Ухвала

від 18.03.2014 по справі 823/1632/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/1632/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Холод Р.В. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

18 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Грищенко Т.М.,

суддів Мельничука В.П., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ч.1 ст.41 КАС України, апеляційні скарги державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів в Черкаській області на Черкаського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мотор-2001" до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів в Черкаській області про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 р. адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Мотор-2001" задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційні скарги в яких просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, державною податковою інспекцією у м. Черкасах проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Мотор-2001» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з суб'єктом господарювання з ПП «Укрпромспецкомплект-3» за період з 01.07.2011р. по 31.12.2011р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено акт від 20.11.2012р. №327/22-12/33007008.

В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки та згідно висновків цього Акта, позивачем порушено вимоги п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 10486грн., та п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 12677грн.

На підставі даного акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30.11.2012р. №00005782301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 12677грн. та №00005792301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 10486грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2622грн.

Не погоджуючись з вище вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, вказав на наявність належно оформленої первинної документації та на те, що господарські операції позивача з контрагентом мали реальний характер.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для виникнення такого права є виписана контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, податкова накладна, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ «Мотор-2001» та ПП «Укрпромспецкомплект-3» відбулася усна домовленість про поставку останнім втулок та підшипників.

На підтвердження факту виконання вказаного договору позивачем до матеріалів справи надано податкові та видаткові накладні виписані ПП «Укрпромспецкомплект-3», а саме: №316 від 29.07.2011р., №338 від 04.08.2011р., №13 від 07.09.2011р., №59 від 27.09.2011р., №33 від 14.11.2011р.

Так, придбані у ПП «Укрпромспецкомплект-3» втулки та підшипники реалізовано позивачем ТОВ «Оржицький цукровий завод» та ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.», що підтверджується доданими до матеріалів справи податковими накладними.

Проте, при проведенні перевірки позивача, висновок щодо непідтвердження валових витрат та податкового кредиту зроблено на підставі акту перевірки ДПІ у м. Черкасах від 10.07.2012р. №436/22-11/31489369 «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Укрпромспецкомплект-3», щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків-покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011р. по 27.06.2012р.». Відповідно до висновків якого встановлено, що відображення в податковій звітності правових взаємовідносин з суб'єктами господарювання здійснено без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Крім того, висновками вказаного акту зазначено, що у ПП «Укрпромспецкомплект-3» відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Колегія суддів не погоджуючись з даними висновками, зазначає наступне.

Так, під час здійснення перевірки позивачем надані первинні документи (видаткові та податкові накладні, банківська виписка по рахунку ТОВ «Мотор-2001»), які на думку колегії суду підтверджують фактичне здійснення господарських операцій ТОВ «Мотор-2001» з придбання у ПП «Укрпромспецкомплект-3» втулок та підшипників, які в подальшому були реалізовані товариством контрагентам-покупцям.

Крім того, ненадання позивачем товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт переміщення товарно-матеріальних цінностей від ПП «Укрпромспецкомплект-3» до ТОВ «Мотор-2001», не є підставами для висновку про неможливість фактичного здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Разом з тим, представник позивача в позовній заяві пояснив причину відсутності товарно-транспортних накладних, а саме, зазначивши, що у зв'язку з малогабаритністю розмірів товару (підшипників та втулок), товарно-матеріальні цінності перевозились не вантажним транспортом, а приватним автомобілем директора ПП «Укрпромспецкомплект-3» та додав довідку УМВС України в Черкаській області Управління Державтоінспекції від 11.03.2013р. №13/14-88 відповідно якої за директором ПП «Укрпромспецкомплект-3» - ОСОБА_2 був зареєстрований автомобіль марки VOLKSVAGEN Transporter, д.н. НОМЕР_1.

В підтвердження малогабаритності вказаної продукції позивачем до матеріалів справи надані таблиці, що містять характеристики придбаних підшипників та втулок, а саме кількість, вагу, загальну масу та розміри вказаної продукції по кожній видатковій накладній.

Щодо тверджень відповідача, стосовно відсутності у ПП «Укрпромспецкомплект-3» трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, на яких наголошує відповідач в акті перевірки від 10.07.2012р. №436/22-11/31489369 «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Укрпромспецкомплект-3» та був використаний під час перевірки позивача, суд зазначає, наступне.

Дані доводи спростовуються постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2013р. справа №823/264/13-а, що набрала законної сили відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013р., якою адміністративний позов контрагента позивача - ПП «Укрпромспецкомплект-3» задоволено частково, визнано протиправними дії ДПІ м. Черкасах при проведенні зустрічної звірки та складанні акту від 10.07.2012р. №436/22-11/31489369 «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Укрпромспецкомплект-3».

Отже, під час здійснення перевірки позивачем надані первинні документи (видаткові та податкові накладні, банківська виписка по рахунку ТОВ «Мотор-2001»), які на думку суду підтверджують фактичне здійснення господарських операцій ТОВ «Мотор-2001» з придбання у ПП «Укрпромспецкомплект-3» втулок та підшипників, які в подальшому були реалізовані товариством контрагентам-покупцям.

Податкове повідомлення-рішення, на підставі якого визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймається податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мотор-2001», ідентифікаційний код 33007008, зареєстроване 09.06.2004р., виконавчим комітетом Черкаської міської ради як юридична особа.

У постанові Верховного суду України від 13.01.2009 року по справі № 09/05 викладено, що покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцем, ані за можливу недостовірність відомостей про продавця, що містяться у Єдиному реєстрі, за діяльності продавцем.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку документів щодо всіх контрагентів по ланцюгу здійснення операції стосовно державної реєстрації платника податків, сплати податків контрагентами тощо.

З наведеного слідує, що господарські операції між ТОВ «Мотор-2001» та ПП «Укрпромспецкомплект-3» здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту для отримання доходу та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Також, надані позивачем докази є переконливими для твердження про реальність господарських операцій, та судовим рішенням було встановлено реальність договорів про які йдеться у спірних відносинах, що не було спростовано відповідачем.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 195,196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів в Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді В.П.Мельничук

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Мацедонська В.Е.

Мельничук В.П.