Постанова

від 04.11.2013 по справі 918/884/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р. Справа № 918/884/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бригинець Л.М.

суддів Демидюк О.О.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Дика А.І.

розглянувши апеляційну скаргу Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 23 липня 2013 року у справі № 918/884/13

за позовом Обслуговуючого кооперативу "Міськжитлобуд-ХХІ"

до Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради

про визнання недійсним інвестиційного договору

за участю представників сторін:

позивача - Костючок С.Ю. (довіреність від 19.06.2013р.)

відповідача (апелянта) - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 23 липня 2013 року у справі № 918/884/13 задоволено позов Обслуговуючого кооперативу "Міськжитлобуд-ХХІ" до Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради. Визнано недійсним інвестиційний договір від 24 жовтня 2008 року, укладений між Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (код ЄДРПОУ 05517742) та Обслуговуючим кооперативом "Міськжитлобуд-ХХІ" (код ЄДРПОУ 34580727). Стягнуто з Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Лермонтова, буд. 6, код ЄДРПОУ 05517742) на користь Обслуговуючого кооперативу "Міськжитлобуд-ХХІ" (33014, м. Рівне, вул. Ст. Бандери, буд. 41, код ЄДРПОУ 34580727) - 1147 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні суд дійшов висновку, що укладаючи інвестиційний договір від 28.10.2008р. сторони порушили вимоги Законів України "Про кооперацію", "Про інвестиційну діяльність" та Положення про Державний Фонд сприяння молодіжному житловому будівництву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1604 від 26.10.2000р. (в редакції, чинній на час укладення Договору).

Не погодившись з вказаним рішенням Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 23 липня 2013 року у справі № 918/884/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради зазначає, що висновки суду викладені у рішенні не відповідають дійсним обставинам справи, оскаржуване рішення прийняте з неповним з"ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Представник відповідача в судове засідання 04.11.2013р. не з"явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване неможливістю представника взяти участь у судовому засіданні апеляційного господарського суду у зв"язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні. Про намір подати додаткові докази, які можуть мати значення при розгляді даної справи, представник скаржника не зазначає.

Розглянувши подане клопотання колегія суддів дійшла висновку про його відхилення, виходячи з наступного.

В пункті 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р.№ 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Як вбачається із матеріалів справи (доручення від 04.12.2012р. № 01-5/1213), інтереси скаржника у даній справі захищають два представника.

Отже, неможливість заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника скаржником (відповідачем) не підтверджена.

Крім того, скаржник не був позбавлений можливості скористатися правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, шляхом надсилання письмового звернення до суду з викладенням додаткових міркувань і наданням додаткових доказів, що ним зроблено не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання скаржника щодо відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Звертаючись з позовною заявою, Обслуговуючий кооператив "Міськжитлобуд-ХХІ" просив визнати недійсним інвестиційний договір від 24.10.2008р.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно із частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В пункті 8 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24.10.2008р. начальником Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (Замовник) Полоцьким С.П. , який діє на підставі Положення, та головою Обслуговуючого кооперативу "Міськжитлобуд-ХХІ" (Забудовник) Дмитруком В.П., який діє на підставі Статуту, підписано інвестиційний договір (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Замовник приймає участь в інвестуванні будівництва (реконструкції) трьохкімнатної квартири № 11, загальною площею 139,90 кв.м., розташовану на 2-му поверсі житлового будинку № 10 "а" на вул. Княгині Ольги у м. Рівне.

Згідно пункту 1.2. Договору, вартість квартири складає 479018,00 грн. в т.ч. ПДВ 79852,00 грн. і включає в себе вартість будівництва квартири з комплектацією та переліком робіт по квартирі, а саме: підлога - бетонна стяжка; стіни - оштукатурені; простінки санвузла цегляні оштукатурені; простінки міжкімнатні - гіпсокартонні; система опалення - котел, монтаж системи по квартирі, батареї опалення змонтовані і випробувані; електропроводка-розводка мідним проводом без встановлення світильників вимикачів та розеток; водопостачання і каналізація - введена в квартиру з встановленим лічильником подачі холодної води; газопостачання - введене в квартиру з встановленням лічильника обігу газу; столярні роботи - металопластикові вікна, підвіконники, водовідливи, вхідні двері металеві, протипожежні.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що розрахунок за квартиру здійснюється замовником по мірі надходження коштів за розпорядженням Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" шляхом перерахування коштів на п/р Забудовника.

Відповідно до пунктів 2.2. - 2.4. Договору, Забудовник зобов'язаний здійснити будівництво (реконструкцію) вищеназваного об'єкту у відповідності з плановим строком завершення робіт, ДЕНіП, державним стандартам. Забудовник гарантує Замовнику, що квартира, яка є об'єктом цього договору, не є предметом договорів купівлі-продажу, міни, дарування, не знаходиться під арештом, не заставлена, не обтяжена будь-якими іншими правами. Забудовник, по завершенню будівництва об'єкту та введення будинку в експлуатацію передає Замовнику трикімнатну квартиру № 11, загальною проектною площею 139,90 кв.м., розташовану на 2-му поверсі житлового будинку № 10 "а" на вул. Княгині Ольги у м. Рівне.

У відповідності до пунктів 3.1. та 3.2. Договору, цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання його умов. Цей договір є обов'язковим до виконання сторонами, складений у двох примірниках однакової юридичної сили - по одному для сторін.

З тексту спірного договору вбачається, що він має ознаки як договору інвестування, так і договору підряду.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Обов'язки суб'єктів інвестиційної діяльності визначені в статті 8 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Виходячи із змісту статті 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Згідно статті 10 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок, зокрема, власних фінансових ресурсів інвестора, позичкових фінансових коштів інвестора, залучених фінансових коштів інвестора.

Вартість продукції, робіт і послуг у процесі інвестиційної діяльності визначається за вільними цінами і тарифами, в тому числі за підсумками конкурсів (торгів), а у випадках, передбачених законодавчими актами, за державними фіксованими та регульованими цінами і тарифами (частина 1 статті 17 Закону України "Про інвестиційну діяльність").

В свою чергу, згідно з частиною 2 статті 17 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції, чинній на час укладення спірного договору) вартість будівництва визначається з використанням державних кошторисних норм, які є обов'язковими при здійсненні будівництва об'єктів із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій.

Щодо ознак договору підряду слід зазначити, що відповідно до вимог статті 318 Господарського кодексу України договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.

Аналіз вищезазначених норм свідчить, що на момент вчинення правочину мають бути дотримані вимоги щодо істотних умов (визнаних такими за законом чи необхідні для договорів даного виду).

Договори, у яких відсутні встановлені законодавством істотні умови, необхідні для їх укладення, є неукладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Спірний договір від 24.10.2008р. на момент підписання сторонами не містив таких істотних умов : строків початку і завершення будівництва, виконання робіт; порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору, отже є неукладеним.

Посилання на початок виконання робіт, фактичне прийняття договору до виконання, реальне виконання договору позовна заява не містила.

Такі докази ні позивачем, ні відповідачем суду першої та апеляційної інстанції не подавались.

Відповідно не може бути визнаний недійсним договір, який не вчинено, а тому підстави для задоволення позовних вимог були відсутні.

Згідно ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У зв"язку з тим, що спірний договір від 24.10.2008р. між сторонами є неукладеним, доводи скаржника про те, що в оскаржуваному рішення судом першої інстанції не надано оцінки Положенню про Державний Фонд сприяння молодіжному житловому будівництву щодо можливості делегування повноважень на укладення договорів про будівництво (реконструкцію) житла іншим юридичним особам, зокрема Управлінню капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради, судом апеляційної інстанції до уваги не приймались.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 99,101,103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 23 липня 2013 року у справі № 918/884/13 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 23 липня 2013 року у справі № 918/884/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення:

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Бригинець Л.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Огороднік К.М.