Рішення

від 06.11.2013 по справі 919/1092/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року справа № 919/1092/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ремстройтрест"

(99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 29/5)

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості у розмірі 18 508,93 грн

суддя Плієва Н.Г.

за участю представників:

позивача - Кутєпової Л.В., довіреність б/н від 20.05.2013

відповідача - ОСОБА_1

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремстройтрест" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 18 508,93 грн, з яких: 18 000,00 грн - сума основного боргу, 508,93 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було перераховано на рахунок відповідача 18 000,00 грн за договором № 1-09/12 від 07.09.2013, проте відповідач взяті на себе зобов'язання з виконання топографічного знімання земельної ділянки не виконав.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 20.09.2013 було порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 02.10.2013.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях оголошувалось перерва 02.11.2013 до 16.10.2013, 16.10.2013 до 06.11.2013.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, на задоволенні позовних вимог наполягала з підстав, викладених у позові.

Відповідач позовні вимоги не визнав, вважає, що він у повному обсязі виконав роботи, визначені договором. Пояснив, що між ПП «Севастопольський інститут геоінженерно-технічних досліджень» та позивачем 07.09.2012 був укладений договір про надання послуг з виконання технічної документації з землеустрою та встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: вул. Сафронова, 3. На підставі цього договору між ним та позивачем також 07.09.2012 був укладений договір № 1-09/12 на виконання топографічного знімання. Відповідач стверджує, що ним були виконані роботи за договором та всі матеріали з актом виконаних робіт були передані представникам приватного підприємства «Карбон», яке було фактичним замовником цих робіт та мало намір придбати земельну ділянку. Однак підписані акти виконаних робіт відповідачу повернуті не були.

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши матеріали справи та надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

07.09.2012 між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ремстройтрест" (далі - ТОВ "Ремстройтрест", замовник) укладено договір № 1-09/12 (далі -Договір) (а.с. 7).

В порядку та на умовах, визначених Договором, замовник доручив, а виконавець прийняв на себе виконання робіт: топографічне знімання земельної ділянки по вул. Сафронова, м. Севастополь, масштаб 1:500 (п. 1.1 Договору).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору, вартість робіт складає 18 000,00 грн; роботи підлягають виконанню та оплаті в один етап.

Пунктом 2.4 Договору визначено, що виконавець приступає до виконання робіт з моменту надходження платежу на його розрахунковий рахунок та отримання завдання у встановленій формі.

Строк виконання договору - протягом 14 календарних днів з моменту підписання договору та отримання оплати (п.2.5 Договору).

Замовник зобов'язався перерахувати грошові кошти вказані у п. 2.2. Договору протягом 10 днів з моменту підписання договору (п. 2.6 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору, роботи по договору передаються за актом приймання-передачі.

Пунктом 5.1 Договору строк дії договору визначено з моменту його підписання і до повного виконання сторонами зобов'язань.

У порушення умов договору, свої зобов'язання ФОП ОСОБА_1 не виконав, у зв'язку з чим 10.01.2013 замовник звернувся до нього з вимогою про повернення грошових коштів перерахованих авансом у розмірі 18 000,00 грн та вимогою сплатити штрафні санкції у розмірі 959,81 грн в десятиденний термін. Крім того, позивач повідомив відповідача про розірвання договору № 1/09-12 від 07.09.2012 у зв'язку з прострочкою виконання зобов'язань (а.с. 34-35). Дану вимогу ФОП ОСОБА_1 отримав 15.01.2013 (а.с. 36).

У встановлений строк ФОП ОСОБА_1, отримані ним грошові кошти у розмірі 18 000,00 грн не повернув, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом на підставі положень статті 1212 Цивільного Кодексу України, про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 18 508,93 грн, з яких: 18 000,00 грн - сума основного боргу у вигляді неповернутого авансу, 508,93 грн - 3 % річних.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних мотивів.

В силу статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дані правовідносини між сторонами виникли з приводу виконання договору надання послуг, правовідносини яких регулюються положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

На підставі частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (стаття 903 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договору або іншого правочину.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що за договором № 1-09/12 від 07.09.2012 ФОП ОСОБА_1 прийняв на себе зобов'язання з виконання топографічного знімання земельної ділянки по вул. Сафронова, 3 в м. Севастополі. Згідно кошторису № 1 (додаток № 1 до Договору) вартість робіт склала 18 000,00 грн. На підставі виставленого відповідачем рахунку № 29 від 07.09.2012 (а.с. 18) позивач перерахував на рахунок ФОП ОСОБА_1 18 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 85 від 12.09.2012 (а.с. 9).

У пунктах 2.5, 3.1 Договору сторони встановили, що строк виконання робіт за договором складає 14 календарних днів з моменту підписання договору та отримання оплати; роботи передаються по акту приймання - передачи.

Враховуючи, що оплата за роботи була проведена позивачем 12.09.2012, топографічне знімання земельної ділянки відповідач повинен був виконати в строк до 26.09.2012 та передати виконану роботу за актом приймання-передачи позивачу.

В той же час, з пояснень позивача слідує, що відповідачем взяті на себе зобов'язання виконані не були.

Відповідно до положень статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки сторони узгодили, що роботи по договору передаються за актом приймання-передачи, єдиним доказом, який підтверджує виконання відповідачем робіт повинен бути саме акт приймання-передачи.

Щодо твердження відповідача, що ним були виконані роботи та всі матеріали були передані фактичному замовнику - приватному підприємству «Карбон» - для подальшої передачі їх ПП «Севастопольський інститут геоінженерно-технічних досліджень» для складання технічної документації суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Як вбачається з договору № 1-09/12 від 07.09.2012 сторонами договору є фізична особа - підприємець ОСОБА_1 - виконавець - та товариство з обмеженою відповідальністю «Ремстройтрест» - замовник, тому суд вважає хибними доводи відповідача, що фактичним замовником за договором є приватне підприємство «Карбон».

Доказів того, що ТОВ "Ремсторйтрест" уповноважило будь-яких осіб на отримання у ФОП ОСОБА_1 виготовленої за договором документації відповідачем суду не надано як і не надано акту приймання-передачи в якості доказу на підтвердження виконаних робіт. Отже, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем виконані взяті на себе за договором зобов'язання.

Відповідно до положень статті 907 Цивільного Кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2013 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути в десятиденний строк перераховані авансом грошові кошти у розмірі 18 000,00 грн та сплатити неустойку за невиконання зобов'язань, а також повідомив про прийняття рішення про розірвання договору. Дана вимога була отримана ФОП ОСОБА_1 15.01.2013, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 36). Отже, оскільки ТОВ "Ремстройтрест" повідомило ФОП ОСОБА_1 про розірвання договору у відповідача виникло зобов'язання повернути грошові кошти у розмірі 18 000,00 грн з 26.01.2013 (15.01.2013 + 10 днів).

Станом не день розгляду справи грошові кошти у зазначеній сумі ФОП ОСОБА_1 позивачу не повернуті.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Термін "майно" в контексті частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України включає в себе не лише майно в розумінні статті 190 Цивільного кодексу України, але й гроші (грошові кошти).

Предметом регулювання вказаної норми закону є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права.

Отже, зі змісту статті 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що для необхідності її застосування повинні мати місце факти безпідставного набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

При цьому, для з'ясування, чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного статтею 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

З огляду на наведене, враховуючи, що підстави для отримання відповідачем від позивача 18 000,00 грн відпали, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення неповернутих коштів в сумі 18 000,00 грн обґрунтовані.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 508,93 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с 4), суд не погоджується з ним, оскільки на думку суду, позивачем невірно обраний період прострочення виконання зобов'язання.

Як вже зазначалось, позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія, згідно з якої ТОВ «Ремстройтрест» просило в десятиденний строк повернути грошові кошти у розмірі 18 000,00 грн. Враховуючи, що вимога була отримана відповідачем 15.01.2013, ФОП ОСОБА_1 зобов'язаний був повернути позивачу грошові кошти в строк до 25.01.2013.

Суд вважає що відповідно до вимог чинного законодавства 3% річних повинні бути нараховані з 26.01.2013 по 05.09.2013 наступним чином:

3% річних = сума боргу х 3%: 365 днів х кількість днів прострочення;

18 000,00 грн х 365 : 223 =329,92 грн

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 329,92 грн.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягає стягненню 18 329,92 грн, з яких 18000,00 грн- сума, перерахована за договором № 1-09/12 від 07.09.2012, 329,92 грн - 3 % річних

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ПАТ «ПриватБанк», МФО 324935, або з будь-якого іншого рахунку) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ремстройтрест" (99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 29/5, ідентифікаційний код 05449377, ПАО «Укрсоцбанк» р/р 26004000092107, м. Київ, МФО 300023, або на будь-який інший рахунок) 18 329,92 грн (вісімнадцять тисяч триста двадцять дев'ять грн 92 коп), з яких 18000,00 грн- сума, перерахована за договором № 1-09/12 від 07.09.2012, 329,92 грн - 3 % річних, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1703, 86 грн (одна тисяча сімсот три грн 86 коп) .

У задоволенні решти вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.11.2013.

Суддя підпис Н.Г. Плієва