Постанова

від 29.10.2013 по справі 823/1632/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року справа № 823/1632/13-а

м. Черкаси

11 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Холода Р.В.,

при секретарі судового засідання - Гоголевій Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мотор-2001» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мотор-2001» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах від 30 листопада 2012 року №00005782301 та №00005792301.

Ухвалою суду від 26 липня 2013 року у справі було здійснено заміну відповідача на державну податкову інспекцію у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області, що є правонаступником всіх прав та обов'язків ДПІ у м. Черкасах.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що державною податковою інспекцією у м. Черкасах проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Укрпромспецкомплект-3» за період з 01.07.2011р. по 31.12.2011р., про що складено акт від 20.11.2012р. №327/22-12/33007008. Висновки щодо не підтвердження валових витрат та податкового кредиту позивача зроблені на підставі акту перевірки ДПІ у м. Черкасах від 10.07.2012р. №436/22-11/31489369 «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Укрпромспецкомплект-3» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків-покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011р. по 27.06.2012р.» яким зазначено, що господарські операції між ПП «Укрпромспецкомплект-3» та його контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками не підтверджується виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

На підставі акту перевірки від 20.11.2012р. відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.11.2012р. №00005782301 та №00005792301, відповідно до яких позивачу збільшено грошове зобов'язання та нараховано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження (вх. №18821/13/823/1632/13-а від 24.10.2013р.).

Від представника відповідача також надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (вх. №18822/13/823/1632/13-а від 24.10.2013р.).

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішив розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки ТОВ «Мотор-2001» використано матеріали зустрічної звірки ПП «Укрпромспецкомплект-3» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків-покупцями за період з 01.01.2011р. по 27.06.2012р. (акт ДПІ у м. Черкасах від 10.07.2012р. №436/22-11/31489369), відповідно до яких встановлено відсутність реальної можливості здійснення господарської діяльності вказаним контрагентом позивача. В акті від 10.07.2012р. №436/22-11/31489369 зазначено, що господарські операції між ПП «Укрпромспецкомплект-3» та його контрагентами не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. На підставі вищезазначеного представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мотор-2001», ідентифікаційний код 33007008, зареєстроване 09.06.2004р., виконавчим комітетом Черкаської міської ради як юридична особа.

Державною податковою інспекцією у м. Черкасах проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Мотор-2001» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з суб'єктом господарювання з ПП «Укрпромспецкомплект-3» за період з 01.07.2011р. по 31.12.2011р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено акт від 20.11.2012р. №327/22-12/33007008.

Перевіркою встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

- п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 10486грн., в тому числі за липень 2011 року на суму 364гр., за серпень 2011 року на суму 2538грн., за вересень 2011 року на суму 7584грн. та зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по рядку 24 за вересень 2012 року на суму 538грн.;

- п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 12677грн., у тому числі за ІІІ-й квартал 2011 року на суму 12058грн., за IV-й квартал 2011 року на суму 619грн.

На підставі даного акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30.11.2012р. №00005782301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 12677грн. та №00005792301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 10486грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2622грн.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, щодо оскарження податкових повідомлень-рішень.

Судом встановлено, що між ТОВ «Мотор-2001» та ПП «Укрпромспецкомплект-3» відбулася усна домовленість про поставку останнім втулок та підшипників.

На підтвердження факту виконання вказаного договору позивачем до матеріалів справи надано податкові та видаткові накладні виписані ПП «Укрпромспецкомплект-3», а саме: №316 від 29.07.2011р., №338 від 04.08.2011р., №13 від 07.09.2011р., №59 від 27.09.2011р., №33 від 14.11.2011р.

В свою чергу, придбані у ПП «Укрпромспецкомплект-3» втулки та підшипники реалізовано позивачем ТОВ «Оржицький цукровий завод» та ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.», що підтверджується доданими до матеріалів справи податковими накладними.

Так, при проведенні перевірки позивача, висновок щодо непідтвердження валових витрат та податкового кредиту зроблено на підставі акту перевірки ДПІ у м. Черкасах від 10.07.2012р. №436/22-11/31489369 «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Укрпромспецкомплект-3», щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків-покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011р. по 27.06.2012р.». Відповідно до висновків якого встановлено, що відображення в податковій звітності правових взаємовідносин з суб'єктами господарювання здійснено без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Крім того, висновками вказаного акту зазначено, що у ПП «Укрпромспецкомплект-3» відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Відносини у сфері справляння податків регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 «а» ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом вказаних приписів правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на валові витрати, витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податковий кредит наступає за умови фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку та податковими накладними.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи мають силу первинного документа лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Натомість за відсутності фактичного здійснення господарської операції первинні документи бухгалтерського обліку та податкова накладна юридичної сили не мають.

Відтак, включення до податкової звітності даних згідно первинних документів бухгалтерського обліку чи податкових накладних, які не мають юридичної сили, є порушенням порядку ведення податкового обліку.

Під час здійснення перевірки позивачем надані первинні документи (видаткові та податкові накладні, банківська виписка по рахунку ТОВ «Мотор-2001»), які на думку суду підтверджують фактичне здійснення господарських операцій ТОВ «Мотор-2001» з придбання у ПП «Укрпромспецкомплект-3» втулок та підшипників, які в подальшому були реалізовані товариством контрагентам-покупцям.

Суд також критично оцінює доводи відповідача про те, що надані до адміністративного позову накладні мають недоліки в оформленні, та як наслідок не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Оскільки, недоліки в оформленні такого документа як видаткова або податкова накладна не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, суд також звертає увагу, що підставами для висновку податкового органу про неможливість фактичного здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом є ненадання позивачем товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт переміщення товарно-матеріальних цінностей від ПП «Укрпромспецкомплект-3» до ТОВ «Мотор-2001».

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже ненадання товарно-транспортної накладної не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією підтверджується здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання (отримання) товару.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012р. у справі №К/9991/16335/12, від 20.11.2012р. у справі №К/9991/62373/11 та від 13.11.2012р. у справі № К/9991/65729/11.

Разом з тим, суд звертає увагу, що представник позивача в позовній заяві пояснив причину відсутності товарно-транспортних накладних, зазначивши, що у зв'язку з малогабаритністю розмірів товару (підшипників та втулок), товарно-матеріальні цінності перевозились не вантажним транспортом, а приватним автомобілем директора ПП «Укрпромспецкомплект-3» та додав довідку УМВС України в Черкаській області Управління Державтоінспекції від 11.03.2013р. №13/14-88 відповідно якої за директором ПП «Укрпромспецкомплект-3» - Максименком Юрієм Володимировичем був зареєстрований автомобіль марки VOLKSVAGEN Transporter, д.н. НОМЕР_1.

При цьому, в підтвердження малогабаритності вказаної продукції позивачем до матеріалів справи надані таблиці, що містять характеристики придбаних підшипників та втулок, а саме кількість, вагу, загальну масу та розміри вказаної продукції по кожній видатковій накладній (а.с. 157-162).

Щодо тверджень відповідача, стосовно відсутності у ПП «Укрпромспецкомплект-3» трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, на яких наголошує відповідач в акті перевірки від 10.07.2012р. №436/22-11/31489369 «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Укрпромспецкомплект-3» та був використаний під час перевірки позивача, суд зазначає, наступне.

Відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України, відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Варто зазначити, що позивач та його контрагент - ПП «Укрпромспецкомплект-3 є належними суб'єктами господарювання України, які набули правоздатності та на момент здійснення господарських операцій були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, а саме статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

У постанові Верховного суду України від 13.01.2009 року по справі № 09/05 викладено, що покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцем, ані за можливу недостовірність відомостей про продавця, що містяться у Єдиному реєстрі, за діяльності продавцем.

Крім того, у довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» викладено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні у справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», як зазначалося вище, мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського суду з прав людини при вирішенні справ.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку документів щодо всіх контрагентів по ланцюгу здійснення операції стосовно державної реєстрації платника податків, сплати податків контрагентами тощо.

При цьому, слід зазначити, що невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Більш того, доводи відповідача стосовно відсутності у ПП «Укрпромспецкомплект-3» наявності трудових ресурсів необхідних для здійснення поставки втулок та підшипників на користь позивача спростовуються постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2013р. справа №823/264/13-а, що набрала законної сили відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013р., якою адміністративний позов контрагента позивача - ПП «Укрпромспецкомплект-3» задоволено частково, визнано протиправними дії ДПІ м. Черкасах при проведенні зустрічної звірки та складанні акту від 10.07.2012р. №436/22-11/31489369 «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Укрпромспецкомплект-3».

Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваних податкових рішень не є переконливими. Отже, наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції позивача з контрагентом мали товарний (реальний) характер, придбання таких товарів оформлено документально, що дає право позивачу на формування податкового кредиту та валових витрат.

Тому суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 30.11.2012р. №00005782301 та №00005792301, підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, суд зазначає, що з огляду на наявність в матеріалах справи копій первинних бухгалтерських документів відповідачем всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано доказів, які б ставили під сумнів реальність операцій позивача з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Мотор-2001».

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 14, 94, 122, 160-163, 167, 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.11.2012р. №00005782301 та №00005792301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мотор-2001» (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 141, ідентифікаційний код 33007008) судовий збір в розмірі 257 (двісті п'ятдесят сім) грн. 85 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Холод