Постанова

від 03.09.2013 по справі 820/6077/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2013 р. справа №820/6077/13-а Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

представника позивача - Коростильова С.В.,

представника відповідача - Христофорова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінківський комбінат хлібопродуктів" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Барвінківський комбінат хлібопродуктів» ( код 36167208) - звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Ізюмської об'єднаної державної інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області , у якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000062200 від 08.07.2013 р.; податкове повідомлення-рішення № 0000072200 від 08.07.2013 р., податкове повідомлення-рішення № 0000041702 від 08.07.2013 р., які винесені Ізюмською об'єднаною державною податкової інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оспорювані податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем з порушенням вимог діючого законодавства на підставі неправомірних висновків про фіктивність господарської угоди, укладеної між позивачем та ПП «Укрхімкомплект»; про безпідставне віднесення позивачем до валових витрат вартості на брошурувально - політурні послуги, а також про порушення позивачем строків сплати податку на доходи фізичних осіб.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав додаткові матеріали, наполягав на реальності господарських операцій, здійснених позивачем з контрагентами, а також та відсутності правопорушення з боку позивача при виплати заробітної плати; просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, приєднаних до матеріалів справи.

Представник відповідача підтримав позицію відповідача, викладену у письмових запереченнях, та просив суд відмовити у позові у повному обсязі, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість вимог позивача.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до документів що містяться в матеріалах справи ( копії : Свідоцтва № 608157 про державну реєстрацію юридичної особи, Довідки АБ № 606476 з ЄДРПОУ України від 28.05.2013 р., Свідоцтва № 200324977 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого Ізюмською об'єднаною ДПІ (Барвінківське відділення) ; Статуту (нова редакція) від 17.08.2010 р., наказу № 1/к від 21.02.2011 р.) позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Барвінківський комбінат хлібопродуктів» (код 36167208) зареєстрований як юридична особа 03.12.2008 р. виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області; директором товариства є Могильний Олег Олексійович.

Ізюмською об'єднаною державною податкової інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області за результатами планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Барвінківський комбінат хлібопродуктів» (код ЄДРПОУ 36167208) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 р., іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 р. складено Акт від 20.06.2013 р. № 481/2220/36167208 ( далі - Акт перевірки). На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, відповідачем збільшено позивачеві податкові зобов'язання, про що направлено податкові повідомлення рішення, а саме:

- Податкове повідомлення-рішення від 08.07.20123 р. № 0000062200, яким позивачеві збільшено суму податкового зобов'язання на 354263, 00 грн. у зв'язку з безпідставним завищенням позивачем витрат за результатами господарської діяльності з ПП «Укрхімкомплект» ( код 35071143) та ТОВ « Лідер-МТ» (код 36380607).

- Податкове повідомлення-рішення від 08.07.20123 р. № 0000072200, про збільшення позивачеві податкового зобов'язання на 442442,00 грн за платежем: податок на додану вартість за результатами господарських операцій з ПП «Укрхімкомплект» (код 35071143) та ТОВ « Лідер-МТ» (код 36380607).

- Податкове повідомлення-рішення від 08.07.20123 р. №0000041702, яким відповідачем збільшено позивачеві податкове зобов'язання за платежем : податок на доходи фізичних осіб на суму 14116,92 грн..

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 08.07.2013 р. № 0000062200 суд зазначає наступне .

Вказане податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем за результатами висновків відповідача, викладених в Акті перевірки, а саме:

- про завищення позивачем витрат на 1 011 469 грн. за господарськими операціями, здійсненими між позивачем та ПП «Укрхімкомплект» за період, що перевірявся, у зв'язку з тим, що вказані господарські операції документально не підтверджені та мають ознаки нереальності їх здійснення;

- про завищення витрат на 463 335 грн. за господарською операцією, здійсненою між позивачем та ТОВ «Лідер-МТ» за період, що перевірявся, у зв'язку з неналежним оформленням первинних документів та недоведеністю позивачем необхідності наданих контрагентом послуг для господарської діяльності позивача.

Щодо господарських правовідносин позивача з ПП «Укрхімкомплект» за результатами вивчення наданих позивачем документів судом встановлено наступне.

Між позивачем та ПП «Укрхімкомплект» укладено договір купівлі-продажу №2-17/11 від 17.11.2011 р. Відповідно до умов вищевказаного договору позивач є покупцем, а ПП «Укрхімкомплект» є постачальником товару. Суд зазначає, що у договорі не визначено найменування та інші будь-які характеристики товару. Пунктом 2.2. договору передбачається, що найменування, кількість, ціна товару будуть зазначатись у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Разом з тим, пунктом 4.2. договору передбачено, що оплата здійснюється протягом 5-ти днів з моменту підписання договору. Умови постачання товару ( яким транспортом, за чий рахунок і таке інше) договором не визначено).

Отже, суд зазначає, що умови договору щодо порядку розрахунків суперечать одна одній; сторонами однозначно не визначено суттєві умови договору, а саме: ані предмет договору, ані ціна та вартість предмету договору, ані строки та порядок оплати товару.

Пунктом 5.2. договору передбачається обов'язок сторін надати одна одній такі документи : копію свідоцтва по державну реєстрацію підприємства, копію довідки ЄДРПОУ; копію свідоцтва реєстрації платника ПДВ.

Вказані документи ПП «Укрхімкомплект» позивачем не надані.

Отже, суд зазначає, що позивачем не використане право, передбачене договором щодо витребування у контрагента його реєстраційних документів з метою використання даних цих документів для внесення відомостей про контрагента до відповідних первинних документів.

Документи щодо отримання товару та його транспортування оформлено позивачем та контрагентом без посилання на вказаний договір.

Враховуючи вимоги статті 75 Податкового кодексу України, якою передбачені підстави проведення документальних перевірок, однією з яких є отримання в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, суд приймає до уваги негативну інформацію щодо ПП «Укрхімкомплект», викладену в Акті перевірки, а саме :

- підприємство фактично відсутнє за адресою, вказаною у первинних документах;

- підприємство є учасником конвертаційного центру, тобто, створене без наміру проведення господарської діяльності.

З метою з'ясування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та вказаним контрагентом, судом додатково було витребувано документи для підтвердження факту використання позивачем у господарській діяльності товару, придбаного у ПП «Укрхімкомплект».

На підтвердження подальшого використання позивачем придбаного зерна у господарській діяльності представником позивача надано договори, укладені між позивачем та Державним підприємством «Новопокровський комітат хлібопродуктів» Державного резерву України ( далі - Новопокровський комбінат), а саме :

Договір № 455 від 31.10.2011 р. та Договір № 506 від 01.12.2011 р., за яким позивач зобов'язується постачати зерно 1,2,та 3 класу, а Новопокровський комбінат зобов'язується його переробити на борошно.

На підтвердження виконання робіт за вказаними договорами позивачем надано Акти виконаних робіт від 30.11.2011 р. та 30.12.2011 р., складені на виконання договорів № 455 та 5096, відповідно. У вказаних актах зазначається про надання послуг з переробки зерна без зазначення ґатунку (1-го, вищого) борошна, отриманого за результатами переробки.

Будь-які документи, щодо характеристики борошна , отриманого за результатами переробки, до суду не надано.

Щодо подальшої реалізації отриманого позивачем борошна покупцям, а саме: ТОВ Хлібопекарський комплекс» «Кулиничевский» за договорами № 1-27/10 від 27.10.2011 р.;№ 1-02/11 від 02.11.2011 р.; № 1-13/12 від 13.12.2011 р., за умовами яких позивач зобов'язується поставити муку 1-го та вищого ґатунку. На підтвердження виконання умов договору надано накладні, починаючи з 25.11.2011 р. по 31.12.2011 р. При цьому суд зазначає, що відповідно до вищевказаних договорів про переробку зерна на борошно акти виконаних робіт складені 30.11.2011 р. та 30.12.2011р.

