Ухвала

від 17.12.2013 по справі 2а-1889/10/1770

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

              ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА 17 грудня 2013 року                    м. Київ                              К/800/62760/13 Суддя Вищого адміністративного суду України Шипуліна Т.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Колективного підприємства «Гаруне» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 у справі №2а-1889/10/1770 (№32375/10/9104) за позовом Колективного підприємства «Гаруне» до Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання нечинним рішення, перевіривши дотримання ст.ст. 20, 210, 211, 212  КАС України та її  відповідність вимогам ст. 213 КАС України, В С Т А Н О В И Л А : Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.07.2010, позовні вимоги Колективного підприємства «Гаруне» до Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання нечинним рішення - задоволено. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06.07.2010 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Колективне підприємство «Гаруне» 09.12.2013 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. Касаційна скарга не відповідає вимогам статті 213 КАС України. Згідно з частиною 5 статті 213 КАС України до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копії оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Як вбачається з поданої касаційної скарги, Колективним підприємством «Гаруне» не дотримано  вимоги щодо сплати судового збору у встановленому розмірі, оскільки відповідно до  пункту 3 частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI за подання до суду касаційної скарги на рішення суду у разі подання позовної заяви майнового характеру сплачується сума з розрахунку 70 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» з урахуванням змін, внесених на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 19.09.2013 № 590-VII (редакція діє з 23.10.2013), за подання адміністративного позову майнового характеру ставка становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. При цьому, відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI, судовій збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня  календарного року в якому відповідна скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2013 рік» від 06.12.2012 № 5515-VI розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2013  встановлено  у розмірі 1147,00грн. До касаційної скарги додано квитанцію  №1964.237.4 від 09.12.2013 на суму 48,18грн., що свідчить про  сплату судового збору не у повному розмірі. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у судовому засіданні 31.10.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013, повний текст якої виготовлено 05.11.2013. Отже, строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 закінчився 25.11.2013. На підтвердження дотримання процесуального строку на касаційне оскарження Колективне підприємство «Гаруне» зазначає, що повний текст постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 отримано останнім 20.11.2013, на підтвердження чого вказує на відбиток календарного штемпелю засобу поштового зв'язку на поштовому конверті в якому вказану постанову було направлено на адресу позивача. При цьому, Колективне підприємство «Гаруне» зазначає, що перебіг строку касаційного оскарження слід відраховувати з моменту отримання повного тесту рішення суду апеляційної інстанції. Проте, вказані обставини не можуть бути визнані судом поважними, оскільки термін визначення процесуального строку на оскарження рішення поставлено у залежність лише із строком виготовлення рішення суду в повному обсязі, тому факт отримання копії постанови суду апеляційної інстанції 20.11.2013, тобто в межах строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 212 КАС України, не може бути підставою для несвоєчасного подання касаційної скарги. На підтвердження поважності пропуску процесуального строку слід надати докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою у строк визначений  частиною 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином, касаційну скаргу подано без обґрунтованого клопотання про поновлення  пропущеного строку та доказів, що пропуск строку на касаційне оскарження судових рішень відбувся  з незалежних від позивача причин. Зазначені обставини за приписами частини 4 статті 214 КАС України є підставою для залишення касаційної скарги  без руху. За таких обставин, касаційну скаргу необхідно залишити без руху та надати термін для усунення недоліків. Керуючись ст.213, ч.3 ст.214, ч.1 ст.108 КАС України,- У Х В А Л И Л А : 1. Касаційну скаргу Колективного підприємства «Гаруне» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 у справі №2а-1889/10/1770 (№32375/10/9104) за позовом Колективного підприємства «Гаруне» до Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання нечинним рішення – залишити без руху. 2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків - протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху. 3. Направити скаржнику копію ухвали для виконання. Суддя                                                                                          Т.М. Шипуліна