Рішення

від 29.10.2013 по справі 2-113/2012

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Справа № 2-113/2012

Провадження № 2/421/11/2013

РІШЕННЯ

іменем України

29 жовтня 2013 р. Первомайський міський суд Луганської області в складі: судді Мазки Н.Б.

при секретарі Жиляковій Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Первомайську Луганської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Державного підприємства «Первомайськвугілля» про стягнення моральної шкоди,

В с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнював, до Державного підприємства «Первомайськвугілля» про стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що працює на шахті «Гірська» ДП «Первомайськвугілля» в якості гірника підземного третього розряду.

Шахтою «Гірська» ДП «Первомайськвугілля» постійно порушувалися вимоги законодавства щодо оплати праці, пенсійного забезпечення щодо позивача, та інших працівників шахти.

Позивач з цього приводу звертався до прокуратури м.Первомайська Луганської області, прокуратури Луганської області, до Генеральної прокуратури України, до Територіальної державної інспекції праці у Луганської області, до Президента України, до Комуністичної партії України.

Від даних органів отримував відповіді, де зазначалось, що дійсно шахтою «Гірська» ДП «Первомайськвугілля» не додержані вимоги законодавства про оплату праці, про пенсійне забезпечення. Тобто даними органами підтверджуються багаточисельні порушення шахтою «Гірська» ДП «Первомайськвугілля». Дані порушення законодавства зазначені в скаргах до органів влади на дії посадових осіб шахти «Гірська», та відповідях Територіальної державної інспекції праці у Луганській області, прокуратури м.Первомайська Луганської області, прокуратури Луганської області.

Позивач вказує, що порушення полягали в тому, що шахта «Гірська» ДП «Первомайськвугілля» не відраховувала за позивача страхові внески до Пенсійного фонду України, що призвело до відмови в перерахунку пенсії йому, як працюючому пенсіонеру. Через те, що шахта не відрахувала страхові внески, при призначенні пенсії врахували не весь стаж, а потім в 2010 році через заборгованість по сплаті страхових внесків Управлінням Пенсійного фонду України в м.Первомайську Луганської області було відмовлено в перерахунку пенсії йому, як працюючому пенсіонеру.

Через несплату страхових внесків, а як наслідок відмову в перерахунку пенсії, він, позивач був змушений звернутися до Первомайського міського суду Луганської області з адміністративним позовом, щоб відстоювати своє право на перерахунок пенсії, як працюючому пенсіонеру.

Первомайським міським судом Луганської області було винесено постанову по справі № 2а-60/1220/2011 від 14 березня 2011 р., якою були задоволені його позовні вимоги. До суду бухгалтерією шахти була надана довідка від 11 лютого 2011 р., в якій зазначено, що шахта не має заборгованості перед Управлінням Пенсійного фонду України в м.Первомайську, цим шахта ввела суд в оману, так як шахта мала заборгованість перед Управлінням пенсійного фонду України.

Також права позивача порушував відділ кадрів відповідача, а саме при подачі у відділ кадрів заяви про призначення пенсії та перерахунок пенсії, як працюючому пенсіонеру, робітники відділу кадрів приймали вищевказані заяви без дати його отримання. Надалі співробітники відділу кадрів затягували дату передачі заяв до Управління пенсіонного фонду України, а також проставляли самі дати подачі заяв, які не відповідали дійсності. Ці дії відділу кадрів впливають на момент призначення пенсії та її перерахунку, а також на розмір пенсії, що значно порушують права на пенсійне забезпечення, право на яке передбачено Конституцією України.

Даний факт відділ кадрів пояснює тим, що заяви з датами не хоче приймати Управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську.

При оформленні відділом кадрів документів для виходу на пенсію позивач подавав до відділу кадрів підприємства заяву про призначення пенсії від 06 серпня 2008 р. Дану заяву він заповнював власноручно. При зверненні до Управління пенсійного фонду України в м.Первомайску Луганської області йому повідомили, що в пенсійній справі є заява від 16 вересня 2008 р. Управління Пенсійного фонду в м.Первомайську надало йому копію даної заяви, після чого він побачив, що це не та заява, яку він власноруч заповнював. Підпис стоїть його, але даний підпис він поставив через обман відділу кадрів. Дана заява ним подана повторно так, як його на це вмовили в відділі кадрів так, як вступив в силу новий закон. Заяви шахтарів на призначення пенсії не реєструються, можуть пропасти . Даний факт можуть підтвердити більшість шахтарів шахти «Гірська» ДП «Перввомайськвугілля».

Позивач також зазначив, що внаслідок зловживання з боку відповідача йому було не доплачено заробітну плату, а саме згідно до вимог ст.3 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» тарифна сітка (схема посадових окладів) шахтарів формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка перевищує законодавчо встановлений рівень мінімальної заробітної плати на величину не менш як на 30 відсотків, з урахуванням поступового переведення всіх шахтарів на погодинну оплату праці та досягнення середньоєвропейського рівня зарплати шахтарів.

Згідно розрахунку позивача, який міститься на аркушах уточненої позовної заяви (а.с.107-108) розмір не нарахованої і не виплаченої заробітної плати в розмірі 30% виплаченої плати за період з 16 вересня 2008 р. по 30 березня 2012 р. складає 33762 гр 87 к.

На підставі викладеного позивач просить:

- Стягнути з ДП «Первомайськвугілля» на свою користь моральну шкоду у сумі 70000 гр;

- Стягнути з ДП «Первомайськвугілля» на свою користь не нараховану і не виплачену заробітну плату в розмірі 30% виплаченої заробітної плати за період з 16 вересня 2008 р. по 30 березня 2012 р. в розмірі 33762 гр 87 к;

- Стягнути з ДП «Первомайськвугілля» на свою користь держане мито в розмірі 51 гр 00 к та витрати на інформаційне-технічне забезпечення в розмірі 120 гр 00 к.

Представники позивача підтримали позовні вимоги, надали пояснення аналогічні позовним вимогам, викладеним у позовній заяві та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала у повному обсязі, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В запереченнях на позовну заяву зазначила, що позов не підлягає задоволенню з тих підстав, що Державне підприємство «Первомайськвугілля» є планово-збитковим державним підприємством, яке фінансується коштами державного бюджету на часткове покриття витрат собівартості, власних коштів підприємства недостатньо для своєчасної сплати обов’язкових платежів та до Пенсійного фонду України. Пояснила, що на момент звернення позивача за перерахунком пенсії у ВП шахта «Гірська» існувала заборгованість перед УПФУ м.Первомайська. Станом на серпень 2010 р. борг перед УПФУ м.Первомайська був погашений, але на момент настання права позивача на перерахунок пенсії позивач вже звернувся до суду з позовом згідно ч.4 ст. 42 Закону України «Про загально обов’язкове пенсійне страхування».

Також представник відповідача пояснила, що вугілля позивачу надавалося в кількості та якості відповідно до колективної угоди. Станом на червень 2012 р. борг підприємства по забезпеченню вугілля позивача складає за 2 півріччя 2010 р. та 1, 2 півріччя 2011 р. Заробітна плата працівникам шахти нараховується за тарифними ставками (окладами) розрахованої виходячи з мінімальної заробітної плати 985 гр, яка введена з 01 квітня 2012 р. згідно наказу ДП «Первомайськвугілля» від 03 травня 2012 р. та телеграми Мінвуглепрому № 2/19-1317 від 03 травня 2012 р.

Представник відповідача зазначила, що підприємство на даний час не має коштів для встановлення та виплати підвищення тарифної ставки (окладу) відповідно до ст.3 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»; грошові кошти, щодо сплати 30% законодавчо встановленого рівня мінімальної заробітної плати працівників вугільної галузі не закладено до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», а отже підприємство самостійно не може виплачувати дану суму мінімального підвищення до заробітної плати шахтаря.

Представник відповідача вважає, що позивач відповідно до ст.137 ЦПК України не надав суду належних (допустимих) доказів, щодо стягнення моральної шкоди з відповідача. Доводи позивача є надуманими та необґрунтованими (а.с.121-125).

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, заслухавши свідків, вважає за необхідне позов задовольнити частково на підставі наступного.

Відповідно до вимог ч.2 ст.27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов’язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з положеннями ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 працює в якості гірника підземного 3 розряду на ВП шахта «Гірська» ДП «Первомайськвугілля», і даний факт не оскаржується сторонами.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються вимогами ст.ст.96-97, 233 КЗпП України, ст.3 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», ст. 22 ЦК України.

Відповідно до ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до вимог ст.96 КЗпП України, основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати . Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Відповідно до ст.97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється погодинною , відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі . Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

16 вересня 2008 р. набрав чинності Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02 вересня 2008 р. № 345-УІ, статтею 1 якого передбачено, що дія цього закону поширюється на працівників, що видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та членів їх сімей.

За період часу з моменту набрання чинності Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», - з 16 вересня 2008 р., й до моменту 30 березня 2012 р., зміни до вказаного Закону законодавцем не вносились.

Згідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного договору.

Згідно до вимог п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Згідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам слід мати на увазі, що відповідно до ст..ст.21, 22 Закону України «Про оплату праці» роботодавець не може в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, які погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективним договором.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідачем порушено вимоги ст.ст.96-97 КЗпП України та ст.3 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а саме порушено право позивача на отримання зарплатні з урахуванням 30% визначених законом при формуванні тарифної ставки шахтаря.

Отже нараховуючи та сплачуючи позивачу заробітну плату за період з 16 вересня 2008 р. по 30 березня 2012 р. відповідач не доплатив позивачу заробітну у сумі 33762 гр 87 к. Суд визнає правильним розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача 33762 гр 87 к, який міститься на аркушах справи 107-108.

Суд ставиться критично до посилання відповідача на те, що несплата позивачеві 30% визначених законом при формуванні тарифної ставки шахтаря зумовлено відсутністю коштів у підприємства та його фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України. Підприємство-відповідач не надало належних та об'єктивних доказів на підтвердження відсутності їх вини у сплаті меншої заробітної плати позивачеві ніж встановлено ст.3 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Відповідач всупереч приписам законодавства України, щодо своєчасного нарахування та виплати заробітної плати порушував дані норми матеріального права.

Суд ставиться критично, щодо пояснення відповідача стосовно не введення нових тарифних ставок при оплаті праці позивача за відсутності згоди на нові тарифні ставки з боку Мінвуглепрому. Телеграми Мінвуглепрому не є нормативно-правовим документом застосування чи введення нових тарифних ставок, а є лише сповіщальним документом (а.с.36-42 т.2).

Свідок ОСОБА_2 пояснила, що працює інспектором відділу кадрів шахти «Гірська». 06 серпня 2008 р. позивачу виповнилося 50 років, він надав документи для призначення пенсії. 06 серпня 2008 р. була середа, а в УПФУ прийом документів відбувається по вівторкам, тому 12 серпня 2008 р. документи відвезла до УПФУ, звідки інспектор їх повернув для до оформлення. Коли обновленні документи треба здавати в УПФУ, слід писати нову заяву для призначення пенсії, яку вона власноруч написала, і з якою позивач був ознайомлений, і в якій розписався. 16 вересня 2008 р. повторно до УПФУ були здані документи позивача для призначення пенсії, а пенсія йому призначена з 07 серпня 2008 р.

Свідок ОСОБА_3 пояснила, що з 18 листопада 1992 р. працює у відділі кадрів шахти «Гірська», також пояснила, що на протязі трьох місяців подаються документи до УПФУ для призначення пенсії працівникові.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що працює заступником директора по охороні праці шахти «Гірська», і що за інструкцією з експлуатації шахтарські ізолюючі саморятівники «ШСС-1У», які е негерметичними, мають пробоїни в корпусі, із зірваними пломбами і стрічками кріплення в ламповій підземним працівникам шахти не видаються.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що працює головним бухгалтером шати «Гірська», також пояснила, що шахта сплачує пенсійні внески до УПФУ до 28 числа кожного місяця, тоді, коли ДП «Первомайськвугілля» надає грошові кошти. В 2009 р. видався були проведені позмінні збори трудового колективу шахти, де постановили проводити утримання одноденної тарифної ставки з тих, хто добровільно підпишуться у відомості для придбання пальне, господарські нужди, грошові кошти, які сплачував позивач, йому були повернуті. Заробітна плата працівникам шахти виплачується тоді, коли є грошові кошти, в цьому є порушення вимог законодавства.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 надали пояснення, які судом не приймаються до уваги при вирішення даного спору по суті , оскільки надані пояснення не стосуються предмету та підстав позовних вимог, заявлених саме позивачем, а надані свідчення носять лише сповіщальний характер про виробничу роботу підприємства-відповідача.

В судовому засіданні встановлено, що згідно постанови Первомайського міського суду від 14 березня 2011 р. був задоволений позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську про зобов’язання перерахувати його пенсію. З довідки за підписом головного бухгалтера шахти «Гірська» ДП «Первомайськвугілля» станом на 01 січня 2011 р. відсутня заборгованість шахти перед УПФУ в м.Первомайську по страховим внескам (а.с.13, 14, 15).

Щодо недотримання відповідачем вимог ст..3 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», несвоєчасної виплати заробітної плати, здійснення остаточного розрахунку із звільненими працівниками, невиплати відпускних коштів за три дні до початку відпустки, щодо заборгованості по страховим внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування підтверджуються результати перевірки територіальної державної інспекції праці в Луганській області, прокуратури м.Первомайська ( а.с.16, 18-23, 180).

Статтею 22 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законам України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов’язки громадянина.

Згідно до вимог ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування . Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Вимогами ст.23 ЦК України передбачено відшкодування моральної шкоди особі, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною 1 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкоду, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою , яка її завдала.

Відповідно до вимог ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В частині відшкодування моральної шкоди позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, при цьому суд виходить з вимог п.п.3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 р. із змінами та доповненнями, оскільки у суді доведений факт порушення прав позивача як працівника, які виразилися в недоплаті заробітної плати та інших порушень трудового законодавства України, підприємство завдало позивачеві моральної шкоди, оскільки відсутність грошей завжди вимагає додаткових зусиль для організації людського життя. Недоплата заробітної плати пригнічує та принижує особистість людини.

За обставинами даної справи, враховуючи поведінку кожної зі сторін у ситуації, що склалася, суд вважає за можливе присудити до стягнення на відшкодування моральної шкоди 3500 гр 00 копійок.

В зв’язку з задоволенням позовних вимог позивача частково, позивачу слід повернути понесені ним судові витрати пропорційно задоволеному позову. Згідно з ст.. 5 Закону України «Про судовій збір» позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову. Однак, в зв’язку з задоволенням позову підлягають стягненню з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 567 гр 03 к.

Керуючись вимогами ст.ст.22, 92 Конституції України, ст.ст . 212-215 ЦПК України , ст..96-97, ст.233, 235, 237-1 КЗпП України, Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02 вересня 2008 р. № 345-УІ, постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 р. № 4 з змінами і доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд,-

В т р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Первомайськвугілля» задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Первомайськвугілля» код ЄДРПОУ 32320594, МФО 3043308, р/р 2600930184684 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 3500 гривень 00 копійок (три тисячі п’ятсот гривен 00 копійок).

Стягнути з Державного підприємства «Первомайськвугілля» на користь ОСОБА_1 не нараховану і не виплачену заробітну плату в розмірі 30% виплаченої заробітної плати за період з 16 вересня 2008 р. по 30 березня 2012 р. в розмірі 33762 гривень 87 копійок (тридцять три тисячі сімсот шістдесяти дві гривні 87 копійок).

Стягнути з Державного підприємства «Первомайськвугілля» на користь ОСОБА_1 держане мито в розмірі 51 гривні 00 копійок (п’ятдесят одна гривня 00 копійок), витрати на інформаційне-технічне забезпечення в розмірі 120 гривен 00 копійок (сто двадцять гривен 00 копійок).

Стягнути з Державного підприємства «Первомайськвугілля» судовий збір в сумі 567 гривен 03 копійки (п’ятсот шістдесят сім гривен 03 копійки) на користь держави (для платника збору, для зазначення у платіжному документі): код ЄДРПОУ: 05381426, код класифікації доходів (ККД): 22030001, отримувач: УДКСУ у м.Первомайську, № доходного рахунку щодо сплати судового збору: 31216206700054, код ОКРО отримувача коштів: 37736894, МФО отримувача коштів: 804013, банк отримувача коштів: ГУДКСУ у Луганській області.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити

Повний текст рішення буде виготовлений 04 листопада 2013 р.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області протягом 10 діб з дня його проголошення через Первомайський міський суд Луганської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя