Постанова

від 04.02.2014 по справі 919/1092/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 року Справа № 919/1092/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Балюкової К.Г.,

Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

позивача: Кутєпова Любов Василівна, довіреність №б/н від 07.01.14, товариство з обмеженою відповідальністю "Ремстройтрест";

відповідач: Живанов Віктор Вікторович, паспорт АР 257665 від 24.11.00, фізична особа-підприємець Живанов Віктор Вікторович;

відповідача: Будько Юлія Василівна, договір №б/н від 05.02.13, фізична особа-підприємець Живанов Віктор Вікторович;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Живанова Віктора Вікторовича на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Плієва Н.Г.) від 06 листопада 2013 року у справі №919/1092/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ремстройтрест" (вул. М. Музики, 29/5, Севастополь, 99007)

до фізичної особи-підприємця Живанова Віктора Вікторовича (вул. Блюхера, 18/31, Севастополь, 99014)

про стягнення заборгованості у розмірі 18 508,93 грн.

ВСТАНОВИВ :

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Ремстройтрест", звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача, фізичної особи - підприємця Живанова Віктора Вікторовича про стягнення 18 508,93 грн., з яких: 18 000,00 грн. - сума основного боргу, 508,93 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було перераховано на рахунок відповідача 18 000,00 грн. за договором №1-09/12 від 07 вересня 2013 року, проте відповідач взяті на себе зобов'язання з виконання топографічного знімання земельної ділянки не виконав.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 06 листопада 2013 року у справі №919/1092/13 (суддя Плієва Н.Г.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ремстройтрест" задоволено частково.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Ремстройтрест" задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця Живанова Віктора Вікторовича на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ремстройтрест" 18 329,92 грн., з яких 18 000,00 грн. - сума, перерахована за договором №1-09/12 від 07 вересня 2012 року, 329,92 грн. - 3% річних, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1703, 86 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, фізична особа-підприємець Живанов Віктор Вікторович звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, котрим відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що він у повному обсязі виконав роботи, визначені договором №1-09/12 від 07 вересня 2013 року.

Фізична особа-підприємець Живанов Віктор Вікторович зазначає, що ним були виконані роботи за вказаним договором та всі матеріали з актом виконаних робіт були передані представникам приватного підприємства "Карбон", яке було фактичним замовником цих робіт та мало намір придбати земельну ділянку. Однак підписані акти виконаних робіт відповідачу повернуті не були.

Розпорядженням секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду Видашенко Т.С. від 14 січня 2014 року у зв'язку з відпусткою судді Борисової Ю.В. у складі колегії її було замінено на суддю Балюкову К.Г..

У судовому засіданні, призначеному до слухання на 10 грудня 2013 року, представники заявника апеляційної скарги підтримали її вимоги та доводи, наполягали на їх задоволенні, представник позивача з зазначеними доводами не погодився та заперечував проти їх задоволення. У розгляді справи було оголошено перерву до 24 грудня 2013 року.

24 грудня 2013 року, у судовому засіданні, представники заявника апеляційної скарги підтримали її вимоги та доводи, наполягали на їх задоволенні, представник позивача з зазначеними доводами не погодився та заперечував проти їх задоволення. У розгляді справи було оголошено перерву до 25 грудня 2013 року.

В судовому засіданні, призначеному до слухання на 25 грудня 2013 року, судова колегія розглянувши матеріали справи, для повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду справи до 14 січня 2014 року.

14 січня 2014 року, у судовому засіданні, судова колегія розглянувши матеріали справи, для повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду справи до 04 лютого 2014 року.

У судовому засіданні, призначеному до слухання на 04 лютого 2014 року, представники заявника апеляційної скарги підтримали її вимоги та доводи, наполягали на їх задоволенні, представник позивача з зазначеними доводами не погодився та заперечував проти їх задоволення.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

07 вересня 2012 року між фізичною особою підприємцем Живановим Віктором Вікторовичем (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ремстройтрест" (замовник) укладено договір №1-09/12 (далі -Договір) (а.с. 7).

В порядку та на умовах, визначених Договором, замовник доручив, а виконавець прийняв на себе виконання робіт: топографічне знімання земельної ділянки по вул. Сафронова, місто Севастополь, масштаб 1:500 (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору, вартість робіт складає 18 000,00 грн.; роботи підлягають виконанню та оплаті в один етап.

Пунктом 2.4 Договору визначено, що виконавець приступає до виконання робіт з моменту надходження платежу на його розрахунковий рахунок та отримання завдання у встановленій формі.

Строк виконання договору - протягом 14 календарних днів з моменту підписання договору та отримання оплати (пункт 2.5 Договору).

Замовник зобов'язався перерахувати грошові кошти вказані у пункті 2.2. Договору протягом 10 днів з моменту підписання договору (пункт 2.6 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору, роботи по договору передаються за актом приймання-передачі.

Пунктом 5.1 Договору строк дії договору визначено з моменту його підписання і до повного виконання сторонами зобов'язань.

У порушення умов договору, свої зобов'язання виконавець не виконав, у зв'язку з чим 10 січня 2013 року замовник звернувся до нього з вимогою про повернення грошових коштів перерахованих авансом у розмірі 18 000,00 грн. та вимогою сплатити штрафні санкції у розмірі 959,81 грн. в десятиденний термін.

Крім того, позивач повідомив відповідача про розірвання договору №1/09-12 від 07 вересня 2012 року у зв'язку з прострочкою виконання зобов'язань (а.с. 34-35). Дану вимогу виконавець отримав 15 січня 2013 року (а.с. 36).

У встановлений строк відповідач отримані ним грошові кошти у розмірі 18 000,00 грн. не повернув, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом на підставі положень статті 1212 Цивільного Кодексу України, про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 18 508,93 грн., з яких: 18 000,00 грн. - сума основного боргу у вигляді неповернутого авансу, 508,93 грн. - 3 % річних.

Оскільки вимоги претензій залишені відповідачем без задоволення, сума заборгованості відповідачем у добровільному порядку сплачена не була, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим дійшла висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

В силу статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Дані правовідносини між сторонами виникли з приводу виконання договору надання послуг, правовідносини яких регулюються положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

На підставі частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (стаття 903 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 7 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що за договором №1-09/12 від 07 вересня 2012 року фізична особа - підприємець Живанов Віктор Вікторович прийняв на себе зобов'язання з виконання топографічного знімання земельної ділянки по вул. Сафронова, 3 в місті Севастополі. Згідно кошторису №1 (додаток №1 до Договору) вартість робіт склала 18 000,00 грн. На підставі виставленого відповідачем рахунку №29 від 07 вересня 2012 року (а.с. 18) позивач перерахував на рахунок виконавця 18 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №85 від 12 вересня 2012 року (а.с. 9).

У пунктах 2.5, 3.1 Договору сторони встановили, що строк виконання робіт за договором складає 14 календарних днів з моменту підписання договору та отримання оплати; роботи передаються по акту приймання - передачі.

Враховуючи, що оплата за роботи була проведена позивачем 12 вересня 2012 року, топографічне знімання земельної ділянки відповідач повинен був виконати в строк до 26 вересня 2012 року та передати виконану роботу за актом приймання-передачі позивачу.

Оскільки сторони узгодили, що роботи по договору передаються за актом приймання-передачі, єдиним доказом, який підтверджує виконання відповідачем робіт повинен бути саме акт приймання-передачі.

Щодо твердження заявника апеляційної скарги, що ним були виконані роботи та всі матеріали були передані фактичному замовнику - приватному підприємству "Карбон" - для подальшої передачі їх приватному підприємству „Севастопольський інститут геоінженерно-технічних досліджень" для складання технічної документації колегія суддів зазначає наступне зазначає наступне.

Відповідно до статті 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Як вбачається з договору №1-09/12 від 07 вересня 2012 року сторонами договору є фізична особа - підприємець Живанов Віктор Вікторович (виконавець) та товариство з обмеженою відповідальністю "Ремстройтрест" (замовник), тому суд апеляційної інстанції вважає хибними доводи відповідача, що фактичним замовником за договором є приватне підприємство "Карбон".

Доказів того, що товариство з обмеженою відповідальністю "Ремстройтрест" уповноважило будь-яких осіб на отримання у відповідача виготовленої за договором документації виконавцем господарському суду не надано, як і не надано акту приймання-передачі в якості доказу на підтвердження виконаних робіт. Отже, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем виконані взяті на себе за договором зобов'язання.

Відповідно до положень статті 907 Цивільного Кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 січня 2013 року позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути в десятиденний строк перераховані авансом грошові кошти у розмірі 18 000,00 грн. та сплатити неустойку за невиконання зобов'язань, а також повідомив про прийняття рішення про розірвання договору.

Вказана вимога була отримана відповідачем 15 січня 2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 36).

Отже, оскільки позивач повідомив відповідача про розірвання договору у виконавця виникло зобов'язання повернути грошові кошти у розмірі 18 000,00 грн. з 26 січня 2013 року.

Станом не день розгляду справи господарським судом грошові кошти у зазначеній сумі відповідачем позивачу не повернуті.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Термін "майно" в контексті частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України включає в себе не лише майно в розумінні статті 190 Цивільного кодексу України, але й гроші (грошові кошти).

Предметом регулювання вказаної норми закону є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права.

Отже, зі змісту статті 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що для необхідності її застосування повинні мати місце факти безпідставного набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

При цьому, для з'ясування, чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного статтею 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

З огляду на наведене, враховуючи, що підстави для отримання відповідачем від позивача 18 000,00 грн. відпали, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення неповернутих коштів в сумі 18 000,00 грн. обґрунтовані.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 508,93 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с 4), суд першої інстанції цілком обґрунтовано не погодився з ним, оскільки на думку суду, позивачем невірно обраний період прострочення виконання зобов'язання.

Як вже зазначалось, позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія, згідно з якої замовник просив в десятиденний строк повернути грошові кошти у розмірі 18 000,00 грн.

Враховуючи, що вимога була отримана відповідачем 15 січня 2013 року, фізична особа - підприємець Живанов Віктор Вікторович був зобов'язаний повернути позивачу грошові кошти в строк до 25 січня 2013 року.

За таких обставин колегія суддів, дослідивши розрахунок зроблений судом першої інстанції, вважає його вірним та погоджується з місцевим господарським судом про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 329,92 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Живанова Віктора Вікторовича залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 06 листопада 2013 року у справі №919/1092/13 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді К.Г. Балюкова

В.І. Гонтар

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремстройтрест" (вул. М. Музики, 29/5,Севастополь,99007)

2. Фізична особа-підприємець Живанов Віктор Вікторович (вул. Блюхера, 18/31,Севастополь,99014)

3. Господарський суд міста Севастополя