Постанова

від 12.03.2009 по справі 2-а-2282/08

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ 

УКРАЇНИ

12 березня 2009 року                                                                                          №

2-а-2282/08   

14 годин 40 хвилин

Черкаський окружний адміністративний суд  у складі:

головуючого судді                       Смілянця Е.С.,

при секретарі                                Веліхановій

О.С.,

за участю:

представників

відповідачів            управління

Пенсійного фонду України в Придніпровському 

районі м. Черкаси - ОСОБА_1.,

                                                           головного

управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси

адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду

України в Придніпровському районі м. Черкаси та до головного управління

Пенсійного фонду України в Черкаській області про поновлення пропущеного строку

для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної пенсії як

дитині війни,

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовною заявою звернулася ОСОБА_3., в якій

просить поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати дії

відповідача неправомірними, стягнути з управління Пенсійного фонду України в

Придніпровському районі м. Черкаси недоплачену щомісячну державну пенсію дітям

війни  за період з 2006 по 2008 в сумі 3

593 грн. 10 коп., зобов'язати відповідача нараховувати позивачу щомісячну

державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист

дітей війни».

Позивач ОСОБА_3. в судовому засіданні позов підтримала

повністю та пояснила, що є дитиною війни відповідно до статті 1 Закону України

"Про соціальний захист дітей війни". Згідно зі статтею 6 цього ж  Закону їй повинна виплачуватися щомісячна

соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте у 2006-2008

роках така допомога позивачу не виплачувалася, тому ОСОБА_3. просить суд

задовольнити позовні вимоги, а  саме:

визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з управління Пенсійного

фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси недоплачену щомісячну

державну пенсію дітям війни в сумі 3593грн. 10 коп.

ОСОБА_1. як представник управління Пенсійного фонду

України в Придніпровському районі м. Черкаси в судовому засідання проти позову

заперечив, мотивуючи це наступним.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей

війни» визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання

чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на

30% мінімальної пенсії за віком. Дію цієї статті було зупинено на 2007 рік

згідно із п. 12 ст. 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», а в 2008

році Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» внесені зміни,

а саме: дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи

державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії , виплачується

підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Така надбавка

дорівнює 10% прожиткового мінімуму для громадян, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 №6 -

рп/2007 положення п. 12 ст. 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік»

визнано таким, що не відповідає Конституції України. Після визнання

неконституційними норми статті 111 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007

рік» законодавцем не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних

вимог ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», не визначено на законодавчому

рівні, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів

і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір,

законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як

розрахункової величини для підвищення пенсії згідно зі ст. 6 ЗУ «Про соціальний

захист дітей війни», так як ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування» передбачено, що мінімальна пенсія за віком за наявності

достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для

осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом. Проте  в ч. 3 вищезгаданої статті встановлено, що

мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового

мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених

згідно з цим Законом, іншими словами для перерахунків або підвищень пенсій він

не застосовується. В зв'язку з наведеним представник відповідачів просить суд

відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу.

На підставі цього представник відповідача

просить відмовити в задоволенні позову, оскільки вимоги позивача

необґрунтовані.

Як представник головного управління Пенсійного фонду

України в Черкаській області ОСОБА_2. в судовому засіданні проти позову

заперечив, мотивуючи свою позицію нижченаведеним.

Відповідно до п. 2.1 Положення про головні

управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях,

містах Києві та Севастополі, затвердженого

постановою правління Пенсійного фонду України

від 27 червня 2002 р. N 11-2, основними завданнями ГУПФУ в

Черкаській області є:  забезпечення у

відповідному регіоні збирання та акумулювання внесків на загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування та інших коштів, призначених для пенсійного

забезпечення, ведення їх обліку; забезпечення призначення (перерахунку) пенсій,

щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка

документів для їх виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування

та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із

законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених

законодавством; ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів

фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів,

призначених для пенсійного забезпечення; забезпечення функціонування системи

персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного

пенсійного страхування, інформаційних систем та телекомунікаційних мереж Фонду.

На підставі цього представник відповідача

просить відмовити в задоволенні позову, оскільки вимоги позивача

необґрунтовані, а також до компетенції ГУПФУ в Черкаській області не віднесено

нарахування, перерахунок та виплату пенсій дітям війни.

Заслухавши пояснення позивача та представників

відповідачів, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності,

суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з

наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером та має статус

дитини війни, що підтверджується наявним паспортом громадянина України серії

НОМЕР_1, виданим Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області 6 грудня

1997 року, та посвідченням пенсіонера за віком НОМЕР_2. Згідно зі ст. 1 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни» до дітей війни належать особи, яким

на момент закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 р.) не виповнилося

18 років, тому позивач належить до зазначеної категорії осіб, оскільки

народилася 3 січня 1938 року. З огляду на вимоги ст. 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни», що вступив в силу з 1січня 2006 року, дітям

війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком. Рішення про

підвищення пенсії позивачу відповідачем до теперішнього часу прийнято не було,

перерахунки відповідно до зазначеного Закону не

проведені.

Відповідно до ч. 2 ст. 19

Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,

їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 110

Закону України «Про Державний

бюджет України на 2006 рік» вiд 20.12.2005 № 3235-IV

встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни», у 2006 році запроваджуються

поетапно, за результатами виконання бюджету у першому пiврiччi, у порядку,

визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної

Ради України з питань бюджету.

Проте у

2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей

війни»,  запроваджені не були, а

положення статті 110 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» діяли

протягом всього 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у

відповідачів не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до

пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

оскільки до 15.03.2006 дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені

нею виплати не запроваджені.

            Законом України «Про Державний

бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, який набрав чинності 1

січня 2007 року, скасовано відповідні соціальні допомоги, зокрема і ті, що

передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням

Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 «У справі за

конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності

Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 частини 2 статті

56, частини 2 статті 62, частини 1 статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29,

30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України

«Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії

громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є

неконституційними) стаття 111 та пункт 12 статті 71 Закону України «Про

Державний бюджет України на 2007 рік». Положення Закону України «Про Державний

бюджет України на 2007 рік» щодо

скасування відповідної допомоги визнано неконституційним. З цього дня

зазначений закон втратив чинність.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України - закони,

інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними,

втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх

неконституційність, і таким чином, зазначений закон втратив чинність 9 липня

2007 року.

З огляду на викладене суд зазначає, що при визначені

розміру щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в 2007 році необхідно

керуватися статтею 6

Закону України «Про

соціальний захист дітей війни», а не

положеннями Закону України «Про

Державний бюджет України на 2007 рік», які

визнані неконституційними.

Таким чином,

є законною вимога позивача щодо нарахування соціальної допомоги, передбаченої

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня 2007 року

по 31 грудня 2007 року.

            Щодо перерахунку пенсії позивачу з

підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, з розміру, встановленого ч.

1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

та проведення виплати у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни» за період з 1 січня 2008 року по 10 грудня 2008

року (день звернення позивача до суду) суд зазначає наступне.

            З 1 січня 2008 року положення ст. 6

Закону України «Про соціальний захист дітей війни» врегульовані шляхом внесення

змін до неї Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення

змін до деяких законодавчих актів України», згідно яких (підпункт 2 пункту 41

розділу ІІ) дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України «Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), до пенсії або

щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що

виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки,

встановленої для учасників війни.

            Рішенням Конституційного Суду

України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 «В справі за конституційними

поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України

(конституційності) окремих положень статті 65 розділу I,  пунктів 61, 62,

63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення

змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI і 101 народного депутата України щодо відповідності

Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів  1-4,

6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік

та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» положення підпункту

2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік

та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані

неконституційними. А тому при визначені розміру щомісячної державної соціальної

допомоги дітям війни за період з 22 травня 2008 року по 10 грудня 2008 року

необхідно керуватися положеннями ст. 6 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни» чинними на період її дії з 9 

липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

            З огляду на вимоги ст. 6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни» щодо нарахування та виплати пенсій

як дітям війни за період з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року суд

зазначає наступне. 1 січня 2008 року до ст. 6 вказаного Закону були внесені

зміни відповідно до підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про

Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів

України», згідно яких дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону

України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), до

пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної

допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі

надбавки, встановленої для учасників війни, а саме 10% від прожиткового

мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого ст. 58 Закону

України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких

законодавчих актів України», у розмірі: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481

грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

            Суд при винесенні постанови

враховує, що відповідно до пунктів 5, 6 Рішення Конституційного суду України

від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) це

Рішення у справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при

розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії

положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Воно є

обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути

оскаржене.

            Відповідно до Рішення

Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» про

незворотність дії у часі законів та інших нормативно - правових актів, крім

випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи,

відповідно до якого реалізація особою права на отримання бюджетних коштів, яке

базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин

нормативно - правових актах національного законодавства не може бути поставлена

в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади

на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, судами не

повинні прийматися до уваги у випадках, коли з набуттям чинності певним

законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий

раніше. До спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент

виникнення у особи відповідного права.

            Таким чином,  суд вважає, що позивач має право на щомісячне

підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за період з 9 липня 2007

року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 10 грудня 2008 року, а

дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку підвищення до пенсії є

неправомірними, оскільки вони не відповідають вимогам Закону України «Про

соціальний захист дітей війни», згідно якого позивач має право на щомісячне

підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком в зазначені

вище періоди.

