Ухвала

від 16.10.2014 по справі 810/5185/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5185/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І. М. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

16 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Губської О. А., Грибан І. О.

за участю секретаря: Тур В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-Європлюс" до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «УПК-Європлюс» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 вересня 2013 року № 0002572200 та № 0002562200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 р. позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 30 липня по 13 серпня 2013 року відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2011 року по 30 червня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2012 року по 30 червня 2013 року.

За висновками акта, ТОВ «УПК-Європлюс» порушено вимоги п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1150342,13 грн.; п. 185.1 статті 185, п.п. 186.2.1 п. 186.2 статті 186, п. 188.1 статті 188, п.198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 95262,33 грн.

Такі висновки податковим органом зроблені у зв'язку із не підтвердженням реального характеру операцій між позивачем та ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані», ТОВ «Саноіл Торг», ТОВ «Оптіс Україна», ТОВ «Фотос».

На підставі акта перевірки 11 вересня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0002572200 із визначенням грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 95262,33 грн., штрафні санкції у сумі 47631,17 грн.; № 0002562200 та визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 1150342,13 грн., штрафні санкції у розмірі 574300,86 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6-138.9, пп. 138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п. 138.2, 138.11 цієї статті, п. 140.2-140.5 ст. 140, ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Приписами пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так з матеріалів справи вбачається, що у серпні 2012 року між позивачем та ТОВ «Інтернафтогазінвест компані» укладено генеральний договір купівлі - продажу нафтопродуктів № 20/08-7СГ від 20 серпня 2012 року. За умовами цього договору постачальник (ТОВ «Інтернафтогазінвест компані») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «УПК-Європлюс»), а покупець - прийняти та оплатити нафтопродукти, відповідно до умов цього договору та додаткових угод до нього (т.1 а.с.173-182). На підтвердження виконання умов договору позивачем надано засвідчені копії наступних документів:

- видаткова накладна №РН-0001706 від 1 жовтня 2012 року на суму 149136 грн. (ПДВ 24856 грн., т.1 а.с.183), податкова накладна №2 від 1 жовтня 2013 року на суму 149136 грн. (т.1 а.с.187);

- видаткова накладна №РН-0001748 від 3 жовтня 2012 року на суму 207298 грн. (ПДВ 34549,67 грн., т.1 а.с.184), податкова накладна №24 від 3 жовтня 2013 року на суму 207298 грн. (т.1 а.с.188);

- видаткова накладна №РН-0001749 від 3 жовтня 2012 року на суму 206570 грн. (ПДВ 34428,33 грн., т.1 а.с.185), податкова накладна №25 від 3 жовтня 2013 року на суму 206570 грн. (т.1 а.с.189);

- банківська виписка на засвідчення оплати (т.1 а.с.186).

Щодо транспортування нафтопродуктів позивачем подано засвідчені копії договорів на транспортно-експедиційне обслуговування №01/09-12-7ТП та №01/09-12-8ТП від 1 вересня 2012 року, укладених з ТОВ «Пропан-сервіс» (т.2 а.с.28-34, 41-47), додатки до договорів (т.2 а.с.35-38, 48-49), акти здачі приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000639 та №ОУ-0000640 від 31 жовтня 2012 року (т.2 а.с.50-51), видаткові накладні (на комісію) №1757 від 1 жовтня 2012 року, №1759 від 2 жовтня 2012 року, №1839 від 2 жовтня 2012 року (т.1 а.с.247-249), звіт комісіонера від 31 жовтня 2012 року (т.1 а.с.250), податкова накладна №30 від 31 жовтня 2012 року (т.2 а.с.26), банківська виписка (т.2 а.с.52).

Дослідивши всі вищезазначені докази, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції також правомірно прийнято до уваги постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2013 року, прийняту за результатами розгляду апеляційної скарги на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року у справі №810/3342/13-а, в якій зазначено наступне.

«Оцінюючи висновки акту перевірки щодо відсутності об'єктів оподаткування при визначення доходів та витрат (послуг), які підпадають під визначення ст. 134 Податкового кодексу України по операціям купівлі та продажу товарів придбаних у ТОВ «Інтернафтогазінвест компані» (код за ЄДРПОУ 33108265) за жовтень 2012 року та відсутності об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України по операціям купівлі та продажу товарів придбаних у ТОВ «Інтернафтогазінвест компані» (код за ЄДРПОУ33108265) за жовтень 2012 року на суму ПДВ 93 834,0 грн., суд першої інстанції обґрунтовано наголосив на тому, що останні спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно зазначив, що на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» позивачем було надано суду: генеральний договір № 20/08-7СГ купівлі - продажу нафтопродуктів від 20.08.2012 року, за умовами якого ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» (постачальник) був зобов'язаний передати у власність позивачу, а останній прийняти та оплатити нафтопродукти відповідно до умов цього договору та додаткових угод до нього (т. 1, а.с. 20 - 28); додаток № 1 до генерального договору, згідно з яким покупець має право використовувати факсиміле директора при підписанні спільних господарських правочинів (а.с. 29).

Виконання зазначеного договору підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: видаткових накладних (т. 1, а.с. 30 - 32); платіжних доручень (т 1, а.с. 33); податкових накладних видані (т. 1, а.с. 34 - 36)».

Як вбачається з процитованої частини мотивувального рішення зазначеної постанови, спірні правовідносини вже були предметом перевірки та позиція відповідача була спростована рішеннями Київського окружного адміністративного суду та Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 810/3342/13-а, що набрали законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для винесення спірних повідомлень-рішень по взаємовідносинам з ТОВ «Інтернафтогазінвест компані» у зв'язку з встановленням реальності господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом за той же період рішеннями судів, що набрали законної сили.

Аналогічної позиції колегія суддів дотримується щодо спірних правовідносин між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг».

Так предметом перевірки спірних правовідносин у даній справі був період жовтня 2012 року на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом позивача 08.10.2012 р. та 09.10.2012 р. (а. с. 56, 57 Т. 2) на загальну суму 6000152,4 грн. (в тому числі ПДВ - 1000025, 4 грн.).

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин позивача з цим контрагентом, в матеріалах справи наявні:

- спеціфікація №1 від 8 жовтня 2012 року на поставку олії соняшникової нерафінованої у кількості 609,400 т. на суму 6000152,40 грн. (ПДВ 1000025,40 грн., т.2 а.с.55);

- акт приймання передачі №1 від 8 жовтня 2012 року (т.2 а.с.58);

- податкова накладна №715 від 8 жовтня 2012 року у сумі 4923000 грн. (ПДВ 820500 грн., т.2 а.с.56),

- акт приймання-передачі №1/1 від 9 жовтня 2012 року (т.2 а.с.59);

- податкова накладна №717 від 9 жовтня 2012 року на суму 1077152,40 грн. (ПДВ 179525,40 грн., т.2 а.с.57);

- платіжні доручення №636 від 28 листопада 2012 року на суму 5089090 грн., №633 від 31 січня 2013року на суму 911062,40 грн. (т.2 а.с.60), банківська виписка (т.2 а.с.81).

Крім того, позивачем подано докази на підтвердження подальшої реалізації продукції (олії соняшникової нерафінованої) на експорт на підставі договору комісії №1808К, укладеного 18 серпня 2012 року між ТОВ «УПК-Європлюс» та ТОВ «Югекотоп».

В той же час, постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року у справі № 810/2934/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 р., задоволено позовні вимоги ТОВ «УПК-Європлюс» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 30.05.2013 року № 0000812200.

Так відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «УПК-Європлюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Саноіл Торг» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року; за наслідками перевірки складено акт від 08.05.2013 року №345/22/32497680.

в акті перевірки податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «УПК Європлюс» не підтверджено податковий кредит з ПДВ по фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Саноіл Торг».

В мотивувальних частинах вищезазначених рішень судів першої та апеляційної інстанцій зазначено наступне.