Отже, результати співставлення вказаних документів свідчать про те, що позивач поставку борошна почав раніше, ніж було виконано роботи з переробки зерна на борошно, тобто до 30.11.2011 р.

Суд також зазначає, що документи, якими оформлено господарські відносини позивача з придбання зерна для подальшого його перероблення на борошно та продажу продавцем борошна пшеничного 1 гатунку та вищого гатунку не містять однозначно визначених відомостей щодо якості, кількості та кінцевого результату з переробки зерна, які б надавали можливість суду шляхом співставлення відповідних документів однозначно визначити, який саме конкретний продукт ( якої якості) було отримано позивачем за результатами виконання конкретного договору та у подальшому реалізовано.

Відсутність конкретних відомостей у документах не дозволяє суду дійти висновку про те, що реалізоване позивачем борошно 1 -го та вищого гатунку було отримано за результатами переробки зерна, отриманого саме від ПП«Укрхімкомплект».

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що наданими позивачем документами не підтверджено факт реального здійснення господарської операції з ПП«Укрхімкомплект» з метою подальшого використання результатів саме цієї операції у господарській діяльності позивача.

Щодо господарських правовідносин позивача з ТОВ «Лідер-МТ» за результатами вивчення наданих документів суд встановив наступне.

Між позивачем на ТОВ «Лідер-МТ» укладено Договір № 1-02/04 від 02.04.2012 р. про надання брошурувально-політурних послуг, за умовами якого ТОВ «Лідер-МТ» був зобов'язаний здійснити політурні послуги бухгалтерської та податкової документації підприємства. Відповідно до умов договору вартість послуг становить 2,50 грн. за один лист. Послуги надаються за адресою позивача, який є замовником послуг.

Суд зауважує, що вказаним договором не визначено, які саме документи передаються виконавцеві для їх подальшого брошурування, не визначено за яким принципом або у якій послідовності документи мають бути зброшуровані ( за датою, за назвою і таке інше); не визначено обсяг робіт (кількість аркушів, що підлягають брошуруванню); строки виконання робіт. Також договором не передбачено порядок передачі документів від замовника виконавцеві для виконання робіт, а також повернення зброшурованих документів від виконавця замовнику. Договором не визначено, за яких умов умови договору вважаються виконаними належним чином.

Виконання договору оформлено сторонами Актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31.07.2012 р. із зазначенням місця складання акту - м. Донецьк. У вказаному акті зазначено, що роботу виконано у повному обсязі та визначено вартість послуг 556 000,00 грн. Акт № 31/07 містить підписи представників сторін, засвідчені печатками сторін без зазначення посад цих осіб. У вказаному Акті зазначається про надання послуг з плетіння, оброблення друкованого паперу, друкованого картону, згинання, тиснення, просвердлювання отворів і таке інше. При цьому, у акті не вказано, які саме документи та у якій кількості було оброблено виконавцем. Та обставина, що відповідно до умов договору роботи виконувались за адресою позивача, а Акт виконаних робіт підписаний у м. Донецьку, свідчить про те, що за місцем виконання робіт роботи не приймались. Вказане є підставою для сумніву у тому, що замовник реально приймав роботу від виконавця.

У Звіті ТОВ «Лідер-МТ» від 31.07.2012 р. за № Л-1/31 до Акту, складеного за результатами наданих послуг за вищевказаним договором, зазначено кількість аркушів зброшурованих виконавцем. При цьому документ, яким би за підписами представників обох сторін - і замовника, і виконавця - було визначено обсяг виконаних робіт, відсутній.

Надані представником позивачем фотозвіти до Акту № 31/07 від 31.07.2012 р., на яких зображено папки, заповнені паперами, суд не приймає до уваги як доказ того, що зображені на фотозвітах папки є саме тими, що зброшуровані за результатами виконання ТОВ «Лідер-МТ» договору № 1-02/04 від 02.04.2012 р. про надання брошурувально-політурних послуг, оскільки на папках, зображених у фото звітах, відсутні будь-які ознаки, які б надавали суду можливість визначити зображені на фотозвітах папки, заповнені паперами, як такі, що зброшуровані у відповідності до умов договору № 1-02/04 від 02.04.2012 р.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що надані позивачем документи щодо господарської операції, здійсненої між позивачем та ТОВ «Лідер-МТ» за договором № 1-02/04 від 02.04.2012 р., не є такими, що підтверджують реальність вказаної операції, оскільки не дозволяють визначити, які саме роботи було виконано контрагентом позивача та за яким саме договором, а, відповідно, не підтверджують необхідність саме вказаної операції для господарської діяльності позивача.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено реальність здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Лідер-МТ» з брошурування конкретних бухгалтерських та податкових документів саме за договором №1-02/04 від 02.04.2012 р про надання брошурувально-політурних послуг.

Щодо витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування Податковим кодексом України передбачається наступне :

Відповідно до п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України ( далі - ПК) «Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.»

Відповідно до п. 138.1.1. Витрати операційної діяльності включають:

- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Відповідно до п. 139.1.9. ПК при визначенні оподатковуваного прибутку не враховуються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже відповідно до наведених норм права платник податку має право при визначенні оподатковуваного прибутку враховувати лише ті витрати, що підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» ( далі - Закон № 996-XIV) - «первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення».

Відповідно до ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто будь-які первинні документи є такими лише у разі фактичного здійснення господарської операції, яку оформлено первинними документами.

Надаючи правову оцінку усьому вищевикладеному, суд зазначає, що надані позивачем первинні документи, у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, якими оформлено вказані господарські операції, здійснені між позивачем та ПП «Укрхімкомплект», а також між позивачем та ТОВ «Лідер-МТ», не є такими, що підтверджують реальне здійснення цих операцій, а, відповідно, ці документи не можуть бути безумовною підставою для включення витрат за такими господарськими операціями для визначення об'єкта оподаткування.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідачем правомірно здійснено висновок про завищення позивачем витрат за результатами нереальних господарських операцій з контрагентами ПП «Укрхімкомплект» та ТОВ «Лідер-МТ», а, відповідно, відповідачем правомірно винесене податкове повідомлення-рішення від 08.07.2013 р. № 0000062200про збільшення позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на 354263, 00 грн.

Щодо правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення №08.07.20123 р. № 0000072200, яким позивачеві збільшено суму податкового зобов'язання за ПДВ на 442 442,00 грн. суд зазначає наступне.

Підставою для вказаного податкового повідомлення-рішення стали висновки відповідача, викладені в Акті перевірки про те, що господарські операції, здійснені позивачем з ПП «Укрхімкомплект» та ТОВ «Лідер-МТ» не можуть бути підставою для відображення цих операцій у податковому обліку, оскільки мають ознаки нереальності, відповідно позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суму 202294,00 грн ( за результатами господарської операції з ПП «Укрхімкомплект») та суму 92667 грн. ) ( за результатами господарської операції з ТОВ «Лідер-МТ»).

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України.

Виходячи з положень пп «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 139 ПК, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, відповідно до наведених правових норм, платник податку має право на формування податкового кредиту у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому суд зазначає, що наявність належно оформлених документів не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій або ж здійснення операцій, але таких, що не пов'язані з господарською діяльністю платника податків.

Враховуючи наведені вище положення Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» будь-які документи ( договори, накладні,рахунки) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не відбулося ніякі, навіть належним чином оформлені документи, не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів у таких документах, що передбачені чинним законодавством.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась Вищим адміністративним судом України при розгляді справ відповідної категорії та викладена у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Суд зазначає, що факт відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Укрхімкомплект», а також між позивачем та ТОВ «Лідер-МТ» та відсутність доказів того, що вказані операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, встановлені судом за результатами вищенаведеного аналізу документів, наданих позивачем.

Таким чином, з врахуванням наведених норм права та за результатами вивчення документів, наданих позивачем, суд приходить до висновку про те, що відсутні правові підстави, з якими діюче законодавство пов'язує виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту.

Відповідно, суд приходить до висновку про те, що відсутні правові підстави для скасування податкового повідомлення-рішення № 08.07.20123 р. №0000072200 про збільшення позивачеві суми податкового зобов'язання за ПДВ.

Щодо винесеного відповідачем податкового повідомлення - рішення №0000041702 від 08. 07.2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб на суму 14116,92 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до Акту перевірки відповідачем встановлено, що заробітна плата виплачувалась позивачем працівникам підприємства грошовими коштами через касу підприємства два рази на місяць - за першу половину місяця - аванс та за другу половину місяця - остаточний розрахунок. Відповідачем встановлено, що у період з березня 2011 р. по грудень 2012 р. при виплаті заробітної плати за першу половину кожного місяця ( авансу) позивачем не сплачувався податок до бюджету протягом одного банківського дня, що настає за днем виплати, що стало підставою для нарахування позивачеві штрафної санкції у розмірі 14 116,92 грн..

Позивач проти встановленого відповідачем факту несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб при виплаті працівникам авансу не заперечує, але із застосуванням штрафних санкцій не погоджується, посилаючись на те, що відповідно до п.163.1 ст. 163 ПК об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід. Податок сплачується до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом ( пп 168.1.2. п. 168.1 ст.168 ПК). Позивач зазначає, що окремі суми, нараховані (виплачені) протягом звітного податкового місяця відповідно до п. 164.2 ст. 164 ПК, не є об'єктом обкладення податком на доходи фізичних осіб.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з таких положень законодавчих актів:

- податок на доходи фізичних осіб, який сплачується (перераховується) податковим агентом - юридичною особою - зараховується до відповідного бюджету за її місцезнаходженням в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються ( ст. 64 Бюджетного кодексу України);

- податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК);

- податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків ( п. 18.1 ПК);

- податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків (18.2);

- платник податків зобов'язаний, у числі іншого сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п. 6.1.4. ПК);

- особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок ( п. 176.2 «а» ст. 176 ПК) ;

- відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід ( п. 168.4.7. ст. 168 ПК);

- податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (п.168.1.2. ст. 168 ПК);

- якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) (п. 168.1.4. ст. 168 ПК ).

За результатами аналізу вищенаведених норм права суд зазначає, що законодавець не надає податковому агенту право вибору щодо строків сплати податку на доходи фізичних осіб. Податковий кодекс України містить імперативну норму, яка чітко та однозначно визначає граничні строки сплати податку до бюджету при виплаті оподатковуваного доходу фізичній особі та зобов'язує податкового агента здійснювати сплату такого податку у визначені строки.

Суд не приймає до уваги заперечення позивача з посиланням на норми Податкового кодексу щодо визначення об'єкту оподаткування, оскільки питання об'єкту оподаткування не є предметом розгляду у цій справі.

З урахуванням усього вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що податок на доходи фізичних осіб позивач як податковий агент зобов'язаний був сплачувати кожного разу при виплаті доходу (у т.ч. авансу) у строки, визначені Податковим кодексом України для випадків виплати доходу через касу підприємства , а саме - протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення № 0000041702 від 08. 07.2013 р. винесене позивачем правомірно, підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи приписи ст. 71 КАС України, суд зазначає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України на підставі обґрунтованих та правомірних висновків, викладених у Акті перевірки.

У свою чергу позивач не довів обґрунтованість та правомірність своїх вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню..

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінківський комбінат хлібопродуктів" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі виготовлено 09 вересня 2013 року.

Суддя Котеньов О.Г.