Постанова

від 09.12.2008 по справі 2-а-1317/08

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

       ЧЕРКАСЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  10 год. 00

хв.                                                 

м. Черкаси

 09 грудня  2008р.                                                                                                      

Справа № 2-а-1317/08

За позовом      ОСОБА_1

до                 управління  Пенсійного  

фонду   України в м. Сміла

Черкаської області,

                       Головного управління Пенсійного фонду

України в Черкаській області

про           зобов'язання нарахувати та виплати недоплачену щомісячну державну пенсію як

«Дитині

                  війни» за 2006-2007рр.  у сумі 2 733грн.30коп.

Суддя Новікова Т.В.

Секретар  Шульга

О.В.

за участю представників сторін:

позивача -      ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2 (за дов. Головного

управління Пенсійного фонду України в

                         Черкаській області від

28.11.2008р. № 12939/07).

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою від 13.11.2008р., в якій

просить  відновити пропущений строк для

звернення до суду за захистом порушених прав свобод та інтересів за період з

01.01.2006 р. по 31.12.2007 р., зобов'язати управління Пенсійного фонду

України в м. Сміла Черкаської області нарахувати  та виплатити недоплачену щомісячну державну

соціальну допомогу за 2006-2007 рр. у сумі 2 733 грн.30 коп.

В

обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що є “дитиною війни” в розумінні

Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від18.11.2004р. №2195-ІV та

посилаючись на статтю 6 Закону, має право на отримання щомісячної доплати до

пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач також вказав, що

бездіяльність відповідача грубо порушила його законні права, позбавила права

отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про

нехтування правами громадян з боку відповідача.

         Представник відповідача  в судовому засіданні  заперечив проти  позовних вимог.

         Управляння Пенсійного фонду України в

м. Сміла Черкаської області надіслало  до

суду свої заперечення проти  позовної

заяви від 08.12.2008р. № 8043/05, в яких з посиланням на  Закон України «Про Державний бюджет на

2007р.» від 19.12.2006р. № 489-V, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-ІV, ст. 7

Закону України «Про соціальний захист дітей війни», просить у задоволенні

позову відмовити. Відповідач зазначив, що Законом України “Про соціальний

захист дітей війни” передбачено, що фінансування виплат по даному Закону

проводиться з державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада

України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет

Міністрів України. Крім того, відповідач вказав, що ч. 3 ст. 28 Закону України

“Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що

мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті,

застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з

цим Законом. З цього відповідач робить висновок, що зазначений мінімальний

розмір пенсії за віком для перерахунків чи підвищення пенсій не застосовується.

Також вказав, що жодним законом не передбачено, які органи повинні виплачувати

підвищенні пенсії, за рахунок яких коштів та джерел, в якому процедурному

порядку здійснювати призначення і яким чином обчислювати вказаний розмір. Відповідач

зазначив, що ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”

передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій

здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету

Пенсійного фонду України. Виходячи із зазначеного, відповідач вважає, що він

діяв в межах своїх повноважень та не порушив вимоги чинного законодавства

України.

       На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в

судовому  засіданні 09.12.2008 р.

проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення

постанови  у повному обсязі відкладено на

16.11.2008 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та

резолютивної частини постанови в судовому засіданні з врахуванням вимог ч.4 ст.

167 КАС України.

        Розглянувши подані позивачем та

відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і

повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно

оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по

суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, 1938 року народження,  перебуває на

обліку управління Пенсійного фонду України 

в м. Сміла Черкаської області і отримує пенсію за віком. На своє

звернення до відповідача щодо отримання доплати  до пенсії, позивачем надано довідку від 24.11.2008р.

№ 7495/03 управління Пенсійного фонду України  в м. Сміла Черкаської області, в якому

зазначається  про те, що ОСОБА_1 протягом

2006-2007 рр. надбавку до пенсії  як

«дитина війни» не отримувала. Крім того, на звернення позивача, управління Пенсійного

фонду України в м. Сміла Черкаської області посилається  на 

відсутність підстав щодо проведення відповідних виплат позивачеві (лист

від 07.10.2005р. № 6232/03).

