Рішення

від 24.03.2011 по справі 2-100/11

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-100/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2011 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

Судді Гандзій Д.М.

при секретарі Рябоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Куєта до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль»та приватного нотаріуса Овідіопольського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_3 про спонукання до вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2010 року, позивач звернувся з названим позовом, в якому зазначив, що 06.04.2007 р., між ним та ВАТ «ОСОБА_2 Аваль», яке в подальшому, згідно засідання загальних зборів акціонерів № 3б-45 від 14.10.2009 р. було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль»згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії А01№646961 від 05.11.2009 р. та є правонаступником всіх прав та обов’язків ВАТ «ОСОБА_4 Аваль»(відповідачем), був укладений кредитний договір № 014/0014/82/72855, відповідно до умов якого, він, згідно із заявою на видачу готівки, отримав від відповідача кредит у сумі 153000 дол. США зі строком повернення до 06.04.2016 р. В забезпечення виконання своїх кредитних зобов’язань, між сторонами, був укладений нотаріально-посвідчений договір іпотеки від 24.04.2007 р., відповідно до умов якого, позивач передав в іпотеку банку, згідно п. 2.1 кредитного договору та п. 1.1 договору іпотеки, земельну ділянку, площею 0,1000 га (в тому числі по угіддям 0,1000 га рілля) надану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташовану в с. Мізікевича, ж/м «Дружний», вул. Ясинова, 13 Овідіопольського району Одеської області, та яка належить позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 265195, виданого Таїровською с/р Овідіопольського району Одеської області 07.07.2005 р., на підставі нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу від 18.10.2004 р. (реєстр. № 7315). На підставі вказаного договору іпотеки, приватним нотаріусом ОСОБА_3, був внесений відповідний реєстраційний запис до Державного реєстру іпотек, що підтверджується витягом про реєстрацію № 12252367 від 24.04.2007 р. та накладено заборону відчуження зазначеної земельної ділянки під № 2573 -до припинення дії іпотечного договору.

Позивач стверджує, що заборгованість по зазначеному вище кредитному договору, була ним повністю погашена 31.05.2007 р. та в підтвердження відсутності заборгованості перед банком, посилається на лист банку № 255-14/20-358 від 31.05.2007 р. на ім.`я приватного нотаріуса ОСОБА_3, в якому, начальник 14-го відділення банку ВАТ «ОСОБА_2 Аваль»ОСОБА_5, свідчить про виконання кредитних зобов’язань позивача у повному обсязі, у зв’язку з чим, просить нотаріуса, зняти заборону відчуження на земельну ділянку, накладену у зв’язку з посвідченням вищевказаного договору іпотеки від 24.04.2007 р. та повідомленням про виключення запису з Державного реєстру іпотек № 15-14/20-360 від 31.05.2007 р. та заявою про вилучення обтяження земельної ділянки.

Однак, приватний нотаріус, відмовилась вилучати відомості з реєстру іпотек, пославшись при цьому на Закон України «Про іпотеку», яким передбачено надання оригіналів документів для проведення вказаних дій.

Вважаючи порушеними свої права як власника земельної ділянки, якою він не може розпорядитися на свій розсуд, у зв’язку з існуванням заборони її відчуження та як позикодавця, який належним чином виконав договірні кредитні умови, сплативши всю суму кредиту банку, позивач просив суд, зобов’язати ПАТ «ОСОБА_2 Аваль»та приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_3 виключити з єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та виключити з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку земельної ділянки (кадастровий номер : 5123755800:01:002:0070, площею 0,1000 га (в тому числі по угіддям 0,1000 га рілля), надану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд -присадибна ділянка, яка розташована за адресою : с. Мізікевича, ж/м «Дружний», вул. Ясинова, 13, Овідіопольського району Одеської області).

Представниця позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги.

Представник ПАТ «ОСОБА_2 Аваль»позов не визнав, у зв’язку з безпідставністю позовних вимог, пославшись при цьому, на існуючу непогашену заборгованість позивача перед банком за вищевказаним кредитним договором, яка станом на 01.12.2010 р. складає - 206342,95 дол. США, з яких 144104,98 дол. США -заборгованість за кредитом, 62237,97 дол. США -заборгованість за відсотками.

Відповідач приватний нотаріус Овідіопольського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи, була повідомлена належним чином, однак, надала суду заяву, в якій просила суд, слухати справу за її відсутності та ухвалити рішення на розсуд суду (а.с. 31-32).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та додатково надані суду докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтями 525,526 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.ст. 598,599 ЦК України -зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статті 610,611,612 ЦК України зазначають -порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема : 1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов’язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Також, статтею 617 ЦК України передбачено -особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 4 статті 652 ЦК України передбачено, що зміна договору у зв’язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Відповідно до вимог ст.ст. 625, 626 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору.

Статті 619 та 631 ЦК України передбачають -договір є обов’язковим для виконання сторонами. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено зобов’язання позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії основного договору.

Суд з`ясував і це підтверджується матеріалами справи та поясненнями представників сторін, що 06.04.2007 р., між позивачем ОСОБА_1 Куєтом та ВАТ «ОСОБА_2 Аваль», яке в подальшому, згідно засідання загальних зборів акціонерів № 3б-45 від 14.10.2009 р. було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль»згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії А01№646961 від 05.11.2009 р. та є правонаступником всіх прав та обов’язків ВАТ «ОСОБА_4 Аваль»(відповідачем) в особі начальника 14-го відділення ООД ВАТ «ОСОБА_2 Аваль», був укладений кредитний договір № 014/0014/82/72855, відповідно до умов якого, позивач, згідно із заявою на видачу готівки, отримав від відповідача кредит у сумі 153000 дол. США зі строком повернення до 06.04.2016 р. В забезпечення виконання своїх кредитних зобов’язань, між сторонами, був укладений нотаріально-посвідчений договір іпотеки від 24.04.2007 р., відповідно до умов якого, позивач передав в іпотеку банку, згідно п. 2.1 кредитного договору та п. 1.1 договору іпотеки, земельну ділянку, площею 0,1000 га (в тому числі по угіддям 0,1000 га рілля) надану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташовану в с. Мізікевича, ж/м «Дружний», вул. Ясинова, 13 Овідіопольського району Одеської області, та яка належить позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 265195, виданого Таїровською с/р Овідіопольського району Одеської області 07.07.2005 р., на підставі нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу від 18.10.2004 р. (реєстр. № 7315). На підставі вказаного договору іпотеки, приватним нотаріусом ОСОБА_3, був внесений відповідний реєстраційний запис до Державного реєстру іпотек, що підтверджується витягом про реєстрацію № 12252367 від 24.04.2007 р. та накладено заборону відчуження зазначеної земельної ділянки під № 2573 -до припинення дії іпотечного договору (а.с. 7-22).

Судом не приймається до уваги твердження представниці позивача, що заборгованість по зазначеному вище кредитному договору, була повністю погашена позивачем 31.05.2007 р. з її посиланням про відсутності заборгованості перед банком, на лист банку № 255-14/20-358 від 31.05.2007 р. на ім.`я приватного нотаріуса ОСОБА_3, в якому, начальник 14-го відділення банку ВАТ «ОСОБА_2 Аваль»ОСОБА_5, свідчить про виконання кредитних зобов’язань позивача у повному обсязі, у зв’язку з чим, просить нотаріуса, зняти заборону відчуження на земельну ділянку, накладену у зв’язку з посвідченням вищевказаного договору іпотеки від 24.04.2007 р. та повідомленням про виключення запису з Державного реєстру іпотек № 15-14/20-360 від 31.05.2007 р. та заявою про вилучення обтяження земельної ділянки -так як вказане вище спростовується копією виписки про рух коштів по рахунку позичальника ОСОБА_1 Куєта, з якого видно, що станом на 01.12.2010 р., заборгованість позивача перед ПАТ «ОСОБА_2 Аваль»за вищевказаним договором кредиту, складає - 206342,95 дол. США, з яких 144104,98 дол. США -заборгованість за кредитом, 62237,97 дол. США -заборгованість за відсотками, які до теперішнього часу позивачем не сплачені (а.с. 41-57).

В судовому засіданні, представниця позивача пояснила суду, що будь-які належні документальні докази сплати позивачем всієї суми кредиту банку, у неї -відсутні, крім вищевказаного листа банку № 255-14/20-358 від 31.05.2007 р. на ім.`я приватного нотаріуса ОСОБА_3 (л.д. 23).

Судом не приймається до уваги зазначений лист банку, на який посилається представниця позивача, так як в розумінні ст.ст. 57-60 ЦПК України, це не є належним та допустимим доказом сплати заборгованості за кредитом, а тому суд вважає правомірною відмову приватного нотаріуса ОСОБА_3 щодо вилучення іпотечної земельної ділянки з реєстру іпотек -без надання банком чи позивачем оригіналів необхідних документів, як це передбачено Законом України «Про іпотеку».

