Рішення

від 22.12.2006 по справі 8/295

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/295

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м.Чернігів                                                                                                                                                   тел. 7-99-18

Просп.Миру,20                                                                                                                                          тел.178-853

Іменем України

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                  22 грудня 2006р.                                                                                 Справа № 8/295

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Аура”,  юридична адреса: вул.. Патріса Лумумби, 15-А, м.Київ (фактична адреса: вул..Єреванська, 4, к.54, м.Київ, 03087)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Пелюхівський крохмальний завод”, юридична адреса: вул..Заводська, 4, с.Пелюхівка Ічнянського району (фактична адреса: вул..Нова, 4, с.Пелюхівка Ічнянського району)

Про  стягнення заборгованості 6991грн.

                                                                                                            Суддя   Т.Г.Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ   СТОРІН:

від позивача:  Лесь Г.М. - директор

від відповідача: Остах І.В. –представник, довір. від  04.12.06р.

                      Рішення приймається 22.12.06р., після оголошеної на підставі ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України перерви в судовому засіданні.        

СУТЬ СПОРУ:

            Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 6000грн. боргу,  який виник  внаслідок здійснення попередньої оплати за товар, що не був поставлений, 390грн. інфляційних нарахувань, 149грн.92коп.  процентів річних за прострочення зобов'язання; 451грн.08коп. штрафних санкцій за користування чужими коштами, а також вимоги про відшкодування моральної шкоди у спосіб вибачення у письмовій формі протягом 2х календарних тижнів, а у випадку недотримання зазначеного строку коштами в сумі 2000грн.

          Після порушення провадження у справі позивачем надано заяву про відмову від позову в частині відшкодування моральної шкоди.

      Позивачем подано додаток до позовної заяви, підписаний 07.12.06р., в якому позивач просить надіслати до органів прокуратури повідомлення про пояснення відповідача щодо фактичного цільового призначення грошових коштів в сумі 6000грн. Даний додаток розцінюється судом як клопотання про вжиття заходів реагування судом на дії відповідача, які містять ознаки кримінального злочину. Клопотання судом відхиляється, оскільки в силу ч.4 ст.90 Господарського процесуального кодексу України питання про повідомлення органів внутрішніх справи або прокуратури вирішується судом у випадку виявлення у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку. Із матеріалів справи не вбачається  підстав для направлення повідомлення до відповідних органів.

         Відповідач письмового відзиву на позов не надав. Справа розглядається на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

        Представник відповідача в судовому засідання пояснив, що дійсно грошові кошти в сумі 6000грн. були отримані від позивача, товар знаходиться на складі, але позивачем не направлялося транспорту для отримання товару.

       Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін,   вивчивши додатково надані сторонами докази, з'ясувавши обставини та факти, що мають значення для вирішення спору, суд ВСТАНОВИВ:

        30 травня 2005р. між сторонами укладений договір, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався продати позивачеві крохмаль картопляний у відповідності з поданими замовленнями, а позивач зобов'язувався прийняти товар та своєчасно сплачувати його вартість.  При цьому, відповідно до п.2.1. договору, оплата за товар здійснюється на умовах попередньої оплати.

       Як встановлено рішенням  господарського суду від 13.06.06р. у справі №8/114, у якій приймали участь ти самі сторони та яке набрало  законної сили  з 12.09.06р., даний договір є договором купівлі-продажу, а також встановлено факт оплати позивачем в якості попередньої оплати 6000грн. й факт відсутності вимоги позивача до відповідача про поставку товару. Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України дані факти звільняються від доказування знов.

        Згідно ст.173 Господарського кодексу України, який застосовується судом, оскільки сторони у справі є суб'єктами господарювання,  господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання з підстав, визначених законодавством,  в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію  господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. В силу ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, в тому числі, з господарського договору.

Як вбачається із змісту договору від 30.05.05р. позивач був зобов'язаний здійснити 100% попередню оплату товару, а відповідач був зобов'язаний передати позивачеві оплачений останнім товар.

           Обгрунтовуючи свої вимоги у даній позовній заяві, позивач зазначає, що після закінчення строку дії договору, який встановлений п. 5.1. договору, сторони втратили можливість здійснювати свої права з купівлі-продажу товару. Вважаючи, що після закінчення строку дії договору, тобто з 01.01.06р., у відповідача припинилися зобов'язання по передачі товару, позивач стверджує, що  відбулася заміна зобов'язання й у відповідача виникли зобов'язання по поверненню сплачених коштів, тобто грошові зобов'язання. Такі твердження позивача не ґрунтуються на вимогах закону, а також на обставинах справи, виходячи з наступного:

          Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України  строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

           Аналіз договору  від 30.05.05р. свідчить, що в ньому відсутні будь-які строки виконання сторонами взаємних зобов'язань, зокрема строки здійснення попередньої оплати, строки передачі товару. Разом з тим договором встановлено строк його дії до 31.12.05р., а в частині взаєморозрахунків –до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

           За договором від 30.05.05р., який є договором купівлі-продажу, у однієї сторони договору  (відповідача   у справі) виникли зобов'язання по передачі товару, а другій (позивача) -  зобов'язання прийняти цей товар та оплатити його вартість.

         Як свідчать матеріали справи та як встановлено вищезазначеним рішенням господарського суду від 13.06.06р., позивач не виконав свої зобов'язання щодо повної попередньої оплати товару.

     Статтею 202 Господарського кодексу України визначені загальні умови припинення господарського зобов'язання, зокрема: виконанням, проведеним належним чином, через неможливість виконання, у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду  та в інших випадках, передбачених цим Кодексом  або іншими законами. Главою 50 Цивільного кодексу України визначені підстави припинення зобов'язання, серед яких відсутня така підстава, як закінчення строку дії договору. До того ж, оскільки п.5.1. договору від 30.05.05р. передбачено, що договір в частині взаєморозрахунків діє до  повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, суд доходить висновку про  відсутність підстав вважати, що зобов'язання за цим договором припинилися.

          Таким чином, є необґрунтованим твердження позивача, що у відповідача після закінчення строку дії договору виникли грошові зобов'язання.

          Разом з тим, суд приймає до уваги, що  сторонами на день розгляду справи не вчинялися дії щодо належного виконання зобов'язань за договором, позивач не вчиняв дії, спрямовані на отримання оплаченого ним товару, а відповідач не звертався до  позивача з пропозицією про отримання цього товару.

       Враховуючи відсутність наміру сторін  щодо виконання зобов'язань за договором, виходячи із принципу верховенства права, проголошеного у ч.1 ст.8 Конституції України, який, як зазначається в Рішенні  Конституційного суду України від 02.11.04р. у справі № 15-рп/2004, полягає у здійсненні правосуддя шляхом забезпечення захисту  гарантованих  Конституцією  України та законами  України  прав і законних  інтересів громадян,  юридичних  осіб,  інтересів   суспільства   і держави, суд вважає за необхідне задовольнити позов в частині стягнення з відповідача 6000грн., які були сплачені позивачем як попередня оплата за товар. Проте, оскільки вимоги позивача щодо стягнення 390грн. компенсації інфляційних, 149грн.92коп. трьох процентів річних, 451грн.08коп. штрафних санкцій за користування чужими коштами, є безпідставними, оскільки у відповідача не виникало  грошових зобов'язань, в цій частині позову має бути відмовлено.

         Позивачем подано заяву про відмову від позову в частині відшкодування моральної шкоди. Враховуючи, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитися від позову, такі дії позивача не суперечать закону, не порушують права та інтереси інших осіб,  суд приймає цю відмову, в зв'язку з чим провадження у справі  в частині відшкодування моральної шкоди підлягає припиненню.

          Приймаючи до уваги вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

         Згідно ст.45 Господарського процесуального кодексу України позовні заяви, що подаються до господарського суду, оплачуються державним митом. Відповідно до п.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України позовні заяви про відшкодування моральної (немайнової) шкоди оплачуються державним митом в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85грн.).  Згідно п. 36 Інструкції “Про порядок обчислення та справляння державного мита”, затвердженої наказом  Головної податкової інспекції України від 22.04.93р. №15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.93р. за № 50, позовні заяви, які носять одночасно майновий та немайновий характер, оплачуються державним митом як за   ставками, встановленими для розгляду позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду по спорах, що вникають з приводу відшкодування моральної (немайнової) шкоди.  Враховуючи, що позивачем при подачі позовної заяви не було сплачено державного мита в сумі 85грн. в частині позову про відшкодування моральної шкоди, з нього має  бути стягнуто в доход Державного бюджету 85грн.  

       В силу ст.49   Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно  розміру задоволених вимог.    

          Керуючись ст.8 Конституції України, ст.ст. 173,174,102 Господарського кодексу України, главою 50, ст.631 Цивільного кодексу України, ст.ст.22,35,45,49,78, 80 п.4,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

            Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  “Наукове-виробниче підприємство “Пелюхівський крохмальний завод”, с.Пелюхівка Ічнянського району, вул..Заводська, 4 (ідентифікаційний код 30936463, р/р 260067071 в ЧОД АППБ “Аваль”, МФО 353348) на  користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АУРА”, м.Київ, вул..Патриса Лумумби, 15-А (ідентифікаційний код 22924153, р/р 26002012253001 в  філії ВАТ КБ “Надра”  Київське РУ, МФО 320564) 6000грн. грошових коштів, сплачених як  попередня оплата, 87грн.54коп. державного мита та 101грн.27коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

            Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

         Прийняти відмову від позову в частині відшкодування моральної шкоди, припинивши в цій частині провадження у справі.

           В решті позову  відмовити.

      Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АУРА”, м.Київ, вул..Патриса Лумумби, 15-А (ідентифікаційний код 22924153, р/р 26002012253001 в  філії ВАТ КБ “Надра”  Київське РУ, МФО 320564) в доход державного бюджету (отримувач –Державний бюджет м.Чернігова, код ЄДРПОУ 22825965, рах. 31114095600002  в УДК в Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 22090200) 85грн. державного мита.

                Наказ видати після набрання рішенням законної сили.  

                              Суддя                                                                         Т.Г.Оленич                                   

22.12.06