     Як вбачається  з матеріалів справи, позивач має статус

«Дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (а.с.8). На

момент звернення позивача до суду, нарахована доплата до пенсії в сумі 30% від

мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснено.

        Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції

України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на

підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України.

        Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 8 КАС

України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно

до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та

визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип

верховенства права з урахуванням судової практики Європейського

Суду з питань захисту прав людини.

          Позивач є дитиною війни в розумінні

Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що не заперечується

відповідачем, а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та

соціальні гарантії, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей

війни”, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за

віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

          Відповідно до ст. 46 Конституції

України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на

забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності,

втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у

старості та в інших випадках, передбачених 

законом.

         Таким чином, щомісячна доплата до

пенсії для «Дітей війни» є формою реалізації конституційного права

громадян та соціального захисту, зокрема, соціального забезпечення

громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни.

Згідно

ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення

державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету

України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови

відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни,

створюється ситуація правової невизначеності 

держави  стосовно джерела  фінансування, з якого має виплачуватися

зазначена надбавка.

Відповідно

до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  позивач має право на підвищення розміру

пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Зокрема,

дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або

щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що

виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки,

встановленої для учасників війни.

Доводи

відповідача про те, що  мінімальний

розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України

«Про  загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-VІ,

застосовується виключно для  визначення

розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тому цей розмір не може

застосовуватися для інших розрахунків (доплат, підвищень, дотацій, надбавок),  є безпідставними, оскільки наявність такої

норми за відсутності іншого  мінімального

розміру пенсії за віком не є  підставою

для відмови в реалізації позивачем 

конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії,

виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону

України «Про  соціальний захист дітей

війни».

Відповідно  до ст. 17 Закону  України «Про виконання рішень та застосування

практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ

Конвенцію та практику суду як джерело права.

Як

зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 08.11.2005р. у справі

“Кечко проти України”, заява № 63134/00, в межах свободи дій держави визначати,

які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може

вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні

зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату

певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної  влади не можуть свідомо відмовляти у цих

виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення). Згідно з п. 26

даного Рішення Суд не  приймає

аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не

можуть посилатися на відсутність коштів як 

на  причину невиконання своїх

зобов'язань.

Суд

вважає необхідним зазначити, що посилання органів державної влади на

відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не

приймається до уваги, оскільки реалізація особою права, яке пов'язане з

отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час

виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного

законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних

асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян

на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка

прямо передбачена законом.

Відповідно

до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (в редакції від

09.07.2007) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи

державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30

відсотків мінімальної пенсії за віком.

Рішенням

Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справа №1-29/2007 № 6-рп/2007

(справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають

Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про

Державний бюджет України на 2007 рік" пункту 12 статті 71, яким зупинено

на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей

війни", з урахуванням статті 111 цього Закону.

За таких

обставин суд вважає, що  приймаючи Закон

України «Про державний бюджет України на 2007р.», держава, в особі Верховної

Ради України в межах повноважень передбачених ст. 95 Конституції України,

визначила видатки на загальносуспільні потреби, розмір та їх цільове

спрямування. Зокрема, п.12 ст. 71, з 

врахувань ст. 11 Закону, зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний

захист дітей війни». Однак, як зазначено вище, рішенням Конституційного Суду

України від 09.07.2007р. № 6-рп визнано неконституційними вказані положення

Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік», отже, з дня прийняття

рішення Конституційним Судом України позивачу повинно нараховуватися та

виплачуватися підвищення розміру пенсії, визначених ст. 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни».

 З врахуванням зазначеної вище позиції

Європейського  суду з прав людини,

посилання  відповідача на відсутність

відповідних асигнувань з Державного бюджету України на дані виплати, суд до

уваги  не приймає.

 Згідно ст. 2 КАС України, завданнями

адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб,

прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від

порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування,

їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних

управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання

делегованих повноважень.

