Постанова

від 12.11.2013 по справі 901/1550/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року Справа № 901/1550/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу ТОВ "Щастясвіт" на постановувід 27.08.2013 р. Севастопольського апеляційного господарського суду у справі№901/1550/13 господарського суду АР Крим за позовомЯлтинської міської ради доТОВ "Щастясвіт" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України в АРК та м. Севастополі; ДП "Ялтинський морський торгівельний порт" прозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

третіх осіб: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду АР Крим від 02.07.2013 (суддя І.Доброрез), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 (судді Л. Заплава, І. Антонова, О.Котлярова) позов задоволено, зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Щастясвіт» звільнити самовільно зайняту комплексом атракціонів земельну ділянку - частину набережної імені Леніна у м.Ялта, яка прилягає до причалу №4 Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт», площею 900 кв.м. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Щастясвіт» в дохід Державного бюджету України витрат з оплати судового збору у розмірі 1147,00грн.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю «Щастясвіт» - відповідач у справі, - звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду АР Крим від 02.07.2013 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.08.2013, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Вважає, що судами неправильно застосовано ст.ст. 152,212 ЗК України, застосовано п. 12 Перехідних положень ЗК України, який втратив чинність. Суди залишили поза увагою той факт, що у міської ради відсутні правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку. Суди також не посилаються на належні докази того, що земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

14 березня 2013 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополя, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Щастясвіт», як орендарем, було підписано та скріплено печатками:

- Договір оренди №1403 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, та визначене в пункті 1.1. договору, як частина бетонного мощення загальною площею 900,0 кв.м., що прилягає до причалу №4 (реєстраційний номер мощення 01125591.80 ЖЛКХЯП097), розташованого за адресою: м. Ялта, набережна ім. Леніна, що перебуває на балансі Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт», код ЄДРПОУ 01125591;

- Акт прийому-передачі орендованого майна, визначеного як частина бетонного мощення загальною площею 900,0 кв.м., що прилягає до причалу №4, розташованого за адресою: м.Ялта, набережна ім. Леніна, що перебуває на балансі Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт».

Відповідно до пункту 1.2. вищезгаданого Договору майно передається в оренду з метою розміщення комплексу атракціонів.

02 квітня 2013 року ТОВ «Щастясвіт» розмістило на частині бетонного мощення загальною площею 900,0 кв.м, що прилягає до причалу №4 комплекс атракціонів, з тимчасовими приміщеннями, спорудами та обладнанням.

12 квітня 2013 року Приписом №001104.01.13-04 Інспекції з благоустрою міста Ялти, директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Щастясвіт» запропоновано надати в Інспекцію документи, на підставі яких здійснюється використання території Ялтинської міської ради, та попереджено про відповідальність, визначену приписами статті 152КУпрАП.

12 квітня 2013 року посадовими особами Інспекції з благоустрою міста Ялти, за участі співробітників виконавчого комітету Ялтинської міської ради, було складено Акт про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Щастясвіт» статті 42 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та пункту 2.5.5. Правил благоустрою території м. Ялти, щодо розміщення без дозвільних документів комплексу атракціонів, тимчасових приміщень, споруд та обладнання.

Водночас, судами зауважено, що договір не погоджений з балансоутримувачем земельної ділянки, що свідчить про те, що відповідач без законних на те підстав розмістив на території набережної ім. Леніна у м. Ялта комплекс атракціонів, споруд, обладнань, тимчасових приміщень.

Ялтинська міська рада просить зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту комплексом атракціонів земельну ділянку - частину набережної імені Леніна у м.Ялта, яка прилягає до причалу №4 Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт», площею 900 кв.м.

Застосовуючи до спірних правовідносин приписи ст.ст. 12,211,212 ЗК України, ст.ст.10,13,21,40,42 ЗУ "Про благоустрій населених пунктів", ч.ч. 1,5, 8 ст.60 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні" суди дійшли висновку про те, що земельними ділянками, які знаходяться в межах населених пунктів розпоряджаються міські ради. Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі при укладенні договору оренди бетонного мощення, розташованого в м. Ялта, на набережної ім. Леніна, перевищило повноваження, а тому, договір оренди від 14.03.2013, укладений відповідачем з Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі є недійсним. Відповідачем не надано правовстановлюючих документів на землю. Відтак, факт самовільного зайняття ним спірної земельної ділянки є підтвердженим, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Приписами ст. 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. При цьому, частиною другою цієї норми встановлено, що, у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

З 01.01.2013 вступив в силу ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 №5245-VI, п. 9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого визначено, що право власності на земельні ділянки державної та комунальної власності, реалізується після державної реєстрації права власності на відповідну земельну ділянку .

