Рішення

від 05.11.2013 по справі 18/183

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

05 листопада 2013 року Справа № 18/183

За позовом відділу реклами Луганської міської ради , м. Луганськ

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-Медіа» , м. Луганськ

про стягнення 14086,86 грн.

Суддя Корнієнко В.В.

Секретар судового засідання Круглова Є.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: Датченко В.В., за дов. б/н від 27.08.2013.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 14086,86 грн. по оплаті вартості користування місцями розташування спеціальних конструкцій, що використовуються для розміщення рекламоносіїв, які передані відповідачу в користування за договором від 25.09.2006 № 327/2.

Відповідач відзивом від 05.11.2013 б/н проти позову заперечує, посилаючись на те, що постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 14.08.2007 по справі № 2а-642/2007 був скасований Порядок плати…, затверджений виконавчим комітетом Луганської міської ради, яким визначено розмір оплати, вказаний у договорі.

Враховуючи, що Порядок оплати… скасовано судом, відповідач вважає договір від 25.09.2006 № 327/2 нікчемним.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно договору від 25.09.2006 № 327/2 про тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, позивач передав відповідачу у тимчасове платне користування строком до 15.01.2010 місце розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), розміром 3,0 х 6,0 м, яка розташована за адресою: м. Луганськ, вул. Лермонтова (в районі буд. № 1-Б), що підтверджується актом приймання-передачі від 25.09.2006, який підписано повноважними представниками сторін за договором.

Відповідач, в свою чергу, зобов'язався вносити позивачу плату за користування вказаним місцем в сумі 856,80 грн. на місяць, до 20 числа звітного календарного місяця (додаток № 2 до договору, п.п. 2.1., 2.3. договору).

Згідно п. 2.1. договору плата за всі надані у користування місця визначається відповідно до Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, затвердженого рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 12.07.2006 № 147.

Договір припинено 15.01.2010 в зв'язку із закінченням строку його дії.

Рішенням господарського суду Луганської області від 17.09.2013 по справі № 18/116пд(13/169пд(9/30пд)) про визнання недійсним п. 2.1. договору № 327/2 від 25.09.2006 було відмовлено в задоволенні позову. Рішення набрало законної сили.

Відповідач свої зобов'язання щодо внесення плати за користування місцем розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв) в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим, за період: з вересня 2006р. по 15.01.2010 у нього виник борг в сумі 14086,86 грн.

На підставі цих доводів позивач заявив до стягнення борг в сумі 14086,86 грн.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 14.08.2007 по справі № 2а-642/2007 був скасований Порядок плати…, затверджений виконавчим комітетом Луганської міської ради, яким визначено розмір оплати, вказаний у договорі.

Враховуючи, що Порядок оплати… скасовано судом, відповідач вважає договір від 25.09.2006 № 327/2 нікчемним.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав:

Правовідносини сторін у даній справі регулюються Законом України «Про рекламу», Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 «Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами», нормами Цивільного та Господарського кодексів України, а також умовами вказаного вище договору.

Згідно ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (абз. 2 ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Закон України «Про рекламу» визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва та споживання реклами.

Статтею 16 вищевказаного Закону передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067.

Пунктом 32 Типових правил встановлено порядок визначення плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів і порядок оформлення цих правовідносин - на договірних засадах .

В укладеному сторонами у справі договорі від 25.09.2006 № 327/2 чітко визначено його ціну, яку зазначено у грошовому виразі.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджений факт виконання позивачем у справі взятих на себе за договором зобов'язань щодо передачі відповідачеві у строкове платне користування місць для розташування спеціальних конструкцій.

Фактичні обставини справи також свідчать про невиконання відповідачем обов'язку з повного та своєчасного внесення плати за користування зазначеними вище місцями.

Борг відповідача з внесення вказаної плати складає 14086,86 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Факт скасування судом нормативних актів органу місцевого самоврядування, яким було врегульовано розмір плати за користування місцями розміщення рекламоносіїв, не є підставою вважати недійсними договори, укладені з посиланням на цей нормативний акт.

Також, слід врахувати, що на час укладення вищевказаного договору від 25.09.2009 № 327/2 рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 12.07.2006 № 147 було чинне, докази внесення змін до договору № 327/2 від 25.09.2006 щодо розміру оплати в порядку, встановленому законодавством, відсутні, тому слід вважати правомірним розміром плати за користування саме розмір, визначений в п. 2.1 договору.

Оскільки договір № 327/2 від 25.09.2006 не визнаний в судовому порядку недійсним, тому він є правомірним та таким, що породжує взаємні права та обов'язки сторін у господарських правовідносинах щодо користування місцями для розміщення рекламоносіїв та підлягає обов'язковому виконанню у розумінні ст. 629 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема, відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічної правової позиції також притримуються Донецький апеляційний господарський суд та Вищий господарський суд України при розгляді подібних справ (постанова ДАГС від 21.08.2013 по справі № 10/112 та постанова ВГСУ від 11.10.2011 по справі № 8/168пд, копії цих постанов залучено до матеріалів справи).

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 14086,86 грн. підлягають задоволенню.

Доводи відповідача, якими він заперечує проти позову (що договір є нікчемним) не приймаються судом до уваги, в зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати на держмито в сумі 140,87 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача (справу порушено в 2010 році; на той час діяв Декрет Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7/93 «Про державне мито»).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-Медіа» , м. Луганськ, кв. Шевченко, 42/146, ідентифікаційний код 31719281, на користь відділу реклами Луганської міської ради , м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, ідентифікаційний код 34791800, борг в сумі 14086,86 грн. за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), витрати на державне мито в сумі 140,87 грн. , витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. ; наказ видати .

05 листопада 2013 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 11 листопада 2013 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.В. Корнієнко