'яносто дві) грн. 37 коп.

3. Повернути Закритому акціонерному товариству фірма "Український об'єднаний капітал" (юридична адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18 А, код ЄДРПОУ 23739050) з Державного бюджету України 5793 (п'ять тисяч сімсот дев'яносто три) грн. 12 коп. судового збору, перерахованого за платіжними дорученнями № 18 від 22.03.2013 року, №19 від 27.03.2013р., оригінали яких знаходяться в матеріалах справи.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 04.11.2013р.

Суддя О.В. Гулевець