Постанова

від 23.09.2009 по справі 23/172

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

23/172

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 вересня 2009 р.                                                                                    № 23/172  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. –головуючого,

Грека Б.М.,

         Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІТО" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06 квітня 2009 року у справі № 23/172 Господарського суду Донецької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІТО", м. Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Здравиця", м. Донецьк,  про стягнення 126 328,18 грн.,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2008 року позивач –ТОВ "АВІТО" пред'явив у господарському суді позов до відповідача –ТОВ "Аптека Здравиця" про стягнення 126 328,18 грн.

Вказував, що 02.01.07 між ним та відповідачем було укладено договір поставки № 2076, згідно умов якого він (постачальник) зобов'язався постачати ТОВ "Аптека Здравиця" (покупцю) товар у кількості, асортименті та по цінам, вказаним в накладних (специфікаціях), які є невід'ємними частинами договору, а покупець –прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату.

Зазначав, що в період з 12.09.08 по 20.10.08 ним було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 116 861,49 грн., що підтверджується доданими видатковими накладними.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 114 843,80 грн. боргу та 11 484,38 грн. пені, а всього –126 328,18 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 19 січня 2009 року (суддя Забарющий М.І.) позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 114 843,80 грн. боргу, 1 796,51грн. пені, 1 166,40 грн. витрат по сплаті державного мита та 108,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині оплати, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу та пені.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06 квітня 2009 року (колегія суддів у складі: Стойка О.В. –головуючого, Діброва Г.І., Шевкової Т.А.) рішення скасовано та постановлено нове рішення про відмову в позові.

Постанова мотивована посиланнями на ту обставину, що надані позивачем видаткові накладні не є належним доказом поставки позивачем товару відповідачу за договором поставки № 2076 від 02.01.07, оскільки не містять посилань на вказаний договір поставки.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 180 ГК України та ст.ст. 38, 43 ГПК України,  просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 02.01.07 між сторонами у справі було укладено договір поставки      № 2076, згідно умов якого ТОВ "АВІТО" (постачальник) зобов'язався постачати ТОВ "Аптека Здравиця" (покупцю) товар у кількості, асортименті та по цінам, вказаним в накладних (специфікаціях), які є невід'ємними частинами договору, а покупець –прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату.

Згідно ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Судами встановлено, що в період з 12.09.08 по 20.10.08 ТОВ "АВІТО"  було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 116 861,49 грн., що підтверджується доданими видатковими накладними (а.с. 12-85).

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, сплативши позивачу 2 017,69 грн.

Відповідно до  ст. 255 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.  Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно  ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що товар за даним договором постачається окремими партіями у відповідності з накладними (специфікаціями) на основі узгоджених заявок покупця.

Отже, накладні повинні містити відомості про товар та його ціну.

За приписами ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом дав не вірну оцінку наявним у справі доказам, не правильно встановив правову природу правовідносин сторін та помилково виходив лише з накладних, які не містять посилань на укладений між сторонами договір поставки № 2076.

Скасовуючи рішення місцевого суду та постановляючи нове рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки  сторони  домовились про  визначення асортименту товару та його ціну  накладними (специфікаціями), то  ці документи  мають  бути  оформлені,  як  додатки до   Договору та  обов'язково повинні містити  посилання на  цей Договір.

Оскільки  наявні в матеріалах справи накладні не містять  посилань   на договір поставки № 2076 від 02.01.07, то висновок суду апеляційної інстанції про те, що наявність  в  накладних тільки  підпису невідомої особи, хоча і засвідченого  печаткою відповідача про  прийняття  товару,  не  є  належним доказом  постачання даної  партії   товару  саме  за  Договором.

За таких обставин, скасовуючи рішення місцевого суду та постановляючи нове рішення про відмову в позові, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано відмовлено в позові.

Посилання касаційної скарги на ту обставину, що між сторонами відсутні інші договірні правовідносини, тому постачання товару відбувалось саме за договором № 2076 від 02.01.07, не заслуговують на увагу суду, оскільки видаткові накладні, на підставі яких здійснювалась поставка товару, не містять посилань на вказаний договір, що свідчить про поставку товару на підставі усного договору.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІТО" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06 квітня 2009 року у справі № 23/172 залишити без змін.

Головуючий суддя:                                                         Н.Г. Дунаєвська                                                                      

Судді:                                                                              Б.М. Грек

                                                                                      Н.І. Мележик