Постанова

від 21.04.2009 по справі 41/410

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

41/410

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21.04.2009                                                                                           № 41/410

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Кондес  Л.О.

 суддів:             

 За участю представників:

 від позивача         Теплюк В.В. - дов. № 501 від 01.12.2008

 від відповідача     Заіка В.П. - дов. № 100 від 14.04.2008

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 06.02.2009

 у справі № 41/410 (суддя  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко"

 до                                                   ТОВ "Стор Лтд"

 про                                                   стягнення 55351,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 55 351,34 грн. збитків, завданих невиконанням умов договору поставки, монтажу та вводу товару в експлуатацію № 55/07 від 12.10.2007, а саме щодо гарантійного обслуговування холодильного обладнання, крім того, 553,51 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.   

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2009 у позові Товариства з обмеженою відповідальність «ЕКО» до Товариства з обмеженою відповідальність «СТОР Лтд» відмовлено повністю.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2009 у справі № 41/410 мотивовано тим, що позивачем не доведено суду факт належного виконання зі свого боку пункту 6.2. договору поставки, монтажу та вводу товару в експлуатацію № 55/07 від 12.10.2007, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 55 351,34 грн. збитків, завданих невиконанням умов договору, а саме щодо гарантійного обслуговування холодильного обладнання, задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2009 у справі            № 41/410, Товариство з обмеженою відповідальність «ЕКО» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати вищезазначене рішення у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини,  що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи, порушено норми процесуального та матеріального права, а саме подані позивачем письмові докази (описи вкладень з підписами працівників пошти та штемпелем) судом першої інстанції не були прийняті до уваги, чим були порушені вимоги статті 36 Господарського процесуального кодексу України, при прийнятті рішення суд керувався лише поясненнями відповідача, що не підтверджувались жодними доказами.

У відзиві на апеляційну скаргу № 099 від 14.04.2009 Товариство з обмеженою відповідальність «СТОР Лтд» заперечує проти її доводів, вважає її такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2009 у справі № 41/410 просить залишити без змін.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:

12.10.2007 між Товариством з обмеженою відповідальність «ЕКО» (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальність «СТОР Лтд» (відповідач у справі) було укладено договір поставки, монтажу та вводу товару в експлуатацію № 55/07 (надалі - Договір), відповідно до умов якого відповідач приймає на себе зобов'язання по поставці, монтажу та настройці нового, не уживаного в експлуатації холодильного обладнання та матеріалів на об'єкті позивача за адресою: м. Миколаїв, вул. Артема, 41, а останній зобов'язаний прийняти обладнання, роботу та її результати та сплатити за них відповідну грошову суму.

Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість обладнання, матеріалів та робіт зазначені у додатку № 1 до Договору (Специфікація), що є невід'ємною частиною договору.  

Відповідно до додатку № 1 від 12.10.2007 до Договору, відповідач зобов'язався поставити та виконати монтаж холодильного обладнання на загальну суму 1 396 937,00 грн. (у тому числі 232 822,83 грн. ПДВ).

Згідно пункту 5.2. Договору після закінчення монтажу та наладки обладнання за Договором, відповідач надає позивачу Акт введення обладнання в експлуатацію у кількості двох екземплярів.

Так, 11.12.2007 між позивачем та відповідачем був підписаний Акт введення холодильного обладнання в експлуатацію, а 18.03.2008 був підписаний Акт № ОУ-0000029 здачі - прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 225 046,00 грн. (копії наявні у матеріалах справи).

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що відповідач надав гарантію на обладнання та виконані ним монтажні роботи на строк 12 місяців з моменту підписання акту вводу обладнання в експлуатацію. Протягом гарантійного строку відповідач зобов'язаний у строк не більше 3 днів з моменту отримання повідомлення від позивача виправити виявлені недоліки та несправності за свій рахунок.

Згідно пункту 6.2. Договору позивач, після підписання акту вводу обладнання в експлуатацію, зобов'язаний проводити технічне обслуговування згідно з Переліком робіт по технічному обслуговуванню, який викладений у Додатку № 3, що є невід'ємною частиною Договору.

Позивач, не більше ніж у семиденний строк після підписання Акту вводу обладнання у експлуатацію, зобов'язаний направити відповідачу завірені копії Договору на технічне обслуговування холодильного обладнання, укладеного зі спеціалізованою організацією, або завірені копії кваліфікаційного посвідчення машиніста холодильних установок та наказу про його призначення до штату позивача на постійну роботу.

Факт технічного обслуговування обладнання повинен бути підтверджений відповідними документами (журналом, сервісною книжкою, актами виконаних робіт та ін.).

У разі порушення порядку та строків виконання робіт, які викладені у Додатку № 3, а також недодержання вимог, встановлених даним пунктом Договору, гарантійні зобов'язання анулюються.

Позивач у судовому засіданні зазначив, що у процесі експлуатації обладнання почали виникати поломки та аварійні ситуації, у зв'язку з чим він направляв відповідачу повідомлення, однак, відповідач на повідомлення не реагував, а тому позивач звертався для усунення недоліків до іншої організації.

Сплачену суму коштів на усунення недоліків позивач визначив як збитки, а її розмір обґрунтовує наявними у матеріалах справи рахунками-фактурами, актами виконаних робіт та платіжними дорученнями.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання умов пункту 6.2. Договору, щодо укладення та направлення у семиденний строк після підписання Акту вводу обладнання в експлуатацію, завіреної копії Договору на технічне обслуговування холодильного обладнання, укладеного зі спеціалізованою організацією, позивач подав лист            № 14/12-01 від 14.12.2007 та копію Договору № 20/04-01 ТО на технічне обслуговування холодильного обладнання від 13.12.2007. Як доказ направлення вищезазначених документів позивач надав опис вкладення у рекомендований лист, направлений на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОР Лтд», з відміткою відділення поштового зв'язку (Київ - 62 дата 14.12.2007).

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 36 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1155 від 17.08.2002 (чинних на момент прийняття рішення) про прийняття для пересилання реєстрованого поштового відправлення (поштового переказу) відправникові з додержанням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» видається розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Отже, належним доказом, що підтверджує факт надання послуги з пересилання поштового відправлення, є касовий чек (розрахункова квитанція тощо).

          Позивачем на підтвердження направлення відповідачу листа № 14/12-01 від 14.12.2007 не було надано суду касовий чек (розрахункову квитанцію), так само не надано його на підтвердження направлення повідомлень про поломки, що засвідчується письмовим поясненням представника позивача від 06.02.2009.

          Також, представник позивача у судовому засіданні заявив про неможливість надання касового чеку (розрахункової квитанції) у зв'язку з його відсутністю.

                    Таким чином, у зв'язку з ненаданням позивачем суду належних доказів направлення  відповідачу завірених копій Договору на технічне обслуговування холодильного обладнання, укладеного зі спеціалізованою організацією, або завірених копій кваліфікаційного посвідчення машиніста холодильних установок та наказу про його призначення до штату позивача на постійну роботу, передбачених пунктом 6.2. Договору, останній не дотримався вимог, встановлених даним пунктом Договору, а тому гарантійні зобов'язання анулювались.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з припиненням гарантійних зобов'язань, позивач позбавлений права посилатись на недоліки проданого товару і, відповідно, на стягнення з відповідача збитків, пов'язаних з їх усуненням, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 55 351,34 грн. збитків, завданих невиконання умов договору поставки, монтажу та вводу товару в експлуатацію                 № 55/07 від 12.10.2007, а саме щодо гарантійного обслуговування холодильного обладнання, є не обґрунтованими, не підтверджується наданими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини,  що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи, порушено норми процесуального та матеріального права, а саме подані позивачем письмові докази (описи вкладень з підписами працівників пошти та штемпелем) судом першої інстанції не були прийняті до уваги, чим були порушені вимоги статті 36 Господарського процесуального кодексу України, при прийнятті рішення суд керувався лише поясненнями відповідача, що не підтверджувались жодними доказами, колегія суддів до уваги не приймає, з наступних підстав.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що  письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази для за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно пункту 78 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1155 від 17.08.2002 (чинних на момент прийняття рішення)  внутрішні листи і бандеролі з оголошеною цінністю та посилки, відправниками яких є фізичні особи, подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. За бажанням відправника вони можуть прийматися з описом вкладення. Зразок бланка такого опису затверджується уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі зв'язку.

Бланк опису вкладення заповнюється відправником у двох примірниках із зазначенням адреси одержувача, кількості предметів, вартості кожного з цих предметів. Обидва примірники опису підписуються відправником.

Працівник об'єкта поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису видається відправникові, другий вкладається до поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Однак, сам по собі опис вкладення не є доказом на підтвердження відправки кореспонденції. Так, згідно пункту 36 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1155 від 17.08.2002 (чинних на момент прийняття рішення) належним доказом поштового відправлення є лише касовий чек (розрахункова квитанція тощо).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга відповідача Товариства з обмеженою відповідальність «ЕКО» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «ЕКО» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2009 у справі № 41/410 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2009 у справі № 41/410 залишити без змін.

Матеріали справи № 41/410 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено протягом місяця до Вищого господарського суду України.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді