Ухвала

від 10.04.2009 по справі 38/151-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

38/151-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

10 квітня 2009 р.                                                                                   № 38/151-08  

Вищий  господарський  суд  України  в  складі  колегії  суддів:

Бернацької Ж.О. - доповідач,

Малетича М.М.,

Самусенко С.С.,

розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Ізюмський хлібозавод" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2009 в справі господарського суду Харківського області № 38/151-08 за позовом колективного малого багатогалузевого підприємства "Триал" до відкритого акціонерного товариства "Ізюмський хлібозавод" про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

Подана відкритим акціонерним товариством "Ізюмський хлібозавод" касаційна скарга на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2009 в справі господарського суду Харківського області № 38/151-08 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України та підлягає поверненню з таких підстав.

У порушення частини 1 статті 46, частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України заявником до касаційної скарги не додані документи, що підтверджують сплату державного мита в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Відповідно до підпункту "а" пункту 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (в редакції Закону № 3096-III від 07.03.2002) державне мито із позовних заяв майнового характеру сплачується в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 (17 х 6 = 102) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 (17 х 1500 = 25500) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (підпункт "а" пункту 2 статті 3 в редакції Законів № 1244-XIV від 18.11.1999, № 1657-III від 20.04.2000, № 2505-IV від 25.03.2005 –опубліковано в Урядовому кур'єрі 31.03.2005).

Згідно підпункту "г" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 "Про державне мито" із касаційних скарг на рішення та постанови: державне мито справляється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Скаржник просить скасувати постанову апеляційного господарського суду в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Відповідно до квитанції № 896422 від 02.03.2009 державне мито сплачено у розмірі 239 грн., що є порушенням підпункту "г" пункту 2 статті 3 Декрету України "Про державне мито" (в редакції Закону № 3096-III від 07.03.2002), оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги рішення прийнято щодо суми 48303,44 грн. (40582,11+302,33+1600+3519+2300), тому державне мито підлягає сплаті у розмірі 241,52 грн.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 111 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Тобто, має чітко викладатися зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні їх пункти та статті.

Дані вимоги не виконані скаржником при зверненні до господарського суду касаційної інстанції, оскільки в касаційній скарзі не вказується суті порушень судом попередньої інстанції норм права. Як на підставу скасування постанови, скаржник вказує на те, що документи, на які посилається позивач у позовній заяві (накладні), не підтверджують факт отримання продукції відповідачем, оскільки вказані документи не підписані посадовими особами підприємства-відповідача. Але в чому помилковість такого висновку скаржник не вказує.

Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що в касаційній скарзі не зазначено суті порушень, допущених судом при прийнятті оскаржуваної постанови, тому касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 4 частини 1 статті 111 Господарського процесуального кодексу України, і підлягає поверненню скаржнику також на підставі пункту 6 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Допущені скаржником порушення є підставою для повернення касаційної скарги відповідно до приписів пунктів 4, 6 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно частини 3 статті 1113  Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, сторона в справі має право повторно подати касаційну скаргу.

Керуючись статтями 86, 111, пунктами 4, 6 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2009 в справі господарського суду Харківського області № 38/151-08 повернути відкритому акціонерному товариству "Ізюмський хлібозавод".

Судді:Ж. Бернацька

М. Малетич

С. Самусенко