Також, п.п.3,4 Прикінцевих та перехідних положень врегульовано, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності;

які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Відповідно до ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно зі ст. 19 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Приписами ст. 28 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що інформація з Державного реєстру прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень надається у формі витягу , інформаційної довідки та виписки .

Витяг з Державного реєстру прав на підставі заяви мають право отримувати власник (власники) нерухомого майна або їх уповноважені особи.

Інформаційну довідку з Державного реєстру прав на підставі письмового запиту мають право отримувати суд , органи місцевого самоврядування, органи внутрішніх справ, органи прокуратури, органи державної податкової служби, органи Служби безпеки України та інші органи державної влади (посадові особи), якщо запит зроблено у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом.

Переглядаючи оскаржувані судові акти у касаційному порядку, колегія суддів констатує, що судами взагалі не досліджувалося питання приналежності спірної земельної ділянки до земель державної та комунальної власності. Ними застосовано п. 12 Перехідних положень ЗК України, який, на момент звернення до суду, втратив чинність. Ними не витребувано належних доказів (довідка, витяг) того, що спірна земельна ділянка належить Ялтинській міській раді. Ними залишено поза увагою той факт, що балансоутримувачем спірної земельної ділянки є ДП "Ялтинський морський торгівельний порт" та не досліджено статут підприємства щодо правового режиму майна, балансоутримувачем якого є підприємство.

Судами залишено поза увагою те, що в силу приписів ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень належними доказами. Саме позивач повинен довести те, що спірна земельна ділянка належить йому, а також те, що саме відповідач порушує його земельні права.

Відтак, доводи скаржника про неврахування судами приписів ст. 152 ЗК України та про помилковість застосовування п. 12 Перехідних положень ЗК України є обґрунтованими. Колегія суддів також погоджується з доводами скаржника про те, що судами неправильно застосовано приписи ст. 212 ЗК України.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки , за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Приписами ст. 212 ЗК України встановлено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Судами встановлено, що 14.03.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополя, як орендодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Щастясвіт», як орендарем, було підписано та скріплено печатками договір оренди №1403 індивідуально визначеного (нерухомого) майна. Однак, судами не досліджено та не встановлено факту визнання цього договору у встановленому законом порядку недійсним. До встановлення - передчасно говорити про те, що відповідач самовільно зайняв спірну земельну ділянку. Відтак, передчасно застосовувати ст. 212 ЗК України до спірних правовідносин.

Водночас, колегія суддів дійшла висновку про те, що судами недотримано вимог ст. 43 ГПК України.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання застосування розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що відповідно до частини першої статті 4 7 ГПК судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування прийнятих у справі рішення господарського суду АР Крим від 02.07.2013 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 з передачею справи на новий розгляд до господарського суду АР Крим (пункт 3 частини першої статті 111 9 ГПК), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Під час нового розгляду справи необхідно усунути зазначені вище порушення.

Встановити, з посиланням на належні докази та відповідні норми матеріального права, до якої форми власності - державної чи комунальної належить спірна земельна ділянка. Витребувати у позивача правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку або докази державної реєстрації прав на землю. З'ясувати, чи порушує відповідач земельні права позивача. Вирішити питання про те, яке відношення до спірної земельної ділянки має ДП "Ялтинський морський торгівельний порт". Якщо він є балансоутримувачем, дослідити його статут та з'ясувати, хто має право розпоряджатися земельною ділянкою (підприємство, Фонд державного майна України). З'ясувати питання дійсності договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна від 14.03.2013 №1403. Вирішити питання про те, чи підпадають дії відповідача під "самовільне зайняття земельної ділянки".

До встановлених обставин справи застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Щастясвіт" задовольнити частково.

Рішення господарського суду АР Крим від 02.07.2013 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун