Постанова

від 07.07.2009 по справі 38/151-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

38/151-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 07 липня 2009 р.                                                                                    № 38/151-08  

Вищий  господарський  суд  України  в  складі  колегії  суддів:

Разводової С.С.–головуючого,

Плюшка І.А.,

Бернацької Ж.О. –доповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Ізюмський хлібозавод" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2009 у справі господарського суду Харківської області № 38/151-08 за позовом колективного малого багатогалузевого підприємства "Триал" до відкритого акціонерного товариства "Ізюмський хлібозавод" про стягнення суми

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися,

від відповідача: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Позивач –колективне мале багатогалузеве підприємство "Триал" у червні 2008 року звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача – відкритого акціонерного товариства "Ізюмський хлібозавод" про стягнення 40582,11 грн. заборгованості за поставлену продукцію з урахуванням втрат від інфляції за березень, квітень 2008 року, 302,33 грн. трьох процентів річних, 3900 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.07.2008 клопотання позивача про забезпечення позову відхилено, клопотання про проведення  судової економічної експертизи задоволено, провадження у справі зупинено, призначено у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено експерту Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса; перед експертом поставлені наступні запитання: "Чи підтверджується документально отримання відповідачем від позивача товарів за накладними: №№ 2110/п від 26.09.2006, 2184/п від 03.10.2006, 2256//п від 10.10.2006, 2257/п від 10.10.2006, 2316/п від 17.10.2006, 2317/п від 17.10.2006, 2383/п від 24.10.2006, 2384/п від 24.10.2006, 2438/п від 31.10.2006, 2439/п від 31.10.2006.   

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.11.2008, дата підписання –12.11.2008 (суддя Жельне С.Ч.), позов задоволено з підстав його правомірності та обґрунтованості, стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Ізюмський хлібозавод" на користь колективного малого багатогалузевого підприємства "Триал" 40582,11 грн. заборгованості за поставлену продукцію з урахуванням втрат від інфляції за березень,  квітень 2008 року, 302,33 грн. трьох процентів річних за період з 08.02.2008 по 15.05.2008, 1600 грн. витрат на правову допомогу, 3519 грн. витрат на проведення судової експертизи.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2009 (судді: Погребняк В.Я. –головуючий, Бухан А.І., Шевель О.В.) рішення  госпаодарського суду Харківської області від 12.11.2008 змінено, резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції: позов задовільнити частково, стягнути з відкритого акціонерного товариства "Ізюмський хлібозавод" на користь колективного малого багатогалузевого підприємства "Триал" 40582,11 грн. заборгованості з урахуванням втрат від інфляції за березень та квітень 2008 року, 302,33 грн. трьох  процентів річних за період з 08.02.2008 по 15.05.2008, 1600 грн. витрат на правову допомогу, 3519 грн. витрат на проведення судової експертизи; в іншій частині позову у сумі 2300 грн. відмовлено.               

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2009 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на неповне з'ясування судом апеляційної інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за накладними № 2110/П від 26.09.2006 на суму 1650 грн.; № 2184/П від 03.10.2006 на суму 2250 грн.; № 2256/П від 10.10.2006 на суму 9110,1 грн.; № 2257/П від 10.10.2006 на суму 1935 грн.; № 2316/П від 17.10.2006 на суму 7171,8 грн.; № 2317/П від 17.10.2006 на суму 2340 грн.; № 2383/П від 24.10.2006 на суму 9238,5 грн.; № 2384/П від 24.10.2006 на суму 1200 грн.; № 2438/П від 31.10.2006 на суму 2545,5 грн.; № 2439/П від 31.10.2006 на суму 480 грн., а всього на суму 37920,9 грн., відповідач отримав від позивача товари для хлібопекарного та кондитерського виробництва через Штельмах З.В., яка діяла за довіреністю серія ЯИЯ № 4473556, що підтверджується також письмовими поясненнями Штельмах З.В., Гусейнова С.К. і висновком судової економічної експертизи № 6157 від 24.09.2008.

Сторонами не доведено, що передача та приймання товарів за накладними здійснювалась на виконання умов договору купівлі-продажу від 01.01.2006, оскільки у накладних посилання на договір відсутнє. Проте зазначення у накладних виду та кількості товару, його ціни свідчить про існування між сторонами зобов'язання з купівлі-продажу.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання в будь який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний термін від дня пред'явлення вимоги.

08.02.2008 позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості за поставлену продукцію.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів добровільного погашення заборгованості або факту неотримання товару за  вказаними накладними відповідачем суду не надано.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Збитки від інфляції за березень та квітень 2008 року становлять 2661,21 грн., з розрахунку 37920,9 грн. - основна заборгованість за поставлену продукцію, 103,8 - індекс інфляції за березень 2008 року, 103,1 - індекс інфляції за квітень 2008 року.

Три проценти річних за період з 08.02.2008 по 15.05.2008 за 97 (кількість днів прострочення) становлять 302,33 грн.

За таких обставин, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню як підтверджені належними доказами, а також такі, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Витрати позивача за проведення судової експертизи, сплачені платіжним дорученням № 7563 від 02.09.2008 експертній установі в сумі 3519 грн., підлягають  стягненню з відповідача.

Витрати позивача на послуги адвоката у сумі 3900 грн. підлягають стягненню з відповідача частково на суму 1600 грн., сплачені позивачем товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма юридичних послуг "Патронат" на підставі договору на інформаційно-правове обслуговування № 03/2008 від 25.03.2008, оскільки за вказаним договором позивачу були надані послуги з вивчення матеріалів та здійснено представництво його інтересів  працівником товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма юридичних послуг "Патронат" Капустою Н.В. у даній  справі.

Судами правильно зазначено, що віднесення до судових витрат 2300 грн., сплачених позивачем  платіжним дорученням № 7245 від 15.05.2008 фізичній особі-підприємцю Мельниченко В.І. з посиланням на договір № 02/07 від 21.03.2008 не є підставою їх стягнення з відповідача, оскільки у рахунку-акті виконаних робіт № 1 від 26.03.2008 за договором № 02/07 від 21.03.2008 зазначені відомості щодо відправлення копії позовної заяви відповідачу та подання позовної заяви до господарського суду, не відповідають дійсності. Так, 26.03.2008 такі дії вчинені не були тому, що позовна заява у даній справі надійшла до господарського суду Харківської області 10.06.2008, а відповідачу була  направлена 03.06.2008, що вбачається з чеку пошти.

Суд апеляційної інстанції також правильно встановив, що відповідачем не надано доказів твердження, що у особи, яка підписала вказані накладні на час їх оформлення були відсутні відповідні повноваження.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що у поясненні господарському суду Харківської області Штельмах З.В., яка протягом 2000-2006 років перебувала у трудових відносинах з відповідачем, підтвердила факт оформлення нею документів на одержання від позивача зазначених у вказаних накладних товарів. Водночас, в матеріалах справи наявна копія довіреності виданої їй відповідачем. Повноваження цієї особи також підтверджені поясненням колишнього керівника підприємства.

Інші доводи касаційної скарги про порушення під час прийняття оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права свого підтвердження не знайшли.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вичерпних висновків щодо обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Ізюмський хлібозавод" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2009 у справі господарського суду Харківської області № 38/151-08 залишити без змін.

Головуючий, суддя:С. Разводова

Судді:І. Плюшко

Ж. Бернацька