Постанова

від 21.10.2013 по справі 801/6934/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 жовтня 2013 р. (12:58) Справа №801/6934/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Пакет Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мельникової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Продмаш» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Продмаш» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 19.06.2013 року №0005832203, №0005822203.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про заниження податку на додану вартість та завищення від'ємного значення у серпні 2010 року по правовідносинам з ТОВ «Укрспецстройтранс», що мають ознаки фіктивності та безтоварність зазначених господарських операцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.10.2013 року замінено відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби його правонаступником Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

У судовому засіданні представник позивача Басараб Л.В. позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача Ільїна М.В. позов не визнала та просила у його задоволенні відмовити з підстав, викладених у наданих суду письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Продмаш» є юридичною особою, ідентифікаційний код 36693373, зареєстрований у якості платника ПДВ та перебуває на податковому обліку ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим (а.с.39,40).

З 30 квітня 2013 року посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності декларування податкового кредиту та валових витрат, що виникли при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Укрспецстройтранс» (ЄДРПОУ 36615845) у квітні 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 30 квітня 2013 року №2480/22-3/36693373 (далі - акт) (а.с.12-27).

За висновками акту встановлено порушення позивачем:

- п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1, п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР року (із змінами та доповненнями) в результаті чого донараховано ПДВ на загальну суму 44783 грн. (травень 2010 року у сумі 27333 грн., серпень 2010 року у сумі 17450 грн.) та зменшено від'ємне значення у серпні 2010 року на суму 92550 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 червня 2013 року №0005832203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 55979 грн., у тому числі 44783 грн. за основним платежем та 11196 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та від 19 червня 2013 року №0005822203 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2010 року у розмірі 92550 грн. (а.с.10,11).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №168), передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, згідно з п.1.7. Закону №168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст.7 Закону №168.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п.7.2.3 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна повинна містити наступні реквізити: порядковий номер, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, податковий номер платника податку (продавця, покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'їм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Отже, зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Відповідно до вищевказаного акту перевірки порушення позивачем податкового законодавства відбулося у зв'язку з тим, що останній у квітні 2010 року мав правовідносини з контрагентом-постачальником ТОВ «Укрспецстройтарнс», які мають ознаки фіктивності та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, у акті перевірки податкова інспекція посилається на пояснення посадової особи ТОВ «Укрспецстройтарнс», що були надані в рамках кримінальної справи. Так директор ТОВ «Укрспецстройтарнс» ОСОБА_4 пояснив, що він на цей час є засновником та директором ТОВ «Укрспецстройтарнс», але в цій посаді знаходиться номінально, фактично свої обов'язки директора не виконував.

Всі вказані обставини сталися підставою до висновку податкової інспекції про безтоварний характер фінансово-господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Укрспецстройтарнс» та невідповідність первинних документів бухгалтерського та податкового обліку даних суб'єктів господарської діяльності поняттю "первинний документ" у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", у зв'язку з чим такі документи не можуть слугувати підставою для внесення відповідних записів до бухгалтерського та податкового обліку та приймати участь у формуванні валових витрат та податкового кредиту позивача.

Судом встановлено, що у квітні 2010 року позивач мав правовідносини з ТОВ «Укрспецстройтарнс», яке згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день розгляду справи не перебуває у процесі припинення.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На підставі вищевикладеного судом встановлено, що вказаний контрагент позивача є юридичною особою, що має належний обсяг цивільної правоздатності та дієздатності.

Під час розгляду справи встановлено, що у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ «Укрспецстройтарнс» у квітні 2010 року всього на суму 824000 грн., у тому числі ПДВ 27333,33 грн.

Так, 26 березня 2010 року між ТОВ «Укрспецстройтарнс» (постачальник) та ТОВ «Завод Продмаш» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №25, відповідно до умов якого покупець зобов'язується оплатити та прийняти у власність, а постачальник зобов'язується відпустити покупцю наступне обладнання, далі товар: не укомплектована вакуумна закаточна машина Б4-КЗК-84. Загальна вартість договору складає 234000 грн. з урахуванням ПДВ (а.с.79).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Укрспецстройтарнс» поставило ТОВ «Завод Продмаш» не укомплектовану вакуумну закаточну машину Б4-КЗК-84, що підтверджується видатковою накладною №020431 від 02 квітня 2010 року на суму 234000 грн., у т.ч. ПДВ 39000 грн., податковою накладною №250340 від 25.03.2010 року на суму 70000, у т.ч. ПДВ 11666,67 грн. та податковою накладною №020431 від 02.04.2010 року на суму 164000 грн., у т.ч. ПДВ 27333,33 грн. (а.с.80,81,82).

27 квітня 2010 року позивачем проведено оплату за отриманий товар від ТОВ «Укрспецстройтарнс» у сумі 164000 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку (а.с.84).