Так, п. 5.1 зазначеного договору кредиту передбачено, що позичальник (ОСОБА_1 Куєт) зобов’язується виконувати умови, передбачені цим договором, а саме, здійснювати безготівковим платежем або готівкою в касу кредитора щомісячно, до 15-го числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, часткове погашення кредиту, згідно п. 1.3 договору та остаточне погашення отриманого кредиту до 06.04.2016 р. включно, на рахунок, зазначений у п. 4.1 цього договору.

Відповідно до умов договору, банк та позичальник ОСОБА_1 Куєт, погодили, що з укладанням цього договору, досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом договору, як це передбачено п. 8.2 договору. Таким чином, вносити грошові кошти позичальником в рахунок погашення заборгованості на зазначені договором рахунки -є обов’язком позичальника.

Згідно п. 8 гл. 2 «Інструкції про касові операції в банках України», затвердженої Постановою Правління НБУ № 337 від 14.08.2003 р., після завершення приймання готівки, клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документу) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі -має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Крім того, безготівкові розрахунки, відповідно до «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої Постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.2004 р. -це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунок отримувачів коштів, а також, перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунок отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. П. 1.3 вказаної Інструкції передбачає та встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів, як меморіальний ордер, платіжне доручення, платіжна вимога -доручення, платіжна вимога, розрахунковий чек, акредитив.

Таким чином, з огляду на викладене -підтвердженням факту здійснення клієнтом банку готівкою чи безготівкового платежу в касу банку, тобто погашення кредиту та відсотків за його користування, є тільки належним чином оформлена квитанція (другий примірник прибуткового касового документу) або інший документ, який є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Представниця позивача підтвердила суду, що будь-яких, з перелічених вище платіжних документів, на підтвердження своєї правової позиції, щодо належної сплати кредиту позивачем відповідачу -у неї немає, однак наполягала, що належним доказом внесення позивачем грошових коштів до каси банку, є касові документи 14-го відділення Одеської обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_4 Аваль»за період з 06.04.2007 р. по 31.05.2007 р. включно, тобто період, за який позивач, нібито вносив грошові кошти по сплаті кредиту в банк.

Однак, представником банку, був наданий суду витяг з довідки, відносно фізичної особи -позичальника банку ОСОБА_1 Куєта про проведеня документальної ревізії кредитних операцій фізичних осіб 14-го відділення Одеської обласної дирекції «ОСОБА_2 Аваль»за період з 2006 по 2007 роки від 09.04.2008 р., включаючи перевірку кредитних справ клієнтів, оригінали кредитних договорів, договорів застави та поруки, рух коштів по виписках банку за 2006-2007 р.р. по позичкових рахунках та рахунках з обліку відсотків, оригінали протоколів засідань кредитних комітетів по споживчим кредитам, касові та меморіальні документи з видачі та погашення кредитів і нарахованих відсотків, наявних заяв (пояснень) клієнтів, з якої вбачається, що в касових документах дня 14-го Одеського відділення за вказаний період з 2006 по 2007 р.р. за кредитом фізичної особи ОСОБА_1 Куєта -відсутні документи, що підтверджують відміну операцій з внесення готівкових коштів позичальниками (акт видалених проводок, заява на переказ готівки, квитанція, що надається клієнту). Крім того, під час ревізії, було виявлено, що 31.05.2007 р., було відмінена операція по погашенню позики (заява на переказ готівки у сумі 60000 дол. США), тобто вказані грошові кошти не внесені до касу банку та станом на 01.02.2008 р., заборгованість за кредитним договором № 014/0014/82/72855 від 06.04.2007 р., який оформлено на ОСОБА_1 Куєт, становить 144104,98 дол. США та відсотки за користування кредитом у сумі 5357,20 дол. США, а разом 149462,18 дол. США, які банку не були сплачені позивачем (а.с. 73-80).

Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає правомірною відмову приватного нотаріуса Овідіопольського нотаріального округу ОСОБА_3 стосовно відмови у знятті заборони обтяження та вилучення з реєстру іпотек згаданої вище земельної ділянки, недоведеними факти сплати позивачем суми кредиту відповідачу, у зв’язку з чим, у суду відсутні законні підстави для задоволення позову, враховуючи кредитну заборгованість позивача, яка до сьогодні не погашена ПАТ «ОСОБА_2 Аваль».

Керуючись ст.ст. 10,11,57-60,205,209,212,213,214-215,218 ЦПК України, ст.ст. 525,526,530,598,599,610-612,617,626,625,629,631,651,652,1050,1054,1055 ЦК України, «Інструкцією про касові операції в банках України», затвердженої Постановою Правління НБУ № 337 від 14.08.2003 р., «Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої Постановою Правління НБУ № 22 від 21.04.2004 р., суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 Куєта до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль»та приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_3 про спонукання до вчинення певних дій -відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Д.М. Гандзій