Постанова

від 21.01.2014 по справі 910/5470/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2014 р. Справа№ 910/5470/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Суліма В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Юрченко О.І. - представник

від відповідача: Сюлич Ю.В. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги: Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2013 у справі №910/5470/13 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Закритого акціонерного товариства фірма «Український об'єднаний капітал»

до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

про стягнення 90343,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Закрите акціонерне товариство фірма «Український об'єднаний капітал» з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про, з урахуванням уточнення до позовної заяви, стягнення 90343,98 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2013. у справі №910/5470/13 позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Закритого акціонерного товариства фірма "Український об'єднаний капітал": 3% річних у розмірі 42821,57 грн., інфляційні втрати у розмірі 46786,85 грн. судовий збір у розмірі 1792,37 грн.

Та повернуто Закритому акціонерному товариству фірма "Український об'єднаний капітал" з Державного бюджету України 5793,12 грн. судового збору, перерахованого за платіжними дорученнями № 18 від 22.03.2013 року, №19 від 27.03.2013р., оригінали яких знаходяться в матеріалах справи.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2013 у справі №910/5470/13 Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду м. Києва від 29.10.2013. у справі №910/5470/13 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є не обґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме норм статті 25 Цивільного кодексу України, статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Апелянт стверджує, що на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», а тому правова позиція суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих окремо на встановленому в судовому рішенні суму боргу, за період примусового виконання відповідного судового рішення є незаконною.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року за справою №910/5470/13 апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 21.01.2014 року

Через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду 15.01.2014 року від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить рішення суду від 29.10.2013 за справою №910/5470/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Київський апеляційний господарський суд дослідивши в судовому засіданні доводи апеляційної скарги та відзиву на неї та проаналізувавши дотримання норм матеріального та процесуального права, оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2003р. у справі №37/408 стягнуто з Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної Акціонерної Компанії "Нафтогаз України" на користь Закритого акціонерного товариства фірма "Український об'єднаний капітал" 474927,73 грн. - основного боргу, 25000,00 грн. витрат на оплату державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2003р. та постанови Вищого господарського суду України від 15.05.2003р. Господарським судом міста Києва 11.08.2003р. видано відповідний наказ.

27.11.2003р. було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 27.11.2003р. у справі №37/408, відповідно до якого боржнику надано строк для добровільного виконання рішення суду до 04.12.2003 року.

Відповідно листа від 10.10.2006 адресованого позивачу Державна виконавча служба у Шевченківському районі м. Києва, повідомила позивача, що 04.12.2003р. виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 27.11.2003р. у справі №37/408 згідно статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" приєднано до зведеного виконавчого провадження № 652/27 боржником у якому являється ДК "Укргазвидобування" HAK Нафтогаз України та на час написання даного листа зведене виконавче провадження №652/27 зупинено на підставі пункту 15 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки ДК "Укргазвидобування" HAK "Нафтогаз України" від 28.11.2005р. внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Згідно статті 3.7. п. 6 вищевказаного Закону на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішення щодо цього підприємства, що підлягають виконанню в порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №360-р від 13.06.2012 "Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України "Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" №529 від 18.07.2012 Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" реорганізована шляхом перетворення у Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування".

01.04.2013 відділом Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, якою закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.11.2003р. у справі №37/408, у зв'язку з тим, що боржником - ПАТ "Укргазвидобування" погашено заборгованість за вищевказаним наказом.

Згідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією продовжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Як зазначено в статті 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 229 Господарського кодексу України та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Постановою Верховного Суду України від 20.01.2011 у справі № 10/25 зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

У постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року у справі №16/5/5022-103/2011(2/43-654) зазначено, що приписи статті 625 Цивільного кодексу не заперечують можливості звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищено в порядку індексації та процентів річних від простроченої суми в період виконання судового рішення, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Згідно зі статтями 598 - 609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником та посилання апелянта на положення п. 3.7. ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» відповідно до якого на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, про що зазначено у постановах від 20.12.2010р., № 13/210/10, від 12.09.2011р. № 6/433-42/183, від 14.11.2011р. № 12/207, від 23.01.2012р. № 37/64 та постанові Вищого господарського суду України від 01.11.2012р. № 5011-32/5219-2012, з огляду на зазначене, позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2003р. у справі №37/408.

З розрахунку позивача вбачається, що позивач здійснює нарахування 3% річних за період з 05.03.2010 р. по 05.03.2013 р. та нарахування інфляційних втрат за період з 05.03.2010 р. у по 05.03.2013р. на 477595,73 грн. - загальну суму, що присуджена до стягнення з відповідача постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2003р. у справі №37/408 та складається з: 474927,73 грн. - основного боргу, 25000,00 грн. витрат на оплату державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість застосування індексу інфляції та нарахування 3% річних лише на суму основного боргу, а тому нарахування 3% річних та інфляційних втрат на судові витрати суперечить вимогам вказаної норми.

Враховуючи викладене, відповідно до арифметично правильного розрахунку з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 42821,57 грн. та інфляційні втрати у розмірі 46786,85 грн., що нараховані на суму основної заборгованості у розмірі 474927,73 грн.

Відповідачем під час розгляду справи було заявлено про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Як зазначено судом вище, постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2003р. у справі №37/408 встановлено, що у відповідності до умов договору доручення №100 від 25.02.2000р., відповідач у термін до 16.01.2001р. не розрахувався з позивачем за виконані роботи, у з зв'язку з чим, задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 474927,73 грн. на користь позивача.

27.11.2003р. було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 27.11.2003р. у справі №37/408, що було приєднано до зведеного виконавчого провадження № 652/27 боржником у якому являється ДК "Укргазвидобування" HAK "Нафтогаз України", яке згідно листа вих. №18548 Державної виконавчої служби у Шевченківському районі м. Києва, зупинено у зв'язку з тим, що ДК "Укргазвидобування" HAK "Нафтогаз України" від 28.11.2005р. внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

У зв'язку з закінченням мораторію було поновлено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.11.2003р. у справі №37/408 та відповідно до постанови відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 01.04.2013р. закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.11.2003р. у справі №37/408, у зв'язку з тим, що боржником - ПАТ "Укргазвидобування" погашено заборгованість за вищевказаним наказом.

Відповідно пункту 2 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 статті 263 Цивільного кодексу України, у разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку мало місце зупинення строку позовної давності щодо виконання основної заборгованості у розмірі 474927,73 грн., що стягнута згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2003р. з Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної Акціонерної Компанії "Нафтогаз України" на користь Закритого акціонерного товариства фірма "Український об'єднаний капітал", а відповідно підстави для застосування до спірних правовідносин наслідків прострочення строку позовної давності відсутні.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статті 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2013 у справі №910/5470/13 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/5470/13 повернути до Господарського суду міста Києва

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Л.О. Рєпіна

В.В. Сулім