Постанова

від 31.10.2013 по справі 2а-1889/10/1770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2013 року                                                                                Справа № 32375/10/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді – Качмара В.Я., суддів  – Курильця А.Р., Мікули О.І., за участі секретаря – Волошин М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів державної податкової адміністрації України у Рівненській області (правонаступник Головне управління Міндоходів у Рівненській області) на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року в справі за позовом Колективного підприємства «Гаруне» до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів державної податкової адміністрації України у Рівненській області про визнання нечинним рішення,-                                                      В С Т А Н О В И В : 27.04.2010 Колективне підприємство «Гаруне» (далі - КП) звернулося до суду з позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів державної податкової адміністрації України у Рівненській області (далі – Управління) про скасування рішення відповідача від 14.04.2010 №1704930012/32 про застосування фінансових санкцій. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що поняття «місце торгівлі» та «місце зберігання» не є тотожними, жодним чином не поєднуються та не є взаємовиключні, а отже вимога щодо внесення місця торгівлі до Єдиного державного реєстру не передбачена законодавством. Зазначає, що товар який був виявлений під час перевірки призначений для його реалізації, а тому застосовані фінансові санкції є безпідставними. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року в справі №2а-1889/10/1770 заявлений позов задоволено. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалене рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає правомірним спірне рішення про застосування фінансових санкцій, оскільки довідка про внесення місця зберігання алкогольних напоїв до Єдиного реєстру у позивача відсутня, та останній не звертався до регіонального управління із заявою про внесення місця зберігання алкогольних напоїв (кафе) до Єдиного реєстру. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити з таких міркувань. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що вказані в акті перевірки напої були виставлені на вітрині у місці роздрібної торгівлі, яке не є місцем їх зберігання, а тому в діях позивача відсутній факт порушення вимог ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон). Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі наказу від 06.04.2010 №115-к та направлення від 06.04.2010 №91 відповідачем проведено позапланову перевірку КП щодо дотримання вимог чинного законодавства в сфері роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами в кафе «Терен», за адресою: Рівненський р-н, с.Городок, вул.Штейнгеля, 3 (а.с.25-26). За результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог ст.15 Закону, а саме: зберігання алкогольних напоїв (загальною вартістю 1654грн) та тютюнових виробів (на загальну суму 577,75грн) у місцях зберігання не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання. У зв'язку із цим відповідачем прийнято рішення від 14.04.2010 №1704930012/32 про застосування до КП фінансових санкцій в розмірі 3400грн (а.с.9). Не погодившись із таким рішенням Управління позивач звернувся до суду із цим позовом. Відповідно до ст.15 Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) вбачається, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру. Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, номера свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання. Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру видається суб'єкту господарювання протягом семи календарних днів від дня подання заяви. Відповідно до ст.1 Закону місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання; Єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами державної податкової служби України і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників. Отже, Закон передбачає обов'язковість внесення відомостей про місце зберігання до Єдиного реєстру. Відповідно п.2.1 «Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 28.05.2002 №251, до Єдиного реєстру вносяться: місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; місця зберігання спирту суб'єктів підприємницької діяльності - виробників спирту та алкогольних напоїв; місця зберігання спирту суб'єктів підприємницької діяльності, які отримують спирт для забезпечення виробничих та інших потреб, якщо його кількість перевищує 100 декалітрів на квартал. Як вбачається із листа Державного комітету України в питань регуляторної політики та підприємництва від 30.11.2004 №8359 та листа Державної податкової адміністрації України від 04.02.2010 №1114/6/32-0615 до Єдиного державного реєстру має бути внесено будь-яке місце зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, незалежно від того, знаходиться воно в місці здійснення торгівлі чи у відокремлених від об'єкта торгівлі місцях (складських приміщеннях). Тобто відповідно до положень законодавства, що діяло на час виникнення спірних відносин, якщо алкогольні напої зберігаються безпосередньо у приміщенні, де здійснюється їх продаж, то таке приміщення (як місце здійснення торгівлі) вважається і місцем зберігання таких напоїв та повинно бути внесеним до Єдиного реєстру згідно із заявою суб'єкта підприємницької діяльності за місцезнаходженням місця зберігання. Суд апеляційної інстанції критично оцінює посилання суду першої інстанції на подальші зміни до законодавства, згідно з якими  ст.15  Закону  доповнено ч.36, оскільки зазначена редакція Закону набрала чинності лише з 16.06.2010 та може бути тільки  свідченням зміни правового регулювання щодо порядку внесення до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних та тютюнових виробів, а в силу ст.58 Конституції України дія цих положень не може бути поширена на КП у спірних відносинах. Частиною 2 ст.17 Закону регламентовано, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру у розмірі - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700грн. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про безпідставність позовних вимог КП щодо рішення відповідача від 14.04.2010 №1704930012/32 про застосування фінансових санкцій. Відповідно до ст.202 КАС України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання. З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційну скаргу належить задовольнити, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову. Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Рівненській області задовольнити. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили. Головуючий  суддя                                                                      В.Я. Качмар Суддя                                                                                                 А.Р. Курилець Суддя                                                                                              О.І. Мікула Повний текст виготовлений 05 листопада 2013 року.