            З огляду на викладене суд керується

вимогами ст. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV, якою передбачено, що джерелами формування коштів Пенсійного фонду є також

кошти Державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного

фонду у випадках, передбачених цим Законом. Статтею 113 зазначеного Закону

встановлено, що у разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду для

фінансування виплати пенсій у солідарній системі (перевищення видатків над

доходами, у тому числі з урахуванням резерву коштів Пенсійного фонду) у зв'язку

із забезпеченням виплати пенсій в розмірі, передбаченому статтею 28 цього

Закону,

такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України.

            Реалізація особою права, що пов'язане

з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час

виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного

законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань,

тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів як на

причину невиконання своїх зобов'язань, судом до уваги не приймається. Так, у

справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не

приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної

влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання

своїх зобов'язань.

            Таким чином, невиконання або

неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії та

зобов'язання держави щодо їх виконання, через відсутність коштів для їх виплати

не є підставою для виправдання бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

            У відповідності до ст. 6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни (крім тих, на яких

поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання

чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується

підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

            Позивач має право

на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, у тому числі і на

передбачене

статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячне державне

підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

            Відповідно до частини 1 статті 28

Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9

липня 2003 року №1058-IV, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у

розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,

визначеного законом.

            У відповідності до частини 3 статті

28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9

липня 2003 року № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацом

першим частини першої цієї статті та застосовується виключно для визначення

розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

            Таким чином, суд приходить до

висновку про те, що при регулюванні відносин щодо перерахунку пенсії позивачу з

підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1

ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,

та проведення виплат у відповідності до вимог ст.6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни» застосовуються норми законодавства України про

пенсії, а саме Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991

року № 1788 та Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV. Статтями 46 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та 87 ЗУ «Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що

призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження

будь-яким строком.

            Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень

зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних

повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, а тому

вважає, що бездіяльність відповідача щодо нарахування щомісячної державної

соціальної допомоги у розмірах, визначених Законом України «Про соціальний

захист дітей війни» не може бути визнана такою, що вчинена на підставі, у межах

повноважень, неупереджено та добросовісно.

            Суд вважає, що позивач має право на

щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за період з 9

липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та період з 22 травня 2008 року по 10

грудня  2008 року (день звернення

позивача до суду), а дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку

підвищення до пенсії є неправомірними, оскільки вони не відповідають вимогам

Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якого позивач має

право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за

віком.

            Позивачем не обґрунтовані позовні

вимоги до відповідача - головного управління Пенсійного фонду України в

Черкаській області, оскільки нарахування та виплати пенсій проводять районні

УПФ України, тому в задоволенні позову до даного відповідача позивачу слід

відмовити за безпідставністю позову відповідно до Положення

про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим,

областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління

Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 р. N 11-2.

            Вирішуючи питання щодо позовних

вимог в частині зобов'язання відповідача нараховувати та виплачувати позивачеві

кошти відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в

майбутньому, то суд не може їх задовольнити, оскільки підставою для звернення з

позовом до адміністративного суду є порушення прав, свобод чи інтересів особи,

таким чином, суд не може вирішувати позовних вимог наперед, не знаючи чи будуть

порушені права чи інтереси особи і майбутньому.

            Приймаючи рішення про часткове

задоволення позовних вимог, суд виходить з того, що вимоги позивача про

стягнення з відповідача на його користь доплат до пенсії у визначеній позивачем

грошовій сумі не підлягають до задоволенню, оскільки позивач фактично просить

суд провести перерахунок та нарахування пенсії замість органу, якому такі

повноваження були надані.

            Відповідно до статті 94 КАС України,

якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних

повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові

витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено

частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються  відповідно задоволених вимог, а відповідачу -

відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі статті 94 КАС України суд вважає за необхідне

стягнути на користь позивача з Державного бюджету України частину здійснених

судових витрат, які підтверджуються наявними в матеріалах справи квитанціями,

відповідно до задоволених вимог, 

оскільки рішення ухвалене частково на користь сторони, яка не є

суб'єктом владних повноважень.

            Керуючись Кодексом адміністративного

судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

            Позовні

вимоги ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі

м. Черкаси та до головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській

області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення

недоплаченої щомісячної державної пенсії як дитині війни задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду

України в Придніпровському районі м. Черкаси щодо нарахування та виплати

недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни ОСОБА_3.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в

Придніпровському районі                

м. Черкаси здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з підвищенням її на 30 %

від мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлено ч. 1 ст. 28 Закону

України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести

відповідні виплати за 2007 та 2008 рік, а саме - з 9 липня 2007 року по 31

грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 10 грудня 2008 року з урахуванням

раніше виплачених коштів.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на підставі частини

3 статті 94 КАС України на користь ОСОБА_3 

судові витрати в сумі 19 грн. 67 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного

адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом

подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня виготовлення

повного тексту постанови та наступного подання апеляційної скарги протягом 20

днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього

подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви

про апеляційне оскарження.

Головуючий                                                                                                       Е.С. Смілянець        

              Повний

текст постанови виготовлено 13 березня 2009 року.