Рішення

від 05.11.2013 по справі 922/152/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р.Справа № 922/152/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ", м.Дніпродзержинськ до Приватної виробничо-комерційної фірми "Юнік", м. Чугуїв про стягнення 1210000,94 грн. за участю представників сторін:

позивача - Грудський І.М., дов. б/н від 15.05.2013р.

відповідача - Носкова Н.П., директор

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Приватної виробничо-комерційної фірми "ЮНІК" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь за договором оренди вагонів № 0308/2012 від 03 серпня 2012 р. суми у розмірі 1210000,94грн., яка складається з заборгованості з оплати за оренду вагонів з ПДВ у розмірі 1151318,59грн., пені у розмірі 49308,60грн. та 3% річних у розмірі 9373,75грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що на підставі договору оренди вагонів № 0308/2012 від 03 серпня 2012 р. позивачем було передано відповідачу в оренду 68 вагонів, проте станом на 04 січня 2013 року відповідач заборгував Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ" згідно з договором оренди вагонів за оренду вагонів у серпні-вересні 2012 року суму у розмірі 764318,59грн. з ПДВ, плату за оренду вагонів у жовтні 2012 року у розмірі 315300,00грн. з ПДВ, плату за оренду вагонів у листопаді 2012 року у розмірі 57300,00 грн. з ПДВ та плату за оренду вагонів у грудні 2012 року у розмірі 14400,00грн. з ПДВ. Окрім того, за порушення строків оплати оренди вагонів позивач нарахував відповідачу пеню та 3% річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.04.2013р. у справі № 922/152/13-г в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2013р. рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2013р. залишено без змін.

28.08.2013р. Вищим господарським судом України винесено постанову, якою скасовано рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2013р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2013р., а справу № 922/152/13-г направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.09.2013р. призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні 03.10.2013р. надав заяву (вх. № 36499 від 03.10.2013р.) про збільшення розміру позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача 1272142,13грн. заборгованості, в тому числі: 1151318,59грн. заборгованості з оплати за оренду вагонів з ПДВ; 85744,32грн. пені за прострочення оплати за оренду вагонів та 35079,22грн. - 3% річних.

Ухвалою від 03.10.2013р. суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях на позовну заяву (вх. № 40792 від 05.11.2013р.) пред'явлені до нього вимоги визнає частково на суму 461404,00грн. Окрім того, відповідачем подано до суду заяву (вх. № 40791 від 05.11.2013р.) про відстрочку виконання рішення суду строком на один рік рівними частками починаючи з 01 квітня 2014 року.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

03 серпня 2012 р. між ТОВ "ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ" (орендодавець) та Приватною виробничо-комерційною фірмою "ЮНІК" (орендар) був укладений договір оренди вагонів № 0308/2012 (надалі - Договір).

Відповідно до п.2.1. Договору орендодавець зобов'язувався передати вагони, що є власністю орендодавця, а орендар зобов'язувався прийняти в тимчасове платне користування (оренду) зазначені в цьому пункті Договору вагони та своєчасно й у повному обсязі проводити розрахунки, передбачені цим Договором.

Пунктом 3.2. Договору було визначено, що передача об'єкта оренди здійснюється за Актами приймання-передачі на кожну партію, який складається в двох примирниках та підписується представниками сторін. Підтвердженням дати прибуття вагонів на станцію є дата календарного штемпелю в перевізному документі, яка у разі відсутності перевізного документу визначається відповідно до даних довідки з електронної бази даних ГІОЦ Укрзалізниці.

Згідно п.3.3. Договору об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання вищезазначеного Акта. Передача об'єкта оренди в користування орендаря не тягне за собою перехід до орендаря права власності на об'єкт оренди.

Відповідно до п. 4.1. Договору, розмір орендної плати за оренду одного вагона визначається за згодою сторін та становить 389,00грн. на добу в тому числі ПДВ. Плата за оренду одного вагону нараховується з дати підписання Акта приймання-передачі вагонів в оренду до дати фактичного повернення об'єкта оренди орендодавцю. Дата підписання Акта приймання-передачі із оренди оплаті не підлягає.

Відповідно до п.4.2. орендна плата сплачується щомісяця в безготівковій формі в національній валюті України - гривні на рахунок орендодавця до 10 числа поточного місяця.

Пунктом 4.6. Договору оренди передбачено, що фактом підтверджуючим виконання робіт орендодавцем, з надання вагонів в оренду, є акт виконаних робіт. Акт виконаних робіт складається щомісячно, у двох примірниках (по одному для орендодавця і орендаря). Акт виконаних робіт підписується орендодавцем та орендарем. Якщо протягом 5 (п'яти) робочих днів із моменту передачі орендарю відповідного акту виконаних робіт орендодавець не одержить підписаний акт або мотивовану відмову, роботи, зазначені у відповідному акті, вважаються прийнятими з виконанням орендодавцем своїх зобов'язань за цим договором з дати передачі орендарю відповідного акта виконаних робіт.

Відповідно до п.10.4. Договору нарахування орендної плати закінчується з дати прибуття вагонів на станцію зазначену орендодавцем, яка знаходиться у межах митної території України, що визначається календарним штемпелем в перевізному документі або довідкою з бази даних ГІОЦ Укрзалізниці. При поверненні вагонів орендодавцю, оплата залізничного тарифу до станції вказаної орендодавцем, яка знаходиться у межах митної території України, здійснюється за рахунок орендаря.

Згідно п.10.6. Договору об'єкт, що орендується, вважається фактично переданим орендодавцю з дати прибуття вагону на станцію узгоджену сторонами, відповідно до п.10.4. цього Договору.

27 вересня 2012 р. між сторонами була укладена Додаткова угода № 1 до Договору відповідно до якої сторони змінили п.4.1. Договору і виклали його в наступній редакції: "4.1. Розмір орендної плати за оренду одного вагона за одну добу визначається за згодою сторін та становить 389,00 грн., в тому числі ПДВ. З 27 вересня 2012 р. розмір орендної плати за оренду одного вагона за одну добу визначається за згодою сторін та становить 300,00 грн., в тому числі ПДВ. Плата за оренду одного вагону нараховується з дати підписання Акта приймання - передачі вагонів в оренду до дати фактичного повернення об'єкта оренди орендодавцю. Дата підписання акта приймання-передачі із оренди оплаті не підлягає."

На виконання умов Договору за Актами приймання-передавання вагонів в оренду: № 57 від 29.08.2012 р., № 58 від 30.08.2012 р. та № 59 від 31.08.2012 р., відповідачу позивачем були передані в оренду 68 вагонів.

Відповідно до актів приймання-передавання вагонів з оренди: № 90 від 01.10.2012 р., № 92 від 11.10.2012 р., № 101 від 22.10.2012 р., № 102 від 23.10.2012 р., № 105 від 25.10.2012 р., № 106 від 25.10.2012 р., № 109 від 27.10.2012 р., № 111 від 28.10.2012 р., № 115 від 01.11.2012 р., № 120 від 06.11.2012 р., № 121 від 07.11.2012 р. відповідач повернув позивачу з оренди 62 вагона. Окрім того, 09 грудня 2012 р. відповідач повернув позивачу ще 6 вагонів,

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне та не в повному обсязі проведення відповідачем розрахунків за Договором, у зв'язку з чим заборгованість відповідача з орендної плати за серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2012 р., з урахуванням часткової оплати відповідачем вартості оренди, станом на 04.01.2013р. складає 1151318,59грн. (з ПДВ).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що розрахунки суми заборгованості за оренду вагонів надані позивачем не відповідають фактичним обставинам справи виходячи з наступного.

Під час розгляду справи позивачем не надано до суду відповідних перевізних документів з календарним штемпелем або довідок з бази даних ДП «ГІОЦ Укрзалізниці» про надання вагонів в оренду та відповідних документів в підтвердження дати прибуття вагонів на станцію, узгоджену сторонами, які би свідчили про закінчення нарахування орендної плати відповідачу за оренду вагонів.

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем суду була надана інформація про вагонні операції щодо руху 68 вагонів в період з 02.11.2012 року по 11.12.2012 року по залізницях України та СНД з ДП «ГІОЦ Укрзалізниці», але у наданій інформації вказані вагони: № 60805900, № 61224622, № 61229357, № 61262762, № 62024245 та № 62034335, які не зазначенні в актах приймання-передавання вагонів з оренди за договором. Також встановлена невідповідність дати фактичного повернення вагонів відповідачем позивачу з оренди за договором датам вказаних у актах приймання-передавання вагонів з оренди, а саме:

- вагонів зазначених у акті приймання - передавання вагонів з оренди № 90 від 01.10.2012 р.;

- вагонів №№ 60809654, 61228169, 61231213, 61237509, 61259966 та 62057336 зазначених у акті приймання - передавання вагонів з оренди № 92 від 11.10.2012 р.;

- вагону № 60808110 зазначеного у акті приймання - передавання вагонів з оренди № 105 від 25.10.2012 р.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що надана позивачем Інформація про вагонні операції не підписана відповідною посадовою особою та не скріплена печаткою ДП «ГІОЦ Укрзалізниці». Вказаний документ не містить обов'язкові для певного його виду реквізити, а саме дату, реєстраційний індекс. На підставі наданої інформації неможливо встановити початок та кінець оренди спірних 68 вагонів та нарахування орендної плати, у зв'язку з чим суд вважає дані документи неналежними доказами у даній справі.

Відповідач, на підтвердження дати фактичного повернення об'єкта оренди позивачу, надав суду копії довідок №№ 17, 18, 19, 20, інструкції на відправлення орендованих вагонів зі станцій «Аеропорт», Голіцино, залізничних накладних та відомостей відправлених залізничних накладних станції Аеропорт Московської залізниці в яких зазначається дата відправлення суборендарем ТОВ «ЛА Вента» 38 вагонів ТОВ «Бантишівський щебінь» на станцію «Новоукраїнка» Південно-західної залізниці (згідно Договору № 2208/2012 від 22 серпня 2012 року, укладеного між ТОВ «ЛА Вента» і ПВКФ «ЮНІК» (відповідачем), ТОВ «ЛА Вента» виступає суборендарем вагонів, що були передані в оренду позивачем відповідачу. На підставі Договору № 2208/2012 від 22 серпня 2012 року дані вагони були використані для перевезення вантажу від ТОВ «Бантишівський щебінь» з України в Російську Федерацію.

В матеріалах справи містяться відповіді ТОВ «Бантишівський щебінь» та ДП «ГІОЦ Укрзалізниці» на судові запити (ухвала від 03.10.2013 р.), що підтверджують дату відправлення 38 вагонів зі станції «Аеропорт», Голіцино та прибуття на станцію «Новоукраїнка» Кіровоградської області України 23.09.2013р., 27.09.2013р., 29.09.2013р. партіями.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що після прибуття даних вагонів на станцію «Новоукраїнка» Кіровоградської області України, відповідач відповідно до п. 7.2 Договору листом б/н від 01 жовтня 2012 року звертався до позивача з вимогою прийняття з оренди 38 вагонів на ст. Новоукраїнка. До вказаного Листа відповідачем додано Перелік вагонів розкредитованих ТОВ «Бантишівський щебень» станом на 01.10.2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав даний лист 04 жовтня 2012р. Однак, в матеріалах справи відсутні будь які підтвердження того, що на звернення відповідача позивач здійснив конкретні заходи: ні підтвердження того, що позивач надіслав акт прийому-передачі орендованих вагонів; ні підтвердження того, що позивач надіслав повідомлення про неприйняття на станції «Новоукраїнка» вагонів з оренди; ні підтвердження того, що позивач надіслав повідомлення про обрану ним, як орендодавцем, станцію для дострокового повернення вагонів з оренди.

Таким чином, позивач був належним чином проінформований про намір відповідача достроково повернути вагони з оренди, але не зреагував на вимогу відповідача, а саме не здійснив заходів щодо своєчасного прийняття з оренди вагонів, або своєчасного повідомлення відповідача про неприйняття з оренди вагонів на станції «Новоукраїнка». Замість того, позивач став партіями виводити вагони з оренди протягом періоду від 01 жовтня 2012 року до 09 грудня 2012р. При цьому, позивачем не надано суду документів на підтвердження дати фактичного повернення об'єкта оренди відповідачем, на підставі яких позивач частково приймав їх з оренди.

Розраховуючи суму заборгованості зі сплати орендної плати, позивач нараховував суму заборгованості починаючи з дати підписання актів приймання - передачі вагонів в оренду до дати підписання актів приймання-передачі вагонів з оренди, що робить розрахунки неправомірними, оскільки умовами Договору передбачено, що нарахування орендної плати закінчується з дати прибуття вагонів на станцію зазначену орендодавцем, яка знаходиться у межах митної території України, що визначається календарним штемпелем в перевізному документі або довідкою з бази даних ДП «ГІОЦ Укрзалізниці», тобто з дати закінчення фактичного використання вагонів, згідно п. 10.4. Договору.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 04 жовтня 2012 р. 21 вагон, які були передані в оренду відповідачу, без його відома були направленні в Російську Федерацію зі станції «Ушиця» Південно-Західної залізниці для відвантаження щебеню, про що свідчать листи № 83/10-1від 04.10.2012 р., № 196/10-1 від 10.10.2012 р., № 197/10-1 від 10.10.2012 р. в яких позивач дає інструкцію про відправлення даних вагонів з щебенем іншим юридичним особам, з якими відповідач та його суборендар (ТОВ «ЛА Вента») не мав договірних відносин у пов'язаних з даними відносинами.

В матеріалах справи наявні відповіді ДП «ГІОЦ Укрзалізниці» та ДТГО «Південна-Західна Залізниця» на судовий запит (ухвала від 03.10.2013 р.), в яких підтверджуються викладені обставини.

Викладене свідчать про те, що позивачем неправомірно було нараховано орендну плату за використання цих вагонів, адже обставинами справи доведено, що орендовані вагони використовувались у цей період не відповідачем і його суборендарем (ТОВ «ЛА Вента»), а за розпорядження позивача та на його користь.

З письмових доказів які містяться в матеріалах справи встановлено, що частина орендованих відповідачем вагонів була затримана на станції «Новоукраїнка» Кіровоградської області України.

Згідно Договору № 2208/2012 від 22 серпня 2012 року, укладеного між ТОВ «ЛА Вента» і ПВКФ «ЮНІК» (відповідачем), ТОВ «ЛА Вента» виступає суборендарем вагонів, що були передані в оренду позивачем відповідачу. На підставі цього, вагони були використані для перевезення вантажу від ТОВ «Бантишівський щебінь» з України в Російську Федерацію. Орендовані вагони повертались на станцію «Новоукраїнка» Кіровоградської області України. Після прибуття на станцію «Новоукраїнка» орендовані вагони були розкредитовані представником ТОВ «Бантишівський щебінь», але не відправлені відповідачу, що мало бути здійснено відповідно до домовленості між ТОВ «Бантишівський щебінь» та ТОВ «ЛА Вента».

Відповідач, в обґрунтування своїх заперечень проти позову зазначає, що ТОВ «Бантишівський щебінь» утримувало впродовж 726 вагоно-днів 38 орендованих вагонів на станції «Новоукраїнка» Кіровоградської області України, чим перешкоджало відповідачу здійснювати своє право на користування орендованим майном, а відповідно до умов договору, він, як орендатор, був не правомочний повернути орендовані вагони з незаконного утримання, тому неодноразово звертався до позивача, як до власника цих вагонів з закликом до дій щодо повернення вагонів. Однак, позивач на вимоги відповідача не зреагував, але нарахував орендну плату за 726 вагоно-днів, під час яких орендовані відповідачем вагони були затримані ТОВ «Бантишівський щебінь» на станції «Новоукраїнка», а відповідач відповідно не міг здійснювати своє право на користування орендованим майном.

Позивачем твердження відповідача не спростовані.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася; наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що позовні вимоги позивача, у тому обсязі в якому вони заявлені не підтверджуються матеріалами справи, суд визнає зазначену у контррозрахунку відповідача суму заборгованості перед позивачем за оренду вагонів в розмірі 461404,00грн. обґрунтованою та належним чином документально підтвердженою матеріалами справи, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо решти вимог позивача, а саме в частині стягнення з відповідача 689914,59грн. основної заборгованості за оренду вагонів, суд визнає їх безпідставними, не обґрунтованими належними доказами а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на їх стягнення з відповідача, тому вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 22450,00грн. В решті вимог про стягнення 3% річних в сумі 12629,22грн. суд визнає за необхідне в позові відмовити, оскільки позивачем невірно визначено період їх нарахування.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 11.2. Договору передбачено, що у разі несвоєчасного внесення орендарем належної плати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день затримки платежу.

Суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню на суму 54876,36грн. Решта вимог про стягнення пені в розмірі 30867,96грн. не підлягає задоволенню, оскільки позивачем невірно визначено період її нарахування.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору у сумі 10774,61грн. покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про надання відстрочки і розстрочки виконання рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Клопотання мотивовано складним фінансовим станом відповідача, обумовленим тим, що ТОВ «Ла Вента», яке є контрагентом відповідача та суборендарем зазначених вище вагонів відповідно до Договору суборенди вагонів № 2208/2012 від 22 серпня 2012 року, не виконало своїх обов'язків по сплаті орендної плати за Договором суборенди вагонів.

Відповідно до ч. 6 ст. 83 Господарського суду України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 року, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

За таких обставин, приймаючи до уваги доводи відповідача, суд дійшов висновку про існування обставин, які ускладнюють виконання рішення (невиконання контрагентом по договору суборенди вагонів ТОВ «ЛА Вента» своїх зобов'язань перед відповідачем), у зв'язку з чим визнає за можливе заяву відповідача про надання відстрочки і розстрочки виконання рішення задовольнити та відстрочити виконання рішення суду до 01.04.2014 р. з розстрочкою строком на 1 рік (з 01.04.2014 р. по 01.04.2015 р.), з щомісячною виплатою рівними частками.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 599, 611, 625, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Заяву відповідача про надання відстрочки і розстрочки виконання рішення задовольнити. Відстрочити виконання рішення суду до 01.04.2014 р. з розстрочкою строком на 1 рік (з 01.04.2014 р. по 01.04.2015 р.), з щомісячною виплатою рівними частками.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми "ЮНІК" (63503, Харківська обл., м.Чугуїв, пл.Піонерська, 6; код ЄДРПОУ 21191903) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" (51938, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул.Матросова,19; код ЄДРПОУ 33442626) 461404,00грн. заборгованості, 54876,36грн. пені, 22450,00грн. - 3% річних та 10774,61грн. витрат по сплаті судового збору.

Відстрочити виконання рішення суду до 01.04.2014 р. з розстрочкою строком на 1 рік (з 01.04.2014 р. по 01.04.2015 р.), з щомісячною виплатою рівними частками.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 11.11.2013 р.

Суддя Присяжнюк О.О.