Постанова
від 07.11.2013 по справі 810/5185/13-а
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2013 року 810/5185/13

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представника позивача - Волосної Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс» до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

25 вересня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс» (ТОВ «УПК-Європлюс», товариство) із позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (ОДПІ, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 вересня 2013 року №0002572200 та №0002562200.

Зазначали, що твердження податкового органу про нереальність угод, відсутність фактів передачі товарів не відповідають дійсності і товарності операцій. Підкреслювали наявність у підприємства усіх первинних документів, у тому числі і під час проведення перевірки, оформлених згідно чинного законодавства, які супроводжують відповідний вид господарських операцій, а також доказів руху товарів та їх використання у власній господарській діяльності. Вказували, що платник податку не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентами. Звертали увагу на наявність набравших чинності судових рішень, якими встановлено факти товарності операцій позивача із товариствами «Інтернафтогазінвест компані» та «Саноіл Торг».

Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, в частині збільшення нарахування сум грошового зобов'язання із податку на додану вартість та податку на прибуток, просили визнати оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подавав клопотання про зупинення провадження, про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю надання часу для підготовки заперечень та подання витребовуваних судом документів. Однак, оскільки відповідні докази податковий орган було зобов'язано надати до 28 жовтня 2013 року, ухвала про таке витребування отримана Інспекцією 16 жовтня 2013 року, розгляд справи призначався на 31 жовтня 2013 року, однак і у судове засідання 7 жовтня 2013 року відповідні документи надані не були, представник ДПІ не з'явився, у зв'язку із чим судом було ухвалено продовжувати розгляд справи без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Як вбачається з Акта №299/220/32497680 від 28 серпня 2013 року, на підприємстві у період з 30 липня по 13 серпня 2013 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2011 року по 30 червня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2012 року по 30 червня 2013 року.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, ТОВ «УПК-Європлюс» порушено вимоги п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1150342,13 грн.; п. 185.1 статті 185, п.п. 186.2.1 п. 186.2 статті 186, п. 188.1 статті 188, п.198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 95262,33 грн.

Такі висновки податковим органом зроблені у зв'язку із не підтвердженням реального характеру операцій між позивачем із ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані», ТОВ «Саноіл Торг», ТОВ «ОПТІС», ТОВ «ФОТОС».

На підставі Акта перевірки 11 вересня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0002572200 із визначенням грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 95262,33 грн. і штрафних санкцій у сумі 47631,17 грн., податкове повідомлення-рішення №0002562200 та визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 1150342,13 грн. і штрафні санкції у розмірі 574300,86 грн.

Згідно статутних документів, Товариство з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Ніжинської міської ради Чернігівської області 5 червня 2003 року (т.1 а.с.156-157), перебуває на податковому обліку у Баришівському відділенні Переяслав-Хмельницької ДПІ Київської області та має свідоцтво платника податку на додану вартість №100276012 НБ№125484 (т.1 а.с.158). Тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Основними видами діяльності підприємства є: діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля; розрібна торгівля пальним; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Щодо відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернафтогазінвест компані» судом встановлено наступне.

У серпні 2012 року між позивачем та ТОВ «Інтернафтогазінвест компані» укладено генеральний договір купівлі-продажу нафтопродуктів №20/08-7СГ від 20 серпня 2012 року. За умовами такого договору постачальник (ТОВ «Інтернафтогазінвест компані») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «УПК-Європлюс»), а покупець - прийняти та оплатити нафтопродукти, відповідно до умов цього договору та додаткових угод до нього (т.1 а.с.173-182). На підтвердження виконання умов договору позивачем надано засвідчені копії наступних документів:

- видаткова накладна №РН-0001706 від 1 жовтня 2012 року на суму 149136 грн. (ПДВ 24856 грн., т.1 а.с.183), податкова накладна №2 від 1 жовтня 2013 року на суму 149136 грн. (т.1 а.с.187);

- видаткова накладна №РН-0001748 від 3 жовтня 2012 року на суму 207298 грн. (ПДВ 34549,67 грн., т.1 а.с.184), податкова накладна №24 від 3 жовтня 2013 року на суму 207298 грн. (т.1 а.с.188);

- видаткова накладна №РН-0001749 від 3 жовтня 2012 року на суму 206570 грн. (ПДВ 34428,33 грн., т.1 а.с.185), податкова накладна №25 від 3 жовтня 2013 року на суму 206570 грн. (т.1 а.с.189);

- банківська виписка на засвідчення оплати (т.1 а.с.186).

