Постанова

від 05.11.2013 по справі 901/1682/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року Справа № 901/1682/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Черткової І.В.,

суддів Рибіної С.А.,

Голика В.С.,

за участю представників сторін:

представник позивача, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "АЕК АС";

представник відповідача , не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Лоза";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лагутіна Н.М.) від 16 липня 2013 року у справі № 901/1682/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЕК АС" (пр. Перемоги, буд. 67,Київ ,03062)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" (вул. Ялтинська, 16, Гурзуф, АР Крим, 98645)

про стягнення 113257,76 грн.

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЕК АС» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Лоза» суми основної заборгованості у розмірі 70000,00 грн., 3% річних у розмірі 11026,38 грн., інфляційних втрат у розмірі 32231,38 грн. та суми судового збору.

Згідно останньої заяви про уточнення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 70000,00 грн., 3% річних у розмірі 7289,58 грн., інфляційні втрати у розмірі 11370,64 грн. та суму судового збору.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Лоза» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АЕК АС» суму основної заборгованості у розмірі 70000,00 грн., 3% річних у розмірі 7289,58 грн., індекс інфляції у розмірі 10640,00 грн. Вирішене питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з даним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Лоза» звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідач вважає порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Представник позивача у судовому засіданні 15 жовтня 2013 року проти апеляційної скарги заперечував, вважає рішення законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 15 жовтня 2013 року наполягав на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні рішення господарського суду Автономної Республіки Крим.

Розпорядженням від 20 серпня 2013 року суддю Борисову Ю.В. замінено у складі колегії на суддю Гоголя Ю.М.

Розпорядженням від 17 вересня 2013 року суддю Гоголя Ю.М. замінено у складі колегії на суддю Голика В.С.

Розпорядженням від 15 жовтня 2013 року суддю Балюкову К.Г. замінено у складі колегії на суддю Рибіну С.А.

У судових засіданнях оголошувались перерви з 17 вересня 2013 року по 15 жовтня 2013 року; з 15 жовтня 2013 року до 05 листопада 2013 року.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

22.10.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю «АЕК АС» (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лоза» (Замовник) укладений договір №4008-6349 (т.1 а. с. 10-15), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується в порядку та на умовах визначених даним договором здійснити поставку кондиціонерного обладнання марки «General», виконати монтажні роботи, використовуючи свої комплектуючі матеріали, роботи з пуско-наладки, а замовник зобов'язується у порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити обладнання, роботи виконавця.

Пунктом 2.1 договору визначено, що загальна вартість обладнання, яке підлягає поставці за даним договором, складає 893694,17 грн., ПДВ - 178738,83 грн., загалом - 1072433,00 грн.

Згідно п. 2.2 договору загальна вартість робіт визначена на підставі розробленого та затвердженого сторонами протоколу узгодження договірної ціни, який є додатком №2 до договору, та складає 323000,00 грн., ПДВ - 64600,00 грн., загалом - 387600,00 грн.

Загальна вартість обладнання та загальна вартість робіт складає 1216694,17 грн., ПДВ 243338,83 грн., всього - 1460033,00 грн. (п. 2.3 договору).

У розділі 3 договору сторонами визначені умови платежів. Оплата за даним договором здійснюється замовником у безготівковій формі у національній валюті України шляхом перерахування з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок виконавця. Замовник сплачує загальну суму договору у три етапи: 1-й етап - 900000,00 грн. у строк не пізніше 5 банківських днів з моменту підписання сторонами даного договору, 2-й етап - 172433,00 грн. у строк не пізніше 5 банківських днів з дати підписання накладних на обладнання, 3-й етап - 387600,00 грн. у строк не пізніше 5 банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт.

Пунктом 6.1 договору визначено, що передача-прийняття робіт за даним договором оформлюється актами, які по закінченню виконання робіт виконавець у двох екземплярах направляє замовнику.

Відповідно до п. 6.3 договору у разі не повернення виконавцю протягом п'ятиденного строку з моменту отримання одного екземпляру акту, підписаного та засвідченого печаткою замовника, за умови відсутності мотивованих заперечень у прийнятті робіт, наданих замовником (у раніш вказаний строк) виконавцю, роботи вважаються прийнятими замовником без зауважень та підлягають оплаті у повному обсязі у відповідності до вимог п. 3.2.3 даного договору.

Даний договір набирає законної сили з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 10.1 договору).

