Постанова від 27.11.2006 по справі 46/203-06

46/203-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада  2006 року                                                        Справа № 46/203-06

Колегія суддів у складі: головуючого судді  Слюсаревої Л.В.  

     судді Білоконь Н.Д.

    судді Фоміної В.О.

При секретарі –Криворученко О.І.

За участю представників сторін:

Позивача –Рєпніна Є.Ю. ( дов. б/н від 14.11.2006 року)

Відповідача –Кривоноса К.В. ( дов. б/н від  01.08.2006 року)

    розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 3659 Х/1-13 на рішення господарського суду Харківської області від 04.07.06 по справі № 46/203-06

за позовом ВАТ "Серп і Молот", м. Харків

до  Диканівської виправної колонії № 12, м. Харків

про стягнення 6150,00 грн. та витребування майна

встановила:

         Позивач –Відкрите акціонерне товариство «Серп і молот» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Диканівської виправної колонії № 12 заборгованості за оренду обладнання  в сумі 6150,00 грн. та витребування цього обладнання.

         Рішенням господарського суду Харківської області від 04.07.06 року у справі № 46/203-06 (суддя Ільїн О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Диканівської виправної колонії Харківської області № 12  на користь ВАТ “Серп і молот” 489,00 грн. заборгованості, 187,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вилучено у відповідача обладнання –високочастотну установку ВЧГ-2-100/0.66 інв.№ 16192, два теплообмінника ПР-03-81 інв. № 20336 та № 20337, три насоси без електродвигуна інв. №№ 31454, 31455, 31456 та два баки для зберігання емульсії інв.№ 20402, 20471 та передано його позивачу.

     Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій  посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

    Дослідивши матеріали справи , вислухавши пояснення позивача та відповідача , перевіривши рішення  господарського суду Харківської області від  04.07.2006 року у даній справі  , колегія суддів встановила  наступне.

    25 березня 2002 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди обладнання № 77, відповідно до якого  позивач передав , а відповідач прийняв у тимчасове користування  обладнання  - високочастотну установку ВЧГ-2-100/0.66 інв.№ 16192, два теплообмінника ПР-03-81 інв. № 20336 та № 20337, три насоси без електродвигуна інв. №№ 31454, 31455, 31456, для промислового використання . Обладнання було передано за актом приймання-передачі. Факт отримання обладнання підтверджується накладними № 29 від 27 березня 2002 року ;  № 32 від 03 квітня 2002 року  та довіреностями № 209232 серія ЯДХ від 27 березня 2002 року ;№ 216908  серія ЯЕВ від  03 квітня 2002 року.

Строк дії договору встановлений з  25.03.2002 року по 25.03.2003 року.

    Відповідно до  п.5.1  відповідач взяв на себе зобов*язання сплачувати позивачеві  орендну плату  в сумі  166,50 грн. в місяць , в т.ч. ПДВ.

    Як вбачається з матеріалів справи  та вірно встановлено судом першої інстанції відповідач , починаючи з січня 2003 року орендну плату не сплачував  , внаслідок чого  заборгованість з орендної плати складає   6150,00 грн..

    Відповідач в своїй апеляційній скарзі та доповненнях до неї зазначає , що відповідно  до п. 7.1 договору  орендоване майно може бути викуплено  . Майно згідно з  інвентарними картками   обліку основних засобів взято на облік відповідачем, що на думку апелянта є доказом його викупу за загальною вартістю 13320,00 грн.

    Окрім цього  , відповідач посилається на  акт звіряння взаємних розрахунків , відповідно до якого  станом на 31.12.2002 року  сальдо на користь Диканівської виправної колонії № 12 складає  190612,01 грн. З цих підстав  заборгованість відповідача  перед позивачем відсутня.

    Також в доповненнях до апеляційної скарги  апелянт зазначає , що , оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем мали місце під час дії  Цивільного Кодексу УРСР (в редакції 1963 року )   , відповідно до глави 5  цього Кодексу  загальний строк позовної давності складає три роки . А тому  у позивача відсутнє право на звернення  до суду у зв*язку зі спливом строку позовної давності  в березні 2006 року.

    Проте з доводами  апелянта судова колегія погодитись не може .

    По-перше , враховуючи , що  строк позовної давності на звернення позивача до суду за захистом порушеного права закінчувався в березні 2006 року , коли  набув чинності Цивільний Кодекс України ( в редакції 2004 року ) до правовідносин сторін слід застосовувати приписи цього Кодексу.

    Відповідно до статті  267 Цивільного Кодексу України  заява про захист  цивільного права  або інтересу  має бути прийнята судом  незалежно від спливу  позовної давності . Позовна давність застосовується судом  лише за заявою сторони  у спорі , зробленою до винесення ним рішення.

    Відповідач не подав до суду  заяви  про застосування строку позовної давності , а тому враховуючи , що строк  дії спірного договору закінчився 25.03.2003 року  та доказів його продовження сторонами не надано , суд цілком обґрунтовано стягнув з відповідача заборгованість в сумі  489,00 грн. за  період з січня по  березень 2003 року.

    По-друге , п.7.1 договору оренди обладнання передбачає , що орендоване майно може бути  викуплено орендарем  ( відповідачем ) повністю або частково  в порядку та на умовах , передбачених угодою сторін.

    Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено поясненнями  представників сторін   угоди щодо  умов та порядку викупу орендованого обладнання сторонами не укладалось.

      По-третє , з акту звіряння взаємних розрахунків , відповідно до якого  станом на 31.12.2002 року   позивач має заборгованість перед відповідачем в сумі 190612,01 грн. не вбачається , що  у зв*язку з наявністю цієї заборгованості  проведені взаємозаліки  по орендній платі  за спірним договором , як то зазначає представник апелянта.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов*язання  має виконуватись належним чином  відповідно до умов договору   та цього Кодексу . Статтею 525 Цивільного Кодексу одностороння відмова від   зобов*язання  або одностороння  зміна його умов  не допускається , якщо інше не встановлено   договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено , що  якщо в зобов*язанні встановлений строк  ( термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк. ( термін).

Згідно зі статтею 785 ЦК України  у разі припинення  договору найму  наймач зобов*язаний  негайно повернути  наймодавцеві  річ у стані , в якому вона  була одержана , з урахуванням нормального зносу , або у стані , який було обумовлено в договорі.

Враховуючи,  що матеріалами та фактичними обставинами справи  доведено  , що відповідач не виконував обов*язків по своєчасній сплаті орендної плати , а також не повернув майно по закінченні строку договору оренди , суд правомірно  задовольнив вимоги позивача  в частині  стягнення орендної плати в розмірі  489,00 грн. та в частині зобов*язання повернути  орендоване обладнання.

      З огляду на вищевикладене ,  підстав для скасування рішення господарського суду Харківської області від 04.07.2006 року у даній справі  та задоволення апеляційної скарги  не вбачається.

        Керуючись ст.ст.  267,525,526,785 ЦК України, ст.ст. 33,43,99,101,103-105 Господарського процесуального Кодексу України  колегія суддів ,-

                                                      Постановила:

                           Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.                                         

Рішення господарського суду Харківської області від  04.07.2006 року   у справі №46/203-06  залишити без змін .

 Головуючий       суддя                                                     Слюсарева Л.В.   

                             Суддя                                                        Білоконь Н.Д.

                             Суддя                                                       Фоміна В.О.