Ухвала

від 07.11.2013 по справі 802/3704/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3704/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богонос М.Б.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Боровицького О. А. Сапальової Т.В.

секретар судового засідання: Мартинюк В.В.

за участю представників сторін:

Представника позивача: Каленюк Т.А

Відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Липовецького районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення суми матеріального забезпечення , -

В С Т А Н О В И В :

05.09.2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - Липовецький районний центр зайнятості (Липовецький РЦЗ) з адміністративним позовом до відповідача - ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3.) про стягнення суми матеріального забезпечення.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено, а саме: стягнуто з ОСОБА_3 на користь Липовецького районного центру зайнятості суми матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг в розмірі 14777 грн. 81 коп., (чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят сім гривень вісімдесят одну копійку) з них 13388 грн. 14 коп. (тринадцять тисяч триста вісімдесят вісім гривень чотирнадцять копійок) допомога по безробіттю та 1389 грн. 67 коп. (одна тисяча триста вісімдесят дев'ять гривень шістдесят сім копійок) витрат за участь в оплачуваних громадських роботах за наступними реквізитами платежу:

11617 грн. 00 коп. на р/р 37171304900273 УДКСУ у Липовецькому районі, код платежу 50040400, МФО 802015 код 37336986 - повернення допомоги по безробіттю за 2007 - 2012 роки;

1771 грн. 14 коп. на р/р 37170001000994, УДКСУ у Липовецькому районі, код платежу 50040400, МФО 802015, код 20088161 - повернення допомоги по безробіттю за 2013 рік;

1389 грн. 67 коп. на р/р 37171304900273 УДКСУ у Липовецькому районі, код платежу 50040400, МФО 802015 код 37336986 - повернення коштів по оплачуваних громадських роботах.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити .

В судовому засідання відповідач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Разом з тим, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи та підтвердилось при апеляційному розгляді, звертаючись до суду першої інстанції та аргументуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що громадянин ОСОБА_3, перебуваючи на обліку в Липовецькому районному центрі зайнятості, отримав допомогу по безробіттю та платні соціальні послуги в загальній сумі 14777,81 грн. Проте, при проведенні перевірки виявлені відомості щодо реєстрації його як фізичної особи-підприємця, що свідчить про його зайнятість та є перешкодою у набутті статусу безробітного. Однак, протиправно отримані кошти ОСОБА_3 у добровільному порядку не погасив, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що кошти по безробіттю та оплачувані соціальні послуги, виплачені ОСОБА_3 Липовецьким районним центром зайнятості, були отримані ним безпідставно, на підставі поданих недостовірних відомостей, а тому вони підлягають стягненню на користь позивача.

Судова колегія повністю погоджується з даним висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку публічно - правовому спору, зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, гр. ОСОБА_3 неодноразово звертався до Липовецького районного центру зайнятості щодо надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, а також брав участь в оплачуваних громадських роботах (а.с.8-13). Крім того, у своїх заявах про надання статусу безробітного відповідач зазначав, що не зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Згідно із ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно наданих позивачем матеріалів встановлено, що гр. ОСОБА_3, перебуваючи на обліку в Липовецькому районному центрі зайнятості як безробітний в період з 07.12.2007 року по 19.05.2008 року, з 30.12.2008 року по 05.06.2009 року, з 18.12.2009 року по 30.06.2010 року, з 02.02.2011 року по 16.06.2011 року, з 24.01.2012 року по 14.07.2012 року, з 04.02.2013 року по 19.05.2013 року, отримував допомогу по безробіттю, брав участь в оплачуваних соціальних роботах у період з 22.03.2011 року по 31.03.2011 року, з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року та одночасно був зареєстрований як фізична особа - підприємець.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Частиною 1 статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Окрім цього, розмір зазначеної допомоги визначається ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно із ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.

Абз. 1 ч. 3 цієї статті Закону передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 11 березня 2008 року №125/116 у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Судова колегія не бере до уваги доводи апелянта, що він не займався підприємницькою діяльністю та не отримував від цього жодних доходів, оскільки правомірність надання апелянту статусу безробітного та виплата допомоги по безробіттю пов'язана не з отриманням (чи неотриманням) доходу від здійснення підприємницької діяльності, а безпосередньо з фактом реєстрації особи як приватного підприємця.

Колегія суддів одночасно зауважує, що особа не може бути визнана безробітною і не має права на виплату допомоги по безробіттю, якщо вона зареєстрована як приватний підприємець. Фізична особа-підприємець може стати на облік у центрі зайнятості і матиме право на отримання допомоги по безробіттю лише після того як у визначеному законом порядку припинить підприємницьку діяльність.

Тобто, у даному випадку, сам факт реєстрації ОСОБА_3, як фізичної особи-підприємця відносить його до зайнятого населення, що в свою чергу автоматично виключає можливість віднесення його до категорії безробітних осіб.

Юридичний факт припинення підприємницької діяльності, згідно із положеннями Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" потребує підтвердження шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідного запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Відповідно до частини третьої статті 46 зазначеного Закону фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем. Лише після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа матиме право набути в установленому порядку статусу безробітного та отримувати допомогу по безробіттю.

При цьому, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта щодо пропущення Липовецьким РЦЗ строків звернення до суду з позовом щодо стягнення з нього суми матеріального забезпечення отриманої під час перебування на обліку у державній службі зайнятості, виходячи з наступного.

Так, під час апеляційного розгляду з'ясовано, що ОСОБА_3,був зареєстрований як фізична особа-підприємець ще у 2004 році(а.с.9), тобто до набрання чинності Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а відтак не був внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, при цьому дані про перебування скаржника у статусі фізичної особи-підприємця надійшли до Липовецького РЦЗ від державного реєстратора лише у 2013 році.

Відтак, враховуючи те, що про перебування ОСОБА_3 у статусі фізичної особи позивачу стало відомо лише у липні 2013 року, а адміністративний позов подано у вересні 2013 року, у суду відсутні підстави вважати строк звернення до суду пропущеним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення сум матеріального забезпечення з відповідача.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 12 листопада 2013 року .

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Боровицький О. А.

Сапальова Т.В.