« 18.08.2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Саноіл Торг» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №18-08-12, відповідно до якого останній зобов'язується передати у власність продукцію та матеріали (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором. Найменування асортимент, кількість та вартість товару визначається сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними додатками до договору. За кожним фактом відвантаження (передачі) товару складається акт приймання - передачі товару. До кожного акту приймання - передачі товару сторони оформлюють видаткову накладну та податкову накладну. Інші документи оформлюються за погодженням сторін (п. 3.5).

До зазначеного договору між сторонами було складено специфікацію від 08 жовтня 2012 року №1, в якій визначено найменування товару - олія соняшникова нерафінована, кількість та вартість товару.

На підтвердження виконання договору позивачем надано акти приймання - передачі від 08 жовтня 2012 року №1, від 09 жовтня 2012 року №1/1, податкові накладні від 08.10.2012 року №715 на загальну суму 4923000,00 грн., у тому числі ПДВ 820500,00 грн., від 09.10.2012 року №717 на загальну суму 1077152,40 грн., у тому числі ПДВ 179525,40 грн.

На підтвердження оплати отриманого товару позивачем надано платіжні доручення від 28 листопада № 636 та від 31 січня 2013 року № 633.

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних та включено до податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2012 року».

«Так за договором комісії від 18.08.2012 року № 1808К позивач доручив ТОВ «Югекотоп» здійснити зовнішньоекономічну операцію по поставці за кордон олії соняшникової нерафінованої в кількості 609,4 т. З метою виконання договору комісії ТОВ «Югекотоп» укладено контракт на продажу товару (українська нерафінована соняшникова олія) від 07.09.2012 року №0446/12 з фірмою OREXIM LIMIED».

Таким чином, суди обох інстанцій у вказаній справі прийшли до висновку, що господарські операції позивача з зазначеними вище контрагентом здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджується необхідними документами.

З огляду на вищенаведене, колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що спірні правовідносини позивача з зазначеним контрагентом вже були предметом перевірки, результатом висновків якої стало підтвердження реальності взаємовідносин між тими ж сторонами за той же період в судовому порядку.

Зважаючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції по справі № 810/2934/13-а набрали законної сили, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Оптіс Україна» та ТОВ «Фотос» колегією суддів встановлено наступне.

В додаткових поясненнях до заперечень на апеляційну скаргу позивач зазначив, що через незначний обсяг придбаних товарів договори з цими контрагентами не укладалися. У контрагентів придбавалася продукція, необхідна для роботи офісу позивача.

На підтвердження товарності операцій із ТОВ «Оптіс Україна» позивачем надані засвідчені копії наступних документів:

- видаткова накладна №00379К від 05 травня 2011 року на суму 792 грн. (т.1 а.с.107), податкова накладна №20388 від 04 травня 2011 року на суму 792 грн. (ПДВ 132 грн., т. 1 а.с.108);

- видаткова накладна №00635К від 22 липня 2011 року на суму 282 грн. (т.1 а.с.109), податкова накладна №20653 від 21 липня 2011 року на суму 282 грн. (ПДВ 47 грн., т.1 а.с.110);

- видаткова накладна №00761К від 26 серпня 2011 року на суму 528 грн. (т.1 а.с.111), податкова накладна №20784 від 25 серпня 2011 року на суму 528 грн. (ПДВ 88 грн., т.1 а.с.112);

- видаткова накладна №00808К від 07 вересня 2011 року на суму 282 грн. (т.1 а.с.113), податкова накладна №20826 від 06 вересня 2011 року на суму 282 грн. (ПДВ 47 грн., т.1 а.с.с114);

- видаткова накладна №00959К від 18 жовтня 2011 року на суму 792 грн. (т.1 а.с.115), податкова накладна №20978 від 17 жовтня 2011 р оку на суму 792 грн. (ПДВ 132 грн., т.1 а.с.116);

- платіжні доручення (т.2 а.с.141-143).

Стосовно засвідчення реальності операції по придбанню товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Фотос», подано завірені копії таких документів:

- видаткова накладна №030210 від 03 лютого 2011 року на суму 4116 грн. (т.1 а.с.117), податкова накладна №401 від 01 лютого 2011 року на суму 4116 грн. (ПДВ 686 грн., т.1 а.с.118);

- видаткова накладна №100211 від 10 лютого 2011 року на суму 3586,38 грн. (т.1 а.с.119), податкова накладна №527 від 08 лютого 2011 року на суму 3586,38 грн. (ПДВ 597,73 грн., т.1 а.с.120);

- видаткова накладна №040402 від 04 квітня 2011 року на суму 4493,54 грн. (т.1 а.с.121), податкова накладна №617 від 30 березня 2011 року на суму 4493,54 грн. (ПДВ 748,92 грн., тр.1 а.с.122);

- видаткова накладна №180407 від 18 квітня 2011 року на суму 2528,05 грн. (т.1 а.с.123), податкова накладна №275 від 14 квітня 2011 року на суму 2528,05 грн. (ПДВ 421,34 грн., т.1 а.с.124);

- видаткова накладна №120501 від 12 травня 2011 року на суму 2054,48 грн. (т.1 а.с.125), податкова накладна №52 від 06 травня 2011 року на суму 2054,48 грн. (ПДВ 342,41 грн., т.1 а.с.126);

- видаткова накладна №210701 від 21 липня 2011 року на суму 2538 грн. (т.1 а.с.127), податкова накладна №361 від 19 липня 2011 року на суму 2538 грн. (ПДВ 423 грн., т.1 а.с.128);

- видаткова накладна №140901 від 14 вересня 2011 року на суму на суму 5009 грн. (т.1 а.с.129), податкова накладна №202 від 12 вересня 2011 року на суму 5009 грн. (ПДВ 834,83 грн., т.1 а.с.130);

- видаткова накладна №300901 від 30 вересня 2011 року на суму 2469 грн. (т.1 а.с.131), податкова накладна №570 від 28 вересня 2011 року на суму 2469 грн. (ПДВ 411,50 грн., т.1 а.с.132);.

- видаткова накладна №141001 від 14 жовтня 2011 року на суму 192 грн. (т.1 а.с.133), податкова накладна №223 від 11 жовтня 2011 року на суму 192 грн. (ПДВ 32 грн., т.1 а.с.134);

- видаткова накладна №181112 від 18 листопада 2011 року на суму 3355 грн. (т.1 а.с.135), податкова накладна №291 від 11 листопада 2011 року на суму 3355 грн. (ПДВ 559,17 грн., т.1 а.с.136);

- видаткова накладна №071209 від 07 грудня 2011 року на суму 2544 грн. (т.1 а.с.137), податкова накладна №44 від 02 грудня 2011 року на суму 2544 грн. 9ПДВ 424 грн., т.1 а.с.138);

- платіжні доручення (т.2 а.с.144-149).

Додатково судом апеляційної інстанції було витребувано у позивача рахунки - фактури № 310102 від 31.01.2011 р. (а. с. 217 Т. 2), № 290310 від 29.03.2011 р. (а. с. 220 Т. 2), № 140410 від 14.04.2011 р. (а. с. 222 Т. 2), № 260917 від 26.09.2011 р. (а. с. 227 Т. 2).

Вказані первинні документи оформлені належним чином та підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами.

Крім того, колегія суддів зауважує, що ТОВ «Оптіс Україна» та ТОВ «Фотос» є загальновідомими продавцями серед споживачів канцелярських товарів, телефонної та комп'ютерної техніки.

З огляду на що, колегія суддів ставить під сумнів достовірність висновків актів ДПІ у Рівненському районі Рівненської області № 25/22-141/31960438 від 27.03.2013 р. та ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 09.04.2013 р. № 998/22-90/32597791 про безтоварність операцій цих суб'єктів господарювання по ланцюгу постачання з позивачем.

Крім того, вказані акти перевірки складені за результатами перевірки ТОВ «Оптіс Україна» та ТОВ «Фотос» взаємовідносин з контрагентами, відмінними від позивача.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесення спірних повідомлень - рішень не довів.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції у повній мірі відповідають встановленим обставинам по справі, а тому оскаржувана постанова не підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги позицію суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційним судом відхиляються.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в частині оскарження ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-Європлюс" до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська (Повний текст ухвали виготовлено 21.10.2014 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.