Постанова

від 22.01.2014 по справі 801/6934/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/6934/13-а

22.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/6934/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Пакет Т.В. ) від 21.10.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Продмаш" (вул. Євпаторійське шосе, буд.8, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Продмаш" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 19.06.2013 року №0005832203, №0005822203.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.10.13 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Продмаш" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 19 червня 2013 року №0005832203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 55979 грн., у тому числі 44783 грн. за основним платежем та 11196 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 19 червня 2013 року №0005822203 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2010 року у розмірі 92550 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Продмаш" судовий збір у розмірі 559 (п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 79 коп., шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.10.13 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що за результатами перевірки позивача, відповідачем складено акт від 30 квітня 2013 року №2480/22-3/36693373.

За висновками акту встановлено порушення позивачем: п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1, п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР року (із змінами та доповненнями) в результаті чого донараховано ПДВ на загальну суму 44783 грн. (травень 2010 року у сумі 27333 грн., серпень 2010 року у сумі 17450 грн.) та зменшено від'ємне значення у серпні 2010 року на суму 92550 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 червня 2013 року №0005832203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 55979 грн., у тому числі 44783 грн. за основним платежем та 11196 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та від 19 червня 2013 року №0005822203 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2010 року у розмірі 92550 грн. (а.с.10,11).

На думку апелянта, висновки, викладені в акті перевірки позивача є обґрунтованими та засновані на нормах діючого законодавства, а отже й прийняті податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Продмаш" є юридичною особою, ідентифікаційний код 36693373, зареєстрований у якості платника ПДВ та перебуває на податковому обліку ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим (а.с.39,40).

З 30 квітня 2013 року посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності декларування податкового кредиту та валових витрат, що виникли при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "Укрспецстройтранс" (ЄДРПОУ 36615845) у квітні 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 30 квітня 2013 року №2480/22-3/36693373 (далі - акт) (а.с.12-27).

За висновками акту встановлено порушення позивачем:

- п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1, п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР року (із змінами та доповненнями) в результаті чого донараховано ПДВ на загальну суму 44783 грн. (травень 2010 року у сумі 27333 грн., серпень 2010 року у сумі 17450 грн.) та зменшено від'ємне значення у серпні 2010 року на суму 92550 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 червня 2013 року №0005832203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 55979 грн., у тому числі 44783 грн. за основним платежем та 11196 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та від 19 червня 2013 року №0005822203 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2010 року у розмірі 92550 грн. (а.с.10,11).

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №168), передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, згідно з п.1.7. Закону №168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст.7 Закону №168.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п.7.2.3 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до вищевказаного акту перевірки порушення позивачем податкового законодавства відбулося у зв'язку з тим, що останній у квітні 2010 року мав правовідносини з контрагентом-постачальником ТОВ "Укрспецстройтарнс", які мають ознаки фіктивності та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, у акті перевірки податкова інспекція посилається на пояснення посадової особи ТОВ "Укрспецстройтарнс", що були надані в рамках кримінальної справи. Так директор ТОВ "Укрспецстройтарнс" ОСОБА_2 пояснив, що він на цей час є засновником та директором ТОВ "Укрспецстройтарнс", але в цій посаді знаходиться номінально, фактично свої обов'язки директора не виконував.

Всі вказані обставини сталися підставою до висновку податкової інспекції про безтоварний характер фінансово-господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "Укрспецстройтарнс" та невідповідність первинних документів бухгалтерського та податкового обліку даних суб'єктів господарської діяльності поняттю "первинний документ" у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", у зв'язку з чим такі документи не можуть слугувати підставою для внесення відповідних записів до бухгалтерського та податкового обліку та приймати участь у формуванні валових витрат та податкового кредиту позивача.

У квітні 2010 року позивач мав правовідносини з ТОВ "Укрспецстройтарнс", яке згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день розгляду справи не перебуває у процесі припинення.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На підставі вищевикладеного судом встановлено, що вказаний контрагент позивача є юридичною особою, що має належний обсяг цивільної правоздатності та дієздатності.

У позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ "Укрспецстройтарнс" у квітні 2010 року всього на суму 824000 грн., у тому числі ПДВ 27333,33 грн.

Так, 26 березня 2010 року між ТОВ "Укрспецстройтарнс" (постачальник) та ТОВ "Завод Продмаш" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №25, відповідно до умов якого покупець зобов'язується оплатити та прийняти у власність, а постачальник зобов'язується відпустити покупцю наступне обладнання, далі товар: не укомплектована вакуумна закаточна машина Б4-КЗК-84. Загальна вартість договору складає 234000 грн. з урахуванням ПДВ (а.с.79).

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Укрспецстройтарнс" поставило ТОВ "Завод Продмаш" не укомплектовану вакуумну закаточну машину Б4-КЗК-84, що підтверджується видатковою накладною №020431 від 02 квітня 2010 року на суму 234000 грн., у т.ч. ПДВ 39000 грн., податковою накладною №250340 від 25.03.2010 року на суму 70000, у т.ч. ПДВ 11666,67 грн. та податковою накладною №020431 від 02.04.2010 року на суму 164000 грн., у т.ч. ПДВ 27333,33 грн. (а.с.80,81,82).

27 квітня 2010 року позивачем проведено оплату за отриманий товар від ТОВ "Укрспецстройтарнс" у сумі 164000 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку (а.с.84).

04 квітня 2010 року між ТОВ "Укрспецстройтарнс" (постачальник) та ТОВ "Завод Продмаш" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №31 відповідно до умов якого покупець зобов'язується оплатити та прийняти у власність, а постачальник зобов'язується відпустити покупцю наступне обладнання, далі товар: не укомплектований прес Б4-СПР-51 та не укомплектований прес Б4-СПР-51-01. Загальна вартість договору складає 660000 з урахуванням ПДВ (а.с.62-63).

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Укрспецстройтарнс" поставило ТОВ "Завод Продмаш" не укомплектований прес Б4-СПР-51 та не укомплектований прес Б4-СПР-51-01, що підтверджується видатковою накладною №070430 від 07 квітня 2010 року на суму 660000 грн., у т.ч. ПДВ 110000 грн. та податковою накладною №070430 від 07.04.2010 року на суму 660000 грн., у т.ч. ПДВ 110000 грн.(а.с.64,65).

07 квітня 2010 року позивачем частково проведено оплату за отриманий товар від ТОВ "Укрспецстройтарнс" у сумі 330000 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку (а.с.66).

Відповідно до акту звіряння взаємних рахунків за період березень2010 року - квітень 2010 року між ТОВ "Завод Продмаш" і ТОВ "Укрспецстройтарнс", перший має заборгованість перед останнім у сумі 330000 грн. (а.с.76).

Право позивача на формування податкового кредиту за відповідні періоди по вказаним господарським операціям з вищезазначеним контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи вищевказаними податковими накладними №020431 від 02.04.2010 року на суму 164000 грн., у т.ч. ПДВ 27333,33 грн. та №070430 від 07.04.2010 року на суму 660000 грн., у т.ч. ПДВ 110000 грн., складеними ТОВ "Укрспецстройтарнс".

Також, постачальник товарів, придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідних господарських операцій був зареєстрований платником податку на додану вартість за даними офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України (http://www.minrd.gov.ua) і мав право видавати податкові накладні.

За таких підстав, судова колегія приходить до висновку, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача був юридичною особою, зареєстрований як платник податків на додану вартість і тому відповідно до вимог Закону України "Про додану вартість" мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Таким чином, позивач формував податковий кредит та валові витрати за реально здійсненими господарськими операціями з ТОВ "Укрспецстройтарнс", яке було окремим платником податків, а тому за приписами статті 61 Конституції України несе самостійну (індивідуальну) відповідальність за своєчасність нарахування та повноту сплати податкових зобов'язань за такими господарськими операціями.

Окрім того, щодо доводів апелянта, відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

За таких підстав, судова колегія враховуючи усі обставини справи, приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

При таких обставинах справи судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.10.13 у справі № 801/6934/13-а змінити.

Викласти п. 4 резолютивної частини постанови в наступній редакції:

"Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Продмаш" судовий збір у розмірі 559 (п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 79 коп.".

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.10.13 у справі № 801/6934/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко