Рішення

від 05.11.2013 по справі 4/273

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 рокуСправа № 4/273 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №4/273

за позовом: публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", від імені якого діє територіально відокремлене безбалансове відділення № 1010/0114 філії - Кіровоградського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Світловодськ Кіровоградська область

про розірвання договору та стягнення заборгованості

та за зустрічною позовною заявою: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Світловодськ Кіровоградської області

до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", від імені якого діє територіально відокремлене безбалансове відділення № 1010/0114 філії - Кіровоградського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

по визнання договору недійсним

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом (ПАТ "Державний ощадний банк України") - Цареградська О.О., довіреність № 4215 від 16.06.13, юрисконсульт;

від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом (фізична особа-підприємець ОСОБА_1) - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", від імені якого діє філія - Світловодське відділення № 3069 ВАТ "Державний ощадний банк України", подано позов до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 191850,88 грн. та про розірвання договору від 01 березня 2007 року.

Приватним підприємцем ОСОБА_1 20.10.2008 р. подано зустрічний позов про визнання недійсним договору від 01.03.07р. між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ВАТ "Державний Ощадний банк України" в особі Світловодського відділення №3069 з моменту його укладення (том І а.с. 84).

Вказаний зустрічний позов ухвалою від 09.12.2008 року прийнято судом для спільного розгляду з первісним позовом.

В ході судового розгляду справи позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, подавались до господарського суду заяви про зміну та уточнення позовних вимог від 22.09.08 р. № 5091 (том І а.с. 40), від 07.11.08 р. № 6469 (том І а.с. 94 - 96), заява без номеру та без дати (том ІІ а.с. 41).

Однак, враховуючи відсутність у представників позивача, що підписували перелічені вище заяви, відповідних повноважень, зокрема на зміну предмета, підстави позову, відмови повністю чи частково від позовних вимог, вони не можуть бути прийняті до розгляду господарським судом.

20.09.2013 р. позивачем за первісним позовом подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 253 908,21 грн., що складається із суми сплаченого авансу в розмірі 19 025,87 грн. та штрафних санкцій в розмірі 234 882,34 грн., з покладенням на відповідача судових витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, відповідна заява підписана повноважною особою позивача (том ІІ а.с. 79), а також враховуючи те, що позивачем дотримано вимог процесуального закону щодо направлення копії заяви на адресу відповідача, про що суду подано відповідні докази (том ІІ а.с. 80), господарський суд приймає до розгляду заяву про збільшення позовних вимог та розглядає позовні вимоги з урахуванням збільшення їх розміру (том ІІ а.с. 74-75).

При цьому господарський суд враховує, що заява позивача за первісним позовом від 20.09.2013 р. не містить в собі відмови від первісного позову в частині розірвання договору від 01.03.2007 р., а тому господарський суд розглядає вказану вимогу.

Ухвалою господарського суду від 26.09.2013 року господарським судом здійснено заміну філії - Світловодське відділення №3069 ВАТ "Державний ощадний банк України" на територіально відокремлене безбалансове відділення № 1010/0114 філії - Кіровоградського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

У судовому засіданні 05.11.2013 року представник позивача за первісним позовом позовні вимоги, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог від 26.10.2013 року, підтримав у повному обсязі та заперечив у повному обсязі проти задоволення зустрічного позову.

Представник відповідача за первісним позовом участі в судовому засіданні не брав, відзиву та інших витребуваних судом документів не надав.

Копія ухвали суду від 26.09.2013 року направлялась рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу відповідача, зазначену у позові та підтверджену витягом з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 20.09.2013 року (том ІІ а.с. 69-71), а саме: АДРЕСА_1. Вказане поштове відправлення повернулося на адресу суду з поштовою відміткою про невручення, у зв'язку з закінченням терміну зберігання (том ІІ а.с. 89).

Відповідно до п.п. 3.9.1., 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), за змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання та розглядає справу за відсутності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2007 року між відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", в особі філії Світловодського відділення № 3069 Ощадного банку України (далі - Замовник) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі - Підрядник) укладено договір на ремонт приміщення ТВБВ № 3069/047 по вул. Леніна, 61 у м. Світловодськ (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору, Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується за власний ризик виконати у відповідності до умов даного Договору роботу, а Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

Сторони погодили, що предметом підряду (результатом виконаних робіт за даним Договором) є ремонт приміщення ТВБВ № 3069/047 по вул. Леніна, 61 у м. Світловодськ ; кількісні характеристики предмету підряду: 47,0 кв.м.; якість предмету підряду повинна відповідати наступним вимогам : ДБН 17608-91 (п.п. 3.1. - 3.3. Договору).

Пунктами 4.1. - 4.2. Договору визначено, що робота виконується із матеріалів Підрядника згідно підсумкової відомості ресурсів до локального кошторису 2-1-1; якість матеріалів підрядника повинна відповідати вимогам ДБН 17608-91.

Згідно п.п. 5.1., 5.4. Договору, вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно локального кошторису 2-1-1 (Додаток № 1 до Договору); вартість робіт за даним Договором, з урахуванням ПДВ - 49 658,00 грн.

У розділі 6 Договору сторони визначили порядок розрахунків за Договором.

Так, відповідно до п. 6.1. Договору термін оплати за Договором складає:

- протягом 3-х днів з моменту підписання даного Договору аванс у розмірі 50% - 25000,00 грн.;

- протягом 3-х днів з моменту підписання акту здачі-приймання робіт - остаточний розрахунок.

Сторонами також визначено, що Підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт протягом двох днів з моменту підписання даного Договору; Підрядник зобов'язується виконати роботу до 01.03.2008 року з правом дострокового виконання; після закінчення виконання робіт Підрядник зобов'язаний письмово повідомити Замовника про готовність предмету до здачі протягом одного дня (п.п. 7.1. - 7.3. Договору).

Згідно п. 8.1. Договору, здача - приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом протягом 3-х днів з моменту повідомлення Замовника про готовність предмету підряду до приймання.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 01.03.2009 року. Даний Договір може бути пролонгований за згодою сторін (п.п. 11.1. - 11.2. Договору).

При розгляді справи господарський суд враховує, що укладений між відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", в особі філії Світловодського відділення № 3069 Ощадного банку України, та приватним підприємцем ОСОБА_1 договір на ремонт приміщення за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у відповідності до пункту 6.1. договору сплатив відповідачеві аванс в розмірі 25 000,00 грн. (том І а.с.17). Натомість, як зазначає позивач, відповідач виконав роботи за Договором з порушенням договірних строків та на суму 5 974,13 грн., що підтверджується наступним.

Відповідачем складено Акт №1 приймання виконаних робіт на суму 25 105,00 грн., який надано позивачеві для підписання (том І а.с. 58-62). Однак, позивач вказаний Акт не підписав та звернувся до суб'єкта з оціночної діяльності для проведення оцінки виконаних відповідачем робіт. Згідно Звіту з ідентифікації виконаних ремонтних робіт нерухомого майна, що здійснені приватним підприємцем ОСОБА_1, встановлено наявність та відповідність виконаних ремонтних робіт на суму 5 974,13 грн. (том І а.с. 44-68).

Відповідно ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, у тому числі і розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Отже, за наведеними нормами позивач має право вимагати розірвання договору підряду у разі порушення відповідачем договірних строків виконання робіт.

Між тим, вимога позивача про розірвання договору на ремонт приміщення ТВБВ № 3069/047 по вул. Леніна, 61 у м. Світловодськ від 01.03.2007 р. задоволенню не підлягає, оскільки оспорюваний позивачем договір на час розгляду справи припинив свою дію внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено.

Так, пунктом 11.1. Договору встановлено, що Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 01.03.2009 р.

Отже, граничний строк дії Договору - до 01.03.2009 р.

Пункт 11.2. Договору передбачає, що даний Договір може бути пролонгований за згодою сторін. Отже, даний пункт Договору передбачає необхідність згоди обох сторін на його продовження.

За вимогами ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

В матеріалах справи відсутні докази досягнення між сторонами домовленості щодо продовження строку дії Договору від 01.03.2007 р., а тому господарський суд приходить до висновку, що вказаний договір припинив свою дію внаслідок закінчення строку його дії після 01.03.2009 р.

Разом з цим, за вимогами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Вказані положення застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні (п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

На підставі викладеного, оскільки позивачем на виконання умов договору від 01.03.2007 р. сплачено відповідачеві 25 000,00 грн. авансу, тоді як зазначає сам позивач - відповідач виконав за Договором роботи на суму 5 974,13 грн., враховуючи закінчення строку дії Договору, позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 19 025,87 грн. суми сплаченого авансу підлягають задоволенню.

Щодо вимог за первісним позовом про стягнення штрафних санкцій господарський суд зазначає наступне.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування штрафних санкцій на підставі і в порядку, передбачених законодавством або умовами договору.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Як вбачається з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" є суб'єктом господарювання державного сектора економіки, а отже на укладені ним договори поширюються положення ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України щодо встановлених розмірів штрафних санкцій.

На підставі викладеного, оскільки відповідачем допущено прострочення строків виконання робіт за Договором від 01.03.2007 р., позовні вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України" про стягнення на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України 7% штрафу від договірної ціни роботи 49 658,00 грн. в розмірі 3 476,06 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені в розмірі, встановленому пунктом 12.5. Договору, господарський суд зазначає про невідповідність вимогам законодавства розрахунку пені в частині визначеного періоду для нарахування.

Так, позивач просить стягнути пеню в розмірі 181 748,28 грн. за період прострочення з 01.03.2009 р. по 01.09.2009 р. (том ІІ а.с. 78).

Пунктом 12.5. Договору встановлено, що за несвоєчасне виконання робіт відповідно до п. 7.2. Підрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі 2% від суми договору за кожний день прострочки. Пунктом 7.2. Договору визначено граничний строк виконання робіт за договором до 01.03.2008 р.

Положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлюють, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами договору від 01.03.2007 р. не встановлено іншого порядку нарахування пені.

Отже, нарахування пені за пунктом 12.5. Договору має здійснюватись в межах шести місяців після порушення строку виконання робіт, встановленого п. 7.2. Договору - 01.03.2008р.

На підставі викладеного, нарахування позивачем пені з 01.03.2009 р. не відповідає наведеним вище умовам законодавства та Договору. Строк дії Договору та строк виконання робіт за Договором від 01.03.2007 р. є різними.

Крім того, як повідомляє сам позивач, відповідач виконав за договором роботи на суму 5 974,13 грн.

З урахуванням наведеного, позовна вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 181 748,28 грн., яка нарахована за період з 01.03.2009 р. по 01.09.2009 р., задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Тобто, сторони наділені правом самостійно визначати та встановлювати в договорі штрафні санкції.

Пункт 12.4. Договору від 01.03.2007 р., на підставі якого позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 49 658,00 грн., встановлює, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків винна сторона сплачує штраф у розмірі 100% від суми договору.

Отже, підставою для стягнення вказаного штрафу є одностороння відмова сторони від виконання обов'язків за договором.

В силу положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти та обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Між тим, позивачем не доводиться наявність односторонньої відмови відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором, що слідує з наступного.

Предметом укладеного Договору є ремонт приміщення ТВБВ № 3069/047 по вул. Леніна, 61 у м. Світловодськ. При цьому, умовами Договору чи додатками до нього не визначено перелік робіт, які мають бути виконані відповідачем за договором. В свою чергу, позивач повідомляє про виконання відповідачем робіт за Договором, однак на суму, яка є меншою ніж встановлено Договором.

Однак, виконання робіт на суму, що є меншою ніж в договорі, не є односторонньою відмовою від виконання договору. Позивач не повідомляє від виконання яких саме договірних обов'язків відмовився відповідач при тому, що роботи за Договором ним виконувались.

На підставі викладеного, господарський суд не встановив підстав для стягнення з відповідача штрафу в розмірі 49 658,00 грн. за пунктом 12.4. Договору.

Враховуючи наведене вище, первісний позов ПАТ "Державний ощадний банк України", від імені якого діє територіально відокремлене безбалансове відділення №1010/0114 філії - Кіровоградського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 253 908,21 грн., що складається із суми сплаченого авансу в розмірі 19 025,87 грн. та штрафних санкцій в сумі 234 882,34 грн., підлягає частковому задоволенню на суму 22 501,93 грн. , з яких: 19 025,87 грн. авансу та 3 476,06 грн. штрафу. У задоволені первісного позову в іншій частині господарський суд відмовляє.

Зустрічна позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 20.10.2008 р. про визнання недійсним договору на ремонт приміщення ТВБВ № 3069/047 по вул. Леніна, 61 у м. Світловодськ від 01.03.2007 р. задоволенню не підлягає на підставі наступного.

Свою вимогу про визнання недійсним договору фізична особа-підприємець ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що вказаний договір ним фактично не підписувався.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Між тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували наведені в зустрічному позові обставини.

Так, господарський суд ухвалою від 09.12.2008 р. призначив у справі судову почеркознавчу експертизу для дослідження питання щодо підпису фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на договорі від 01.03.2007 р. (том І а.с. 144-146).

Між тим, вказана судова експертиза проведена не була з причин неподання на дослідження експерта витребуваних ним документів, у т.ч. тих, які суд витребував від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - вільні зразки почерку та підписів в оригіналах документів (том ІІ а.с. 11-12).

Отже, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували повідомлені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 обставин підробки підпису на оспорюваному ним договорі від 01.03.2007 р.

З урахуванням наведеного, зустрічний позов про визнання недійсним договору на ремонт приміщення ТВБВ № 3069/047 по вул. Леніна, 61 у м. Світловодськ від 01.03.2007 р. за наведених в позові підстав задоволенню не підлягає.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом покладають на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та за зустрічним позовом - на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Вимоги за первісними позовом задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", від імені якого діє територіально відокремлене безбалансове відділення № 1010/0114 філії - Кіровоградського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (27500, Кіровоградська область, м.Світловодськ, вул. Богуна, 5, ідентифікаційний код 09323408) - 22 501,93 грн. , з яких: 19 025,87 грн. авансу та 3 476,06 грн. штрафу, а також 450,03 грн. судового збору та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні первісного позову в іншій частині відмовити.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Примірник рішення направити відповідачеві за адресою: АДРЕСА_1.

Повне рішення складено 11.11.2013 року.

Суддя В.В.Тимошевська