04 квітня 2010 року між ТОВ «Укрспецстройтарнс» (постачальник) та ТОВ «Завод Продмаш» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №31 відповідно до умов якого покупець зобов'язується оплатити та прийняти у власність, а постачальник зобов'язується відпустити покупцю наступне обладнання, далі товар: не укомплектований прес Б4-СПР-51 та не укомплектований прес Б4-СПР-51-01. Загальна вартість договору складає 660000 з урахуванням ПДВ (а.с.62-63).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Укрспецстройтарнс» поставило ТОВ «Завод Продмаш» не укомплектований прес Б4-СПР-51 та не укомплектований прес Б4-СПР-51-01, що підтверджується видатковою накладною №070430 від 07 квітня 2010 року на суму 660000 грн., у т.ч. ПДВ 110000 грн. та податковою накладною №070430 від 07.04.2010 року на суму 660000 грн., у т.ч. ПДВ 110000 грн.(а.с.64,65).

07 квітня 2010 року позивачем частково проведено оплату за отриманий товар від ТОВ «Укрспецстройтарнс» у сумі 330000 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку (а.с.66).

Відповідно до акту звіряння взаємних рахунків за період березень2010 року - квітень 2010 року між ТОВ «Завод Продмаш» і ТОВ «Укрспецстройтарнс», перший має заборгованість перед останнім у сумі 330000 грн. (а.с.76).

Право позивача на формування податкового кредиту за відповідні періоди по вказаним господарським операціям з вищезазначеним контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи вищевказаними податковими накладними №020431 від 02.04.2010 року на суму 164000 грн., у т.ч. ПДВ 27333,33 грн. та №070430 від 07.04.2010 року на суму 660000 грн., у т.ч. ПДВ 110000 грн., складеними ТОВ «Укрспецстройтарнс».

Також, судом встановлено, що постачальник товарів, придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідних господарських операцій був зареєстрований платником податку на додану вартість за даними офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України (http://www.minrd.gov.ua) і мав право видавати податкові накладні.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача був юридичною особою, зареєстрований як платник податків на додану вартість і тому відповідно до вимог Закону України «Про додану вартість» мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Таким чином, судом встановлено, що позивач формував податковий кредит та валові витрати за реально здійсненими господарськими операціями з ТОВ «Укрспецстройтарнс», яке було окремим платником податків, а тому за приписами статті 61 Конституції України несе самостійну (індивідуальну) відповідальність за своєчасність нарахування та повноту сплати податкових зобов'язань за такими господарськими операціями.

Суд зазначає, що твердження податкової інспекції щодо відсутності у позивача права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту за фінансово-господарськими взаємовідносинами із вищевказаним суб'єктом господарської діяльності, у зв'язку із відсутністю товарного характеру таких взаємовідносин, повинен бути доведеним.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України " Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину" зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В матеріалах справи відсутні докази, з яких би вбачалось про те, що правочини між позивачем та ТОВ «Укрспецстройтарнс» суперечать інтересам держави та суспільства, недійсність правочину прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такий правочин є оспорюваним, тобто підлягає визнанню судом недійсними у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаного правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На час здійснення перевірки позивача та постановлення податковою інспекцією висновку про нікчемність правочинів між позивачем та вищевказаним суб'єктом господарської діяльності, був відсутній відповідний вирок суду, відсутнє відповідне рішення суду про визнання правочину недійсним, а тому податкова інспекція не мала правових підстав для висновку про нікчемність правочину та висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Також суд зазначає, що посилання податкової інспекції у акті перевірки на матеріали досудового слідства, зокрема - показання директора ТОВ «Укрспецстройтранс» ОСОБА_4 не може бути визнано судом правомірним, оскільки акти перевірок платників податків не можуть ґрунтуватися на матеріалах досудового слідства при відсутності відповідного вироку суду, який би встановив певні обставини щодо правових наслідків дій чи бездіяльності певних осіб в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинене воно особою.

В матеріалах справи відсутні докази порушення кримінальної справи за фактом фінансово-господарських правовідносин між позивачем та вищевказаним суб'єктом господарської діяльності, а тому приймати до уваги показання ОСОБА_4, які надані у межах кримінальної справи, що була порушена за фактом фінансово-господарських операцій між ТОВ «Укрспецстройтранс» з якимось іншими суб'єктами господарювання а ні з позивачем - у суду немає правових підстав.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції.

Усі господарські операції, що були проведені між позивачем та ТОВ «Укрспецстройтранс», призвели до зміни майнового стану позивача і даний факт підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача. Докази, які б спростовували відомості первинних документів бухгалтерського та податкового обліку пози вача -суду не надано.

Під час здійснення перевірки податкова інспекція не дослідила питання реального виконання умов правочинів між позивачем та ТОВ «Укрспецстройтранс» та не дослідила питання щодо використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих від постачальника товарів.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість та завищення від'ємного значення у сумі 92550 по взаємовідносинам з ТОВ «Укрспецстройтранс».

Застосування санкцій у податковому повідомленні-рішенні від 19 червня 2013 року №0005832203 обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав

За таких обставин, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 559,79 грн. (а.с.2).

Оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судовий збір підлягає стягненню із Державного бюджету України шляхом його безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

В судовому засіданні 21.10.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 25.10.2013 року.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 19 червня 2013 року №0005832203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 55979 грн., у тому числі 44783 грн. за основним платежем та 11196 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 19 червня 2013 року №0005822203 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2010 року у розмірі 92550 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Продмаш» судовий збір у розмірі 559 (п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 79 коп., шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.В.Пакет