Ухвала

від 07.11.2013 по справі 2а-13302/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13302/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

07 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкова інспекція у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби України подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укррос-Транс» з питань правильності нарахування та повноти сплати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Маркон Груп КО», ТОВ «Агенство «Віасат», ПП «Клер Шатр Фиорд», ТОВ «Різано Трейд», ПП «Алмаз 2006», ПП «Автокар Україна», ПП «Олива 21», ТОВ «Компанія «Вайліс», ТОВ «Дженіт Флай», ТОВ «Проммаст Стандарт», ТОВ «Граньстройінвест», ТОВ «Лоу Консалт», ТОВ «Промелектро-75», ТОВ «Шляховик Авто», ТОВ «РМА Монамі», ТОВ «БК Геліос», ТОВ «Юридичне Агенство «Авента», ТОВ «Агенція «Віко», ТОВ «Торговий дім «Врекс», ТОВ «Ланотехмаш», ТОВ «Наладбуд Компані», ТОВ «Торговий дім «Спец-Технор», ТОВ «Стратос», ТОВ «Техінпромприлад», ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «Дормашавто», ПП «Фірма «Володар» за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 1320/22-222-30056859 від 14 червня 2012 року, в якому встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за весь період на загальну суму 1 384 683 грн. та порушення п.п. 5.1, п.п. 52.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за весь період на загальну суму 1 730 000 грн.

На підставі акту податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0000382220 від 03 липня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 730 854 грн., в тому числі за основним платежем - 1 384 683 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 346 171 грн. та № 0000372220 від 03 липня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 163 567 грн., в тому числі за основним платежем - 1 730 854 та штрафні (фінансові) санкції - 432 713 грн.

Дані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку, проте залишені без змін.

З акта перевірки вбачається, що в провадженні слідчого відділу податкової міліції ДПІ у Шевченківському районі міста Києва знаходиться кримінальна справа № 80-0263 по обвинуваченню посадових осіб ТОВ «Різано Трейд» (код ЄДРПОУ 36445153), ТОВ «Компанія Вайліс» (код ЄДРПОУ 36445186), ТОВ «Лоу Консалт» (код ЄДРПОУ 36429084) та ТОВ «Дормашавто» (код ЄДРПОУ 36791493) у вчиненні ними злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 КК України. З зазначеними суб'єктами підприємницької діяльності позивач мав господарські взаємовідносини.

З огляду на дану обставину, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Компанія Вайліс», ТОВ «Лоу Консалт» та ТОВ «Дормашавто» мають ознаки фіктивності, а отже взаємовідносини даних підприємств з позивачем мають нікчемний характер.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач та ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Компанія Вайліс», ТОВ «Лоу Консалт» та ТОВ «Дормашавто» мали господарські взаємовідносини.

Так, наявні матеріали справи свідчать, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Дормашавто (експедитор) укладено договір перевезення № 101019-АК15-04 від 19 жовтня 2010 року.

Згідно з пунктом 2.2 цього договору конкретні умови перевезень вантажів зазначаються в транспортних заявках на перевезення. Кількість та різновид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, строки виконання, вартість послуг перевізника зазначаються в заявках на перевезення.

На підтвердження виконання договорів сторони підписали відповідний акт виконаних робіт № 1 від 20 жовтня 2010 року, відповідно до якого сума договору складала 4100,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дормашавто» виписало позивачу податкову накладну від 20 жовтня 2010 року № 201014.

Оплата за надані експедиційні послуги здійснювалась шляхом перерахування позивачем грошових коштів на рахунок ТОВ «Дормашавто», що підтверджується платіжним дорученням № 1085 від 17 лютого 2011 року та відповідною випискою банку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (замовник) та ТОВ «Різано Трейд» (виконавець) укладено договір № 310806 від 05 січня 2010 року про надання послуг із пошуку клієнтів. За умовами даного договору та відповідно до пункту 1.2. метою виконання є пошук виконавцем для замовника реальних споживачів послуг з перевезення вантажів автомобільним та залізничним транспортом як на території України так і за її межами.

Згідно з умовами додаткової угоди від 29 вересня 2010 року оплату за послуги, надані за договором в сумі 3 000000,00 грн., буде здійснено замовником шляхом передачі виконавцю з дисконтом векселів, зокрема: простий вексель № АА 0547501 та простий вексель № 80351641322621 - емітент ТОВ «Енергоінвест».

В матеріалах справи наявна копія акту прийому-передач наданих послуг № 310806 від 31 серпня 2010 року.

За результатами виконання договору № 310806 від 05 січня 2010 року про надання послуг із пошуку клієнтів виконавцем був проведений аналіз та вивчення ринку споживання транспортних послуг, надані відповідні консультації та рекомендації замовнику, визначені потенційні клієнти на відповідному ринку, підготовлені та узгоджені проекти відповідних договорів тощо, забезпечена повна конфіденційність отриманої від замовника інформації. За результатами виконання цього договору замовником за посередництвом виконавця було укладено договори із клієнтами на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним та залізничним транспортом, а також на продаж товару, перелік якого наведено в таблиці, копія якої наявна в матеріалах справи.

Також з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Різано Трейд» (виконавець) укладено договір № 02810 від 02 серпня 2010 року, за умовами якого виконавець зобов'язується виконати роботи по обкладанню 108 котлів цистерн замовника, а останній зобов'язується прийняти та оплатити вказані роботи.

Відповідно до додаткової угоди від 29 вересня 2010 року оплата за послуги була здійснена позивачем (замовником) шляхом передачі виконавцю з дисконтом векселів, зокрема: простий вексель № АА 0547437 та простий вексель № АА 0547447 - емітент ТОВ «Енергоінвест».

На підтвердження виконання договорів сторонами, позивачем надано до суду першої інстанції копію довідки про вартість виконаних робіт за вересень 2010 року, акт прийому виконаних робіт за вересень 2010 року, розрахунок загальновиробничих розходів, локальні кошториси № 2-1-1, № 2-1-2, кінцеві відомості ресурсів та дефектні акти № 1, № 2 (Том ІІІ, а.с. 21-59).

Як свідчать матеріали справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Лоу Консалт» (виконавець) укладено договір № 29610 від 29 червня 2010 року про надання інформаційних та консультативних (консалтингових) послуг з питань комерційної діяльності та управління.

Відповідно до даного договору замовник дає завдання, а виконавець зобов'язується відповідно до завдання замовника надавати йому, в порядку та на умовах даного договору, за плату інформаційні та консультаційні послуги з питань комерційної діяльності та управління (консалтингові послуги) щодо побудови системи управлінського обліку протягом III кварталу 2010 року, кінцевий строк надання послуг - 30 вересня 2010 року.

За умовами додаткової угоди від 19 жовтня 2011 року часткова оплата за послуги, надані за договором, була здійснена замовником шляхом видачі виконавцю одного простого векселя номіналом 282 600 грн. зі строком погашення за пред'явленням не пізніше 31 грудня 2013 року.

Виконання умов вищезазначеного договору підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 28 вересня 2010 року, згідно якого за результатами виконання цього договору виконавцем протягом III кварталу 2010 року було надано замовнику інформаційні та консультаційні (консалтингові) послуги з таких питань щодо внутрішнього аналізу діяльності замовника, оцінки ресурсів Замовника, також надано консультації/рекомендації щодо впорядкування управлінської структури замовника та її реорганізації, надано консультації/рекомендації щодо побудови ефективної системи управлінського обліку, підготовлено управлінську облікову політику замовника, побудовано управлінський план рахунків та визначено необхідні аналітичні розрізи управлінської звітності.

На підтвердження виконання умов договору № 29610 від 29 червня 2010 року позивачем надано суду першої інстанції копію звіту про проведені роботи, складеного 28 вересня 2010 року.

ТОВ «Лоу Консалт» виписало позивачу податкову накладну від 28 вересня 2010 року № 280909 на суму 1 500 000 грн. з ПДВ.

Також між позивачем та ТОВ «Вайліс» укладено договір № 050804 від 05 серпня 2010 року, за умовами якого продавець ТОВ «Вайліс» зобов'язується передати у власність покупцю ТОВ «Укррос-Транс» стрілковий перевод у кількості 2 шт. за ціною 1 170 000, 00 грн.

Згідно з актом № 050804 від 05 серпня 2010 року позивачем прийнято стрілковий перевод (надалі - Товар) у кількості 2 шт., в свою чергу, ТОВ «Вайліс» виписано податкову накладну від 05 серпня 2010 року № 050805 на загальну суму 1 404 000, 00 грн. з ПДВ.

Між позивачем та ТОВ «Вайліс» укладено договір купівлі - продажу № 01910 від 01 вересня 2010 року, за умовами якого продавець ТОВ «Вайліс» зобов'язується передати у власність покупцю ТОВ «Укррос-Транс» товар, зазначений у пункті 1.2. цього договору.

Згідно з актом № 160905 від 16 вересня 2010 року позивачем прийнято товар, в свою чергу, ТОВ «Вайліс» виписано податкову накладну від 16 вересня 2010 року № 160905 на суму 200000,00 грн. з ПДВ.

В оплату за надані товари позивач перерахував на рахунок Товариства ТОВ «Вайліс» грошові кошти, згідно з умовами договору № 01910 від 01 вересня 2010 року, що підтверджується відповідною випискою банку.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актом перевірки, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку, а сам акт перевірки є актом індивідуальної дії, що є способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень прав.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно із Законом № 168/97-ВР. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7, 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону; протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою і подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 7.1 ст.7 Закону № 168/97-ВР, поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

П.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.3, 7.2.8 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, «Різано Трейд», ТОВ «Компанія Вайліс», ТОВ «Лоу Консалт» та ТОВ «Дормашавто» були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платники податку та їм присвоєно індивідуальні податкові номери.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п.5.2, п.п 5.3.9. п.5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 вказаного Закону.

Відповідно до ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Стаття 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у апелянта наявні всі первинні документи по взаємовідносинах з «Різано Трейд», ТОВ «Компанія Вайліс», ТОВ «Лоу Консалт» та ТОВ «Дормашавто», що підтверджує реальність господарських операцій. Дані первинні документи відповідають вимогам чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити.

У відповідності із приписами п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у позивача наявні платіжні доручення та банківські виписки по розрахунках з «Різано Трейд», ТОВ «Компанія Вайліс», ТОВ «Лоу Консалт» та ТОВ «Дормашавто» за поставлені ними товари та надані послуги, на підставі яких апелянтом було сформовано валові витрати за період, що перевірявся.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Посилання податкового органу на наявність кримінальної справи № 80-0263 по обвинуваченню посадових осіб ТОВ «Різано Трейд» (код ЄДРПОУ 36445153), ТОВ «Компанія Вайліс» (код ЄДРПОУ 36445186), ТОВ «Лоу Консалт» (код ЄДРПОУ 36429084) та ТОВ «Дормашавто» (код ЄДРПОУ 36791493) у вчиненні ними злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 КК України, як на доказ фіктивності господарських відносин даних підприємств з позивачем є безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до постанови старшого слідчого СВ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС майора податкової міліції Наумця С.О. від 11 квітня 2013 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012000000000096 від 19.12.2012 року, закрито, у зв'язку з відсутністю в діянні службових осіб ТОВ «Укррос-Транс» ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України (Том ІІІ, а.с. 5-7).

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами, які на момент здійснення господарської діяльності були зареєстровані як платники податку на додану вартість, то податкові повідомлення-рішення є безпідставними та необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 12.11.2013 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.