Рішенням  Конституційного  Суду України від 09.07.2007р. № 6-рп, яким

визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про

Державний бюджет України на 2007рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни», тому позивачеві повинно нараховуватися та

виплачуватися підвищення розміру пенсії, визначеною зазначеною нормою Закону, в

розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що з врахуванням положень ч. 1 ст. 28

Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.

62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік» становить: з 1

січня - 308 грн., з 1квітня - 406грн., з 1 жовтня - 411грн.

З

врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність стягнення

спірної  виплати саме з управління

Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області на користь позивача,

починаючи з 09 липня 2007року.

Правовідносини,

що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії

основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє

державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає

механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та

інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home

Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної

визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на

зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у

законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія

зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави,

який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення

зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи

орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це державна

соціальна підтримка дітей війни, така держава чи орган вважатимуться такими, що

діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки,

зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій

політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало

підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно

додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи

поведінки. 

Відповідно

до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не

можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до

чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як

зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №

8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового

утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають

матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її

існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних

можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і

ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження

змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик

можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто

якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола

суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких

інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх

кількісної характеристики.

Враховуючи

те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим

статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального

захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши

дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла

на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень

осіб, які є дітьми війни, тобто, між позивачем і державою встановлено

певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який

характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист

дітей війни.

Частиною 3 ст. 46

Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та

допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя,

не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами,

пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не

можуть бути нижчі від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Статтею 2 Закону

України “Про прожитковий мінімум” визначено, що прожитковий мінімум

застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати

та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги,

допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших

соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування

Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно

до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а

у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового

мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому

ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування” передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений

абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення

розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи

викладене, в контексті положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист

дітей війни” (в редакції від 09.07.2007) та ч.1 ст.28 Закону України “Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суд вважає за можливе

застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за

віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний

розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення

розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам

частини 3 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування”.

Поряд з

цим, частина 1 ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” Законом

України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до

деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 викладена в новій редакції: дітям

війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або

щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної

допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі

надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до п. 2 Прикінцевих

положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про

внесення змін до деяких законодавчих актів України” розділ II цього Закону,

яким, зокрема, внесено зміни до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист

дітей війни”, який набирав чинності з 01.01.2008.

За таких

обставин, надбавка, передбачена ст. 6 Закону України “Про соціальний захист

дітей війни” (в редакції від 9 липня 2007 року), підлягала виплаті у період з 9

липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.

Згідно

ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності

суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті

(вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з

якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх

обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо

(неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу

рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими

несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на

досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на

участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного

строку.

Крім

того, виходячи  із системного аналізу

наведених норм законодавства, суд  не

знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються  доплати до пенсії за 2006р.  Відповідач зі справи протягом 2006 р.

діяв  у відповідності з діючим

законодавством та не  мав підстав

здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006р. дія

ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  була зупинена, а  з 15.03.2006р. здійснення доплат, визначено у  інший спосіб, тобто поставлено в залежність

від виконання у другому півріччі 2006р. Закону України «Про Державний бюджет на

2006р.».

 Щодо позовних вимог про здійснення позивачу

доплати до пенсії за 2007р.,  суд  вважає їх такими що підлягають  частковому задоволенню.

Відповідно

до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на

яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею

72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи

бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності

свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він

заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач

не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності

своєї бездіяльності.

Дослідивши

обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до

висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими та

підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.

9, 69-71, 94, 97, 133, 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний

суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.   Позов задовольнити частково.

2.         Зобов'язати управління Пенсійного фонду

України в м. Сміла Черкаської області здійснити щомісячну виплату ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) підвищення до пенсії в

розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України

“Про соціальний захист дітей війни”, за період 2007року, починаючи з

09.07.2007року по 31 грудня 2007року.

3.         В задоволенні решти позовних вимог

відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим

Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти

днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст.

185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про

апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної

скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

    Т.В.Новікова

Повний текст

постанови  виготовлений 08.01.2009р.