Позивачем у виконання зобов'язань за договором було передано відповідачу обладнання згідно видаткових накладних №428 від 20.11.2007 на суму 548693,76 грн. та №442 від 24.12.2007 на суму 523739,24 грн. загальною вартістю обладнання 1072433,00 грн.

Також згідно актів передачі-прийняття виконаних робіт від 30.06.2008, 08.07.2008 та 06.08.2008 виконавець передав, а замовник прийняв виконані роботи з пуско-налагоджування з використанням комплектуючих та матеріалів систем кондиціонування та вентиляції повітря загальною вартістю 387600,00 грн.

Згідно банківських виписок у рахунок оплати поставленого обладнання та прийнятих робіт відповідачем було перераховано позивачу 139033,00 грн.

За результатами проведеної між сторонами 28.12.2010 взаємної звірки розрахунків за договором №4008-6349 від 22.10.2007, складено відповідний акт, з якого вбачається, що станом на 28.12.2010 відповідач має заборгованість у сумі 70000,00 грн.

Наведене стало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю «АЕК АС» до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Лоза» заборгованості у розмірі 70000,00 грн., 3% річних у розмірі 7289,58 грн., інфляційних втрат у розмірі 11370,64 грн.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами 22.10.2007 укладений договір №4008-6349, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується в порядку та на умовах визначених даним договором здійснити поставку кондиціонерного обладнання марки «General», виконати монтажні роботи, використовуючи свої комплектуючі матеріали, роботи з пуско-наладки, а замовник зобов'язується у порядку та на умовах визначених договором прийняти та оплатити обладнання, роботи виконавця.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України , якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Статтями 530 , 612 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку обладнання та виконав монтажні роботи, роботи з налагоджування на загальну суму 1460033,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними № 428 від 20.11.07 р., № 442 від 24.12.07 р. та актами прийому-передачі виконаних робіт № 4008/6349 від 30.06.08 р., № 4008/6349 від 08.07.08 р. та № 4008/6349/1 від 06.08.08 р. Зазначені видаткові накладні та акти прийому-передачі виконаних робіт підписані відповідачем без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Отже, з урахуванням приписів статей 530 , 854 Цивільного кодексу України на момент звернення позивача до суду з даним позовом строк виконання відповідачем грошового зобов'язання настав.

Відповідачем була здійснена оплата частково, у сумі 1390033,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Проте, інша частина відповідачем оплачена не була, унаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 70 000 грн.

Крім того, факт існування заборгованості підтверджується актом звірки розрахунків сторін на 28.12.2010 р. за договором № 4008-6349 від 22.10.2007р., підписаним уповноваженими представниками сторін.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Лоза» 70000,00 грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Позивач, окрім суми основної заборгованості, заявив вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 7289,58 грн. та інфляційних втрат у розмірі 11370,64 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач своєчасно не виконав зобов'язання щодо сплати за поставлене обладнання та виконані роботи, тому позивач заявив вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 7289,58 грн. Перевіривши розрахунок, Севастопольський апеляційний господарський суд вважає законними та обґрунтованими виводи місцевого господарського суду про стягнення 3% річних у розмірі 7289,58 грн.

Вимоги позивача про стягнення 11370,64 грн. інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін» ).

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись виходячи з індексу інфляції за кожен місяць прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем невірно розрахований сукупний індекс інфляції за період заборгованості, що призвело до необґрунтованого збільшення розміру інфляційних втрат.

Севастопольський апеляційний господарський суд погоджується з розрахунком інфляційних втрат господарського суду Автономної Республіки Крим, відповідно до якого стягненню підлягає 10640,00 грн. .інфляційних втрат.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що господарський суд першої інстанції при прийнятті ріщення помилково не застосував наслідки спливу позовної давності та дійшов невірного висновку щодо переривання перебігу позовної давності через підписання посадовою особою відповідача акту звірки взаємних розрахунків.

Відповідач вважає, що на бухгалтера (підписавшего акт звірки взаєморазрахунків) не покладений обовязок вчинення дій, які б свідчили про визнання (невизнання) наявності на підприємстві заборгованості. Стверджує, що товариство з обмеженою відповідальністю «Лоза» ніколи не оформлювало документи, які б надавали говному бухгалтеру повноваження на вчинення від підприємства дій з питань, повязаних з визнанням зобовязань товариства з обмеженою відповідальністю «Лоза». Відповідач зазначає, що підписавши акт звірки взаєморозрахунків від імені відповідча, головний бухгалтер лише здійснила дії, направлені на перевірку стану бухгалтерського обліку на підприємстві, а оскільки акт не підписали керівники або особи за довіреністю, у акта не має юридичної сили документа, який може служити підставою для переривання перебігу позовної давності.

Спростування відповідачем щодо правомірності складення вказаного акту визнаються Севастопольським апеляційним господарським судом як такі, що необґрунтовані, та спростовується нормами матеріального права.

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Заяву про застосування позовної давності до позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості у сумі 70 000 грн. відповідач не заявляв, а заявив тільки застосування позовної давності на 3% річних та інфляційні втрати.

Згідно статті 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Акт звірки по договору № 4008-6349 свідчить про визнання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем, оскільки підписаний головним бухгалтером та скріплений печаткою підприємства.

Відповідно до ст.264 ЦК України вчинення особою дій, що свідчить про визнання боргу, перериває перебіг позовної давності. До таких дій належать не тільки дії формального характеру , а й будь-які фактичні дії, що свідчать про визнання зобов'язаною особою боргу (часткове погашення боргу, повне або часткове визнання претензії, прохання про відстрочку виконання, сплата процентів за основним боргом тощо).

Згідно ч. ч. 2-4 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, зокрема, введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Акт звірки розрахунків і відноситься до таких зведених документів. Первинними документами були акти прийому-передачі виконаних робіт від 30.06.2008, 08.07.2008, 06.08.2008 та видаткові накладні №428 від 20.11.2007, №442 від 24.12.2007.

Процедура проведення інвентаризації зобов'язань контрагентів, а також форма і вимоги до акту звірки взаєморозрахунків передбачені Наказом Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, державного комітету статистики України №148/234/383 від 10.11.1998 року „Про інвентаризацію заборгованості".

При цьому, суд апеляційної інстанції при дослідженні вказаного акту звірки не встановив жодних порушень зазначених вище нормативних актів.

Таким чином, вказаний акт, хоч і не є первинним обліковим документом, проте є зведеним документом, який складений відповідно до вимог чинного законодавства, встановлених для складання такого документу, підписаний уповноваженою особою та у межах позовної давності, а тому є належним доказом переривання перебігу позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24 квітня 2007 року у справі № 19/125/06 та постанові Вищого господарського суду України від 12.09.2012 у справі №18/1/5022-7/2012.

У письмових поясненнях відповідач зазначає, що цілком вірогідно, що акт звірки станом на 28.12.2010 р. був підписаний за межами позовної давності. Даний довод є припущенням відповідача, а тому судом не приймається до уваги.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що у своєму рішенні суд помилково дійшов висновку щодо порушення права товариства з обмеженою відповідальністю „АЕК АС" на отримання ним грошових коштів за договором. Відповідач стверджує, що між сторонами залишилися зобов'язання з виконання процедури прийняття монтажних робіт з використанням комплектуючих матеріалів позивача. Зазначає, що сплачена ним сума у розмірі 317600,00 грн. є авансом, а не платою за виконані роботи.

Даний довод відповідача спростовується матеріалами справи.

Згідно наявних у матеріалах справи актів передачі-прийняття виконаних робіт від 30.06.2008, 08.07.2008 та 06.08.2008 роботи замовником прийняті без зауважень та зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають. У матеріалах справи відсутні будь-які документальні докази того, що відповідач звертався до позивача з будь-якими зауваженнями стосовно об'ємів та якості виконаних позивачем робіт.

Севастопольський апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду Автономної Республіки Крим стосовно того, що у вказаних актах передачі-прийняття виконаних робіт зазначено, що прийнято «роботи з пусконалагоджування з використанням комплектуючих і матеріалів систем кондиціювання і вентиляції повітря». Оскільки комплектуючі та матеріали використовуються при здійсненні монтажу кондиціонерів, а здійснення пусконалагуджувальних робіт відносно обладнання, яке не змонтоване (не встановлене та не підключене) є технічно не можливим, господарський суд першої інстанції правомірно зробив висновок про те, що монтажні роботи передували пусконалагуджувальним та також виконані позивачем.

На підстави викладеного, рішення господарського суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2013 року у справі № 901/1682/13 залишити без змін.

Головуючий суддя І.В. Черткова

Судді С.А. Рибіна

В.С. Голик

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "АЕК АС" (пр. Перемоги, буд. 67,Київ ,03062)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоза" (вул. Ялтинська, 16, Гурзуф, АР Крим, 98645)