Щодо транспортування нафтопродуктів позивачем подано засвідчені копії договорів на транспортно-експедиційне обслуговування №01/09-12-7ТП та №01/09-12-8ТП від 1 вересня 2012 року, укладених з ТОВ «Пропан-сервіс» (т.2 а.с.28-34, 41-47), додатки до договорів (т.2 а.с.35-38, 48-49), акти здачі приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000639 та №ОУ-0000640 від 31 жовтня 2012 року (т.2 а.с.50-51), видаткові накладні (на комісію) №1757 від 1 жовтня 2012 року, №1759 від 2 жовтня 2012 року, №1839 від 2 жовтня 2012 року (т.1 а.с.247-249), звіт комісіонера від 31 жовтня 2012 року (т.1 а.с.250), податкова накладна №30 від 31 жовтня 2012 року (т.2 а.с.26), банківська виписка (т.2 а.с.52).

На підтвердження подальшої реалізації скрапленого газу, придбаного у ТОВ «Інтернафтогазінвест компані», позивачем надано засвідчену копію генерального договору №01/10-72СГ від 1 жовтня 2012 року між позивачем та ТОВ «Транс централ» (т.1 а.с.190-199), акти приймання-передачі товару №СГ001746 від 1 жовтня 2012 року та №СГ001749 від 3 жовтня 2012 року (т.1 а.с.199-200), банківську виписку (т.1 а.с.201-204); копії договору комісії №01/08-12-7П від 1 серпня 2012 року ТОВ «УПК-Європлюс» з ТОВ «Промгаз-сервіс» (т.1 а.с.205-209), а також видаткових накладних від 1 жовтня 2012 року, №1646, №1751, №1755 (т.1 а.с.210-212), звіту комісіонера від 31 жовтня 2012 року (т.1 а.с.213), податкової накладної №32 від 31 жовтня 2012 року (т.1 а.с.240-241) та банківських виписок.

Крім того, постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року у справі №810/3342/13-а встановлено, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Інтернафтогазінвест компані» (за той самий період, відповідно до того самого договору) мали реальний характер, а досліджені у ході такого судового розгляду документи є належними доказами здійснення таких операцій (т.1 а.с.67-74). Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2013 року у цій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін, зокрема вказано, що суд апеляційної інстанції також дійшов висновку про реальність операцій між ТОВ «УПК-Європлюс» та ТОВ «Інтернафтогазінвест компані» згідно договору від 20 серпня 2012 року №20/08-7СГ (т.2 а.с.104зв.).

Щодо відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» .

18 серпня 2012 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» укладено договір купівлі-продажу №18-08-12, за умовами якого продавець (ТОВ «Саноіл Торг») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «УПК-Європлюс») продукцію та матеріали, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Найменування, асортимент, кількість та вартість товару визначається сторонами у спеціфікаціях, які є невід'ємними додатками до договору (т.2 а.с.53-54). На підтвердження виконання умов такого договору позивачем надано засвідчені копії наступних документів:

- спеціфікація №1 від 8 жовтня 2012 року на поставку олії соняшникової нерафінованої у кількості 609,400 т. на суму 6000152,40 грн. (ПДВ 1000025,40 грн., т.2 а.с.55);

- акт приймання передачі №1 від 8 жовтня 2012 року (т.2 а.с.58);

- податкова накладна №715 від 8 жовтня 2012 року у сумі 4923000 грн. (ПДВ 820500 грн., т.2 а.с.56),

- акт приймання-передачі №1/1 від 9 жовтня 2012 року (т.2 а.с.59);

- податкова накладна №717 від 9 жовтня 2012 року на суму 1077152,40 грн. (ПДВ 179525,40 грн., т.2 а.с.57);

- платіжні доручення №636 від 28 листопада 2012 року на суму 5089090 грн., №633 від 31 січня 2013року на суму 911062,40 грн. (т.2 а.с.60), банківська виписка (т.2 а.с.81).

Крім того, позивачем подано докази на підтвердження подальшої реалізації продукції (олії соняшникової нерафінованої) на експорт на підставі договору комісії №1808К, укладеного 18 серпня 2012 року між ТОВ «УПК-Європлюс» та ТОВ «ЮГЕКОТОП».

За таким договором комісії №1808К від 18.08.2012 року позивач (комітент) доручив ТОВ «Югекотоп» (комісіонер) здійснити зовнішньоекономічну операцію по поставці за кордон олії соняшникової нерафінованої у кількості 609,4 т. Договором встановлено мінімальну ціну реалізації на рівні 8232,79 грн. за 1 т. (1030,0 доларів США), мінімальна вартість реалізації партії товару складає 5017062,23 грн. (627682,00 доларів США). Строк поставки на експорт - 31 жовтня 2012 року; базис поставки - FOB - порт Миколаїв, Україна. Винагорода комісіонеру за реалізацію товару становить 4,17 грн. без ПДВ (5 грн. з ПДВ) з однієї тонни товару.

На виконання договору комісії позивач передав, а ТОВ «Югекотоп» прийняв на комісію українську нерафіновану соняшникову олію (врожаю 2011 року) у кількості 609,4 тонн, що було оформлено актом прийомки-передачі №1 від 08.10.2012 року на 500 тонн та актом прийомки-передачі №1/1 від 09.10.2012 року на 109,4 тонн.

З метою виконання такого договору товариство «Югекотоп» уклало контракт на продаж товару (української нерафінованої соняшникової олії врожаю 2011 року) №0446/12 від 07.09.2012 року з фірмою OREXIM LIMITED, у відповідності з яким остання придбала олію у кількості 609,4 тонн на загальну суму 627682,0 доларів США на умовах поставки FOB - порт Миколаїв, Україна.

У ході виконання контракту №0446/12 від 07.09.2012 року ТОВ «Югекотоп» відгрузив товар покупцю - OREXIM LIMITED у кількості 609,4 тонн на загальну суму 627682,00 доларів США. При цьому комісіонер - ТОВ «Югекотоп» здійснив митне оформлення вантажу (олії соняшникової), про що свідчить вантажна митна декларація №504050000/2012/103470 від 22.10.2012 року (т.2 а.с.75).

ТОВ «Югекотоп» перерахувало на розрахунковий рахунок позивача 5089089,99 грн. (т.2 а.с.82), комісійна ж винагорода товариству «Югекотоп» за проведені операції з реалізації товару за договором комісії №1808К від 18 серпня 2012 року склала 19500,80 грн.

До того ж, постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року у справі №810/2934/13-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року, було встановлено, що факт поставки товару товариству «УПК-Європлюс» від TOB «Саноіл Торг» за договором 18 серпня 2012 №18-08- 12 щодо придбання олії соняшникової нерафінованої у кількості 609,4 тонн та оплати його вартості підтверджується документально, така господарська операція належним чином відображена у податковому і бухгалтерському обліку ТОВ «УПК-Європлюс», у зв'язку із чим було визнано протиправним і скасоване податкове повідомлення-рішення про донарахування податку на додану вартість позивачу за згаданим договором (т.1 а.с.99-102,104-105).

Стосовно відсутності під час перевірки ТОВ «УПК-Європлюс» документів по операціям із TOB «Саноіл Торг» та ТОВ «Інтернафтогазінвест компані», то представник позивача у судовому засіданні вказала, що такі твердження податкового органу не відповідають дійсності, а також на їх спростування надала копію заперечення на акт перевірки, де зазначено про помилковість висновків щодо відсутності таких документів та стверджується їх наявність, копії відповідних документів разом із запереченням були направлені до ДПІ (т.2 а.с.84-86,110-115).

Щодо відносин позивача із контрагентами ТОВ «ОПТІС» Україна» та ТОВ «ФОТОС».

У судовому засіданні представник позивача пояснила, що, зважаючи на незначний обсяг товарів та суму коштів, договори із такими підприємствами укладалися в усній формі, а їх предметом була канцелярська та інша продукція, необхідна для роботи працівників офісу позивача (бланки, телефони, USB пам'ять, ноутбуки, електронні книги).

Судом встановлено, що податковим органом зроблено висновок про безтоварність угод по придбанню товарів у ТОВ «ОПТІС Україна» та ТОВ «ФОТОС» на підставі висновків Акта позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ОПТІС Україна» ДПІ у Рівненському районі Рівненської області №25/22-141/31960438 від 27 березня 2013 року та Акта позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ФОТОС» від 9 квітня 2013 року №998/22-90/32597791, якими виявлено порушення такими товариствами положень статті 185 та 187 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товарів, робіт, послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями у 2011-2012 році.

На підтвердження товарності операцій із ТОВ «ОПТІС Україна» позивачем надані засвідчені копії таких документів:

- видаткова накладна №00379К від 05 травня 2011 року на суму 792 грн. (т.1 а.с.107), податкова накладна №20388 від 04 травня 2011 року на суму 792 грн. (ПДВ 132 грн., т. 1 а.с.108);

- видаткова накладна №00635К від 22 липня 2011 року на суму 282 грн. (т.1 а.с.109), податкова накладна №20653 від 21 липня 2011 року на суму 282 грн. (ПДВ 47 грн., т.1 а.с.110);

- видаткова накладна №00761К від 26 серпня 2011 року на суму 528 грн. (т.1 а.с.111), податкова накладна №20784 від 25 серпня 2011 року на суму 528 грн. (ПДВ 88 грн., т.1 а.с.112);

- видаткова накладна №00808К від 07 вересня 2011 року на суму 282 грн. (т.1 а.с.113), податкова накладна №20826 від 06 вересня 2011 року на суму 282 грн. (ПДВ 47 грн., т.1 а.с.с114);

- видаткова накладна №00959К від 18 жовтня 2011 року на суму 792 грн. (т.1 а.с.115), податкова накладна №20978 від 17 жовтня 2011 р оку на суму 792 грн. (ПДВ 132 грн., т.1 а.с.116);

- платіжні доручення (т.2 а.с.141-143).

Стосовно засвідчення реальності операції по придбанню товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «ФОТОС», подано завірені копії таких документів:

- видаткова накладна №030210 від 03 лютого 2011 року на суму 4116 грн. (т.1 а.с.117), податкова накладна №401 від 01 лютого 2011 року на суму 4116 грн. (ПДВ 686 грн., т.1 а.с.118);

- видаткова накладна №100211 від 10 лютого 2011 року на суму 3586,38 грн. (т.1 а.с.119), податкова накладна №527 від 08 лютого 2011 року на суму 3586,38 грн. (ПДВ 597,73 грн., т.1 а.с.120);

- видаткова накладна №040402 від 04 квітня 2011 року на суму 4493,54 грн. (т.1 а.с.121), податкова накладна №617 від 30 березня 2011 року на суму 4493,54 грн. (ПДВ 748,92 грн., тр.1 а.с.122);

- видаткова накладна №180407 від 18 квітня 2011 року на суму 2528,05 грн. (т.1 а.с.123), податкова накладна №275 від 14 квітня 2011 року на суму 2528,05 грн. (ПДВ 421,34 грн., т.1 а.с.124);

- видаткова накладна №120501 від 12 травня 2011 року на суму 2054,48 грн. (т.1 а.с.125), податкова накладна №52 від 06 травня 2011 року на суму 2054,48 грн. (ПДВ 342,41 грн., т.1 а.с.126);

- видаткова накладна №210701 від 21 липня 2011 року на суму 2538 грн. (т.1 а.с.127), податкова накладна №361 від 19 липня 2011 року на суму 2538 грн. (ПДВ 423 грн., т.1 а.с.128);

- видаткова накладна №140901 від 14 вересня 2011 року на суму на суму 5009 грн. (т.1 а.с.129), податкова накладна №202 від 12 вересня 2011 року на суму 5009 грн. (ПДВ 834,83 грн., т.1 а.с.130);

- видаткова накладна №300901 від 30 вересня 2011 року на суму 2469 грн. (т.1 а.с.131), податкова накладна №570 від 28 вересня 2011 року на суму 2469 грн. (ПДВ 411,50 грн., т.1 а.с.132);.

- видаткова накладна №141001 від 14 жовтня 2011 року на суму 192 грн. (т.1 а.с.133), податкова накладна №223 від 11 жовтня 2011 року на суму 192 грн. (ПДВ 32 грн., т.1 а.с.134);

- видаткова накладна №181112 від 18 листопада 2011 року на суму 3355 грн. (т.1 а.с.135), податкова накладна №291 від 11 листопада 2011 року на суму 3355 грн. (ПДВ 559,17 грн., т.1 а.с.136);

- видаткова накладна №071209 від 07 грудня 2011 року на суму 2544 грн. (т.1 а.с.137), податкова накладна №44 від 02 грудня 2011 року на суму 2544 грн. 9ПДВ 424 грн., т.1 а.с.138);

- платіжні доручення (т.2 а.с.144-149).

У судовому засіданні представник позивача наполягала на дійсності і реальності угод.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд констатує, що в силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Платники податку на прибуток, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом 3 Податкового кодексу України.

За правилами статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати у розумінні цього кодексу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

За нормами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд звертає увагу, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентом. Тобто саме по собі порушення податкового законодавства контрагентом підприємства, у разі дотримання останнім його вимог, не тягне негативних наслідків для такого підприємства.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість; податковий кредит та валові витрати вважаються сформованими правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на такі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого Акта перевірки позивача убачається, що посадові особи Інспекції в дійсності факти поставок товару не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в цьому документі лише суб'єктивні думки посадових осіб інших податкових органів щодо контрагентів позивача.

Суд враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент вчинення та виконання господарського договорів із позивачем, вищезазначені контрагенти були належним чином зареєстрованими юридичними особами, мали право укладати правочини, були зареєстровані платниками податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні.

Також з'ясовано, що ТОВ «УПК-Європлюс», з метою запобігання укладенню правочину із недобросовісним суб'єктом господарювання учинило низку дій щодо перевірки правосуб'єктності та добросовісності контрагента, а саме: одержали копії свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; перевірили наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т.2 а.с.116-132).

До того, ж суд підкреслює, що за положеннями частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд звертає увагу, що недоліків у оформленні податкових накладних та первинних документів за угодами із перерахованими контрагентами, - податковим органом виявлено не було.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товарів (продукції) та оплати їх вартості підтверджується документально; надані позивачем докази є переконливими для твердження про реальність господарських операцій.

За таких обставин вбачається, що твердження про нереальність операцій ґрунтуються на припущеннях, відповідачем не доведено того, що товари контрагентами не постачались, а доводи позивача про дійсність і товарність правочинів є неспростованими.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Разом із тим, податковий орган не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 11 вересня 2013 року №0002562200.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 11 вересня 2013 року №0002572200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс» судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. згідно платіжного доручення №3013579 та у сумі 1429 (одна тисяча чотириста двадцять дев'ять) грн. відповідно платіжного доручення №3013580.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 11 листопада 2013 р.

СудКиївський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення07.11.2013
Оприлюднено12.11.2013
Номер документу34711497
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —810/5185/13-а

Ухвала від 06.10.2015

Адміністративне

Верховний Суд України

Самсін І.Л.

Ухвала від 07.07.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Вербицька О.В.

Ухвала від 07.07.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Вербицька О.В.

Ухвала від 11.06.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Вербицька О.В.

Ухвала від 12.11.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Вербицька О.В.

Ухвала від 16.10.2014

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Беспалов О.О.

Ухвала від 26.08.2014

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Беспалов О.О.

Постанова від 07.11.2013

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Скрипка І.М.

Ухвала від 27.09.2013

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Скрипка І.М.

Ухвала від 15.10.2013

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Скрипка І.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні