Ухвала

від 29.10.2013 по справі 810/1274/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1274/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І. С. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

29 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І. О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія МС - Транс» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія МС - Транс» до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія МС - Транс» до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області про скасування податкових повідомлень - рішень - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції, вважаючи, що при його прийнятті судом неповно з'ясовано обставини справи, що в свою чергу призвело до порушення судом матеріального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Києво - Святошинському районі Київської області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за вересень 2011 року по взаємовідносинах із ТОВ «Ліга Груп».

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 26.09.2012 року № 344/22-02/13737794 (надалі - Акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ст. 201 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні позивачем суми податкового кредиту по податку на додану вартість у розмірі 11650,00 грн. та заниженні податку на прибуток у розмірі 13397,00 грн.

Крім того, в Акті перевірки встановлено порушення статей 203, 207, 215, 228 Цивільного кодексу України у частині недодержання їх вимог в момент вчинення позивачем правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.11.2012 р. № 0000622301, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 14563,00 грн. (за основним платежем - 11650,00 грн. та за штрафними санкціями - 2913,00 грн.) та від 13.11.2012 р. № 0000622301, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 13397,00 грн.

Позивачем, вище вказані податкові повідомлення - рішення були оскаржені в адміністративному порядку Державної податкової служби Київської області та до Державної податкової служби України .

За результатом такого оскарження, відповідними рішеннями, вище вказані податкові повідомлення -рішення відповідача були залишені без змін, а скарги - без задоволення.

Також, судом було встановлено, що в основу висновків відповідача щодо порушення позивачем законодавства, покладено матеріали перевірки ТОВ «Ліга Груп», зокрема, акту Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 31.08.2012 № 304/22-2/36449011 про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Ліга Груп» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з травня 2011 року по січень 2012 року, яким встановлено незнаходження товариства за юридичною адресою та ненадання документів до перевірки.

Крім того, як встановлено судом, у ході перевірки відповідачем використано матеріали досудового слідства, зокрема, постанови ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Київській області від 16.01.2012 р. про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом придбання суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ «Ліга Груп», з метою прикриття незаконної діяльності, у результаті чого державі заподіяно велику матеріальну шкоду у розмірі 583011,71 грн., за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Відповідно до матеріалів досудового слідства, ТОВ «Ліга Груп» має ознаки фіктивності і було створено та використовувалося без мети зайняття господарською діяльністю з метою прикриття незаконної діяльності із переведення безготівкових коштів у готівку, що підтверджується поясненнями громадянина України ОСОБА_2, який повідомив, що зареєстрував ТОВ «Ліга Груп» на своє ім'я на прохання невстановлених осіб, проте, після підписання установчих та реєстраційних документів ніякої фінансово-господарської діяльності не вів, фінансових, розпорядчих чи звітних документів не підписував, банківським рахунком не управляв, будь-яких угод від імені зазначеного підприємства не укладав.

Судом також встановлено, що висновки Акту перевірки ТОВ «Ліга Груп» ґрунтуються, зокрема, на висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУМВС України у м. Києві від 29.09.2011 № 1641, яким встановлено, що підпис від імені директора ТОВ «Ліга Груп» громадянина ОСОБА_2, у податковій звітності за липень та серпень 2011 року, виконано іншою особою.

Суд першої інстанції, розглядаючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позову зазначив про те, що господарські операції вчинені позивачем не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально, що в свою чергу призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту та валових витрат.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2011 року між позивачем та ТОВ «Ліга Груп» за усною домовленістю укладено договір щодо надання послуг із ремонту транспортних засобів.

На виконання вищевказаного договору ТОВ «Ліга Груп» надано позивачеві рахунки фактури від 07.09.2011 № СФ-0000026 на загальну суму 26377,56 грн. (у тому числі ПДВ - 4396,26 грн.), від 22.09.2011 № СФ-0000129 на загальну суму 43520,00 грн. (у тому числі ПДВ - 7253,33 грн.), відповідно до яких позивачеві надано послуги з техобслуговування та ремонту транспортних засобів. Також, ТОВ «Ліга Груп» було виписано податкові накладні: від 07.09.2011 № 26 на загальну суму 26377,56 грн. (у тому числі ПДВ - 4396,26 грн.); від 22.09.2011 № 128 на загальну суму 43520,00 грн. (у тому числі ПДВ - 7253,33 грн.).

Також, на виконання умов договору було підписано акти виконаних робіт від 07.09.2011 р. № 0027 на суму 26377,56 грн. та від 22.09.2011 р. № 0128 на суму 43520,00 грн.

Зі змісту вищенаведених документів вбачається, що вартість отриманих послуг складається, як із вартості технічного обслуговування автомобілів (ремонтних робіт), так і з вартості запчастин. Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями

Загальна вартість отриманих товарів та послуг, наданих позивачеві ТОВ «Ліга Груп» у вересні 2011 року становить - 69897,56 грн. (у тому числі ПДВ - 11649,59 грн.).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи , які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, з наведеного вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості , мають бути підписані уповноваженою особою, за наявності волі цієї особи, та в яких обов'язково визначається конкретний зміст та обсяг операцій, що передбачає необхідність деталізації/індивідуалізації номенклатури поставки, зокрема, робіт/послуг, що надає первинному документу юридичну значимість.

Слід також додати, що будь - які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а відсутність підпису у первинних документах, у т. ч. податкових накладних підпису уповноваженої особи або ж імітація підпису уповноваженої особи, позбавляє такі документи юридичної значимості і вони не можуть бути підставою для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що директором контрагента позивача до 02.08.2012 р. був ОСОБА_2 Як вже було зазначено вище, матеріалами досудового слідства встановлено, що громадянин ОСОБА_2 зареєстрував ТОВ «Ліга Груп» на своє ім'я на прохання невстановлених осіб, проте, після підписання установчих та реєстраційних документів ніякої фінансово-господарської діяльності не вів, фінансових, розпорядчих чи звітних документів не підписував, банківським рахунком не управляв, будь-яких угод від імені зазначеного підприємства не укладав.

В той же час, в матеріалах справи мітяться документи, зокрема, податкові накладні, акти виконаних робіт та рахунки фактури, які не містять інформації щодо прізвища та посади особи, уповноваженої на проведення господарської операції і підписання документів, які давали б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно відомостей, вказаних у актах виконаних робіт, виконання ремонтних робіт здійснювалося ТОВ «Ліга Груп» на підставі заказу-наряду. Разом із тим, в матеріалах справи відсутні належні докази щодо замовлення послуг.

Відповідно до ч. 1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин , що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, документи, на які посилається позивач, як на такі, що підтверджують здійснення господарської операції не є первинними документами і відповідно не можуть бути доказами, які б свідчили про фактичне здійснення господарської операції.

В контексті вище наведеного, суд також дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, щодо правомірності визначення відповідачем позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг(п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України)

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Тобто, з наведеного вбачається, що наявність належним чином оформленої податкової накладної дає право платнику податків на формування податкового кредиту. Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

В контексті вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності в даному випадку права у позивача на формування валових витрат і податкового кредиту по вище вказаній господарській операції, оскільки остання не підтверджена належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо правомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень - рішень від 13.11.2012 № 000062230, від 13.11.2012 № 0000622301.

Згідно ст.198 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно становив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195,196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія МС - Транс», - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І. О. Лічевецький

В.Е.Мацедонська

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.