Постанова

від 10.04.2009 по справі 23/172

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

23/172

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.04.2009 р.                                                                          справа №23/172

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Стойка  О.В.

суддів Діброви  Г.І. , Шевкової  Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача:Шустров Є.В., за довіреністю;,

від відповідача:не з»явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Здравиця" м.Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від19.01.2009 року

по справі№23/172 (Забарющий М.І.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Авіто" м.Донецьк

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Здравиця" м.Донецьк

простягнення 126 328,18 грн.

В С Т А Н О В И В:

У листопаді   2008 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіто" м.Донецьк (позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Здравиця" м.Донецьк (відповідач) про  стягнення основної  суми заборгованості  у  розмірі  114843,80грн., пені  в  розмірі  11484,38грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.01.09 року з  відповідача  на  користь  позивача  стягнуто  114843,80 грн  боргу та  1796,51грн.  пені. У решті позовних вимог    відмовлено.  

Відповівдач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати  та прийняти нове, яким  відмовити  у  задоволенні  позову.

          В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що судом порушені  норми матеріального та процесуального права.

          Позивач  в  судове засідання  призначене на 06.04.09р. не  з»явився,  про  причини  не  явки  судову колегію  не  повідомив, хоча  був   належними  чином  повідомлений  про  час та  місце  розгляду  справи, через  що  судова  колегія  вважає  за  можливе  розглянути  справу  у  відсутності  зазначеної  особи.  

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як  встановлено, між  сторонами  був  підписаний   договір  №2077 від 02.01.07р. (далі Договір) за  умовами якого    позивач  зобов»язався  систематично передавати у  зумовлені  строки  відповідачу гігієнічні  та парфюмерно-косметичні засоби у  кількості, асортименті та  по  цінах, згідно  з   накладними (специфікаціями), що  є  невід»ємними   частинами  договору, а   відповідач приймати вказаний  товар    і  своєчасно  сплачувати  за  нього певну  грошову  суму на  умовах  договору.

Позивач   в  обґрунтування  заявлених  вимог посилається  на  те, що  на  підставі  вищезазначеного договору  на  адресу  відповідача  за  накладними  (а.с.12-а.с.85) за  період  з 12.09.08р. по 20.10.08р.   було  поставлено  товар на  загальну  суму  116861,49грн., який  відповідач  оплатив  частково у розмірі 2017,69грн., за  решту  товару   відповідач  не  розрахувався  до  теперішнього  часу,  у  зв»язку  з  чим  позивач  вимагає  стягнення боргу у  розмірі  126328,18грн.  та пені  у  розмірі  11484,38грн.

Відповідач    факт  отримання  зазначеного  товару  не заперечує, але  оспорює    постачання  товару саме  за  спірним Договором,  вважаючи  підставою  до  поставки  тільки  одноразові  усні  замовлення, що  не  пов»язані  між  собою, та  посилається  на   відсутність  будь-яких  вимог  про  оплату з  боку  позивача у  порядку ч.2  ст. 530 ГК України.   

За приписами  ч.1,2  ст 255 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.  Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно  до  ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.  При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відомості  про  товар  (найменування, кількість та  його  вартість) є  істотними  умовами та  мають  бути  відображені  у Договорі (його  додатках). Оскільки  сторони  домовились про  викладення  цих  умов  в  накладних (спеціфікаціях), то  ці документи  мають  бути  оформлені  як  додатки до   Договору та  обов»язково  містити  посилання на  цей Договір.

Дослідивши  наявні  в  матеріалах  справи накладні, судова  колегія   вважає,  що  вони   не  можуть  бути розцінені  як  додатки  до  Договору, оскільки  жодного  посилання   в  накладних   на   спірний  Договір   не  міститься.

Наявність  в  накладних тільки  підпису невідомої особи (без зазначення  ії  прізвища та  повноважень), хоча і засвідченою  печаткою відповідача про  прийняття  товару - не  є  доказом  постачання даної  партії   товару  саме  за  Договором.

Оскільки заявлені  позивачем  підстави  до  постачання  товару  оспорюються   відповідачем, ухвалою  господарського  суду  від 11.03.09р.  позивача  було  зобов»язано   надати  докази  того, що  постачання  товару здійснювалось саме  за  спірним  Договором.

Належних  доказів  цього позивачем  не  надано.

Представник позивача в  судовому  засіданні   заявив   клопотання про  долучення   до  матеріалів  справи податкових  накладних, у  задоволенні  якого судовою  колегією було  відмовлено за  недоцільністю, оскільки  зазначені  документи    відображають   лише  взаємовідносини  позивача   з  податковими  органами, а  не  з  відповідачем, та  не  містять  відміток  останнього .

За приписами  ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким  чином,  судова  колегія  вважає,  що   позивачем  не  доведено  факту  постачання   товару  на   адресу   відповідача  за  спірним  Договором, за  який  позивачем  вимагається  спірна  сума у  якості  оплати.

Відповідно  до  вимог  ст.  101 ГПК України апеляційний  суд  розглядає  справу  лише  в  межах  заявлених  позовних  вимог. Позивачем  протягом  розгляду   справи  в  суді  першої  інстанції  предмет  або  підстави позову  не  змінювались,  тому  виходячи із  принципу диспозитивності  судового  процесу, суд  позбавлений  можливості  дослідити  правомірність  позовних  вимог за  іншими  підставами.

Отже  у  задоволенні  позовних  вимог    слід  відмовити через  недоведеність факту  порушення  права позивача  відповідачем  в  межах  заявлених  вимог.

Суд  першої  інстанції,  задовольняючи  позовні  вимоги,  послався  на  те, що  найменування  товару, зазначеного  у   накладних, збігається  з  предметом  Договору. Судова  колегія  вважає  зазначений  висновок   господарського  суду  помилковим,  оскільки  в    спірному  Договорі    погоджені  лише  категорія товару, а не  сам товар.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 19.01.09р.  у справі №23/172 слід скасувати через  невідповідність  висновків, викладених  у  рішенні  господарського  суду обставинам  справи.  По справі  слід  прийняти  нове  рішення, яким  у  задоволенні  позовних  вимог -  відмовити.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі      покласти  на  позивача. Стягнути з  позивача   на  користь  відповідача  судові  витрати  за  подання  апеляційної  скарги  у  сумі 583,21грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -  

                                                  П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Здравиця" м.Донецьк задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 19.01.09р.  у справі №23/172 скасувати.

Прийняти  нове  рішення, яким у  задоволенні  позовних  вимог  Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіто" м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Здравиця" м.Донецьк про  стягнення  126,328.18грн - відмовити.

Стягнути  з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіто" м.Донецьк на  користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Здравиця" м.Донецьк судові  витрати  у сумі 583,21грн .

Головуючий          О.В.  Стойка

Судді:          Г.І.  Діброва

          Т.А.  Шевкова

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС